Справа № 145/320/25
Провадження №3/145/164/2025
21.03.2025 с-ще Тиврів
Суддя Тиврівського районного суду Вінницької області Іванець В. Д. , розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, працюючого оператором котельні КЗ "Тиврівського наукового ліцею" Вінницької обласної ради, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 02.03.2025 серії ЕПР1 № 260370, 02.03.2025 близько 14:20 год в с-щі Тиврів Вінницького району Вінницької області по вул. Подільська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Daewoo Nexia", д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці, порушення мови та координації рухів), від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, підтвердив обставини викладені в адміністративному протоколі, у скоєному щиро розкаявся.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується його поясненнями наданими безпосередньо в судовому засіданні, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 260370 від 02.03.2025, відеозаписом з бодікамери № 796399, на якому зафіксовано факт керування транспортним засобом та факт відмови від проходження медичного огляду в лікувальному закладі, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 від огляду відмовився, розпискою ОСОБА_2 , у якій останній зобов'язався доставити автомобіль "Daewoo Nexia", д.н.з. НОМЕР_2 , за місцем проживання, постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП та іншими матеріалами справи.
Відповідно до довідки виданої поліцейським СРПП ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капралом поліції В.Франком (а.с.9) ОСОБА_1 протягом останнього року за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався.
Крім того, відповідно до довідки виданої поліцейським СРПП ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капралом поліції В.Франком (а.с.10) згідно з даними ІТС ІПНП посвідчення водія ОСОБА_1 не отримував.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, з подальшими змінами, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд також зазначає, що положення, які регламентують порядок проходження огляду на стан сп'яніння закріплені в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Так, пункт 2 Інструкції визначає, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто, поліцейський під час подій 02.03.2025, виявивши ознаки наркотичного сп'яніння, запропонував ОСОБА_1 - особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, пройти огляд на визначення стану сп'яніння згідно з положеннями розділу ІІ та ІІІ Інструкції в закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_1 відмовився проходити відповідний огляд у закладі охорони здоров'я.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, визнаю їх належними та допустимими, оскільки вони відповідно до статей 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Суд, оцінивши зазначені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Під час призначення виду та розміру адміністративного стягнення судом враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Суд відповідно до ст. 34 КУпАП установив обставину, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення - це щире розкаяння винного. Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення суд не встановив.
Отже, аналізуючи матеріали справи, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення ПДР України, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки, своїми діями наражав на небезпеку себе та інших громадян, не дивлячись на загальноприйняті норми поведінки та співжиття в суспільстві легковажно дозволив собі не проходити медичний огляд на законну вимогу працівника поліції, що свідчить про нехтування ним вказаних норм, тому, за таких обставин, вважаю за доцільне, з метою попередження вчинення ним грубих правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до нього застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів.
Щодо позбавлення права керування суд зазначає таке.
Конституційний суд України в пунктах 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що "не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення", а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним".
Також ЄСПЛ у рішенні в справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Водночас у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність під час розгляду цієї справи застосувати правову позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 відповідно до якої позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети покарання щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Саме з цих причин суд дійшов висновку про позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 незалежно від того, чи мав він на момент вчинення адміністративного правопорушення посвідчення на право керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.
Керуючись ст. 33, 40-1, 130, 268, 280, 283, 284, 287, 289, 291 КУпАП, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення за цією статтею у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, які стягнути на р/рахунок № UA 418999980313080149000002001, призначення платежу: 21081300; серія ЕПР1 номер протоколу 260370, одержувач: ГУК у Вінницькій обл./Він об./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подвійний розмір штрафу в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок на р/рахунок №UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ 22030106, банк одержувача - Казначейство України, код за ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106 .
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Іванець В. Д.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.