Справа № 138/664/25
Провадження №:2-а/138/35/25
про залишення позовної заяви без руху
12 березня 2025 року м. Могилів-Подільський
Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Цибульський О.Є., ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,-
11.03.2025 представник позивача адвоката Літвін І.М. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнання протиправною, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та закрити провадження у справі.
Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї документами, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на таке.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.160,161 КАС України, враховуюче таке.
Згідно п.5 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Також, відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Представник позивача обґрунтовуючи свій позов зазначає, що оскаржувана постанова винесена 14.10.2024, про наявність якої позивач фактично дізнався лише 25.02.2024, а тому позивач вважає, що відлік процесуального строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення № 514 від 14.10.2024 р. починається з 26.02.2025 від дня коли він дізнався та отримав оскаржувану постанову і кінцевим терміном звернення до суду є 07.03.2025 р. Разом з тим, як зазначає представник заявника під час перебування позивача в ІНФОРМАЦІЯ_2 , на нього здійснювався моральний тиск, залякування мобілізацією, було оформлено протокол та надано для підпису ОСОБА_1 , про призначену дату розгляду адміністративної справи за складеним протоколом позивач не знав, при цьому, вважає незаконною оскаржувану постанову та бажає її оскаржити.
Зважаючи на викладене вище, представник позивача просить суд поновити ОСОБА_1 пропущений строк на оскарження вказаної вище постанови.
В розрізі розгляду питання про поновлення процесуальних строків, слід звернути увагу на те, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що наведені нею обставини дійсно перешкоджали їй вчасно скористатись наданим їй правом звернення до суду.
Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначених вище висновків дійшла ВП ВС у своїй постанові від 10.11.2022 у справі № № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22).
У даному випадку представник позивача, обґрунтовуючи підстави подання позову поза строками, встановленими ст.289 КУпАП, відзначає про те, що ОСОБА_1 не знав про наявність оскаржуваної постанови. Разом з тим, зі змісту позову слідує, що позивачу достовірно було відомо про наявність адміністративної справи відносно нього. А також, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що згідно протоколу №410 від 07.10.2024 розгляд справи було призначено на 14.10.2024 на 11 год. 00 хв. про що ОСОБА_1 був особисто повідомлений під підпис та не прибув на розгляд справи, тобто не виявив бажання дізнатись про результат її розгляду.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230).
Суд зауважує, що неможливість вчинити певні процесуальні дії підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості позивачем не надано, як і не підтверджено відсутності можливості дізнатись про результати розгляду адміністративної справи щодо притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та звернутись до суду з належним чином оформленою позовною заявою у встановлені процесуальним законом строки.
Зважаючи на викладені вище обставини, наявні підстави для залишення позову без руху.
Згідно ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, слід надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків на протязі п'яти днів з дня отримання копії ухвали, залишивши позов без руху.
Керуючись ст. 5, 160, 169 КАС України, суд,-
У задоволенні клопотання представника позивача адвоката Літвін Ігоря Миколайовича про поновлення пропущеного процесуального строку - відмовити.
Визнати не поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на подання скарги на постанову про накладення адміністративного стягнення.
Залишити без руху позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.Є.ЦИБУЛЬСЬКИЙ