Справа № 953/6578/24
Провадження № 2/953/286/25
26 лютого 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Глос М.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Сороченко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,
Комунальне підприємство «ХАРКІВВОДОКАНАЛ» звернулося до суду з позовом до відповідачок про стягнення на його користь заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на суму 21 735 грн. 76 коп. з яких:
- за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2017 до 31 січня 2022 у розмірі 12 926 грн. 11 коп.;
- за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 червня 2018 до 31 січня 2022 у розмірі 6 363 грн. 04 коп.;
- інфляційні витрати 1 804 грн. 74 коп.;
- 3 % річних від простроченої суми 641 грн. 87 коп.
Позовна заява мотивована такими обставинами. Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , яка підключена до систем з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення. Облік нарахувань та оплат за відповідні комунальні послуги здійснюється за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . У відповідачів утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення за період з 01 січня 2017 року до 31 січня 2022 року у вказаному вище загальному розмірі.
На час подання позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість не сплатили. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість з оплати послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення з урахуванням відповідно до статті 625 ЦК України індексу інфляції та трьох процентів річних.
Ухвалою від 21 серпня 2024 року Київський районний суд м. Харкова відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про місце, час та дату судового розгляду повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'явивилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином за адресою, вказаною у позовній заяві. Однак кореспонденція повернулася до суду з відміткою оператора поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання.
Отже, суд вжив усіх передбачених законом засобів для сповіщення відповідачів про розгляд справи, завчасно надіславши їм копію позовної заяви з додатками і неодноразово повідомляючи їх про час і місце розгляду справи на останню відому адресу проживання. За таких обставин процесуальні засоби забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливості взяти участь у судовому засіданні та/або висловити свою позицію щодо позовних вимог вичерпано.
З огляду на зазначене, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи.
Оскільки жоден учасник провадження до суду не з'явився, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність фактичних і правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За підсумками судового розгляду суд встановив такі обставини.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюється за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Заборгованість відповідачів за вказані вище послуги складає 21 735 грн. 76 коп. з яких:
- за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2017 до 31 січня 2022 у розмірі 12 926 грн. 11 коп.;
- за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 червня 2018 до 31 січня 2022 у розмірі 6363 грн. 04 коп.;
- інфляційні витрати 1804 грн. 74 коп.;
- 3 % річних від простроченої суми 641 грн. 87 коп.
В обґрунтування розміру заборгованості за вищевказані послуги позивач надав відповідний розрахунок, правильність якого суд перевірив під час розгляду справи.
Вирішуючи позовні вимоги, суд керується такими нормами матеріального права.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції з 01 травня 2019 року (далі - Закон) визначено, що до житлово - комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Як унормовано ч. 1 ст. 9 Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону та п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 85 (далі - Правила № 630), споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли вони є регульованими відповідно до закону. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст. ст. 67, 68, 162 ЖК УРСР плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за неї відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Як передбачено п. 37 Правил № 630, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
У розумінні ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Правовідносини між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок оплатити спожиті житлово-комунальні послуги. Відповідному обовязку кореспондує передбачене ст. 509 ЦК України право кредитора вимагати його виконання.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання законодавець у ч. 1 ст. 610 ЦК України визнає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду (далі - Постанова) від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 викладено такі висновки щодо застосування норм права.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах на підставі ч. 1 ст. 12 Закону (п. 77 Постанови). Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою за вимогами ч. 1 ст. 29 Закону. Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача згідно з ч. 1 ст. 13 Закону (п. 78 Постанови).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (п. 79 Постанови).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовилися від споживання послуг з водопостачання (водовідведення) у встановленому порядку, чи зверталися до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та неспоживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов'язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг.
Вирішуючи позовні вимоги у частині стягнення з відповідачів інфляційних витрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд виходить з такого.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється зазначений вище обов'язок як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи наведене та розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог на підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми у загальному розмірі 21 735 грн. 76 коп.
Стосовно клопотання представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України.)
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту на підставі ст. 267 ЦК України.
Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом заявити клопотання про застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування правових наслідків спливу цього строку.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Матеріалами справи підтверджено, що під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн., що документально підтверджено відповідним платіжним дорученням № 8306 від 16 липня 2024 року. Сума такого збору підлягає стягненню у рівних частках - по 1211 грн. 20 коп. з кожної з відповідачок (а. с. 7). Крім цього, КП «Харківводоканал» поніс поштові витрати у сумі 100 грн, що підтверджено наданими квитанціями. Зазначені витрати також необхідно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках з кожної - по 50 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з центрального водопостачання та з центрального водовідведення задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість у розмірі 21 735 грн. 76 коп. з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 січня 2017 до 31 січня 2022 - 12 926 грн. 11 коп.; за послуги з централізованого водовідведення за період з 01 червня 2018 до 31 січня 2022 - 6363 грн. 04 коп.; інфляційні витрати - 1 804 грн. 74 коп.; 3 % річних від простроченої суми - 641 грн. 87 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. у рівних частках - по 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. з кожного з відповідачів, а також поштові витрати у сумі 100 грн у рівних частках - по 50 грн з кожної.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.Л. Глос