Справа № 541/2833/24 Номер провадження 33/814/169/25Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
20 березня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі:
судді Пікуля В.П.,
з секретарем судового засідання Філоненко О.В.
за участю: прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області Базавлук С.С.,
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Воронцової А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП,
стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Зміст оскаржуваної постанови
Постановою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді, 20 липня 2024 року о 15:11 год в м. Миргороді по вул. Карбана, 1а ОСОБА_1 керувала транспортним засобом MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась.
Відповідно постанови судді суду першої інстанції, своїми діями, ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України) та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Із постановою судді не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності просить постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2024 року у справі № 541/2833/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 автомобілем, а належний їй транспортний засіб було зупинено безпідставно.
Крім того, вказує, на порушення процедури огляду на стан сп'яніння.
Також, ОСОБА_1 стверджує, що відмова від проходження огляду була вимушеною, оскільки, коли працівники патрульної поліції пропонували пройти огляд на стан сп'яніння, інші працівники поліції проводили за її участю слідчу дію - обшук.
Вказує, що весь час спілкування з працівниками патрульної поліції біля неї знаходився чоловік, який вказував, що він перебував за кермом.
Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції
В судовому засідання захисник - адвокат Воронцова А.І. апеляційну скаргу підтримала та просила скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції прокурор Базавлук С.С. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказавши, що постанова суду законна та обґрунтована, а підстав для її зміни чи скасування немає.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про розгляд, в судове засідання не з'явилася.
Мотиви суду
Згідно вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями частини 2 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначених вимог місцевий суд, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду, залишились обставини, які істотно вплинули на висновки суду щодо визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Так, суд першої інстанції вважав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків.
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: 1) керування транспортним засобом та 2) перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) чи відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2 розділу Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Як передбачено пунктами 5, 6 розділу ІІ Інструкції перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - в присутності двох свідків.
Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Судом першої інстанції, за клопотанням прокурора, було допитано в якості свідків працівників поліції, які в судовому засіданні підтвердили обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
До цих показань суд апеляційної інстанції відноситься критично, з огляду на наступне.
Як зазначив Верховний суд у постанові від 29 квітня 2020 року по справі № 631/5372/17 цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Тобто, обставини, що підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається неповне відтворення в показаннях свідків обставин вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та деякі порушення з боку працівників поліції вище вказаних норм Інструкції.
Зокрема, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що одночасно з пропозицією працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, з ОСОБА_1 проводилися слідчі дії, оскільки остання підозрювалася у вчиненні кримінального правопорушення.
Зі змісту розмови ОСОБА_1 з працівниками поліції, можна зробити висновок, що після пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 зазначає, що на даний час з нею проводяться слідчі дії та вона не може пройти огляд.
Також, з відеозапису, який додано до матеріалів справи вбачається, що працівник поліції, який пропонує пройти ОСОБА_1 огляд, не повідомив про порядок застосування спеціального технічного засобу.
Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо встановити, хто саме перебуває за кермом автомобіля, оскільки з відеозапису, який є додатком до рапорту, вбачається рух автомобіля на великій швидкості, його переслідування працівниками поліції, при цьому, коли працівники поліції під'їжджають до автомобіля, ОСОБА_1 виходить з пасажирського сидіння.
З першого файлу відеозапису, о 15:02 год, особа, які були присутні під час проведення, як слідчої дії, так і під час пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння вказує, що водієм автомобіля був чоловік, а не ОСОБА_1 , даний факт чоловік, який присутній на відеозаписі неодноразово підтверджує працівникам поліції.
Твердження працівників поліції, про те, що саме ОСОБА_1 керувала автомобілем, оскільки її капці були на килимку біля водійського сидіння, в даному випадку, не дає підстав вважати, що саме вона керувала транспортним засобом в інкримінований проміжок часу.
Тобто, з наявних обставин справи не можливе встановлення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та її чіткої та беззаперечної відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У відповідності до пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Висновки суду
Відповідно до положень частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Отже, враховуючи сукупність порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та оформленні матеріалу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 і беручи до уваги, що усі сумніви відносно доведеності вини особи, яка притягається до відповідальності, тлумачиться на її користь, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
За вищевказаних обставин, апеляційний суд приходить до переконання про наявність по справі підстав для закриття провадження згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Керуючись статтями 247, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 жовтня 2024 року - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.П. Пікуль