Справа № 524/2011/25
Провадження №2-а/524/44/25
21.03.2025 року м.Кременчук
Автозаводський районний суду міста Кременчука в складі:
головуючого судді - Алексашиної Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання - Антибури І.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача за довіреністю - Коломієць О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - інспектор 1 взводу 3 роти УПП батальйону патрульної поліції м.Кременчук в Полтавській області Ворошилов Олег Максимович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
В позові вказав, що 17.02.2025 року інспектором 1 взводу 3 роти УПП батальйону патрульної поліції міста Кременчук в Полтавській області Ворошиловим Олегом Максимовичем відносно нього винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4093165 за ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 17.02.2025 року о 14 год. 30 хв. у м.Кременчуці по вул.Небесної Сотні, 27-Г, здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу на проїзній частині в другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР - порушення правил стоянки, розміщення транспортних засобів на проїзній частині в два і більше рядів.
Позивач з вказаною постановою не згоден. Зазначає, що 17.02.2025 року він рухаючись на автомобілі по вул.Небесної Сотні в м.Кременчуці, здійснив зупинку біля будинку 27-Г навпроти спеціального «карману» для стоянки транспортних засобів відповідно до п.15.2 ПДР - за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя, або коли стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), з метою посадки пасажира - своєї матері.
Позивач стверджує, що поліцейський не повно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не навів доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.
Позивач зазначає, що здійснення ним зупинки не примусило інших учасників дорожнього руху змінювати напрямок свого руху чи швидкість, оскільки автомобіль стояв якнайближче до правого краю, а не в другому ряді, як зазначено у постанові, та оскільки інші автомобілі стояли в спеціальному кармані для паркування, а не на проїзній частині, тому в його діях відсутнє порушення п.15.4 ПДР.
Крім того, позивач стверджує, що внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності йому спричинена моральна шкода, оскільки він зазнав глибоких душевних страждань викликані почуттям обурення, невпевненості у майбутньому, почуттям відчаю та гніву. Крім того, під час незаконних дій поліцейських була присутня його мати, яка є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок онкологічного захворювання, і яка також зазнала глибоких душевних страждань внаслідок протиправних дій щодо ОСОБА_1 . Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 20 000 гривень.
Позивач прохає скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження закрити, стягнути з ДПП моральну шкоду в сумі 20000 грн. та сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 04.03.2025 року відкрито провадження у справі.
Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України направив до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що проти адміністративного позову заперечує. Зазначив, що ОСОБА_1 порушив п.15.4 ПДР, яким забороняється зупиняти транспортні засоби на проїзній частині поруч з іншими транспортними засобами, які стоять біля правого краю проїзної частини. На спростування доводів позивача надали відеозапис з відеореєстратора, встановленого у службовому транспортному засобі. Щодо стягнення моральної шкоди, зазначили, що позивач не довів її заподіяння діями працівників поліції, наявність причинного зв'язку між діями працівників поліції та настанням негативних наслідків для позивача. Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не вважають достатньою підставою для стягнення моральної шкоди. Стягнення моральної шкоди без судового рішення про визнання протиправними дій працівників поліції вважають неможливим.
Третя особа - інспектор 1 взводу 3 роти УПП батальйону патрульної поліції м.Кременчук в Полтавській області, направив до суду пояснення, аналогічні за своїм змістом з відзивом відповідача.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача за довіреністю - Коломієць О.Ю. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що вина ОСОБА_1 підтверджується наданим разом з відзивом відеозаписом, він здійснив зупинку транспортного засобу поруч з припаркованими автомобілями, утворивши другий ряд на проїзній частині.
Заслухавши сторін у справі, вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, відзив на позовну заяву, дослідивши наданий відеозапис з відеореєстратора патрульного автомобіля, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Встановлено, що 17.02.2025 року інспектором 1 взводу 3 роти батальйону патрульної поліції міста Кременчук в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ворошиловим О.М. винесено постанову серії ЕНА №4093165 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Згідно постанови ОСОБА_1 17.02.2025 року о 14 год. 30 хв. в м.Кременчуці по вулиці Небесної Сотні, 27-Г, керуючи транспортним засобом AUDI A4 номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку транспортного засобу на проїзній частині в другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР - порушення правил стоянки, розміщення транспортних засобів на проїзній частині в два і більше рядів. /а.с.16/
Пункт 15.4 ПДР встановлює, що транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.
За визначенням п. 1.10 Правил дорожнього руху проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;
автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);
зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Щодо терміну «карман», яким послуговується позивач, посилаючись на місце для стоянки транспортних засобів, яке не є проїзною частиною, суд зауважує, що у ПДР вказаний термін згадується лише один раз у контексті п.17.4 ПДР.
Так, згідно п.17.4 ПДР у населених пунктах, наближаючись до автобуса, мікроавтобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному "кармані", водії інших транспортних засобів зобов'язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрутному транспортному засобу розпочати рух.
Тобто, під карманом розуміється місце для заїзду громадського транспорту.
У судовому засіданні на запитання суду позивач відповів, що «карман», про який він зазначив у позові, не є а ні тротуаром, а ні проїзною частиною. На його думку це спеціальний майданчик для паркування. Зазначає, що цей майданчик з обох боків огороджений бордюрним каменем (від тротуару з одного боку, та від проїзної частини - з іншого). На думку позивача вся зона вздовж тротуару є прилеглою територією. Також зазначив, що для паркування не було місць, а тому він зупинився поруч.
За таких обставин, можна припустити, що під «карманом», на який посилається позивач, є майданчик для паркування транспортних засобів, розміщений вздовж проїзної частини. Втім, відповідні знаки, які б позначали місце паркування автомобілів на такому майданчику або поруч з ним відсутні. Вказана обставина визнається сторонами та підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з відео реєстратора патрульного автомобіля.
При цьому, згідно п.13 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 3 грудня 2009 р. № 1342, відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.
Згідно п.1.10 ПДР край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки.
Тобто, до краю проїзної частини не відноситься лінія, якою умовно позначений край імпровізованого майданчика для паркування. Краєм проїзної частини у спірному випадку залишається бордюрна лінія, яка прилягає до тротуару, тобто, лінія проїзної частини в місці її прилягання до тротуару.
За таких обставин «карман», на який посилається позивач, по суті також є елементом проїзної частини.
Відповідно до пунктів 15.1, 15.2 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Отже, фактично позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу у другому ряду проїзної частини, поруч з автомобілями, які стояли біля правого краю проїзної частини.
Крім того, згідно п.5.1 ПДР посадку (висадку) дозволяється здійснювати пасажирам після зупинки транспортного засобу лише з посадкового майданчика, а в разі відсутності такого майданчика - з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини (але не з боку суміжної смуги для руху), за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху.
Натомість позивач посилається на те, що зупинився для здійснення посадки пасажира на проїзній частині, біля «карману».
Фактично ж позивач здійснив зупинку на проїзній частині другим рядом.
При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що він зупинився біля бордюру, а не поруч з припаркованими автомобілями. Так, на дослідженому у судовому засіданні відеозаписі з відео реєстратора патрульного автомобіля чітко зафіксовано, що автомобіль позивача здійснив зупинку на одному рівні з припаркованими автомобілями.
Також суд відхиляє посилання позивача на те, що «карман» для паркування транспортних засобів огороджений бордюром не лише від тротуару, але й від зони руху транспортних засобів. З дослідженого у судовому засіданні відеозапису убачається, що висота такого бордюру є мінімальною, не створює перешкод для автомобілів та фактично не відокремлює його від решти проїзної частини, а у зимовий період ледве помітна для візуального сприйняття.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП порушення правил зупинки, стоянки тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надане відео з відеореєстратора патрульного автомобіля на думку суду підтверджує порушення ОСОБА_1 пункту 15.4 ПДР, який передбачає, що транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.
За таких обставин ОСОБА_1 вчинив своїми діями адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст.ст.257-262, 286 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - інспектор 1 взводу 3 роти УПП батальйону патрульної поліції м.Кременчук в Полтавській області Ворошилов Олег Максимович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, а постанову інспектора 1 взводу 3 роти УПП батальйону патрульної поліції м.Кременчук в Полтавській області Ворошилова Олега Максимовича від 17.02.2025 року серії ЕНА №4093165 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - залишити без змін.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Алексашина Н.С.