Справа №461/1058/25
Провадження №2/461/972/25
18 березня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Панасюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди -
Представник ПАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» Синюк С.Л. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 11720,55 грн. та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що 01 червня 2022 року між ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ТОВ «Неотех Індастріс» укладено договір добровільного страхування «Граве КАСКО» №101083521 майнових інтересів власника автомобіля «Audi», н.з. НОМЕР_1 . 19 квітня 2023 року о 08 год. 30 хв. у м. Львові по вул. Пішій, 4, відбулася дорожньо - транспортна пригода за участі застрахованого транспортного засобу «Audi», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Сhangan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Сихівського районного суду м. Львова від 12 травня 2023 року по справі №464/2697/23 дорожньо - транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . Представник позивача зазначив, що загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi», н.з. НОМЕР_1 , становила 11 720,55 грн., яку 06 липня 2023 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило страхувальнику. Представник повідомив, що цивільно - правова відповідальність транспортного засобу «Сhangan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП, не було застрахована у жодній страховій компанії. Відтак просить суд стягнути страхове відшкодування з ОСОБА_1 , оскільки він є відповідальним за завдані збитки.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.02.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.03.2025 розгляд справи відкладено для надання часу відповідачу підготувати та скерувати відзив на позовну заяву.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення сторін про розгляд справи було здійснено шляхом скерування судових повідомлень на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що 19 квітня 2023 року о 08 год. 30 хв. у м. Львові, по вул. Пішій, 4, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Audi», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Сhangan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 /а.с.27/.
Станом на 19 квітня 2023 року, транспортний засіб «Audi», н.з. НОМЕР_1 , був застрахований відповідно до договору добровільного страхування «Граве КАСКО» №101083521, укладеного 01 червня 2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»» та ТОВ «Неотех Індастріс» /а.с.17-18/.
Відповідно до умов Договору страхування, Страховик повинен відшкодувати Страхувальнику шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме пошкодження, втрата або знищення застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок подій, зокрема ДТП за участю транспортного засобу.
Цивільно - правова відповідальність транспортного засобу «Сhangan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП, не була застрахована у жодній страховій компанії, що підтверджується даними централізованої бази даних МТСБУ /а.с.39-40/.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 12.05.2023 ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке мало місце 19 квітня 2023 року о 08 год. 30 хв. у м. Львові, по вул. Пішій, 4 /а.с.27/.
Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, суд вважає, що вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні ДТП доведена належним чином.
Відповідно до рахунку №0000000457 від 28 червня 2023 року та №48 від 26 квітня 2023 року загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi», н.з. НОМЕР_1 , становила 11 720,55 гривень /а.с.31-32/.
Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 04 липня 2023 року фахівцями ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» було складено страховий акт № 11.98015910/1/KOS, відповідно до якого загальний розмір страхового відшкодування становить 11 720,55 гривень /а.с.34/.
Відповідно до платіжної інструкції №0706120697 від 06 липня 2023 року та №0706120698 від 06 липня 2023 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Audi», н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 11 720,55 гривень /а.с.35-36/.
Оскільки згідно даних Моторного (транспортного) бюро України цивільно-правова відповідальність відповідача, як користувача наземного транспортного засобу «Сhangan», реєстраційний номер НОМЕР_2 не застрахована в жодній страховій компанії, тому позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою про відшкодування збитків за вих. № 1887 від 23.04.2024, проте до часу звернення позивача до суду відповідач свою заборгованість не погасив /а.с.37-38/.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. У даному випадку таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з положеннями ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За правилами ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 27 Закону України "Про страхування" передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Такий висновок суду ґрунтується не лише на законодавстві України, а й на практиці Європейського Суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), де ЄСПЛ вказав, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого та документально підтвердженого судового збору.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на корить позивача ПрАТ "СК "Граве Україна".
Стосовно вимог позивача, в частині стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., то в цій частині витрати не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого, зокрема, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000р. у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати, на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019р. у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019р. у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019р. у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019р. у справі № 915/237/18).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим, стороною позивача, не було надано до суду відомості про вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її складність в контексті пред'явлених вимог та кількість поданих представником процесуальних документів, а також час, який необхідний адвокату на їх підготовку та прийняття участі у розгляді справи. Відтак, суд дійшов висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена, а тому в цій частині судових витрат слід відмовити
Керуючись ст.ст. 22, 29, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів",ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 11, ст.ст. 979, 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 19, 76-82, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст.ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд -
позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» суму страхового відшкодування в розмірі 11720 (одинадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 55 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
В решті судових витрат - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, код ЄДРПОУ 19243047.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Зубачик Н.Б.