Справа №:755/19288/23
Провадження №: 2-др/755/43/25
"20" березня 2025 р. м.Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,
учасники справи:
представник відповідача - адвокат Заверюха К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву представникапозивача - адвоката Пащенка П.М. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, -
17.12.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пащенка Петра Миколайовича, через систему «Електронний суд» надійшла заява про розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у якій він просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 000,00 грн судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2024 заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.
19 грудня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пащенка Петра Миколайовича про розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини - повернуто без розгляду.
04 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року та направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
05 березня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа 755/19288/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.
11 березня 2025 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Коваленко І.В.
У судовому засіданні, яке відбулось 20.03.2025, представник відповідача - адвокат Заверюха К.О. заперечував щодо розміру заявлених стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що предметом спору було стягнення аліментів, яка відноситься до категорії малозначних справ. Вважав, що докази, які упродовж розгляду справи намагалась зібрати сторона позивача, стосувались виключно отримання інформації про місце перебування відповідача, місце його роботи, отриманий дохід, які на впливали на розгляд справи по суті, предметом якої є стягнення аліментів у частці від доходу Відповідача. Відповідач неодноразово просив надати банківські реквізити позивачки, однак остання тривалий час цього не робила. Зазначав, що на сьогоднішній день, у відповідача відсутня заборгованість по сплаті аліментів. Таким чином, представник позивача просив суд врахувати категорію заявленого позову, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, характер виконаної роботи, складність справи, її розгляд в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, принципи співмірності та розумність судових витрат та за наслідками зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивачки у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового судового рішення суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12.12.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, - задоволено частково.
Присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 грудня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею додаткові витрати на лікування, оздоровлення та навчання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 21 797,38 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.2, 3, 5 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За приписами ч. 1, ч. 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно п.8 ч.3 ст.178 ЦПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1, 2 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 3, 4 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
З огляду на зазначене, положеннями Цивільного процесуального кодексу України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим про що, зокрема, зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Відповідно до правової позиції ВС/КАС, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн представник позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення додав наступні письмові докази:
- копія ордеру серії АІ № 1627006 виданий 05.06.2024 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Пащенком Петром Миколайовичем;
- копія договору АО № 22/23 про надання правової допомоги від 19.07.2023;
- копія додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги АО № 22/23 від 19.07.2023 року;
- копія акту виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги № 22/23 від 19.07.2023 року;
- копія рахунку на оплату №170 від 17.12.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатським об'єднанням «Альянс Консалтинг Груп» в особі Керуючого партнера Об'єднання Зубицької Л.М. 19 липня 2023 року було укладено договір про надання правової допомоги №22/23.
У порядку виконання укладеного договору про надання правової допомоги адвокатом вчинялися всі необхідні дії у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ЦПК України тощо. Детальний перелік таких дій викладено в рахунку на оплату №170 від 17 грудня 2024 року, який додано до заяви.
З огляду на надані стороною позивача докази, які містяться у матеріалах справи, витрати на професійну правничу допомогу склали 25 000 грн.
Відповідно до ч. 6 ст.137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача - адвокат Заверюха К.О. в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
Вищевказане в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24.01.2019 у справі №922/15944/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 211/3113/16-ц, від 06.11.2020 р. у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд приймає до уваги аргументи представника відповідача - адвоката Заверюхи К.О. про зменшення відшкодування витрат на правничу допомогу, заявлені в судовому засіданні, та вважає їх обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на зміст позовної заяви, докази долучені до неї, категорію заявленого позову, з урахуванням умов договору про надання правової допомоги, в якому сторони договору погодили вартість послуг та порядок розрахунків, виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, характеру виконаної роботи, враховуючи складність справи, її розгляд в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, зважаючи на ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн є завищеним, не відповідають складності справи та обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а відтак, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню - суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 10 000,00 грн, який є співмірним та розумним з обсягом і змістом наданих послуг, документально підтвердженим та не покладатиме надмірного тягаря на сторону відповідача.
Керуючись ст. ст. 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача - адвоката Пащенка П.М. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн (десять тисяч гривень).
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 21 березня 2025 року.
Суддя І.В.Коваленко