18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"20" березня 2025 р. м. Черкаси справа № 925/92/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком» про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком»
до Приватного підприємства “Стамат»
про стягнення 2724513,44 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Украгроком» (вул. Бориспільська, 7, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 30530159) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства “Стамат» (вул. Сергія Носа, 5, с. Домантове, Золотоніський район, Черкаська область, 19754, код ЄДРПОУ 35550164) про стягнення заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту № Чк 070324/03 від 07.03.2024 у розмірі 2724513,44 грн, що складається з: заборгованості з оплати вартості товару у розмірі 2120489,71 грн в т.ч. ПДВ, штрафу за порушення строку оплати у розмірі 511385,83 грн, пені за порушення термінів платежів 43881,11 грн, 30 % річних від простроченої суми 48756,79 грн та понесених судових витрат.
Ухвалою від 04.02.2025 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
18.03.2025 представником позивача через систему “Електронний суд» подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Приватному підприємству «СТАМАТ» (19754, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Домантове, вул. Сергія Носа, будинок 5, код ЄДРПОУ 35550164) і знаходяться у нього чи в інших осіб в межах ціни позову - 2 724 513,44 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що відповідач не вжив жодних заходів для належного виконання ним зобов'язання, а, навпаки, намагається довести, що крім основного боргу, який він визнає, однак не сплачує, всі інші його зобов'язання за Договором є неспівмірними, несправедливими, такими, що покладають на нього невиправдані обов'язки і взагалі він сільськогосподарський виробник, тобто, працює у напрямку стратегічного виробництва, крім того сплатив всі податки за минулий рік, що вже є запорукою стійкості України, входить в посівні роботи, тому має обмежений фінансовий ресурс, а, відтак, суд повинен увійти в його становище і, прийнявши ці доводи, зменшити штрафні санкції та відсотки річних. Відповідач не виконує свої зобов'язання, при цьому намагається будь-якими способами зменшити їх об'єм та відстрочити їх виконання.
Заявник зазначає, що небажання відповідача сплатити заборгованість, його доводи щодо несплати та прохання зменшити штрафні санкції та проценти за користування чужими коштами, нічим не підкріплені доводи щодо обмеженого фінансового ресурсу, відсутність доказів, які б свідчили про складне матеріальне становище чи збитковість діяльності, нічим не підкріплені доводи про відсутність у нього коштів чи неможливість сплати заборгованості, відсутність причин неналежного виконання зобов'язань, небажання погасити визнаний ним борг, на думку заявника є підставами вважати, що в подальшому відповідач намагатиметься і надалі максимально унеможливлювати сплату навіть визначених судом грошових сум.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 1, 2 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 140 ГПК України, зокрема, передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову оцінюється обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 25.03.2019 року у справі № 920/622/18).
Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру позовних вимог та обставин справи, а заявлений захід забезпечення позову має перебувати у зв'язку з предметом позовної вимоги.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд зазначає, що обов'язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Саме на відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу подається позов, а заходи забезпечення позову, у такому випадку, забезпечують можливість ефективного відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу, у випадку задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі N 914/1570/20).
Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (судом врахована позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22).
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі пов'язується із тим, що в подальшому відповідач намагатиметься максимально унеможливлювати сплату навіть визначених судом грошових сум.
Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту або відновлення порушеного права, за захистом якого звернувся позивач. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Так, згідно зі ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінивши доводи заявника, зазначені ним в обґрунтування заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає ці доводи не достатньо обґрунтованими. Саме лише посилання в заяві на існування ймовірності утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До заяви про забезпечення позову не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраного заходу забезпечення позову.
Отже, наведені у заяві про забезпечення позову підстави не є достатніми для задоволення вказаної заяви. З огляду на предмет позову, з яким позивач звернувся до суду, невжиття обраного ним заходу забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 235 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Украгроком» від 18.03.2025 про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 255-257 ГПК України.
Суддя О.В. Чевгуз