18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 березня 2025 року м.Черкаси Справа № 925/1575/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого: судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкапромпостач", м.Київ, просп. Маяковського,5 кв.407
до фізичної особи-підприємця Ткаченко Вікторії Олександрівни, АДРЕСА_1
про стягнення 50000,00 грн авансу за договором поставки,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Станько М.М. - адвокат - за довіреністю - в режимі ВКЗ;
від відповідача: участі не брав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкапромпостач" звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Ткаченко Вікторії Олександрівни з вимогами про стягнення авансованих 50000,00 грн за договором поставки від 23.09.2024 №2309/2024, та відшкодування судових витрат.
Після відкриття провадження у справі проведення судового засідання призначено на 18.02.2025. Проведення судового засідання відкладено на 18.03.2025 для отримання від відповідача витребуваних судом документів.
Відповідач чи його представник в засідання суду не з'явились, вимоги не заперечили. Ухвала суду, направлена на юридичну адресу відповідача, повернулась в суд з відміткою "Укрпошти" "за закінченням строку зберігання". Докази належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання у справі відсутні, що стало підставою відкладення судового засідання на іншу дату на розумний термін, з належним повідомленням учасників.
Суд відреагував на дії АТ "Укрпошта" окремою ухвалою.
До суду повернулась повторна ухвала з адреси відповідача з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 та ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу (…), за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки (…) про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відмітку пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" суд оцінює як "відсутність особи за адресою", оскільки така особа була відсутня у момент доставки їй поштового повідомлення особисто листоношею та оскільки надалі (протягом установленого законом 5-ти денного строку його зберігання у поштовому відділенні) така особа не отримала поштове відправлення суду з власної волі.
Отже відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив, відзиву до суду не надіслав.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
В судовому засіданні 18.03.2024:
представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а також надав суду оригінали всіх документів для ознайомлення, копії яких додані до позовної заяви.
Головуючий здійснив огляд наданих на вимогу суду оригіналів господарських документів, які після цього повернуті представнику позивача та встановив, що наявні у справі копії цих документів відповідають наданим оригіналам.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, проти документів позивача не заперечив, причини неприбуття представника відповідача в засідання суду невідомі. Відповідач на ухвалу суду не відреагував, витребувані документи суду не надав.
Суд перейшов в процедуру підготовки рішення з датою оголошення результатів 21.03.2025.
За результатами судового розгляду 21.03.2025 судом проголошено та долучено до справи вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Між сторонами наявні триваючі господарські відносини з постачання за плату позивачеві пиломатеріалів в асортименті. Укладено письмовий договір у формі єдиного документу - договір поставки №2309/2024 від 23.09.2024. У спірних відносинах Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкапромпостач" виступає як покупець, замовник, платник, позивач, кредитор. Фізична особа-підприємець Ткаченко Вікторія Олександрівна виступає як постачальник, виконавець, відповідач, боржник.
За умовами договору поставки предмет закупівлі визначений сторонами: постачання за плату пиломатеріалів обрізних в асортименті на користь набувача (позивача) - п. 2.1. договору, а.с. 7.
На виконання умов договору між сторонами підписано:
- заявка позивача від 22.10.2024 на постачання товару на суму 197538 грн (без ПДВ) (а.с. 10);
- платіжна інструкція №417 від 25.09.2024 позивача на суму 50000 грн (без ПДВ) на оплату за пиломатеріали згідно договору поставки №2309/2024 (а.с.9).
Оскільки зобов'язання відповідачем не виконано, пиломатеріали позивачеві в розумний строк не передані, позивач правомірно направив відповідачеві вимогу від 14.11.2024 про передачу йому обумовленого об'єму пиломатеріалів чи повернення сплачених коштів (а.с.13). Вимога не виконана. Відповідач на вимогу не відреагував.
Ухилення відповідача від виконання зобов'язання перед позивачем стали причиною звернення позивача в Господарський суд Черкаської області за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу у виді внесеної попередньої оплати 50000 грн за пиломатеріали.
Відповідач на позов не відреагував, відзиву не подав, вимоги не заперечив.
Інших доказів та обґрунтувань сторонами не подано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст..236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами, суб'єктами господарювання на ринку планового капітального будівництва та виробництва будівельних матеріалів і супутніх послуг, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ.
Придбаваємі позивачем за плату товари не призначені для особистого чи власного використання, тобто наявна оплатна поставка будівельних матеріалів для промислового використання позивачем.
Позивач виступає як замовник та платник за придбаваємий товар.
Відповідач у спірних відносинах виступає як постачальник та боржник.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до відповідача про стягнення 50000 грн авансових коштів за письмовим договором поставки №2309/2024 від 23.09.2024, що укладений між сторонами у формі єдиного документу.
Умови договору охоплюються приписами гл.54 Цивільного кодексу України: поставка товару як різновид відносин "купівлі-продажу". Укладений між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкапромпостач" та відповідачем ФОП Ткаченко В.О. двосторонній, оплатний, строковий, консенсуальний договір поставки пиломатеріалів №2309/2024 є чинним, не заперечений сторонами, не розірваний в установленому порядку, не визнаний судом недійсним. Суд вважає, що сторонами договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Суд враховує презумпцію правомірності правочину - приписи ст.204 Цивільного кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;
ч.1, 2 ст.509. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
ст.525. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
ст.526. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
ст.530. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;
ст.599. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином;
ст.610. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);
ст.611. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом;
ст.629. Договір є обов'язковим для виконання сторонами;
За умовами договору поставки предмет закупівлі визначений сторонами: постачання пиломатеріалу обрізного на користь набувача (позивача).
На виконання умов договору між сторонами підписано:
- заявка позивача від 22.10.2024 на постачання товару на суму 197538 грн (без ПДВ) (а.с. 10);
- платіжна інструкція №417 від 25.09.2024 позивача на суму 50000 грн (без ПДВ) на оплату за пиломатеріали згідно договору поставки №2309/2024 (а.с.9).
Оскільки зобов'язання відповідачем не виконано, пиломатеріали позивачеві в розумний строк не передані, позивач правомірно направив відповідачеві письмову вимогу про передачу обумовленого об'єму пиломатеріалів позивачу чи повернення коштів - вих.від 14.11.2024 (а.с.13-15). Вимога не виконана. Відповідач на вимогу не відреагував.
Свою вимогу стягнення вартості непоставлених в строк пиломатеріалів позивач обґрунтовує з посиланням на приписи п.2 ст.693 Цивільного кодексу України про повернення попередньої оплати при ухилення продавця від передачі товару.
Суд вважає строк виконання зобов'язання відповідачем таким, що настав.
Відповідач проти стягнення суми боргу не заперечив. Свого контррозрахунку боргу не надав, як і доказів повного належного розрахунку за договором перед позивачем. Документи позивача не спростовані відповідачем в належний спосіб.
При цьому суд враховує рівновагу господарського інтересу сторін, повноту виконання зобов'язання сторонами, погіршення фінансового становища для відповідача, настання негативних наслідків для позивача, понесення ним додаткових витрат, співвідношення суми основного боргу та ймовірних збитків.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 50000 грн попередньої оплати за постачання пиломатеріалів - підлягають до задоволення та примусового стягнення з боржника.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що сплата відповідачем заборгованості під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання суду та позивачеві доказів про проведення розрахунку.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права, передбачений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому позов підлягає до задоволення.
Суд при прийнятті рішення враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. За вказаних обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.
Позивачем заявлено про покладення на відповідача понесених ним витрат на правову допомогу та подання суду фінансових документів протягом 5 днів з дати прийняття рішення. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України суд не вирішує питання розподілу витрат на правову допомогу у даному судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Ткаченко Вікторії Олександрівни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкапромпостач", м.Київ, просп.Маяковського,5 кв.407, код ЄДРПОУ 38626906; номер рахунку в банку невідомий
50000 грн попередньої оплати, 3082 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 21.03.2025.
Суддя Г.М.Скиба