Справа № 145/145/25
Провадження №3/145/103/2025
21.03.2025 с-ще Тиврів
Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Іванець В. Д. , розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Казахстану, жителя АДРЕСА_1 , постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.04.2024 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, постановою ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 06.03.2024 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП,
за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
На розгляд Тиврівського районного суду Вінницької області надійшли матеріали справ про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст.126 КУпАП.
Так, 23.01.2025 о 16:47 год по вул. Аграрній у с. Строїнці Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував мопедом "Huanghal", б/н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя та очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Крім того, ОСОБА_1 керував мопедом "Huanghal", б/н, повторно протягом року, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР України.
Отже, ОСОБА_1 повторно протягом року, вчинив порушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП, а також повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частинами другою - четвертою ст. 126 КУпАП, а саме, не маючи відповідних документів на право керування, керував транспортним засобом, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
За таких обставин, при підготовці справи про адміністративне правопорушення до розгляду, суддя дійшов висновку про доцільність об'єднання даних справ в одне провадження, а також про присвоєння Єдиного унікального номеру судової справи №145/145/25.
Частиною другою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною п'ятою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату і час слухання справи повідомлений в порядку встановленому законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справах «Пономарьов проти України» та «Мушта проти України» вказано, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. ОСОБА_1 був повідомлений на місці складання протоколів про адмінправопорушення про місце розгляду справи в Тиврівському районному суді, а також зазначив адресу фактичного місця проживання.
Судові повістки надсилалися на адресу ОСОБА_1 , яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення ( АДРЕСА_1 ), однак, вони повернулися на адресу суду із відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Під час визначення факту належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2021 (справа №911/3142/19), де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Так саме Верховний Суд неодноразово у своїх постановах вказував, що судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Враховуючи викладене, а також позицію Верховного Суду, викладену у справі №910/9836/18 від 12.03.2019, де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням того, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, відповідно до положень ст. 268 КУпАП під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 23.01.2025 серії ЕПР1 №228552,
- протоколом про адміністративне правопорушення від 23.01.2025 серії ЕПР1 №228536,
- відеозаписами з бодікамери поліцейського №798550, на яких зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, при цьому особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повідомляла поліцейський, що керувала транспортним засобом, водночас рухалася польовою дорогою, що не є порушенням,
- довідкою інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області С.Мушенка відповідно до якої транспортний засіб "SM500", б/н, належить ОСОБА_1 ,
-довідкою інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області С.Мушенка відповідно до якої ОСОБА_1 згідно з ІТС ІПНП 22.04.2024 притягувався Тиврівським районним судом Вінницької області до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
- довідкою інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області С.Мушенка відповідно до якої ОСОБА_1 згідно з даними ІТС ІПНП посвідчення водія не отримував,
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06.03.2024 серії ББА № 335925 якою ОСОБА_1 притягнуто адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та іншими матеріалами справи.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, визнаю їх належними та допустимими, оскільки вони відповідно до статей 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Суд, оцінивши зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень та накласти на нього адміністративне стягнення.
Під час призначення виду та розміру адміністративного стягнення судом враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративні правопорушення не встановив.
Враховуючи вище наведене та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, характер вчинених нею правопорушень, ступінь її вини, зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом у стані сп'яніння, при цьому взагалі не маючи права керувати таким транспортним засобом, тобто вчинив грубе порушення ПДР України, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, своїми діями наражав на небезпеку себе та інших громадян, не дивлячись на загальноприйняті норми поведінки та співжиття в суспільстві легковажно дозволив собі не проходити медичний огляд на законну вимогу працівника поліції, що свідчить про нехтування ним вказаними нормами, тому, за таких обставин, вважаю за доцільне, з метою попередження вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до нього застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст.126 КУпАП, яка є більш серйозним правопорушенням з числа вчинених ним, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Щодо позбавлення права керування суд зазначає таке.
Конституційний суд України в пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним".
Також ЄСПЛ у рішенні в справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Водночас у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність під час розгляду цієї справи застосувати правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 відповідно до якої позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Саме з цих причин суд дійшов висновку про позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 незалежно від того, чи мав він на момент вчинення адміністративного правопорушення посвідчення на право керування транспортними засобами.
Крім того, положеннями ч. 2, 3 ст. 30 КУпАП передбачено, що позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.04.2024, яка набрала законної сили 03.05.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно з ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Отже у ОСОБА_1 невідбута частина стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом за постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.04.2024 на момент розгляду справи складає 1 місяць 12 днів.
Враховуючи положення ст. 30 КУпАП суд вважає за необхідне приєднати до стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом невідбуту частину стягнення, призначеного постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 22.04.2024, та остаточно визначити строк позбавлення права керування транспортним засобом 5 років 1 місяць 12 днів.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись: ст. 30, 36, 40-1, 126, 130, 283-285 КУпАП, -
Справи про адміністративні правопорушення № 145/145/25 відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та № 145/146/25 відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, об'єднати в одне провадження і рахувати за №145/145/25.
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього, відповідності до ст. 36 КУпАП, адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, які стягнути на р/рахунок № UA 418999980313080149000002001, призначення платежу: 21081300; серія ЕПР1 номер протоколу 228552, серія ЕПР1 номер протоколу 228536, одержувач: ГУК у Вінницькій обл./Він об./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років 1 місяць 12 днів, без оплатного вилученням транспортного засобу.
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подвійний розмір штрафу в сумі 81600 (вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн. на р/рахунок №UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ 22030106, банк одержувача - Казначейство України, код за ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Іванець В. Д.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.