Справа № 373/2274/24
Номер провадження 2/373/131/25
20 березня 2025 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Керекези Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 373/2274//24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
представник позивача Романенко М.Е.,
представник відповідача адвокат Войтович Л.В.,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року в розмірі 25246 грн 69 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп., судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Посилається на те, що 18 січня 2021року між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 10002987222 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора. Кредитні кошти були надані відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти, яку були надані відповідачем. ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувалися. 05 вересня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір факторингу № 556/ФЕ-22, за яким позивачу було передане право вимоги за вищезазначеним кредитним договором. Вважає, що заборгованість відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року становить 25246 грн 69 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 5900 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 19346 грн 69 коп. Крім того просить стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп. та судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Ухвалою від 17 жовтня 2024 року було відкрито провадження по даній справі і справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с.105).
30 жовтня 2024 року до суду від представника відповідача адвоката Войтович Л.В. надійшов відзив на позов (а.с.109-132), відповідно до якого вона просить витребувати у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» для огляду в судовому засіданні оригінали Договору факторингу № 556/ФЕ-22 від 05 вересня 2022 року, оригінал Акту прийому-передачі грошових вимог за даним договором, Реєстру вимог кредиторів, що передані за даним договором, доказів оплати за відступлення прав грошових вимог за даним договором. Просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог. Судові витрати просить залишити за позивачем. Просить стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп., які будуть сплачені протягом 25 днів після розгляду справи по суті та прийняття судом рішення незалежно від результату розгляду справи.
Посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору його строк становить 30 днів. Право вимоги у первісного кредитора до відповідача виникло з 17 лютого 2021 року. Строк позовної давності закінчився 17 лютого 2024 року, як для первісного кредитора, так і для позивача. Разом з тим, позовна заява подана до суду 30 вересня 2024 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Крім того, представник відповідача вважає також недоведеним факт укладення кредитного договору, зазначаючи, що наявні в матеріалах справи копії кредитного договору, оферти та акцепту не можуть вважатися електронним документами, поскільки не відповідають вимогам ст.ст.5, 7 Закону України «Про електронні документа та електронний документообіг та не можуть бути належними доказами на підтвердження факту укладення кредитного договору між первісним кредитором та позивачем. Позивачем не надано належних доказів (первинних бухгалтерських документів) на підтвердження факту перерахування на рахунок позивача кредитних коштів та розміру заборгованості за кредитним договором. Крім того, вважає незаконним нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору. Зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати відсотки за кредитом. Також вважає несправедливим пункт кредитного договору щодо нарахування відсотків у розмірі 1,71 % в день та таким, що суперечить принципам розумності та добросовісності. Такий розмір процентів за користування кредитом призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації за користування кредитними коштами (понад 50 % від вартості кредиту). Вважає, що даний кредитний договір можна визнати недійсним в зв'язку з нечесною підприємницькою практикою кредитодавця. Зазначає, що поскільки споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, тому такий правочин не є підставою для виникнення обов'язків для споживача. Наголошує на тому, що поскільки у первісного кредитора відсутнє право вимоги до відповідача, то він не мав права відступити право вимоги, яким і сам не володіє. Таким чином у позивача відсутнє право вимоги до відповідача, тому відсутній предмет позову в частині стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить витребувати оригінали документів, поскільки ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу. Крім того, просить стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу незалежно від їх фактичної сплати.
Ухвалою від 04 листопада 2024 року було задоволено клопотання представника відповідача адвоката Войтович Л.В. про витребування доказіву у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (а.с.144).
18 листопада 2024 року від представник позивача Романенка М.Е. до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.152-172) відповідно до якої він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, відповідач через особистий кабінет, розміщений на веб-сайті первісниго кредитора, подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав для себе зручними, та підтвердив умови отримання кредиту. Лише після цього первісним кредитором за допомогою засобів зв'язку на зазначний особисто позичальниколм номер телефону був направлений одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору в електронній формі шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ілентифікатором, що спростовує доводи відповідача. Для укладення договору позики в електронному вигляді дані вносяться шляхом заповнення відповідних форм на сайті кредитора особисто позичальником. Без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладено не було б. Вважає, що факт укладення спірного кредитного договору доведено позивачем, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань. Зазначає, відповідач, не погоджуючись із наданим представником позивача розрахунком заборгованості, не надав будь-яких доказів на його спростування та підтвердження своїх заперечень. Крім того, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не може володіти оригіналами первинних бухгалтерських документів, поскільки не є первісним кредитором, оскільки дані документи зберігаються в установі банку, яка видала кредит, а інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, є банківською таємницею. Крім того, зазначає, що перерахування коштів на платіжну карту відповідача було здійснено операторами офлайн-послуг платіжної інфраструктури, що не здійснюють операцій, які не здійсгюють операцій з готівковими коштами, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, ивдаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами передбачено надходження загальних сум поповнення карток за визначений період, тому неможливо виділити транзакцію, як окремий платіж із зазначенням призначення у банківській виписці. Вважає, що договір факторингу є укладеним між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» у відповідності до вимог чинного на чай його укладення законодавства та ніяким чином не порушує прав та законних інтересів відповідача. Заперечує проти стягнення із позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп., які вважпє завищеними, зважаючи на малозначність даної справи та складність написання відзиву. Позивач не погоджується з таким розміром витрат, поскільки він встановлений на власний розсуд та не є належним чином обшоунтованим. Термін виконання робіт є завищеним та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Крім того, зазначає, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу та розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Додатки до відзиву на позов не містять належним чином оформлених документів про здійсненя відповідачем оплати витрат на професійну правничу допомогу. Позивач категорично заперечує щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності. Вважає, що строк позовно давності починається з моменту відступолення права вимоги, тобто після підписання Договору факторингу № 556/ ФК-22 від 05 вересня 2022 року, саме з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем умов кредитного договору. Загальний строк поховної давності щодо стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року має часові рамки із 05 вересня 2022 року по 05 вересня 2023 року. Позивач, звернувшись до суду із даним позовом у жовтні 2024 року, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності, тобто відстуні підстави застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
18 листопада 2024 року до суду від представника позивача адвоката Романенка М.Е. надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.176-179).
Ухвалою від 22 листопада 2024 року вищезазначене клопотання про витребування доказів було задоволено (а.с.183).
25 листопада 2024 року від представника ТОВ «Компанія «Інвест Фінанс» до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів згідно ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суджу Київської області від 04 листопада 2024 року (а.с.185-188).
25 листопада 2024 року до суду від представника позивача Романенка М.Е. надійшла заява про долучення до матеріадів справи доказів, поданих на виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суджу Київської області від 04 листопада 2024 року (а.с.189-211), в якій зазначив про неможливість подання оригіналу Договору факторингу № 556/ФЕ-22 від 05 вересня 2022 року, що містить інформацію про інших осіб, яка є банківською таємницею, та відсутністю рішення суду про розкриття такої таємниці. Крім того, зазначив, що позивачем були надані всі наявні у нього докази у можливому для нього форматі, який передбачено чинним законодавством, тому відсутні обгрунтовані сумніви щодо відповідності копій оригіналам.
17 грудня 2024 року до суду із АТ КБ «ПриатБанк» надійшла відповідь на виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2024 року (а.с.212-213).
07 січня 2025 року до суду від представника позивача адвоката Романенко Я.С. до суду надійшла заява про надання інформації стосовно стану розгляду даної справи (а.с.215-218).
Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Судом встановлено наступне.
8 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 10002987222 (а.с.30-43).
Договір був укладений у формі електронного документа з використанням відповідачем одноразового ідентифікатора. Сума кредиту - 5900 грн 00 коп. Строк, на який був наданий кредит,- 30 календарних днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених Договором.
Мета отримання кредиту - споживчі цілі.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення кредиту - 624,15 % річних.
Після укладення кредитного договору відповідачу в особистому кабінеті надійшло підвтердження (а.с.43) про укладення Кредитного договору № 10002987222 від 18 січня 2021 року та про зарахування на її банківську карту кредитних коштів в розмірі 5900 грн 00 коп. найближчим часом.
На підтвердження факту перерахування відповідачу коштів у розмірі 5900 грн 00 коп. представником позивача подано інформаційну довідку № 62/2588/12 від 14 грудня 2022 року, відповідно до якої ТОВ «Платежі Онлайн» була проведена успішна транзакція через платіжний сервіс «Platon»: сайт продавця - CASHBERRY.COM.UA, номер транзакції - 31094-50358-84294, сума транзакції - 5900 грн 00 коп., дата транзакції - 8.01.2021, номер картки - НОМЕР_1 , банк-емітент - PRIVAT BANK.
Крім того, на виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2024 року надійшлп відповідь АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-241205/31139- БТ від 10 грудня 2024 року (а.с.212), відповідно до якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 .
Із виписки із вищезазначеного карткового рахунку (а.с.213) вбачається, що 18 січня 2021 року на вищезазначену карту були перераховані грошові кошти в розмірі 5900 грн 00 коп. (Viplata zaima CASHBERRY).
05 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансолва компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» був укладений Договір факторингу № 556/ФК-22 (а.с.44-53), відповідно до якого позивачу було відступлено право вимоги Фактору за договорами, зазначеними в Реєстрі прав вимоги.
Відповідно до витягу з реєстру боржників (а.с.83) право вимоги за Кредитним договором № 10002987222 від 18 січня 2021 року на суму 25246 грн 69 коп. (тіло кредиту - 5000 грн 00 коп., відсотки - 19346 грн 69 коп.) перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Крім того, на підтвердження факту перрахування позивачем коштів за Договором факторингу № 556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року представником позивача подано копії платіжних інструкцій №2464 від 06 вересня 2022 року, № 2493 від 12 вересня 2022 року, № 2544 від 19 вересня 2022 року (а.с.63-64).
Відповідно до розрахунку (а.с.91-94) заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 10002987222 від 18 січня 2021 року станом на 27 листопада 2021 року становить 25246 грн 69 коп., а саме:
-заборгованість за тілом кредиту - 5900 грн 00 коп.;
-заборгованість за відсотками, нарахована за період із 18 січня 2021 року по 27 листопада 2021 року - 19346 грн 69 коп.
30 жовтня 2023 року на адресу відповідача була направлена досудова вимога про необхідність сплати заборгованості за Кредитним договором № 10002987222 від 18 січня 2021 року в розмірі 25246 грн 69 коп. в строк до 30 листопада 2023 року (а.с.58-59).
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача Романенком М.Е. подані наступні докази: копія Договору про надання правової допомоги № 426497 від 01 квітня 2024 року (а.с.25-29); копію Додаткової угоди № 100002987222 до Договору про надання правової допомоги № 426497 від 01 квітня 2024 року (а.с.54); коаія акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 16 вересня 2024 року (а.с.12); копію довіреності від 10 травня 2024 року (а.с.24); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.65-66).
На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача подано наступні докази: копію Договору про надання правової допомоги № 24/407Ф від 30 жовтня 2024 року (а..с.134-138); копію акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 24/407Ф від 30 жовтня 2024 року (а..с.139); копію детального опису робіт на виконання умов до Договору про надання правової допомоги № 24/407Ф від 30 жовтня 2024 року (а..с.140); копію ордеру № 1502505 від 30 жовтня 2024 року (а.с.141).
Суд приймає до уваги подані сторонами по справі та їх представниками докази, на підставі яких встановлені обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вищезазначеного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч.1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц вбачається, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з вищезазначеними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно п.63 вищезазначеного Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:
1) назву документа (форми);
2) дату складання;
3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи;
4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;
5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором є виписка з клієнтського рахунку.
Стосовно доводів відповідача щодо застосування положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» до позивача слід зазначити наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги (крім страхування та пенсійного забезпечення (а.с.81-82). Товариство не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банкиі банківську дільяність», тому не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
З урахуванням того, що оформляючи кредитний договір, клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит, суд дійшов обґрунтованого висновку, що кредитні кошти відповідачу перераховувалися у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, яку він самостійно вносив до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора. Доказів про те, що банківська картка не належить відповідачу суду не подано.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 підписала Договір про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року електронним підписом. Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти. Із виписки з її карткового рахунку (а.с.213) вбачається, що 18 січня 2021 року на її картковий рахунок були перераховані кошти в розмірі 5900 грн 00 коп.
Представник відповідача адвокат Войтович Л.В., зазначаючи про можливість визнання даного кредитного договору недійсним в зв'язку з нечесною підприємницькою практикою позикодавця, належних доказів звернення до суду із відповідним позовом чи зустрічним позовом в даному провадженні та ухвалення судового рішення про визнання недійсним Договорупро надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року не подала.
Отже, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «Фінансова компанія «Івест Фінанс» та ОСОБА_1 . Договору про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5900 грн 00 коп.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.514 ЦК України).
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.1 ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 516 ЦК заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.514 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач правомірно набув право вимоги до відповіжача за Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року.
Разом з тим, крім тіла кредиту, представник позивача просить стягнути із відповідача проценти за користування кредитом в розмірі 19346 грн 69 коп.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1.6 Договору про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 624,15 % річних.
Відповідно до деталізованого розрахунку за Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року за період із 18 січня 2021 року по 27 листопада 2021 року нараховані відсотки в розмірі 19346 грн 69 коп.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
З умов Договору про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року вбачається, що що сторони погодили строк позики (строк дії договору) - 30 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів/розрахунків, що є Додатком № 2 до цього Договору. Строк кредиту може буи продовжено у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Як вбачається із розділу 4 вищезазначеного кредитного договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, зазначену в п.1.3 цього Договору (30 календарних днів), якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2 (п.п.4.2.1-4.2.3 цього Договору).
Відповідно до п.4.21. Договру пропозиція (оферта) Позичальника щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вкзаних дій Позичальником.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вищезазначених висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Разом з тим, представник просить стягнути із відповідача на користь позивача відсотки, що були нараховані ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС», за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку - за період із 18 січня 2021 року по 27 листопадва 2021 року.
Враховуючи, що Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року визначений строк його дії, який становить 30 календарних днів, саме протягом даного строку ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Вимоги про стягнення із відповідача відсотків, передбачених ст.625 ЦК України, представником позивача заявлено не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача відсотків, зокреса за період за 30 календарних днів за період із 18 січня 2021 року по 17 лютого 2021 року в розмірі 3026 грн 70 коп. (100 грн 89 коп.х 30 днів = 3026 грн 70 коп.).
Стосовно заялвено представником відповідач клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, слід зазначити наступне.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто законодавець заклав презумпцію обізнаності кредитора про його порушення прав, таким чином обов'язок доказування необізнаності покладено на кредитора.
Відповідно до ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Суд не може погодитися із думкою представника позивача про початок перебігу строку позовної давності з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання Договору факторингу № 556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року.
Як вбачається із правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, заміна сторін у зобов'язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення 27 вересня 2013 року первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами для ПАТ «Дельта банк» строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для ПАТ «Кредитпромбанк».
Отже, відсутні підстави ля застосування строку позовної давності до спірних правовідносин з посилання на його поновлення після укладення між первісним кредитором та позивачем Договору факторингу № 556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року.
Разом з тим, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан неодноразово було продовжено. Останній раз - Указом Президента України № 26/2025 від 14 січня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи, що закінчення строку позовної давності за Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року припадає на час (17 січня 2024 року), коли на території України діяв воєнний стан, чинним законодавством передбачено зупинення перебігу строків позовно давності на час дії воєнного стану, відстуні підстави для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Судом встановлено, що позивач правомірно набув права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року, тому має право на належне виконання відповідачем зобов'язань за ним.
Враховуючи вищевикладене, стягненню із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року в розмірі 8926 грн 70 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 5900 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 3026 грн. 70 коп.
Що стосується вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп., суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1)на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4)пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача Романенком М.Е. подані наступні докази: копія Договору про надання правової допомоги № 426497 від 01 квітня 2024 року (а.с.25-29); копію Додаткової угоди № 100002987222 до Договору про надання правової допомоги № 426497 від 01 квітня 2024 року (а.с.54); коаія акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 16 вересня 2024 року (а.с.12); копію довіреності від 10 травня 2024 року (а.с.24); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.65-66).
Відповідачем та його представником будь-яких заяв чи клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу подано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимим доказами. Із врахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (35,36 %), стягненню із відповідача на користь позивача піллягають витрати на профксійну правничу допомогу в розмірі 2121 грн 60 коп. (6000 грн 00 коп. : 100% х 35,36% = 2121 грн 60 коп.).
Із вимогою про стягнення із позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп. звернулася і представник відповідача адвокат Войтович Л.В.
На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача подано наступні докази: копію Договору про надання правової допомоги № 24/407Ф від 30 жовтня 2024 року (а..с.134-138); копію акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 24/407Ф від 30 жовтня 2024 року (а..с.139); копію детального опису робіт на виконання умов до Договору про надання правової допомоги № 24/407Ф від 30 жовтня 2024 року (а..с.140); копію ордеру № 1502505 від 30 жовтня 2024 року (а.с.141).
Враховуючи вищезазначені законодавчі норми щодо порядку стягнення судових витрат (зокрема і витрат на професійну правничу допомогу), частковість задоволенню позовних вимог, стягненню із позивача на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3878 грн 40 коп. (6000 грн 00 коп. : 100% х 64,64% = 3878 грн 40 коп.).
Крім того, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 856 грн 56 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422 грн 40 коп.: 100% х 35,36 % = 856 грн 50 коп.).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 10002987222 від 18 січня 2021 року в розмірі 8926 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять шість) гривень 70 копійлк.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2121 (дві тисячі сто двадцять одна) гривня 60 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 856 (вісімсот п'ятдесят шість) гривень 50 копійок.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3878 (три тисячі вісімсот сімдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8; код ЄДРПОУ 42649746;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: Я. І. Керекеза