Номер провадження 22-ц/821/35/25 Справа № 694/2322/22
про відмову у призначенні судової молекулярно-генетичної експертизи
20 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Карпенко О.В.,
суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Гладиш О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції клопотання ОСОБА_1 про призначення в суді апеляційної інстанції судової молекулярно-генетичної експертизи у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька, який не є кровноспорідненим,
08 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька, який не є кровноспорідненим.
Заочним рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про батька, який не є кровноспорідненим - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції, подавши 12 липня 2024 року апеляційну скаргу, в якій було заявлено клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи, в якому просить на вирішення експертизи поставити питання:
Чи є ОСОБА_1 біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
В обгрунтування клопотання зазначає, що ухвалами Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року та від 23 серпня 2023 року у справі призначались судові молекулярно-генетичні експертизи, проте експертизи проведені не були у зв'язку з тим, що відповідачка з малолітнім сином на відбір біологічних зразків не з'явилася з невідомих причин.
Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Вказує, що вирішуючи дану справу, суд приймає до уваги, що між сторонами існує спір щодо оспорювання батьківства, а тест ДНК є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року у даній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та на час її проведення провадження у справі зупинено.
11 лютого 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшло повідомлення Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 29 січня 2025 року № СЕ-19/111-24/71201-БД про неможливість проведення експертизи у зв'язку з тим, що відповідачка по справі та дитина не з'явилися у визначену дату і час для проведення експертного дослідження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 1 лютого 2025 року поновлено провадження у справі.
Розгляд справи відкладено на 20 березня 2025 року.
До початку судового засідання у справі, 20 березня 2025 року до Черкаського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.
На вирішення експертизи просить поставити питання: Чи є ОСОБА_1 біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
Колегія суддів, дослідивши клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, вважає що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
В пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 зазначено, що дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
У відповідності до ч. 3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (ч. 1 ст. 103 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Звенигородського районного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року та від 23 серпня 2023 року у справі призначались судові молекулярно-генетичні експертизи, проте експертизи проведені не були у зв'язку з тим, що відповідачка з малолітнім сином на відбір біологічних зразків не з'явилася з невідомих причин.
Судом апеляційної інстанції 21 листопада 2024 року у даній справі втретє призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, яка також не була проведена у зв'язку з тим, що відповідачка по справі та дитина не з'явилися у визначену дату і час для проведення експертного дослідження.
В ході судового розгляду справи отримана судом інформація не дає можливості встановити фактичне місце проживання/перебування відповідачки та дитини, а відправлення кореспонденції на адресу, яка вказана позивачем, як адреса відповідачки, повертається до суду в переважній більшості з відміткою «за відсутністю адресата за вказаною адресою», що свідчить про те, що відповідачка не володіє інформацією про розгляд вказаної справи, а тому, очевидно, і не з'являється до експертної установи для відібрання біологічних зразків з цих підстав.
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Апеляційний суд зазначає, що при призначенні експертизи за клопотанням однієї із сторін спору, саме така сторона має вживати своєчасні та належні дії щодо забезпечення проведення експертизи.
Зважаючи на те, що дана цивільна справа перебуває у провадженні апеляційного суду досить тривалий час (з липня 2024 року), призначена 21 листопада 2024 року Черкаським апеляційним судом молекулярно-генетична експертиза залишилась без виконання, а позивач, в свою чергу, не вжив усіх належних та достатніх заходів для встановлення фактичного місцеперебування відповідачки та дитини, а також їх повідомлення про розгляд вказаної справи, апеляційний суд приходить до висновку про недоцільність призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, оскільки з часу повернення без виконання попередньо призначеної експертизи вищевикладені обставини не змінились.
Апеляційний суд здійснює повідомлення відповідачки про розгляд справи шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
Крім того, необхідно зазначити, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_1 про призначення молекулярно-генетичної експертизи не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 103, 367, 381 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення в суді апеляційної інстанції судової молекулярно-генетичної експертизи - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова
/повний текст ухвали суду виготовлено 21 березня 2025 року/