20 березня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 703/2160/19
Провадження № 22-ц/821/427/25
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Гончар Н.І.
за участю секретаря: Гладиш О.Ю.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Геріх Ольга Іванівна
відповідач: ОСОБА_2 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
представник АТ «УкрСиббанк»: адвокат Гладиш Ярослава Миколаївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» - адвоката Гладиш Ярослави Миколаївни на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2019 року (постановлену під головуванням судді Прилуцького В.О. в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області) про визнання мирової угоди, укладеної в порядку виконання рішення суду від 24 червня 2019 року в цивільній справі №703/2160/19, 2/703/1448/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Короткий зміст позовних вимог
24 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг за договором позики у сумі 80 000,00 грн.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2019 року № 703/2160/19, 2/703/1448/19 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики, укладеного у виді розписки від 28 липня 2017 року в сумі 80 000,00 грн.
24 липня 2019 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист №703/2160/19 на руки.
10 вересня 2019 року Смілянський міський відділ державної виконавчої служби подав до суду подання про визнання мирової угоди, укладеної сторонами виконавчого провадження.
05 вересня 2019 року до Смілянського МВДВС надійшла мирова угода від сторін виконавчого провадження № 59660747, а тому в.о. начальника відділу в порядку ст. 434 ЦПК України звернулась до суду з відповідним поданням для затвердження вище вказаної мирової угоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2019 року визнано укладеною мирову угоду між сторонами виконавчого провадження № 69660747 в порядку виконання рішення Смілянського міськрайонного суду № 703/2160/19, 2/703/1448/19 від 24 червня 2019 року, за умовами якої:
ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 25 липня 2017 року передає належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ;
За ОСОБА_1 визнається право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 21,6 кв.м., житловою - 11,8 кв.м.
ОСОБА_1 до підписання мирової угоди сплатив ОСОБА_2 різницю між вартістю квартири та сумою позики у розмірі 40 000,00 грн.
Ухвала суду, зокрема, мотивована тим, що оскільки укладена сторонами мирова угода не суперечить закону, її здійснено на користь обох сторін і виконання угоди не порушує інтересів інших осіб, суд згідно положень п.4 ч.1 ст.207, 434 ЦПК України вважав за можливе постановити ухвалу про визнання мирової угоди та закрити провадження у справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 15 січня 2025 року через засоби поштового зв'язку, представник АТ «УкрСиббанк» - адвокат Гладиш Я.М., вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції незаконною, необгрунтованою, постановленою із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23.09.2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у визнанні мирової угоди, укладеної в порядку виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24.06.2019 сторонами виконавчого провадження №69660747.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що при ухваленні даного рішення було порушено права банку, який не залучався до справи.
Крім того, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не встановив, чи перебуває спірна квартира в іпотеці, чи накладені арешти в рамках виконавчих проваджень.
Суд першої інстанції оскаржуваним рішенням фактично здійснив перехід права власності на нерухоме майно з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , на яке накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження в інтересах АТ «УкрСиббанк» в межах виконавчих проваджень, фактично оскаржуваною ухвалою суд позбавив банк в порядку, визначеному діючим законодавством, задовольнити свої вимоги, визнані та встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, вирішив питання про права на обов'язки банку, який не було залучено до участі у справі.
Вказує, що відчуживши нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , відповідач намагається будь-яким чином унеможливити виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №703/2838/16-ц, згідно якого на користь АТ «УкрСиббанк» присуджена до стягнення з ОСОБА_2 сума грошових коштів.
На думку представника банку, мирова угода, затверджена судом, має ознаки фіктивності.
Посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.08.2024 у справі №361/155/21, від 29.06.2022 у справі № 750/11492/19, згідно яких учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів, вважає, що боржник ОСОБА_2 сприяв вчиненню дій, які можна констатувати, як зловживанням правом з метою уникнення звернення стягнення на майно на виконання рішення суду.
Вказує, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу без врахування майнових інтересів банку, як кредитора ОСОБА_3 згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21.11.2016 у справі №703/2838/16-ц, яке набрало законної сили.
Крім того, зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не в достатній мірі виклав мотиви, на яких воно базується.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Згідно з статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив із того, що укладена між сторонами мирова угода не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, укладена в інтересах сторін у справі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції по наступних підставах.
Договір є універсальним регулятором приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (частини перша-четверта статті 207 ЦПК України).
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (стаття 208 ЦПК України).
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов'язків сторін.
Таким чином, сторонам надано можливість комплексно врегулювати відносини між собою, в тому числі, не обмежуючись обсягом вимог, що були заявлені у позові.
До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання пов'язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.
У такий спосіб мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов'язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов'язанням з метою врегулювання такого спору.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 911/427/19.
На відміну від звичайного договору, мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/661/20 та у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2023 року у справі № 914/3014/20, від 12 травня 2021 року у справі № 910/11213/20.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.
У постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у cправі № 914/1789/19, разом із іншим, указано, що спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою статті 434 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення, подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення (пункт 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02 листопада 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 24 808,76 доларів США заборгованості за тілом кредиту, 42 024,50 доларів США заборгованості за відсотками, 201 599,05 грн пені за прострочення сплати кредиту, 408 635,48 грн пені за прострочення сплати відсотків та 32 022,05 грн.
На виконання рішення суду Смілянським міськрайонний судом Черкаської області було видано виконавчі листи №703/2838/16-ц від 21.11.2016.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. відкрито виконавче провадження від 20.09.2019 на підставі виконавчих листів №703/2838/16-ц від 21.11.2016.
Також із листа приватного виконавця Чупис Т.П. №52408 від 11.09.2024 вбачається, що в ході примусового виконання виконавчого провадження та з метою забезпечення виконання судового рішення на майно, яке належало ОСОБА_2 , було накладено арешт.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, укладеного у виді розписки від 28.07.2017, який рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2019 року у справі № 703/2160/19 задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у сумі 80 000,00 грн.
24 липня 2019 року Смілянським міськрайонним судом видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 24.06.2019.
10 вересня 2019 року Смілянський міський відділ державної виконавчої служби подав до суду подання про затвердження мирової угоди від 05.09.2019 між сторонами виконавчого провадження.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2019 року визнано мирову угоду, укладену в порядку виконання рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №703/2160/19 від 24.09.2019 сторонами виконавчого провадження.
Із наведеного слідує, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики після того, як на виконанні у приватного виконавця перебувало зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів Смілянського міськрайонного суду Черкаської області №703/2838/16-ц від 21.11.2016 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором.
Також вбачається, що ОСОБА_2 відчужив квартиру АДРЕСА_1 , на підставі мирової угоди на користь ОСОБА_1 , маючи невиконані зобов'язання перед АТ «УкрСиббанк», які вже були встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили і з метою забезпечення виконання яких було накладено арешт на дане майно.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (договір, як підстава наявного зобов'язання встановлений пунктом 1 частини другої статі 11 ЦК України). Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
ОСОБА_2 , укладаючи мирову угоду, був обізнаний про зміст своїх зобов'язань, порядок та строки їх виконання.
У постанові від 09 серпня 2024 року у справі № 361/155/21 Верховний Суд зробив правовий висновок про те, що боржник, який вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов'язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас, будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, суд першої інстанції не встановив, чи укладена між сторонами мирова угода стосується лише прав та обов'язків сторін та предмета позову та не порушує права і законні інтереси інших осіб, не встановив, чи перебуває спірне майно під арештом, у зв'язку з чим прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, тому ухвалу слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ухвала про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 вересня 2019 року про визнання мирової угоди, укладеної в порядку виконання рішення суду від 24 червня 2019 року в цивільній справі №703/2160/19, 2/703/1448/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Н.І. Гончар
/повний текст постанови суду виготовлений 21 березня 2025 року/