Справа №759/12988/24 2-о/760/69/25
21 березня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
у складі головуючого-судді - Букіної О.М.
присяжних - Лопушанської І.В., Калинюк З.М.
при секретарі - Черчукан В.О.
розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про усиновлення дитини,-
22.08.2024 на підставі ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 26.06.2024 до Солом'янського районного суду м. Києва за підстудністю надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про усиновлення дитини.
12.09.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2024 прийнято справу до провадження Солом'янського районного суду м. Києва та призначено до судового розгляду на 10.12.2024 о 14.30 год.
Проте, заявник у судове засідання повторно не з'являється, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на електронну адресу заявника, що вказана у заяві, які отриманні останнім 23.09.2024 та 20.12.2024. Про причини неявки суд до відома не поставив.
Оцінюючи наявні у справі матеріали та поведінку заявника , як сторони у справі, суд вважає, що заявник повторно не з'являється в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства, що випливає з приписів п.п.2, 11 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до принципу 2 Рекомендацій № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 367 засіданні заступників міністрів 28 лютого 1984 року, коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути у змозі стягнути судові витрати з адвоката.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зацікавлена особа має лише демонструвати належне виконання всіх процесуальних заходів, які її стосуються з метою запобігання затримок, і отримання доступу до заходів національного законодавства щодо скорочення проваджень (рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року, заява № 11681/85, § 35).
За приписами пункту 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
З рішень Європейського суду вбачається, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи у його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Суд звертає увагу, що заявнику було забезпечено достатньо можливостей для подання всіх необхідних документів, клопотань, які би забезпечили належне використання своїх процесуальних прав та доведення своєї позиції щодо своїх вимог.
Крім того, суд зауважує, що судовою системою у достатній мірі забезпечено реалізацію учасникам процесу своїх прав і обов'язків з метою повідомлення про причини неявки в судові засідання, а саме електронною поштою, шляхом направлення документів поштовим зв'язком або ж особистою подачею через канцелярію суду.
Проте, заявник жодних заяв чи клопотань до суду після відкриття провадження у справі не подавав. Своєї позиції щодо поданої заяви, як і її актуальності на даний час не висловив, висновку органу опіки та піклування про доцільність усиновлення неповнолітнього ОСОБА_3 чи результатів відповідного засідання органу опіки , суду не подав, що перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.
Таким чином, суд вважає, що заявник втратив зацікавленість у розгляді даної справи та доведення обґрунтованості своїх вимог.
Разом з тим, на заявник окрім прав покладені обов'язки, а оскільки заявник повторно не з'явився в судове засідання, не цікавиться розглядом справи, клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не подав, а неявка заявника перешкоджає розгляду даної справи, суд приходить до висновку про залишення поданої заяви без розгляду.
Суд роз'яснює заявнику, що залишення заяви без розгляду не перешкоджає останньому на повторне звернення до суду у загальному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44,158, 223,257 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про усиновлення дитини, залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 21.03. 2025.
Суддя О.М.Букіна