справа № 619/5308/24
провадження № 1-кп/619/161/25
іменем України
21 березня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023222130000256 від 10.11.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Унцешти Унгенського району Молдова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
встановив:
У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222130000256 від 10.11.2023.
В судовому засіданні прокурор Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 подав клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з посиланням на ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому знаходячись на волі, усвідомлюючи тяжкість та можливість отримання реального покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків. Також ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд змінити запобіжний захід на інший більш м'який запобіжний захід або скасувати. Посилався на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Наголошував на тому, що свідки дали неправдиві показання, а також на тому, що він є порядною людиною і не збирається переховуватися від суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав на недоведеність прокурором ризиків, передбачених статтею ч.1 ст. 177 КПК України. Просив скасувати запобіжний захід, т.я. всі свідки вже допитані. Наголосив, що продовження строку тримання під вартою не може бути автоматичним. Ризики, які існували при обранні запобіжного заходу вже не існують.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд змінити запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на інший більш м'який запобіжний захід. В обґрунтування клопотання посилався на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення. Прокурор в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не довів наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Зазначив, що в контексті практики Європейського суду з прав людини ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд доказів та факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. У даному випадку ризик втечі ОСОБА_4 відсутній з огляду на його характеристику, крім того, він має дітей, онуків, які проживають в Україні. На думку захисника, з врахуванням наведених обставин справедливим і правильним, буде зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш мякий, або просив суд визначити мінімальний розмір застави.
Також захисники зазначили, що ОСОБА_4 є відповідальною і дисциплінованою людиною, має авторитет у своїй громаді, не судимий, має свою сім'ю, має місце постійного проживання. Рівень його свідомості та відповідальності гарантує виконання ним як обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків у даному судовому процесі. Щодо його малоймовірних спроб якось протидіяти суду, то вони практично виключаються. У ОСОБА_4 була можливість покинути місце проживання до його затримання, але він цього не зробив, що свідчить про відсутність наміру переховуватися від суду. Також посилалися на існування обставин для визнання ОСОБА_4 особою з інвалідністю.
Заслухавши клопотання прокурора, думку обвинуваченого та його захисників, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11.02.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк до 10.04.2025 (включно) без визначення застави.
Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, за частиною 1 статті 111-2 КК України, який відповідно до частини 6 статті 12 КК України є особливо тяжким злочином, та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, у зв'язку з чим, з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду.
Суд зазначає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно з сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки, вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, на думку суду у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Суд не погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Оскільки свідки вже допитані судом. За таких обставин, ризик впливу на свідків на даній стадії судового розгляду кримінального провадження перестав існувати.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі агресору, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку, як інкримінованого злочину, так і самої особи обвинуваченого. Тому у разі обрання стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу він може отримати можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а отже наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Посилання сторони захисту на дані, які характеризують особу обвинуваченого, не може розцінюватись судом, як обставини, які зменшують існування ризиків, оскільки ці обставини існували і на час вчинення кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють вчинення дій обвинуваченим, пов'язаних з вищенаведеними ризиками.
Твердження захисників про недоведеність існування ризиків, суд вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Доводи захисника щодо відсутності обґрунтованого обвинувачення, а так і відсутності підстав для тримання обвинуваченого під вартою, судом не приймаються, оскільки вказане питання вирішується судом за наслідками судового розгляду при ухваленні вироку.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінують обвинуваченому, проти основ національної безпеки України, вчиненого під час воєнного стану, суд вважає, що ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Відтак, обрання більш м'якого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 є неможливим, а тому клопотання обвинуваченого та його захисників про зміну запобіжного заходу на більш м'який задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
За вказаних підстав, строк тримання обвинуваченого під вартою необхідно продовжити до 18 травня 2025 року.
Суд при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні під час дії воєнного стану кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, проти основ національної безпеки України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора -- задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 18 травня 2025 року (включно) без визначення розміру застави.
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого та захисників про зміну запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали проголошено 21.03.2025 року о 15 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1