Справа № 285/7789/23
провадження № 1-кп/0285/292/25
21 березня 2025 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
у складі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Звягельської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 389-2, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 389-2, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
В обгрунтування клопотання посилався на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Потерпіла підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 заперечили проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Посилались на відсутність ризиків, зазначених у клопотанні прокурора.
Заслухавши думки учасників процесу, розглянувши клопотання прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім визначених випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення у справах: «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , його особу та наявність ризиків, що можуть зашкодити судовому розгляду кримінального провадження.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи тяжкість покарання, яке може бути призначено ОСОБА_6 у випадку доведеності його вини, суд дійшов висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Крім того, суд визнає обгрунтованими посилання прокурора на ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілу та свідків.
Суд враховує, що ОСОБА_6 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115КК України, саме у зв'язку з замахом на вбивство ОСОБА_4 .
Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати що, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на момент розгляду клопотання про його продовження не зменшились.
Продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, необхідно також виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілї. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.35 «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року).
Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що існують ризики завдання шкоди суспільним інтересам, які не можуть бути усунуті застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, та вважає можливим допустити обмеження прав обвинуваченого ОСОБА_6 шляхом продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 27, 107, 193, 197, 199, 314, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 19.05.2025 року, включно.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1