Справа №522/5252/25
Провадження №1-кс/522/1910/25
21 березня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБУ в Одеській області полковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, настоятеля Української Православної Церкви с. Маяки Спасо-Преображенського храму, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні №22025160000000175 від 14.03.2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст.332КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
У провадження слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБУ в Одеській області полковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в рамках кримінального провадження №22025160000000175 від 14.03.2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, обґрунтоване наступним.
Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні№22025160000000175 від 14.03.2025 року за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року №36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року №2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року №3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також в Заключному Акті наради з безпеки і співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
В розумінні положень ст. 2 Женевських конвенцій від 12.08.1949, ратифікованих Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 03.07.1954, між державами РФ та Україна із 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
Так, 24.02.2022 о 05 год. за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_7 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураженні вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Незважаючи на це, громадянин України ОСОБА_5 будучи настоятелем православної церкви московського патріархату у с. Маякі Одеської області під час спілкування з відвідувачами церкви неодноразово вів розмови на потиличні теми всіляко виправдовуючи та заперечуючи акти збройної агресії РФ, визнаваючи правомірною окупацію окремих територій України, а саме: 27.09.2024 під час особистого спілкування з громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке відбулось у приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , останній розповідав про поїздки до м.Донецька, зустрічі з ОСОБА_9 , якого представляли йому як «Главу адміністрації» тобто представника окупаційної адміністрації РФ на території тимчасово окупованого Донецька, зазначав, що війну викликали дві причини, тим самим наводячи аргументи на користь того, що збройна агресія у першому випадку носила превентивний характер, в іншому - мала на меті змінити на краще спосіб організації виробництва на донецьких шахтах та не допущення зберігання там ядерних відходів, обговорював події 2 травня натякаючи на тому, що події були попередньо заплановані, оскільки представники керівництва силових структур були навмисно зібрані та затримані на нараді в час розгортання тогочасних трагічних подій, висловлювався про можливість закінчення війни одразу шляхом перемовин на умовах виходу Донецької області зі складу України та надання їй автономії на кшталт статусу Автономної Республіки Крим у складі України та статусу кожного окремого штату в складі Сполучених Штатів Америки, спростовував думку про влучання російської ракети у Свято-Іверський монастир та Спасо-Преображенський собор у м. Одесі, перекладаючи відповідальність за це на українську сторону, сповідував думку про те, що Україна самоліквідувалась та сама винна у тому, що окремі її регіони тимчасово окуповані, пояснюючи, що країна нібито не захотіла бути у єдності.
Таким чином згідно висновку проведеної судово-лінгвістичної експертизи у вищевказаних висловлюванням громадянина ОСОБА_5 , містяться заперечення актів збройної агресії рф по території релігійних установ, що раніше були складовою релігійної організації УПЦ, ознаки виправдовування збройної агресії РФ проти України, ознаки визнання правомірною тимчасової окупації окремих районів Донецької області, виправдовування тимчасової окупації окремих регіонів України.
Крім того, відповідно до Указу Президента України ОСОБА_10 № 69\2022 від 24 лютого 2022 року « Про загальну мобілізацію» та у зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України, відповідно до частини другої статі 102, пунктів 1,17,20 частини першої ст.106 Конституції України оголошено проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запоріжської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопольської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, та діють спеціальні обмеження виїзду за кордон чоловічого населення у віці від 18 до 60 років.
На підставі зазначеного указу Президента України, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статі 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилось 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призиву на строкову військову службу.
Згідно з ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі під час особливого періоду до 60 років.
Тобто зазначені положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід'ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України, а виїзд осіб призивного віку, які підлягають або можуть підлягати призову за мобілізацією, за межі України без наявних та те правових підстав перешкоджає законній діяльності Збройних Сил України в частині їх обов'язку з підтримання належної мобілізаційної готовності.
Крім того, досудовим слідством встановлено, що в не встановлений слідством час, при невстановлених слідством обставинах громадянин України ОСОБА_5 з корисливих мотивів вступив у злочинну змову з іншими невстановленими слідством особами направлену на організацію переправлення через державний кордон України, поза пунктами пропуску, осіб чоловічої статі, що за віком підлягають мобілізації та не мають законних підстав для виїзду за межі України, обумовив між собою план своєї злочинної діяльності, роль та функції кожного зі співучасників та порядок залучення кожного з них на різних етапах вчинення кримінального правопорушення.
Заздалегідь обумовлений план полягав у поетапному вчинені наступних кримінально - протиправних дій: підшуканні військовозобов'язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, які не хочуть бути призваними до військової служби та мають намір без наявних законних підстав покинути межі України та погоджуються на необхідність передачі грошової винагороди, організація їх незаконного переправлення, керівництво зазначеними діями, надання порад, вказівок засобів, опис способу незаконного переправлення зазначених чоловіків через державний кордон України, надання порад щодо найбільш ефективних та вдалих маршрутів, придбання необхідного обладнання гідрокостюмів, ласт, моторів, що надають змогу для перетину кордону, поза пункту в плав, здійснення інструктажу з поводженням безпосередньо у крижаній воді, підшукання та утримання місць зберігання зазначеного обладнання, перевезення осіб з приховуванням поза мобільні блок пости, інструктаж та надання порад у разі затримання працівниками Державної прикордонної служби України та невдалої спроби перетину кордону, організація зустрічі зазначених осіб на території вже тзв. Придністровської Молдавської Республіки.
29.11.2024 під час зустрічі, між громадянином України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , що мала місце біля магазину «Іхтіандр» по вул. Осіпова, 48 у м. Одесі, останній пояснив своє прибуття до магазину наданням допомоги особі у здійсненні перетину кордону та необхідністю придбання гідрокостюму для нібито комфортного самопочуття та можливості дістатися до Придністровської Республіки, поза пунктами пропуску вплав.
При цьому, ОСОБА_5 розповів, що зазначена невстановлена слідством особа, організацію переправлення якої він планував та за придбанням гідрокостюма якої він прибув, протягом семі місяців не виходила з дому побоюючись бути мобілізованим до ЗСУ, звернувся до нього за допомогою у організації переправлення його за межі України, поза пунктами пропуску.
На що, останній погодився та на теперішній час разом з іншими співучасниками, укриває та тренує зазначену особу, з метою отримання навичок для поводження на воді.
Після чого, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 , у разі якщо у нього є військовозобов'язані чоловіки віком від 18 до 60 років, які не хочуть бути призваними до військової служби під час загальної мобілізації і мають на меті покинути межі України він може звертатися до нього, та він в свою чергу разом з іншими співучасниками допоможе у вирішенні зазначеного питання.
При цьому, ОСОБА_5 попередив, про необхідність дотримання конспірації та застережив ОСОБА_8 , про недопущення будь - яких підставних осіб, з метою запобігання виявлення його незаконних дій та затримання працівниками правоохоронних органів.
В свою чергу ОСОБА_8 відповів, що так його знайомий громадянин України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є особою призивного віку має намір за грошову винагороду виїхати за межі України поза пунктів пропуску.
22.01.2025 у денний час згідно попередньої домовленості біля будинку 10/9 по проспекту Шевченко у м. Одесі сталась зустріч між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 під час якої останній повідомив умови, на яких він організує ОСОБА_11 незаконний перетин державного кордону, суму неправомірної винагороди, яку потрібно буде передати в якості винагороди, можливість надання послуг, пов'язаних з організацією зустрічі на території так званої Придністровської Молдавської Республіки, можливість виготовлення закордонного паспорту громадянина України у скорочений термін та інше.
У кінці розмови ОСОБА_11 повідомив, що погоджується з умовами ОСОБА_5 після чого, останні домовились про зустріч наступного дня біля магазину «Іхтіандр», розташованого по вул. Осіпова, 48 в м. Одеса де необхідно буде придбати гідротехнічний костюм, аква шкарпетки та інші необхідні речі для поводження на воді, після чого відправитись на тренування з інструктором, а у подальшому поза встановлені пункти пропуску на території Республіки Молдова.
23.01.2025 біля 13 год. 25 хв. на зустріч з ОСОБА_11 , ОСОБА_5 прибув разом з громадянином України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особою яка аналогічним чином намагалась за грошову винагороду виїхати за межі України поза пунктами пропуску з метою запобігання його мобілізації на території України до ЗСУ.
У подальшому у супроводі з ОСОБА_5 громадянами України ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у зазначеному магазині були придбані необхідні речі для знаходження у крижаній воді, а саме: аква шкарпетки, гідрокостюми, обтяжувачі.
Далі, ОСОБА_5 на власному автомобілі моделі «Toyota Carina», державний номер НОМЕР_1 , уникаючи блок постів з працівниками ТЦК з метою запобігання мобілізації зазначених осіб відвіз їх у приватний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , де їх зустрів громадянин України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 якій повинен був провести зазначеним особам інструктаж, щодо правил поводження на воді.
Після чого, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_11 в якості винагороди грошові кошти у розмірі 2100 доларів США та від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 4000 доларів США, за організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України, з метою уникнення їх від мобілізації.
У подальшому, ОСОБА_5 був затриманий працівниками Управління СБ України в Одеській області та у його автомобілі моделі «Toyota Carina», державний номер НОМЕР_1 в ході проведення обшуку були виявлені та вилучені грошові кошти у сумі 6100 доларів США отримані від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за організацію незаконного переправлення через державний кордон.
З причин того, що громадяни України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , організацію незаконного переправлення яких за грошову винагороду організовував ОСОБА_5 є особами призивного віку, а забезпечення мобілізаційної готовності є невід'ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України, виїзд осіб призивного віку, які підлягають або можуть підлягати призову за мобілізацією, за межі України без наявних та те правових підстав перешкоджає законній діяльності Збройних Сил України в частині їх обов'язку з підтримання належної мобілізаційної готовності.
23.01.2025 о 20 год. 00 хв. громадянина України ОСОБА_5 , у порядку ст. 208 КПК України, затримано посадовою особою слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області.
У зв'язку з наведеними фактичними обставинами, 24.01.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.114-1, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 436-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: виправдовування, запереченя збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, визнання правомірною тимчасової окупації частини територій Україниорганізація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за попередньої змовою групою осіб, з корисливих мотивів, вчинене щодо декількох осіб, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Повідомлення ОСОБА_5 про підозру обґрунтовується наступними доказами:
- повідомленнями працівників представництва внутрішньої безпеки в Одеській області (з дислокацією у м. Одеси) 2 управління ГУ ВБ СБ України відділу КІБ УСБУ в Одеські області про вчинення громадянином ОСОБА_5 кримінального правопорушення від 14.11.2024, 05.01.2025;
- висновком проведеної судово - лінгвістичної експертизи № 455\24 від 29.11.2024;
- протоколом за результатами проведених НСРД від 14.11.2024; 02.12.2024;
- показами свідка ОСОБА_13 від 23.01.2025;
- показами свідка ОСОБА_14 від 17.02.2024;
- показами свідка ОСОБА_15 від 23.01.2025;
- протоколом обшуку будинку АДРЕСА_3 від 23.01.2025;
- протоколом обшуку автомобіля ОСОБА_5 від 23.01.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Допитаний як підозрюваний ОСОБА_5 свою провину визнав в повному обсязі, усвідомив вчинену ним протиправну поведінку та надав правдиві покази.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332, ч.1 ст. 436-1 КК України, а зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семі до дев'яти років.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_16 від 24.01.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 24.03.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування у кримінальному проваджені становить два місяці з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
14.03.2025 року прокурором відділу Одеської обласної прокуратури, якім здійснюється процесуальне керівництво за вказаним провадженням матеріали відносно підозрюваного ОСОБА_5 виділені в окреме провадження за реєстраційним номером №22025160000000175.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 спливає 24.03.2025 року, однак, закінчити досудове розслідування до вказаного строку не виявляється можливим у зв'язку з необхідністю виконати наступні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії:
-отримати легалізовані матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій у повному обсязі;
-встановити та допитати в якості свідків осіб, яким відомі обставини, що мають відношення до обставин, що з'ясовуються під час проведення досудового слідства у зазначеному кримінальному провадженні;
-виконати вимоги ст. 290 КПК України;
-скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів.
Відомості, що будуть отриманні в результаті проведення зазначених слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, мають значення доказів у кримінальному провадженні, оскільки підтвердять або спростують причетність підозрюваного до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025160000000175 від 14.03.2025 року було продовжено до 4 місяців, тобто до 24.05.2025 року.
Підозрюваний перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, в тому числі і на території інших держав, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; його зв'язком з представниками країни-агресора - російської федерації; проживання в м. Одесі - прикордонному регіоні поблизу державного кордону України з Республікою Молдовою;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, але на даний час не встановлених, що підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою йому повідомлено про підозру; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені і не допитані;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто здійснювати подальшу незаконну діяльність щодо організації незаконного переправлення осіб чоловічої статі, що підлягають мобілізації через державний кордон України.
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, підозрюваний буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
Зазначені ризики не зменшилися, що, згідно ст. 177 та ст. 199 КПК України, є підставою для продовження підозрюваному строку тримання під вартою.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Також, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого, оскільки ризики не доведені.
При цьому, захисник ОСОБА_6 надала до суду клопотання в порядку ст. 201 КПК України про зміну відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м'який у вигляді особистої поруки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, або визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст.182 КПК України.
Однак, ОСОБА_17 у судове засідання не з'явився, його думку слідчим суддею не заслухано.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив слідчого суддю відмовити у його задоволенні, оскільки ризики, зазначені в ухвалі про обрання запобіжного заходу продовжують існувати на теперішній час.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши сторони кримінального продовження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, заслухавши учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Погоджуючись з прокурором, слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
В провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025160000000175 від 14.03.2025 року за підозрою громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України.
24.01.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.114-1, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 436-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: виправдовування, запереченя збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, визнання правомірною тимчасової окупації частини територій Україниорганізація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за попередньої змовою групою осіб, з корисливих мотивів, вчинене щодо декількох осіб, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Провина підозрюваного підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів, а саме:
- повідомленнями працівників представництва внутрішньої безпеки в Одеській області (з дислокацією у м. Одеси) 2 управління ГУ ВБ СБ України відділу КІБ УСБУ в Одеські області про вчинення громадянином ОСОБА_5 кримінального правопорушення від 14.11.2024, 05.01.2025;
- висновком проведеної судово - лінгвістичної експертизи № 455\24 від 29.11.2024;
- протоколом за результатами проведених НСРД від 14.11.2024; 02.12.2024;
- показами свідка ОСОБА_13 від 23.01.2025;
- показами свідка ОСОБА_14 від 17.02.2024;
- показами свідка ОСОБА_15 від 23.01.2025;
- протоколом обшуку будинку АДРЕСА_3 від 23.01.2025;
- протоколом обшуку автомобіля ОСОБА_5 від 23.01.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_16 від 24.01.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 24.03.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025160000000175 від 14.03.2025 року було продовжено до 4 місяців, тобто до 24.05.2025 року.
Згідно з ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
На підставі вище зазначеного, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного на особисту поруку, надавши заяву громадянина ОСОБА_17 про взяття ОСОБА_5 на поруки, однак не забезпечивши його явку до суду з метою заслуховування слідчим суддею його думки, або просила визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до ст. 177 КПК України,метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 436-1 КК України, а зібрані в ході досудового розслідування докази є вагомими, та у разі визнання його винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семі до дев'яти років.
Метою продовження запобіжного заходу відносно підозрюваного є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя погоджується з прокурором щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) незаконно впливати на свідків та експертів у цьому ж кримінальному провадженні;
3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Так, у разі визнання підозрюваного винним, йому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, що надає підстави вважати, що він, перебуваючи на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити здійснювати злочинну діяльність.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується подальшою можливістю підозрюваного здійснювати незаконну діяльність щодо організації незаконного переправлення осіб чоловічої статі, що підлягають мобілізації через державний кордон України.
Ризик незаконного впливу на свідків у тому числі на осіб, обізнаних про обставини вчинення кримінального правопорушення, але на даний час не встановлених, підтверджується тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру; тим, що всі обставини вчинення кримінального правопорушення на даний час не встановлені; тим, що всі особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, і свідки на даний час не встановлені і не допитані.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено, також не встановлення підстав для визначення застави.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та продовження відносно підозрюваного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку проведення досудового розслідування.
Між тим, згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи викладене, на підставі наданих матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення відносно підозрюваного ОСОБА_5 застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 908400,00 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста гривень 00 коп.) гривень.
Для запобігання встановленим ризикам у випадку внесення застави доцільним буде покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть додатковою гарантією його належної поведінки поряд з ризиком втрати грошових коштів, внесених в якості застави, у випадку невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 201, 205, 369-372 КПК України,
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБУ в Одеській області полковника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в рамках кримінального провадження №22025160000000175 від 14.03.2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 332 КК України, задовольнити частково.
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, задовольнити частково.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, але в межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 19.05.2025 року включно.
Визначити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави як запобіжного заходу, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 908400,00 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста гривень 00 коп.) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 ; провадження по справі 1-кс/522/1910/25.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора в розумні строки;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не відлучатися з міста Одеси та Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд/в'їзд з України;
5) утримуватись від спілкування з особами, допитаними у якості свідків у даному кримінальному провадженні.
Строк дії обов'язків, покладених судом, визначити до 19.05.2025 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1