Справа № 530/445/24 Номер провадження 22-ц/814/1514/25Головуючий у 1-й інстанції Ситник О.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
20 березня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
секретар Ванда А.М.,
з участю представника позивача - адвоката Дем'янченка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 січня 2025 року, постановлену суддею Ситник О.В.,
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання автомобіля спільною власністю, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, скасування державної реєстрації автомобіля та визнання права власності на частку автомобіля,
21.02.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом та разом з ним подав заяву про вжиття заходів його забезпечення шляхом накладення арешту та заборони переміщення за кордон України автомобіля, марки MERCEDES-BENZ, сертифікований номер НОМЕР_1 , модель CLA180, об'єм двигуна - 1461 см3, білого кольору, 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення обґрунтована тим, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_2 , а тому невжиття заходів щодо забезпечення може призвести до відчуження останньою цього майна або переміщення його за кордон України до ухвалення рішення у справі, оскільки право власності на автомобіль зареєстровано за нею та перебуває в її користуванні. Просить накласти арешт на спірний автомобіль, право 1/2 частки якого має бути визнано за ним, як співвласником.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 22.02.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони переміщення за кордон автомобіля марки MERCEDES-BENZ, сертифікований номер НОМЕР_1 , модель CLA180, об'єм двигуна - 1461 см3, білого кольору, 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
15.01.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про збільшення позовних вимог та разом з нею подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони переміщення спірного автомобіля за кордон України, який зареєстрований за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Заява обґрунтована тим, що без застосування указаного виду забезпечення існує ризик повторного відчуження спірного майна або переміщення його за кордон України до ухвалення остаточного судового рішення, що унеможливить його виконання у разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.01.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала районного суду вмотивована тим, що на даному етапі розгляду справи неможливо визначити, чи діяли відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недобросовісно та за вказаних обставин, враховуючи принципи співмірності, адекватності та достатності відсутні підстави для забезпечення позову.
Не погоджуючись із ухвалою районного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 149-153 ЦПК України, залишивши поза увагою позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану при розгляді аналогічних спорів, зокрема, у справах №381/4019/18 від 12.02.2020 та №753/22860/17 від 15.09.2020.
Вважає наявним обґрунтованим припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення його позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачка ОСОБА_3 після відкриття провадження у справі та постановлення ухали про забезпечення позову продала спірний автомобіль ОСОБА_4 .
Звертає увагу, що заявлений захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль є співмірним з його позовними вимогами.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі; закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду із повідомленням сторін, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 24.02.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
20.03.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.
Також 20.03.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності. Доводи апеляційної скарги підтримує, наполягає на її задоволенні.
У суді апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Дем'янченко С.М. доводи апеляційної скарги підтримав просив її задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу.
Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.02.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання автомобіля марки MERCEDES-BENZ, д.н.з., НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю; визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля №5345/2023/4111620 від 18.10.2023, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; визнання за ним, позивачем, та ОСОБА_2 права власності за кожним по частці автомобіля.
Разом з позовом подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони переміщення автомобіля за кордон України, яка ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 22.02.2024 задоволена.
15.01.2025 ОСОБА_1 подав в суд заяву про збільшення позовних вимог та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу №8044/2024/4347287 від 27.02.2024 спірного автомобіля, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У межах забезпечення збільшених позовних вимог просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони переміщення вказаного автомобіля, який зареєстрований за ОСОБА_4 .
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, районний суд виходив із того, що на даному етапі розгляду справи, враховуючи принципи співмірності, адекватності та достатності, неможливо визначити, чи діяли відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недобросовісно.
Апеляційний суд з таким висновком районного суду погоджується з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1); забороною вчиняти певні дії (пункт 2).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Із позовної заяви убачається, що предметом позову є право власності позивача ОСОБА_1 на частину автомобіля, який є спільною сумісною власністю його і ОСОБА_2 та на момент подання позову (21.02.2024) був зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , яка 27.02.2024 продала автомобіль ОСОБА_4 . При цьому позивач визначив ціну позову 100 000,00 грн. та не заявив клопотання про призначення експертизи для визначення вартості спірного майна./а.с.20-21/
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 15 лютого 2023 року у справі №932/5035/22, від 01 травня 2023 року у справі №914/257/23, від 18 травня 2023 року №910/14989/22, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників.
З рахуванням того, що позивачем заявлено вимогу з ціною позову 100 000,00 грн. щодо визнання за ним права частини автомобіля, який належав до спільної сумісної власності із ОСОБА_2 , забезпечення цих вимог шляхом накладенням арешту на автомобіль, який на час розгляду справи знаходиться у власності ОСОБА_4 , колегія суддів визнає неспівмірним із предметом позову, та таке забезпечення не є ефективним заходом для забезпечення виконання можливого рішення суду. Тому доводи апеляційної скарги щодо співмірності заявленого заходу забезпечення у вигляді накладення арешту на автомобіль є неспроможними та апеляційним судом відхиляються.
Також не заслуговують на увагу та відхиляються доводи апеляційної скарги щодо наявності обґрунтованих припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення його позову, оскільки відповідачка ОСОБА_3 після відкриття провадження у справі та постановлення ухали про забезпечення позову продала спірний автомобіль ОСОБА_4 .
По-перше, позовні вимоги заявлені щодо визнання рівних часток у праві спільної сумісної власності на автомобіль без варіанту його розподілу та грошової компенсації одному із них вартості цієї частки, оскільки спірне рухоме майно є неподільною річчю.
По-друге, вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного автомобіля, укладених 18.10.2023 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та 27.02.2024 між останньою і ОСОБА_4 підлягають доведенню в судовому засіданні та не є підставою для забезпечення цих вимог арештом автомобіля, щодо якого позивач заявив право на частину.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 17 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Повний текст постанови складено 21.03.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак