Справа №461/1076/25
Провадження №2/461/977/25
18 березня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Панасюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру-
начальник Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Максимюк В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача кошти, надміру виплачені за призначеною допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам у сумі 12 000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 11.01.2024 Галицьким відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики ЛМР надавалась допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам на період з 01.01.2024 до 30.06.2024. Представник позивача зазначила, що в результаті проведеної спеціалістами Галицьким відділом соціального захисту перевірки даних, наданих Міністерством фінансів України, встановлено, що ОСОБА_1 неправомірно отримала допомогу за період з 01.01.2024 по 30.06.2024 у зв'язку з тим, що особа вперше звернулась за призначенням допомоги раніше, ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну, а також її перебування за кордоном перевищило тридцять календарних днів та більш як шістдесят календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги. Відтак, представник покликається на те, що ОСОБА_1 не мала права на отримання допомоги та була зобов'язана повідомити Галицький відділ соціального захисту про своє перебування за кордоном та щодо свого виїзду за межі України або скасувати призначення допомоги за допомогою мобільного додатку Порталу Дія (Дія). Відтак, просить позов задоволити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.02.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04.03.2025 розгляд справи відкладено для надання часу відповідачу підготувати та скерувати відзив на позовну заяву.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Повідомлення сторін про розгляд справи було здійснено шляхом скерування судових повідомлень на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).
Відповідач не подала відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від неї не надходило.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які
ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перемістилась з м. Донецька до м. Харкова, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000464407 від 29.01.2018. Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1307-7001949319 від 11.01.2024 ОСОБА_1 перемістилася з м. Харкова до м. Львова /а.с.9-10/.
ОСОБА_1 11.01.2024 звернулась до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам /а.с.4/.
Рішенням № 51307-47442814-2024-1 від 12.01.2024 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання, ОСОБА_1 призначено допомогу на проживання, у розмірі 2000 гривень /а.с.5/.
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України №19-47032/18/24-Вих від 08.07.2024, ОСОБА_1 в?їхала на територію України 08.01.2024 через КПП «Мостиська» та виїхала з території України 21.03.2024 через КПП «Шегині», та в подальшому 21.03.2024 виїхала за межі України та не повернулася до 30.06.2024 /а.с.14/.
Згідно довідки про отримання допомоги від 28.01.2025, ОСОБА_1 призначено допомогу на проживання відповідно до постанови КМУ №332, яка нараховувалась за період з 01.01.2024 по 30.06.2024 та становить 12 000 грн. /а.с.15/.
Як вбачається із Рішення про утримання надміру виплачених сум допомог від 20.06.2024 №51307-47442814, у ОСОБА_1 утворилася передплата в розмірі 12000 грн. /а.с.16/.
Позивачем 28.08.2024 та 30.09.2024 скеровувались на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , повідомлення про переплату коштів та запропоновано повернути борг, однак ОСОБА_1 грошові кошти не повернула /а.с.17-18/.
Встановлені судом обставини та досліджені докази свідчать, що між сторонами існують спірні правовідносини щодо стягнення надмірно виплачених коштів по щомісячній адресній допомозі внутрішньо переміщеній особі.
Грошова допомога призначається відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (надалі - Порядок №332).
Відповідно до абзацу 2 п. 1 Порядку №332 грошова допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщеним осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 8 Порядку №332 внутрішньо переміщеній особі, яка перебувала за кордоном і яка вперше звертається за призначенням допомоги виплата призначається відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку на підставі заяви, особисто поданої не раніше ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7" і 8 цього Порядку.
Нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.
Пунктом 6 Порядку №332 визначено, якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов'язаний повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги").
За наявності технічної можливості отримувач допомоги за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків подає повідомлення пре відмову від допомоги засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо його повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.
Пунктом 9 Порядку №332 визначено, що уповноважена особа зобов'язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поштового/електронного проінформувати про це засобами зв'язку (за технічної можливості накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги") орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц (провадження № 61-26417св18) викладена правова позиція, що «за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в?їхала на територію України 08.01.2024 через КПП «Мостиська», а з заявою про надання допомоги остання звернулася до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 11.01.2024, тобто раніше ніж через 15 робочих днів після повернення в Україну.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 виїхала з території України 21.03.2024 через КПП «Шегині» та не повернулася до 30.06.2024, а отже перебувала за кордоном більше ніж тридцять календарних днів.
Відтак, ОСОБА_2 не мала права на отримання допомоги, починаючи з 01.01.2024 та була зобов'язана повідомити Галицький відділ соціального захисту про своє перебування за кордоном при поданні заяви про призначення допомоги та щодо свого виїзду за межі України з 21.03.2024 або скасувати призначення допомоги за допомогою мобільного додатку Порталу Дія (Дія).
Відповідно до пункту 29 Порядку №332 у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, ОСОБА_2 не мала права на отримання допомоги, така була виплачена останній безпідставно, відповідач добровільно не повернула отримані кошти, відтак суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача слід стягнути в користь позивача 12000 грн. надмірно виплачених коштів.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого та документально підтвердженого судового збору.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 на корить Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Керуючись постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022, ст.ст. 7, 12, 13, 19, 76-82, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст.ст. 273, 274-279 ЦПК України, суд -
позов Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів державної допомоги, виплаченої надміру - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради кошти, надміру виплачені за призначеною допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 26181358, адреса: 79000, місто Львів, вулиця Ференца Ліста, 5, електронна пошта: g_soczzah@ukr.net,
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Зубачик Н.Б.