07 лютого 2025 рокуСправа № 495/2958/24
Номер провадження 2/495/195/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Братків І. І.,
за участі секретаря судового засідання Трофімчук О. А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Васильєва П. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування про визнання осіб (малолітніх дітей) такими, що втратили право користування житловим приміщення,
ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування про визнання осіб (малолітніх дітей) такими, що втратили право користування житловим приміщення .
1. Стислий виклад позицій позивача, відповідача, третьої особи.
1.1. Позиція позивача.
Вимоги позову обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , являється власником житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Договору купівлі-продажу від 26 грудня 1992 року, посвідченого Старокозацької сільської радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області та зареєстрованого в Реєстрі за № 227.
Право власності на підставі вказаного договору купівлі-продажу зареєстровано з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , що вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав від 09 березня 2024 року № 369144331.
У вказаному житловому будинку, який належить позивачу на праві приватної власності, на житловій площі за адресою: АДРЕСА_1 , також зареєстровано місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом № 844 про зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осiб від 14 березня 2024 року.
Батьками (законними представниками, опікунами) являються відповідачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що вбачається з рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2023 року у цивільній справі № 495/106/22.
Вважає, що в судовому порядку вказані малолітні особи, представниками та законним опікунами яких являються відповідачі, мають бути визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з тим, що малолітні діти, батьками, законними представниками та опікунами яких відповідачі, по теперішній час зареєстровані за вищевказаною адресою, позивачу чиняться перешкоди у користуванні свою власністю, а саме вищевказаним житловим будинком, оскільки позивач через цю обставину зобов'язаний надмірно сплачувати житлово-комунальні послуги, не має змоги домовлятись щодо відчуження даного об'єкту житлової нерухомості у власність третім особам, через небажання останніх приймати у власність вказаний житловий будинок у зв'язку із наявністю реєстрації місця проживання малолітніх дітей та інші незручності, які виникають у зв'язку з тим, що вони по теперішній час зареєстровані на даній житловій площі.
При цьому, за будь-яких причин, які власник житла вважає, що вони створюють йому перешкоди у здійсненні права приватної власності, яке він реалізовує виключно на власний розсуд має право вимагати все одно усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З початку 2022 року вказані малолітні діти не проживають за адресою своєї реєстрації місця проживання у належному позивачу житловому будинку.
При цьому, вказана обставина може бути підтверджена показаннями свідків, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Більше того, згідно із Витягом № 844 про зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб від 14 березня 2024 року, мати малолітніх дітей - ОСОБА_3 , не є зареєстрованою у вказаному житловому приміщенні, не є членом сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2023 року у цивільній справі № 495/106/22, яким, серед іншого визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В свою чергу, місцем проживання ОСОБА_3 є житловий будинок (житлове приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, з цього слід зробити висновок, що малолітні діти, батьками, законними представниками та опікунами яких є відповідачі, понад встановлений шестимісячний строк, визначений ч.ч.1,2 ст.71 Житлового кодексу УРСР, та річний термін визначений ст.405 Цивільного кодексу України, без поважних причини, не проживають за вищевказаною адресою.
Відтак просить визнати малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , законними представниками яких є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивач та його представник адвокат Васильєв П. О. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі з вищевикладених підстав. Також адвокат зауважив, щодо негативного висновку органу опіки та піклування, що такий не містить ознак рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер.
1.2. Позиція відповідача.
22.04.2024 від ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову (вх. №11210/24-вх), відповідно до якої він зазначив, що визнає у повному обсязі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування про визнання осіб (малолітніх дітей) такими, що втратили право користування житловим приміщенням та всі заявлені позовні вимоги а також всі ті обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своєму позові.
Зазначив, що дійсно, з початку 2022 року його малолітні діти не проживають за адресою своєї реєстрації місця проживання у належному позивачу житловому будинку.
В свою чергу, місцем проживання ОСОБА_3 є житлове приміщення (житлове приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, малолітні діти забезпечені житловою площею, проживають за рішенням суду зі своєю матір'ю.
Відтак просив заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судові засідання ОСОБА_2 не прибував. У зазначеній вище заяві також просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 правом подання відзиву не скористалася, у судові засідання також не прибула, хоча повідомлялася про дату, час та місце проведення таких, що випливає із відповідних рекомендованих повідомлень про вручення.
1.3. Позиція третьої особи.
09.08.2024 від секретаря Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Наталі ТУПИЦІ надійшло клопотання (вх. №23591/24-вх) про розгляд справи без участі представника сільської ради згідно вимог діючого законодавства.
Також виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як органом опіки та піклування надано рішення Про недоцільність визнання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
11.12.2024 від виконавчий комітет Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на адресу суду надійшли копії матеріалів та документів, які послугували підставою для прийняття органом опіки та піклування Висновку про недоцільність визнання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками (законним представниками, опікунами) яких являються ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а також заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника.
2. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.04.2024 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Витребувано у виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області як орган опіки та піклування висновок про доцільність/недоцільність визнання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками (законним представниками, опікунами) яких являються ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, який розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 20.08.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 24.09.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Олеговича про витребування доказів. Витребувано у виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області всі наявні матеріали та документи, які послугували підставою для прийняття органом опіки та піклування Висновку про недоцільність визнання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками (законним представниками, опікунами) яких являються ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком, який розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалами суду від 15.10.2024, 15.11.2024 судові засідання відкладалися.
3. Фактичні обставини встановлені судом.
На підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 1992 року, посвідченого Старокозацької сільської радою народних депутатів Білгород-Дністровського району Одеської області та зареєстрованого в Реєстрі за № 227 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є являється власником житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 09 березня 2024 року № 369144331 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .
Згідно Витягу №844 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2023 позовну ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Старокозацької ОТГ про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та встановлення місця проживання дітей з матір'ю - задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований 18 жовтня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №424. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 3000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повнолітня, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000,00 грн. щомісяця, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повнолітня, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Визначено місце поживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В решті вимог відмовлено у задоволенні.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №524796 від 03.04.2024, адреса місця реєстрації ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 .
Виконавчий комітет Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування надав Рішення Про недоцільність визнання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Свідки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 повідомили, що живуть в с. Старокозачому Білгород-Дністровського району Одеської області та є сусідами позивача і що з початку 2022 року малолітні внуки позивача в належному йому будинку по
АДРЕСА_3 . Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з наявністю в позивача перешкод у користуванні належним йому на праві приватної власності домоволодінням через зареєстроване місце проживання у ньому малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року з наступними змінами, у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки, у разі їх поважності, суд може продовжити пропущений строк.
Статтею 405 ЦК України встановлено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік.
Згідно із ч. 1, 2 та 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
У принц. 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією №1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.59, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання й розвиток; із цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий та післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.
Несплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки позивач (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої дитини. Вказаний правовий висновок Верховного Суду міститься у постанові від 10.07.2019 № 465/7083/13 ц.
Згідно з ч.1ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві.
За змістом ч.2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
6. Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Як установлено судом, на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу.
На день розгляду справи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , виповнилося повних 7 років та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 виповнилося повних 10 років, тобто в силу ч.2 ст. 6 СК України вони є малолітніми.
Поясненнями позивача, письмовими поясненнями відповідача ОСОБА_2 та показами свідків підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з початку 2022 року не проживають в домоволодінні позивача за адресою АДРЕСА_1 .
Щодо наявного у матеріалах цивільної справи Висновку органу опіки та піклування про недоцільність визнання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин четвертої-шостої ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд зауважує, що висновок Органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків. Правові наслідки виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку Органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір.
Разом з тим, суд акцентує увагу, що такий висновок у відповідності до частини другої статті 212 ЦПК України не має для суду наперед встановленого значення та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.
Як вбачається з положень частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак, суд звертає увагу, що висновок Органу опіки та піклування, є лише одним із доказів у цивільній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.
При вирішенні позовних вимог, судом враховується, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2023 визначено місце поживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відтак, з огляду на тривалий строк, який ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутні у спірному житлі суд доходить переконання, що вони втратили право на користування цим житлом в силу приписів частини 2 статті 405 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 211, 258, 259 ЦПК України, ст. 319, 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування про визнання осіб (малолітніх дітей) такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної його частин.
Дата виготовлення повного тексту судового рішення: 17.02.2025.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач-1 - ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач-2 - ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
третя особа - виконавчий комітет Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, адреса місця розташування: адреса місця реєстрації: 67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34, код ЄДРПОУ 04378020.
Суддя Ірина БРАТКІВ