Справа № 466/11295/24
Провадження № 2/466/855/25
(заочне)
12 березня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Костюк В. С.
з участю: представника позивача Крупея М. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОПТИМУМ», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
12 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОПТИМУМ», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ОПТИМУМ», код ЄДРПОУ 37567735 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму сплаченого авансу у розмірі 844 987,33 грн. (вісімсот сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень 33 копійки) та стягнути з відповідача судові витрати.
Стислий виклад позицій сторін.
Обґрунтування позивача.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05 березня 2019 року між нею ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ОПТИМУМ» було укладено договір переуступки прав та внесення змін до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18.09.2018 року.
Відповідно до п. 1 Договору переуступки прав «Замінити в Попередньому договорі купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 на Позивача з 05.03.2019 року». Відповідно до п. 2 Договору переуступки прав «Позивач приймає на себе права та виконання всіх обов'язків, що виникатимуть перед Відповідачем за Попереднім договором купівлі-продажу квартири від 05.03.2019 року». Відповідно до п. 3 Договору переуступки прав «Відповідач зобов'язаний виконати всі обов'язки, що виникли та/або виникнуть по Попередньому договору купівлі-продажу квартири на користь Позивача у встановлені Попереднім договором купівлі-продажу квартири строки». Відповідно до п. 5 Договору переуступки прав «У зв'язку із прийняттям Позивачем обов'язків, які випливають у нього зі змісту Попереднього договору купівлі-продажу квартири, Позивач стає боржником ОСОБА_2 у розмірі сплаченого забезпечувального платежу згідно Попереднього договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 на користь Відповідача, а саме 574 140,00 грн.(п'ятсот сімдесят чотири тисячі сто сорок гривень 00 копійок) без податку на додану вартість. Вищезазначену суму Позивач повернув ОСОБА_2 до укладення даного Договору». Відповідно до п. 6 Договору переуступки прав «Відповідач зобов'язаний зарахувати сплачений ОСОБА_2 забезпечувальний платіж в рахунок виконання всіх зобов'язань згідно Попереднього договору купівлі-продажу квартир за Позивачем». Попередній договір купівлі-продажу квартири був укладений між Відповідачем та ОСОБА_2 у простій письмовій формі 18.09.2019 року. Відповідно до п. 2.1. Попереднього договору купівлі-продажу квартири «Предметом цього Договору є укладення Сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу Об'єкта на умовах встановлених цим Договором». Відповідно до п. 1.1.1 Попереднього договору купівлі-продажу квартири Будинок-багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з житловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137500:07:004:0024, площею 0,2063 га. Відповідно до п. 1.1.2 Попереднього договору купівлі-продажу квартири «Об'єкт- 1-но (одно) кімнатна квартира в Будинку, що знаходиться на 1 (першому) під'їзді на 14 (чотирнадцятому) поверсі, за будівельним номером 75 (сімдесят п'ять), загальна проектна площа 41,01 (сорок одна ціла одна сота) кв.м.» Відповідно до п. 2.4. Попереднього договору купівлі-продажу квартири «Сторони укладають Основний договір на умовах, передбачених цим Договором, протягом ІV (четвертого) кварталу 2020 року, але не пізніше ніж 60 (шістдесят) днів з моменту проведення державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Стороною 1 на Об'єкт та за умови виконання Стороною-2 вимог розділу 4 цього Договору». Відповідно до п. 3.1. Попереднього договору купівлі-продажу квартири «Сторони погодили, що вартість (ціна продажу) Об'єкта за Основним договором дорівнює розміру забезпечувального платежу, що має бути сплачений Стороною-2 згідно з розділом 4 цього Договору». Відповідно до п. 4.3. Попереднього договору купівлі-продажу квартири «Сторони погодили, що Сторона 2 зобов'язується сплатити Стороні 1 забезпечувальний платіж, що дорівнює сумі коштів, яка у національній валюті України гривні складає 574 140,00 грн. (п'ятсот сімдесят чотири тисячі сто сорок гривень 00 копійок) без податку на додану вартість, що за курсом НБУ на день укладення Договору становить 20 412, 59 (двадцять тисяч чотириста дванадцять) доларів США 59 центів (1 долар США по курсу НБУ = 28,126754 грн.)». Позивач зазначає, що відповідно до п. 5 Договору переуступки прав Позивачем по справі повністю виконано умови Розділу 4 Попереднього договору купівлі-продажу квартири та сплачено забезпечувальний платіж у розмірі відповідно до положень Договору у повному обсязі, а саме сплачено на рахунок Відповідача 574 140,00 грн.(п'ятсот сімдесят чотири тисячі сто сорок гривень 00 копійок) без податку на додану вартість, що за курсом НБУ на день укладення Договору становить 20 412,59 (двадцять тисяч чотириста дванадцять) доларів США 59 центів. Відповідно до п. 7.6. Договору Попереднього договору купівлі-продажу квартири «У разі якщо Відповідач з власної вини не уклав Основний договір в строк, передбачений цим Договором та/або погоджений Сторонами строк, Позивач має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом направлення рекомендованим листом на адресу Відповідача, вказану в цьому Договорі, або вручення під розписку Повідомлення про розірвання цього Договору. У цьому разі цей Договір є розірваним і вважається припиненим в повному обсязі від укладення будь-яких документів на 10 (десятий) робочий день з моменту отримання Відповідачем Повідомлення про розірвання (або отримання відповідного поштового повідомлення про неможливість вручення такого Повідомлення про розірвання). У такому випадку Відповідач повертає сплачений Позивачем забезпечувальний платіж протягом 10 (десяти) робочих днів після дати розірвання цього Договору».
Відповідно до вищезазначеного, оскільки станом на сьогоднішній день, Відповідач з власної вини не уклав Основний договір у строк передбачений Договором, Позивачем відповідно до положень п. 7.6 Попереднього договору купівлі-продажу квартири було надіслано на адресу Відповідача рекомендованими листами повідомлення про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири. Відповідно до п. 7.7ю Договору «Повернення коштів Позивачу здійснюється виключно в безготівковій формі на банківський рахунок Позивача, про який Позивач зобов'язаний повідомити Відповідача письмово». Позивачем у вищевказаних повідомленнях про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири було повідомлено Відповідача про реквізити банківського рахунку Позивача куди Відповідач повинен був перерахувати сплачені Позивачем кошти у строк передбачений Договором.
Відповідач по справі не виконав свої обов'язки згідно положень Попереднього договору купівлі-продажу квартири не уклав Основний договір із Позивачем станом на дату подання до суду цієї позовної заяви та не повернув сплачені Позивачем кошти.
Оскільки Позивачем оплачено Відповідачу аванс у розмірі 574 140,00 грн. (п'ятсот сімдесят чотири тисячі сто сорок гривень 00 копійок) без податку на додану вартість, що за курсом НБУ на день укладення Договору становить 20 412, 59 (двадцять тисяч чотириста дванадцять) доларів США 59 центів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 533 ЦК України, оскільки Відповідачем не повернуто суму сплаченого Позивачем авансу згідно Попереднього договору грошове зобов'язання триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу Відповідача перед Позивачем станом на визначений Позивачкою у позові час звернення до суду з даним позовом, еквівалентна 20 412, 59 (двадцять тисяч чотириста дванадцять) доларів США 59 центів, становить 844 987, 33 грн. (вісімсот сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень, 33 копійки). Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтування заперечень відповідача.
Відзив на позовну заяву представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОПТИМУМ" в порядку ст. 178 ЦПК України, у встановлений судом термін до суду подано не було не подано. Заяв чи клопотань на адресу суду подано не було.
Третьою особою ОСОБА_2 пояснень щодо позову подано не було.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.
У судовому засіданні представник позивача Крупей М. С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеній позовній заяві, просив такі задовольнити.
У судове засідання представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ОПТИМУМ" у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. А також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, дійшов наступних висновків.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 05 березня 2019 року між нею ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ОПТИМУМ» було укладено договір переуступки прав та внесення змін до попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18.09.2018 року.
Відповідно до п. 1 Договору переуступки прав «Замінити в Попередньому договорі купівлі-продажу квартири ОСОБА_2 на Позивача з 05.03.2019 року».
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Інститут свободи договору передбачає можливість сторін вільно визначати зміст договору, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, з врахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому сторони мають право врегулювати й ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства та не суперечать ним.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір В майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основі їй її договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами, який би за своєю формою та змістом відповідав закону.
Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна, який би за своєю формою та змістом відповідав закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, то передана відповідачу сума коштів є авансом, який підлягає поверненню позивачу.. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Статтею 571 ЦК України встановлено наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
На відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. Аванс не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, у разі сплати авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків.
Аналогічних висновків щодо застосування норми статті 570 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду від 6 листопада 2019 року № 367/661/16-ц. Відповідно до ст. ст. 570, 571 Цивільного кодексу України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання й на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається в кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.
Окрім того, в диспозиції ч. 2 ст. 570 ЦК України зазначено: якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Попередній договір купівлі-продажу квартири чи будинку (чи ін.. нерухомості) - це угода, яка створює для сторін зобов'язання, а саме укласти між його учасниками основний договір купівлі-продажу в зазначений термін на конкретних умовах та за конкретною вартістю. Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14. Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.
Верховний Суд зауважує, що сама по собі нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин.
У частині 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж" і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована стаття 1212 ЦК України.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.02.2013 року у справі № 6-176цс12 та Постанові від 02.09.2015 року у справі №6-226цс14, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.
Враховуючи вимоги закону до форми договору купівлі-продажу нерухомості, який повинен бути нотаріально посвідчений, попередній договір в такому випадку також має бути нотаріально посвідченим.
Тобто, за змістом вказаних постанов будь-яких підстав утримувати аванс у продавця не існує, якщо попередній договір або договір про наміри укласти договір не було укладено у нотаріальній формі.
В даному випадку між сторонами було укладено договір про наміри лише у простій письмовій формі, що свідчить про не виникнення у сторін належним чином оформленого зобов'язання щодо укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, а виникли лише наміри, які не були реалізовані, а тому сума авансу, яка передана позивачем на користь відповідача в розмірі 20 412,59 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ складає 844 987,33 грн. підлягає поверненню.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 83 ч. 3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт виконанням зобов'язань за договором.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.
Враховуючи те, що позивач надала обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання відповідачем умов договору, а відповідач, ТзОВ "Компанія з управління активами "ОТИМУМ", не надав суду жодних переконливих доказів на спростування доводів позивача ОСОБА_1 , а також те, що під час розгляду справи судом не встановлено підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суд вважає, що доводи позивача базуються на правовому обґрунтуванні і порушене внаслідок цього їх права потребують судового захисту, шляхом стягнення з Компанія з управління активами "ОТИМУМ" в користь ОСОБА_1 суму сплаченого авансу в розмірі 844 987,33 грн.
Розподіл судових витрат:
В силу вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивачами під час подачі позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 8449,87 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача ТзОВ «Компанія з управління активами "ОПТИМУМ"» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ОПТИМУМ», третя особа ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ОПТИМУМ», код ЄДРПОУ 37567735 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму сплаченого авансу у розмірі 844 987,33 грн. (вісімсот сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень 33 копійки).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ОПТИМУМ», код ЄДРПОУ 37567735, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 8449,87 грн. (вісім тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 87 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління активами «ОПТИМУМ», код ЄДРПОУ 37567735, місцезнаходження: м. Львів, вул. Лисенка М., 38/8.
Третя особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.03.2025 року о 13:45 год.
Суддя П. Т. Едер