Справа № 609/270/25
1-кс/609/2/2025
21 березня 2025 року Слідчий суддя Шумського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника ІНФОРМАЦІЯ_1 та соціальної особи старшого офіцера ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шумськ клопотання заявника ОСОБА_4 , подану в порядку ст. 206 КПК України, в інтересах ОСОБА_5 , на незаконне затримання особи,
21.03.2025 заявник ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Шумського районного суду Тернопільської області із клопотанням в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , в якій просить зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно звільнити ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що 20 березня 2025 року о 16:00 годині на автотрасі в Кременецькому районі Тернопільської області, не доїжджаючи 70 км до м. Тернополя, співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 затримали ОСОБА_5 . Він їхав із колегою, ОСОБА_6 у робочих справах до м. Тернополя. Співробітники ТЦК проігнорували наявність у нього відстрочки від призову на лікування, яка була видана у встановленому порядку. Близько 17:00 години ОСОБА_7 викликав поліцію за номером «102», повідомивши про своє викрадення. О 19:00 годині він зателефонував своїй цивільній дружині ( ОСОБА_8 ) та повідомив, що його затримали співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 . З того часу зв'язок із ним відсутній, його точне місце перебування невідоме, як і правовий статус, на підставі якого його утримують. У нього відсутній військовий квиток, видача якого регулюється Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2017 № 206, що свідчить про те, що він не є військовозобов'язаним, призваним на службу.
Крім того, ОСОБА_5 після його затримання не міг у передбаченому законом порядку проходити ВЛК з таких причин: Відповідно до п. 3.5 Положення провійськово-лікарську експертизу в ЗСУ (Наказ МО України № 402 від 14.08.2008), військовозобов'язаний під час медичного огляду зобов'язаний надати ВЛК медичну карту за формою № 025/о, виписки з медичної документації про перенесені захворювання чи травми, якщо ці дані відсутні в ЕСОЗ. Такі документи до початку огляду має подати ТЦК та СП. Оскільки ОСОБА_5 затримали примусово о 16:00 під час роботи, він не мав при собі медичних документів і не міг їх надати, а ІНФОРМАЦІЯ_4 не зберігає його особову справу, яка зберігається за місцем обліку в м. Києві. Згідно з п. 3.4 Положення № 402, перед оглядом повинні проводитися аналізи крові, сечі, рентген грудної клітки, ЕКГ тощо. Через короткий проміжок часу між затриманням (16:00) і дзвінком ОСОБА_9 (19:00) фізично неможливо було провести ці дослідження, що свідчить про порушення процедури ВЛК.
З усього викладеного випливає, що ОСОБА_5 безпідставно й незаконно утримують співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 , як цивільну особу без належних правових підстав, а тому посилаючись на положення Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та ст. 206 КПК України, просить зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно звільнити ОСОБА_5 .
Заявник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час проведення слухання справи через електронну пошту, вказану у клопотанні.Причини неявки його не відомі.
В судовому засіданні представник ІНФОРМАЦІЯ_5 особи старший офіцер ОСОБА_3 клопотання не підтримав та пояснив, що гр. ОСОБА_5 йому не відомий та представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 20.03.2025 року він не затримувався та місце перебування йому гр. ОСОБА_5 не відоме.
Заслухавши доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_6 , дослідивши клопотання, слідчий суддя доходить таких висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому ч. ч. 1, 3 ст. 206 КПК України визначає, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця
особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу,
якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи (ч. 2 ст. 206 КПК України).
Поряд з цим, положення ст. 206 КПК України, якою регламентовано загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини, належить застосовувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі із загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України,
нормативно-правовими актами (у тому числі Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Таким чином, слідчий суддя за наслідками розгляду скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити рішення про звільнення особи, лише яка тримається під вартою, та за наявності двох підстав: ненадання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке б уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; недоведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Водночас, слідчий суддя зазначає, що згідно з кримінальним процесуальним законодавством територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є правоохоронними органами чи органами державної влади, на які покладено функцію затримання чи утримання осіб під вартою, а їх службові чи посадові особи не є уповноваженими особами, що уповноважені затримати особу в силу ст. 208 КПК України.
Відтак, ОСОБА_5 не є затриманою особою в розумінні кримінального процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються, оскільки КПК України не передбачено право слідчого судді з'ясовувати підстави позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
При розгляді цієї скарги слідчий суддя також враховує, що у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2024 року №64/2022, затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2101 -IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє Указом
Президента № 26/2025 від 14.01.2025 з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб, а також з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022 (зі змінами та доповненнями), затвердженого законом України від
03.03.2022 № 2105-ІХ, оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до ст. ст. 64, 65 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Таким чином, призов громадянина на військову службу під час мобілізації не відноситься до незаконного затримання та не свідчить про позбавлення особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є одним із видів мобілізаційних заходів, спрямованим на виконання громадянами України їхнього обов'язку на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбаченим ст. 65 Конституції України.
За наведеного, особою, яка подала клопотання не надано слідчому судді доказів на підтвердження того, що в межах територіальної юрисдикції Шумського районного суду Тернопільської області знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, тобто була затримана саме у кримінальному провадженні та на підставах, встановлених цим Кодексом.
З таких підстав клопотання заявника ОСОБА_4 на незаконне затримання ОСОБА_5 є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
При цьому слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту особа, яка вважає, що її права порушені вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 206, 309, 336, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання заявника адвоката ОСОБА_4 щодо незаконного затримання ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя:ОСОБА_10