"21" березня 2025 р. с-ще Тиврів 145/374/25
1-кс/145/151/2025
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 ,погоджене із прокурором Тиврівського відділу Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, безробітного, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР від 12 березня 2025 року за №12025025080000028,
Слідчий СВ ВП № 2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням у якому зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , будучи обізнаним у тому, що указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє - Законом України від 15.01.2025 № 4220-ІХ, яким затверджено Указ Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08.02.2025 строком на 90 діб (тобто до 09.05.2025) - вчинив умисний злочин проти власності із застосуванням насильства щодо потерпілого за наступних обставин.
11.03.2025 приблизно о 19:00 годині ОСОБА_6 , перебуваючи на вул. Соборній у м. Гнівань Гніванської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, побачив невідомого йому чоловіка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час йшов по вулиці в напрямку вулиці Привокзальна, після чого у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на напад із застосуванням насильства, яке є небезпечним для здоров'я потерпілого, з метою викрадення майна, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілому матеріальних збитків та бажаючи настання таких наслідків, ОСОБА_6 прослідував за ОСОБА_7 , якого наздогнав поблизу пасажирської платформи № 1 залізничної станції «Гнівань», що розташована по вул. Привокзальна, 5, у м. Гнівань Вінницького району Вінницької області.
Помітивши, як ОСОБА_7 взяв у праву руку мобільний телефон марки та моделі «Samsung Galaxy А15», ОСОБА_6 вирішив ним незаконно заволодіти. Підійшовши ззаду до ОСОБА_7 , який в цей час знаходився в положенні обличчям до перону та залізничних колій, ОСОБА_6 , раптово та несподівано для потерпілого, завдав з-за спини удар кулаком руки в праву частину обличчя, від якого ОСОБА_7 впав на землю та втратив свідомість.
ОСОБА_6 , скориставшись перебуванням ОСОБА_7 у безпорадному нерухомому стані, шляхом вільного доступу, заволодів належним ОСОБА_7 мобільним телефоном марки та моделі «Samsung Galaxy А15», вартістю 5947 грн, в якому знаходилась сім картка мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 та карта пам'яті стандарту MicroSD 8 GB та, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, залишив місце скоєння розбійного нападу, розпорядившись майном на власний розсуд.
Внаслідок вищеописаних кримінально протиправних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в тім'яній ділянці зліва, на правій щоці травматичний набряк м'яких тканин, синець, крововилив та рану, на чолі зліва з переходом на ділянку лівої скроні синець, на лівій верхній кінцівці в проекції плечового та ліктьового суглобів синці, садно на тильній поверхні правої кисті.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбої), вчиненому в умовах воєнного стану.
20.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали дане клопотання і просили його задоволити.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечили, пояснили, що сторона обвинувачення не надала доказів, що підтверджують, що ОСОБА_6 11.03.2025 заволодів мобільним телефоном потерпілого, речові докази та сам мобільний телефон відсутні, підозрюваний має постійне місце проживання, хворіє на астму, в зв'язку з чим потребує постійного лікування, а також має на утриманні матір, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, відповідно до ст. 178 КПК України.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання, суд приймає до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність ризиків на які вказує прокурор.
Так, перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
У ході розгляду клопотання встановлено, що 20.03.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Обґрунтованість підозри підтверджується долученими до клопотання про обрання запобіжного заходу доказами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , який вказує, що 11.03.2025 на пасажирській платформі залізничної станції «Гнівань» невідомий йому чоловік наніс удар по обличчю, внаслідок чого він впав на бруківку, втратив свідомість, та, прийшовши до свідомості виявив відсутність власного мобільного телефону; висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововилив в тім'яній ділянці зліва, на правій щоці травматичний набряк м'яких тканин, синець, крововилив та рана, на чолі зліва; протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження, на яких зафіксовано в період вчиненого злочину як потерпілий рухається по вул. Соборній м. Гнівань в напрямку вул.Привокзальна, а позаду нього рухається в попутному напрямку ОСОБА_6 ; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено пластикову картку від сім картки мобільного оператора ТОВ «Лайфселл» з абонентським номером НОМЕР_2 , який відповідно до рапорту працівників оперативного підрозділу ОСОБА_6 вставляв у мобільний телефон потерпілого після його викрадення в період з 16 по 17.03.2025, а також одяг та взуття в які був одягнений ОСОБА_6 та в якому він був зафіксований на камерах відеоспостереження в період вчиненого злочину; протоколом допитів свідків ОСОБА_8 та матері ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , які підтверджують належність абонентського номеру НОМЕР_2 ОСОБА_6 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , яка вказала, що знаходячись на пасажирській залізничній платформі м. Гнівань бачила як ОСОБА_6 наніс один удар кулаком в обличчя потерпілому, внаслідок чого останній впав на брущатку, а ОСОБА_6 в цей час, нахилившись та піднявшись біля потерпілого, зразу же побіг через залізничні колії в напрямку колишнього цукрового заводу; протоколом пред'явлення свідку ОСОБА_10 осіб за фотознімками, на яких вона впізнає ОСОБА_6 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , яка вказує, що коли очікувала потяг на пасажирській платформі м.Гнівань почула якийсь хлопок та, повернувшись в напрямку даного звуку, побачила незнайомого їй чоловіка, який лежав на платформі, а від нього відбігав в напрямку залізничних колій інший незнайомий, яким в подальшому виявився ОСОБА_6 , якого вона впізнала по одягу, що був пред'явлений їй на відеозаписі камер відеоспостереження, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Також слідчий суддя вважає наявними та доведеними ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 не має офіційного та стабільного джерела доходів і у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки, а тому він може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання, при цьому усвідомлюючи загрозу застосування реальної міри покарання у разі визнання його винним судом, може здійснити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, також ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що об'єкт злочину - мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А15», разом з сім-картою потерпілого, щодо заволодіння та розпорядження яким підозрюється ОСОБА_6 , на даний час не віднайдено, також, вільно пересуваючись, ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з частиною з яких останній знайомий,з метою спонукання їх шляхом погроз, вмовляння до дачі неправдивих показань або відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування та його результати, також може продовжити вчинити інші кримінальні правопорушення, зважаючи на те, що ОСОБА_6 ніде офіційно не працює, не має стійких соціальних зв'язків, вину у скоєному не визнає.
Приймаючи рішення, слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого умисного насильницького злочину, санкція якого передбачає покарання на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Суд вважає, що суворість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного ОСОБА_6 переховуватися від суду у співставленні до особи підозрюваного та інших обставин справи.
Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
При вирішенні даного клопотання відповідно до приписів ст. 178 КПК України, слідчий суддя установив, що ОСОБА_6 безробітний, неодружений, на утриманні дітей не має, тобто у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки та фактори стримуючого характеру, які на нього могли б впливати та запобігати вчиненню протиправних дій у подальшому. Документів сторона захисту, які б підтверджували наявність у підозрюваного такого діагнозу як астма та необхідність систематичного лікування, а також які б свідчили про перебування на його утриманні матері, яка є особою з інвалідністю, не надано.
Вирішуючи питання щодо застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного суд вважає, що наразі, такі підстави відсутні, отож з урахуванням особи підозрюваного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, стадії кримінального провадження, незважаючи на існування презумпції невинуватості, суд зазначає, що інший більш м'який запобіжний захід не спроможний запобігти вказаним вище ризикам, існування яких доведено та забезпечити виконання підозрюваним належної процесуальної поведінки.
Будь-яких перешкод за віком чи станом здоров'я для тримання ОСОБА_6 під вартою немає.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи наведені вище обставини, слідчий суддя відповідно до ст. 183 КПК України, не визначає підозрюваному розмір застави на підставі п. 1 ч. 4 ст.183 КПК України, оскільки злочин у якому підозрюється ОСОБА_6 вчинений із застосуванням насильства відносно потерпілого.
Керуючись ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196,197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 19 травня 2025 року (включно) без визначення розміру застави.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_6 - з моменту вручення копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1