Справа № 191/822/25
Провадження № 3/191/235/25
17 березня 2025 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,
20.02.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, яка в порядку автоматичного розподілу була передана для розгляду судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладніковій О.І.
Головуюча у справі суддя Окладнікова О.І. заявила самовідвід з метою уникнення можливого конфлікту інтересів, уникнення будь-яких сумнів в необ'єктивності чи упередженості під час розгляду даної справи, уникнення потенційної підозри в заінтересованості в результатах розгляду справи.
При вивченні матеріалів справи судом встановлено наступне.
20.02.2025 року було здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями по справі №191/822/25 та передано судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладніковій О.І.
У судове засідання 17.03.2025 року ОСОБА_1 не з'явився, однак від його захисника - адвоката Наконечної Т.М надійшла заява, в якій вона повідомила, що вона представляє інтереси ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки переселенця №1231-5002224464 від 12.10.2022 року моє фактичне місце проживання знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку я проживала разом зі своєю сім'єю за усною домовленістю з власником будинку ОСОБА_2 . У лютому 2024 року власником вказаного будинку стала ОСОБА_3 .
На даний час суддя продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_1 , за усною домовленістю з новим власником ОСОБА_3 , яка являється захисником правопорушника у справі №191/822/25.
Враховуючи, що Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала можливість застосування самовідводу суддею, а діючий КПК України, за аналогією якого здійснюється провадження у справах про адміністративні правопорушення, має відповідні процесуальні положення про відвід (самовідвід) судді, тому при розгляді даної заяви про самовідвід слід застосувати аналогію права.
Статтями 75, 76 КПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції, та ст.2, ч.1 ст.8 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється".
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Cт. 56 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що «питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України».
Ст.15 Кодексу суддівської етики встановлює, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. «Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи».
Такі самі вимоги до поведінки судді знайшли своє відображення в міжнародному документі, затвердженому Резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року (Бангалорські принципи діяльності судді).
Вони викладені у формі Цінностей і мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони мають використовуватися суддями як керівництво, а судовою системою - як основа для регламентації поведінки суддів.
Вони також покликані сприяти кращому розумінню й підтримці судової гілки влади з боку представників виконавчої та законодавчої влади, а також адвокатів і суспільства в цілому. Ці принципи передбачають відповідальність суддів за свою поведінку перед певними інституціями, заснованими з метою забезпечення дотримання судових стандартів, які самі є незалежними й неупередженими і покликані посилювати, а не применшувати значимість існуючих правових норм і правил поведінки, що зобов'язують суддів.
Частина 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наявність безсторонності відповідно до п.l cт.6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється». Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду (Білуха проти України, 2006).
Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) /ВП), § 98).
Підставою заявлення суддею самовідводу, згідно із заявою судді є намір уникнення подальших сумнівів щодо її неупередженості.
Таким чином, обставини, зазначені в заяві про самовідвід судді Окладнікової О.І. свідчать про неможливість розгляду справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об'єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст.36 ЦПК України, ст.15 Кодексу суддівської етики.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
З метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об'єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про самовідвід судді.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.221 КУпАП, ст.75 КПК України, ст. 15 Кодексу суддівської етики, суд
Задовольнити заяву судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікової О.І. про самовідвід у справі №191/822/25 (провадження №3/191/235/5).
Передати справу про адміністративне правопорушення №191/822/25 (провадження №3/191/235/25) відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.І.Окладнікова