20 березня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/160/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська Бетон», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трансмост», м. Чернівці
про стягнення заборгованості у сумі 238025,31 грн
представники
від позивача - Конова І.О.
від відповідача - не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ковальська Бетон» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трансмост» про стягнення заборгованості за договором поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів №БТРО_2023/04/034 від 24.04.2023 в сумі 238025,31 грн, з яких: 150 000,00 грн основного боргу, 51071,80 грн пені, 17984,50 грн - 10% річних та 18969,01 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасності та повноти оплати за поставлений товар за умовами Договору в зв'язку з чим за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховані три процента річних, інфляційні втрати та пеня.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалами від 13.02.2025, 06.03.2025 розгляд справи відкладався.
Відповідач відзиву на позов не подав, участь свого представника у судових засіданнях не забезпечив.
У судовому засіданні 20.03.2025 представник позивача просив задовольнити позов. Представник відповідача в засідання не з'явився.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
24 квітня 2023 року між ТОВ «Ковальська Бетон» (Постачальник) та ТОВ «Будівельна компанія Трансмост» (Покупець) укладено договір поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2023/04/034.
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються «Товар», в асортименті та за цінами, визначеними Сторонами в видаткових накладних.
Згідно п.2.1. Договору Товар поставляється Покупцю партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця, які направляються Постачальнику по телефону та/або на електронну пошту, які зазначені в розділі 10 цього Договору, до 12.00 години дня, що передує дню поставки. В заявці Покупець обов'язково зазначає час з якого він готовий прийняти Товар.
Відповідно до п. 4.3. Договору Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки Товару. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника. Сторони домовились, що зарахування грошових коштів отриманих за Товар здійснюється Постачальником в порядку, передбаченому ст.534 ЦКУ.
На виконання вимог Договору Позивачем здійснено поставку Товару партіями відповідно до п. 2.1. Договору.
Так, Позивачем з 25.04.2023 по 07.07.2023 р. поставлено на користь Відповідача Товар належної кількості, комплектності та якості, на суму 3 364 597,14 грн.
Відповідачем частково сплачено за Товар 3 214 597,14 грн., щодо яких в Позивача відсутні претензії до Відповідача.
Грошові кошти, що надходили на розрахунковий рахунок Позивача зараховувались у черговості, встановленій ст. 534 ЦК України.
Отже станом на 16.01.2025 заборгованість Відповідача склала суму в розмірі 150 000,00 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до п.5.2. Договору відповідачу нарахована пеня в сумі 51071,80 грн., 10% річних - 17 984,50 грн та інфляційні втрати - 18 969,01 грн.
Відтак, предметом позовних вимог є стягнення з ТОВ «Будівельна компанія Трансмост» на користь позивача 150 000,00 грн. основного боргу, 51 071,80 грн. пені, 17 984,50 грн. 10 % річних від простроченої суми та 18 969,01 грн. інфляційних втрат.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Суд встановив, що зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2023/04/034 від 24.04.2023, який є договором поставки.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).
Згідно накладної №1/07787 від 05.07.2023 на суму 297 996,48 грн. та накладної №1/08041 від 07.07.2023 на суму 148 998,24 грн., які підписані представниками обох сторін, товар передано відповідачу.
Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості отриманого від позивача товару у період з 25.04.2023 по 07.07.2023, залишок боргу згідно накладної №1/07787 від 05.07.2023 становить 1001,76 грн. та за накладною №1/08041 від 07.07.2023 на суму 148 998,24 грн, всього борг складає 150 000,00 грн.
З огляду на встановлені судом обставини, з наданих Позивачем доказів суд дійшов висновку щодо прострочення Відповідачем оплати за товар, а відтак порушення умов п.4.3. Договору.
Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 5.2. Договору в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.
Згідно розрахунку, позивач нарахував до стягнення з відповідача 51 071,80 грн. пені за період з 15.07.2023 по 23.12.2024.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач здійснив розрахунок 10 процентів річних на суму 17 984,50 грн та інфляційних втрат на суму 21319,01 грн за період з 15.07.2023 по 23.12.2024 на суму основного боргу 150 000,00 грн.
Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 10 процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.
Проте, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 18 969,01 грн. замість визначеної у розрахунку суми 21319,01 грн. Оскільки суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 18 969,01 грн.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені строки оплати товару.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 150 000,00 грн. основного боргу; 51 071,80 грн. пені, 17 984,50 грн. 10 % річних від простроченої суми та 18 969,01 грн. інфляційних втрат.
Щодо вимоги про встановлення для органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області з 24.12.2024 нарахування пені на суму основного боргу до виконання рішення в частині стягнення боргу в сумі 150 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання позивача про нарахування з 24.12.2024 пені до моменту виконання рішення суду.
Суд зазначає про нарахування пені з 24.12.2024, оскільки розрахунок пені у позовній заяві здійснений по 23.12.2024 включно, до моменту виконання рішення з урахуванням умов договору, що регулюють таке нарахування (пунктом 5.2. договору визначено що нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов'язання має бути виконане).
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування до моменту виконання рішення суду в наступному порядку: нараховувати пеню на суму основного боргу у розмірі 150 000 грн., починаючи з 24.12.2024 до виконання рішення суду за такою формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Трансмост» (58000, м.Чернівці, вул.Гагаріна (Вокзальна), 4, код ЄДРПОУ 37158812) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська Бетон» (04074, м.Київ, вуд.Резервна, буд.8, код ЄДРПОУ 44774074) 150 000,00 грн. основного боргу; 51 071,80 грн. пені, 17 984,50 грн. 10 % річних від простроченої суми та 18 969,01 грн. інфляційних втрат, 2856,30 грн судового збору.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, проводити нарахування до моменту виконання рішення суду в наступному порядку: нараховувати пеню на суму основного боргу у розмірі 150 000 грн., починаючи з 24.12.2024 до виконання рішення суду за такою формулою: С х О х Д : К : 100 (де: С - несплачена сума основного боргу; О - подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість) і стягнути отриману суму пені з відповідача на користь позивача.
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати суми основного боргу, нарахування пені повинно здійснюватися на залишок заборгованості.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2025.
Суддя В.В.Дутка