19 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/6709/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 (суддя Бондарєв Е. М.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 (головуючий суддя Чус О. В., судді Дармін М. О., Кощеєв І. М.)
у справі № 904/6709/23
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 і 4) Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання знести об'єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації та припинення права власності,
13.05.2024 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
07.02.2025 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 904/6709/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2025 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме вказано на необхідність подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження разом із наведенням інших підстав для поновлення такого строку і надання доказів про сплату судового збору у розмірі 10 736 грн.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 27.02.2025 подав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ній скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
У своєму клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків), представник скаржник Чередник І. О. зазначила, що вона не брала участі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, яке було призначено на 27.11.2024, оскільки станом на цю дату продовжувала перебувати на лікарняному у зв'язку із вагітністю та пологами, про що повідомляла суд апеляційної інстанції. При цьому, зазначила, що у зв'язку з перебуванням на лікарняному та у декретній відпусті по догляду за дитиною не мала можливості заходити до Електронного кабінету.
Також зазначила, що довідка про доставку постанови суду апеляційної інстанції в кабінет електронного суду не свідчить та не підтверджує факт її отримання, а також повторно зазначила про те, що не отримувала копію оскаржуваної постанови засобами поштового заявку, а ознайомилася з повним текстом оскаржуваної постанови лише в Єдиному державному реєстрі судових рішень після відновлення роботи сайту.
Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку представниця скаржника у своєму клопотанні не навела.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Щодо посилання представниці скаржника на те, що вона не могла подати касаційну скаргу в межах строку на касаційне оскарження, оскільки перебувала на лікарняному у зв'язку з вагітністю та перебувала в декретній відпустці по догляду за дитиною, Суд зазначає, що такі обґрунтування не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки перебування представника скаржника на лікарняному та/або у відпустці не може бути розцінено судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки такі доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника та його взаємовідносин з його представниками (працівниками).
Щодо посилання представниці скаржника на неотримання копії оскаржуваної постанови в паперовій формі засобами поштового зв'язку, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Проте скаржник у своєму клопотанні, після усунення недоліків, не навів достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів ураховує, що скаржник та його представниця безумовно були обізнано про існування судового провадження у справі № 904/6709/23, оскільки саме скаржник звертався до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений у вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується із судовими рішеннями і ставить під сумнів їх законність.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
За приписами частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, з урахуванням Довідок про доставку оскаржуваної постанови і в кабінет електронного суду скаржника, і в кабінет електронного суду представниці скаржника, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв'язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 904/6709/23.
За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Точка-М» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі № 904/6709/23.
2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил