Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/5798/24
Провадження №: 1-кп/332/242/25
21 березня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , представника малолітньої потерпілої адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за№12024082030000291 від 16.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.1 ст.301-1 КК України,
встановив:
В провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.1 ст.301-1 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.
Представник малолітньої потерпілої ОСОБА_8 та законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_8 ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_6 клопотання прокурора про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою підтримав.
Малолітня потерпіла ОСОБА_8 , законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_8 . ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, надали заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, зазначив, що не збирається переховуватись, зареєстрований в м.Запоріжжя, з ним буде проживати його матір, яка є особою з інвалідністю 3 групи, він буде їй допомагати, тому просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного браслету.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, просила змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що заявлені прокурором ризики не підтверджені, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, та просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Вислухавши думки учасників провадження, суд приходить до висновку, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є доцільним, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України.
Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні було встановлено, що під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який був неодноразово продовжений слідчим суддею та судом, останній раз, - до 31.03.2025.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Відтак, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, ч.1 ст.301-1 КК України, які відповідно до ст.12 КК України, є відповідно особливо тяжким та тяжким злочинами. Тому, розуміючи можливі наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Ризик незаконного впливу на малолітню потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто, ризик впливу на малолітню потерпілу та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Суд враховує також те, що ОСОБА_4 знайомий з потерпілою, яка є малолітньою особою, а тому в силу її віку, обвинувачений може вчинити на неї психологічний тиск з метою схилити її не давати правдиві, послідовні показання у ході судового розгляду та/або змінити свої показання у подальшому, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Також є обґрунтований і ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Щодо доводів сторони захисту про можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , суд звертає увагу, що більш м'який запобіжний захід на даній стадії кримінального провадження не зможе запобігти встановленим ризикам, так як перебуваючи під дією іншого, більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений без будь-яких перешкод зможе вчинити дії направлені на переховування від органу досудового розслідування та суду, впливу на потерпілу, свідків у межах даного кримінального провадження та вичинити інше кримінальне правопорушення.
Судом не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та в судовому засіданні стороною захисту такі відомості доведені не були.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 має місце проживання та в нього наявні міцні соціальні зв'язки не заслуговують на увагу, оскільки не є безумовними підставами для відмови в продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, суд зауважує, що наведені обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_4 з огляду на наявність високого ступеню ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Стороною захисту не наведено вагомих підстав вважати, що обставини, які вказували на наявність заявлених прокурором ризиків, суттєво змінилися чи після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.
Суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини з плином часу інтенсивність ризику позапроцесуальної поведінки підозрюваного зменшується. Разом з тим, ступінь зменшення ризиків не досяг того рівня, який переконав би суд у відсутності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 .
Судовий розгляд триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, рівень їх суспільної небезпеки, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування або відсутності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які стали підставою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що жоден із інших - більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків та рішень суду. Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 . Підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченого суд не вбачає.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України. Разом із тим, ч.4 ст.183 КПК України передбачає, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, враховуючи категорію та характер інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, суд вважає, що наразі відсутні підстави визначати обвинуваченому розмір застави.
Керуючись ст.ст.177-178, 181, 194, 314 - 316, 369 - 372 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ,- задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 травня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу,- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали направити співробітникам Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Повний текст ухвали складений 21 березня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1