Рішення від 13.03.2025 по справі 924/1164/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2025 р. Справа № 924/1164/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., за участю секретаря судового засідання Люкової Л.С., розглянувши матеріали

за позовом заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради

до 1. Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло"

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 166238,23 грн

за участю представників :

прокурора - Приступа В.І.

представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - Мельничук І.М на підставі ордеру від 20.01.2025

відповідача 2 - Несторук О.С.

Рішення ухвалюється 13.03.2025, оскільки в судовому засіданні 27.02.2025 постановлено ухвалу про оголошення перерви.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

встановив: заступник керівника окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради з позовом до Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло", товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" в якому просить визнати недійсною додаткову угоду №4 від 25.03.2021 до договору №22100251/1101-1 про постачання електричної енергії від 12.01.2021 укладеного між сторонами; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" кошти в сумі 166238,23 грн, перераховані за товар, який не отримано відповідно до умов договору №22100251/1101-1 про постачання електричної енергії від 12.01.2021.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.01.2025, зокрема, зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21.01.2025, яке у подальшому було відкладено на 05.02.2025, 13.02.2025.

Ухвалою суду від 13.02.2025 закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2025.

Ухвалою суду від 27.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.03.2025.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що додатковою угодою №4 від 25.03.2021 збільшено ціну на одиницю електроенергії на 20%, у порівнянні із ціною, що була визначена у Договорі та зменшено загальний обсяг постачання товару за договором без дотримання сторонами підстав укладання такої угоди, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Водночас отримана відповідачем за наслідками безпідставного збільшення ціни товару оплата за товар, який не був поставлений, підлягає стягненню на користь позивача в порядку ст. 1212 ЦК України. Як на правову підставу позову прокурор посилається на положення ст. ст. 16, 203, 215, 216, 652, 1212 ЦК України, ст. 180, ГК України, ст. ст. 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідач 1 - Хмельницьке комунальне підприємство "Міськсвітло" у відзиві на позов (від 16.01.2025) просить відмовити в позові. Повідомив, що підставою для підписання додаткової угоди №4 від 25.03.2021 та внесення змін до ціни за електричну енергію було збільшення середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) в лютому 2021 в порівнянні із січнем 2021, в підтвердження чого було надано довідку Хмельницької торгово-промислової палати України (вих. №22-05/152 від 02.03.2021); ціна за одиницю товару збільшилась на 9,99% з моменту підписання Додаткової угоди №3 від 12.20.2021. Вважає, що під час підписання додаткових угоди про збільшення ціни сторонами було дотримано порядку, передбаченого в договорі, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) здійснена правомірно, у відповідності до вимог законодавства.

Відповідач 2 - ТОВ "Хмельницькенергозбут" у відзиві на позовну заяву (від 17.01.2025) заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, просить в позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції, посилаючись на п. 2 ч.5 ст. 41 Закону України " Про публічні закупівлі", п. 14.1. договору, зазначає, що підставою для підписання додаткової угоди №4 від 25.03.2021 стало коливання середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) в лютому 2021 в порівнянні із січнем 2021, в підтвердження чого було надано довідку Хмельницької торгово-промислової палати України (вих. №22-05/152 від 02.03.2021). Стверджує, що додаткова угода №4 укладена на підставі звернення постачальника до споживача, з відповідним обґрунтуванням та наданням відповідних доказів наявності підстав для зміни істотних умов договору, сторони не виходили за рамки 10% збільшення ціни, дотримано умови пропорційності збільшення ціни товару на ринку, а тому - відсутні підстави для визнання додаткової угоди №4 недійсною.

Щодо вимоги про стягнення 166238,23 грн сплачених за непоставлений товар, вважає, що підписання обома сторонами відповідних додаткових угод та використання споживачем спожитої електричної енергії без зауважень нівелює твердження про наявність недопоставленого, проте оплаченого обсягу електричної енергії за договором.

Також, посилаючись на положення Закону України "Про публічні закупівлі", Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення про Державну аудиторську службу в Україні, стверджує, що належним суб'єктом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, є Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, яким 09.02.2021 було проведено моніторинг процедури закупівлі UA-2020-11-30-00257-c та виявлені порушення. Однак, з 09.02.2021 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області заходів, щодо звернення до суду в інтересах держави, не вжило, у зв'язку з чим відповідач 2 стверджує, що сплив строк позовної давності.

Водночас відповідач 2 вважає, що у зв'язку з недоведеністю обставин, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання Хмельницькою міською радою та ХКП "Міськсвітло" своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави, пов'язаних з раціональним та ефективним використанням державних коштів, факт незвернення позивача з позовом протягом розумного терміну без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання такими органами своїх функцій із захисту інтересів держави та в даному випадку має місце втручання держави в особі органу прокуратури у справи суб'єктів господарювання, яке базується на опосередкованих, побічних висновках і припущеннях щодо допустимості такого втручання з перевищенням повноважень та порушенням принципів законності та правової визначеності.

Прокурор у відповіді на відзиви на позовну заяву відповідачів (від 20.01.2025) вважає доводи відповідачів необґрунтованими. Зокрема, звертає увагу, що ціна послуги чи товару має вирішальне значення, а тому її необґрунтоване збільшення є прямим порушенням вимог законодавства та спробою уникнути наслідків публічного аукціону, безпідставне збільшення суб'єктом господарювання ціни договору з метою додаткових прибутків від продажу свого товару повністю знецінює зміст інституту публічних закупівель та його мету. Зазначає, що за додатковою угодою №4 від 25.03.2021 сторони збільшили ціну за одиницю електроенергії (застосувавши її до правовідносин з 01.01.2021) на 20 % у порівнянні із ціною, що була визначена у договорі.

Відповідач 1 у додаткових поясненнях (від 28.01.2025) зазначив, що положення чинного законодавства не містять жодних вимог про те, що окрім доведення факту коливання ціни на ринку, постачальнику необхідно доводити, що таке коливання у розумінні положень ЦК України є для нього істотною зміною обставин та що виконання договору на попередніх умовах робить його вочевидь не вигідним та збитковим; законодавцем надано право сторонам договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод до такого договору збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Вважає, що чинним законодавством передбачено, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідач 1 стверджує, що таке збільшення ціни за одиницю товару має відбуватись за умови доведення пропорційності збільшення ціни цього товару на ринку, однак чинним законодавством не визначено перелік документів які мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку.

Прокурор у додаткових поясненнях (від 06.02.2025) зазначив, що не погоджується з міркуваннями Відповідача 1 щодо того, що додаткова угода №4 про збільшення ціни за одиницю товару укладена відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі", без порушення законодавчих вимог, оскільки уклавши Додаткову угоду №4 від 25.03.2021 ціна збільшилась на 20,9% відносно ціни вказаної в Додатку №1 до Договору. Прокурор зазначив, що пропорційність співвідношення ціни згідно Додаткової угоди №4 у порівняні з ціною, вказаною у основному Договорі має значення, оскільки саме даний договір відображає ціну, яка визначена за результатами торгів

Відповідачем 1 надано додаткові пояснення у справі (від 10.02.2025), в яких останній, посилаючись на роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06, зазначає, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідачем 1 подано клопотання від 25.02.2025 в якому, відповідно до п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, просить зупинити провадження у справі №924/1164/24 до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради до ТОВ "Енергетичне партнерство" про визнання недійсним додаткових угод до договору про публічні закупівлі та стягнення 692623,48 грн. коштів (з опублікуванням повного тексту постанови в означеній справі), посилаючись на подібність правовідносин у справах. Зазначає, що передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, які враховували суди попередніх інстанцій.

Аналогічне клопотання подане і Відповідачем 2 (від 26.02.2025). Вважає, що правовідносини у справі 924/1164/24 та у справі №920/19/24 є подібними з урахуванням критеріїв подібності, визначених у п.п. 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховної Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19. Крім того, повідомлено, що ухвала від 29.01.2025 Касаційного господарського суду у справі №920/19/24 відсутня в ЄДРСР. Разом з тим просить повернути розгляд справи на стадію підготовчого провадження з метою розгляду клопотання про зупинення провадження.

Прокурор висловив заперечення щодо наведених клопотань.

Суд, враховуючи те, що положеннями ГПК України не передбачено повернення розгляду справи із судового розгляду на стадію підготовчого провадження, з огляду на те, що питання зупинення провадження у справі вирішуються на стадії підготовчого провадження, яке закрито ухвалою суду від 13.02.2025, відсутності на час вирішення клопотання ухвали від 29.01.2025 у справі № 920/19/24 щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (як в матеріалах справи так і в ЄДРСР) та прийняття до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у зазначеній справі, що в свою чергу позбавляє можливості з'ясувати, які правові питання ставляться перед Великою Палатою Верховного Суду для визначення критеріїв подібності правовідносин у цій справі та в справі №920/19/24, беручи до уваги положення ч. 7 ст. 228 ГПК України, залишив без задоволення вищенаведені клопотання відповідачів.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити з підстав, наведених у позові, відповіді на відзив, поясненнях.

Позивач в судове засідання не з'явився, в додаткових поясненнях від 12.02.2025 просить суд здійснювати розгляд справи без його участі, повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Відповідача 1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві, поясненнях

Представник Відповідач 2 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві, поясненнях

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Згідно з п. 1.1. статуту Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" (далі - Статут), Хмельницьке комунальне підприємство "Міськсвітло" є комунальним унітарним підприємством, створеним відповідно до рішення Хмельницької міської ради від 24.06.2003 №8 на базі відокремленої частини комунальної власності Хмельницької міської територіальної громади.

Власником ХКП "Міськсвітло" є Хмельницька міська територіальна громада, в особі Хмельницької міської ради (п. 1.2 статуту).

Відповідно до п. 1.4 статуту, ХКП "Міськсвітло" є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, круглу печатку, кутовий та інші штампи із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації у встановленому законом порядку, від свого імені виступає у господарських, цивільних та адміністративних правовідносинах з юридичними та фізичними особами , набуває майнових прав та несе обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, господарському та адміністративному судах, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності.

Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" 30.11.2020 на сайті "Рrozorro" оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-30-00257-c із закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5) в кількості 1792828,69 кВт*год зі строком поставки до 31.12.2021, очікувана вартість предмета закупівлі - 4500000 грн, джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет, кінцевий строк подачі тендерних пропозицій - 16.12.2020, 00:00 год., дата проведення електронного аукціону та дата розкриття тендерних пропозицій - 16.12.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" направило пропозицію №Т-21-1220-257 від 15.12.2020, адресовану Тендерному комітету щодо участі у відкритих торгах на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5), в якій зокрема зазначило, що має можливість та погоджується виконати вимоги Замовника та договору за цінами наведеними в пропозиції (ціна за одиницю з ПДВ-1,9 грн.), на загальну суму 3980079,69 грн, зобов'язується дотримуватись умов цієї пропозиції протягом 90 календарних днів з дати розкриття тендерних пропозицій.

Згідно з витягом з сайту "Prozorro", в процедурі закупівлі електричної енергії (ДК 021:2015:09310000-5) взяло участь 4 учасника, в тому числі ТОВ "Хмельницькенергозбут" з тендерною пропозицією на суму 3406374,51 грн з ПДВ, яке за результатами розкриття пропозицій згідно рішення, яке опубліковано 29.12.2020 визнано переможцем закупівель.

12.01.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (Постачальник) та Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" (Споживач) укладено договір №22100251/1101-1 про постачання електричної енергії Споживачу (далі - Договір).

В п. 1.1 Договору зазначено, що він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03. 2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 Договору).

У п. 2.1 Договору зазначено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору (п. 3.1 Договору).

За умовами п. 3.3 Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена договором.

У розділі 5 Договору визначені ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії.

Зокрема, відповідно до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Обсяг закупівлі та ціни (тарифи) на електричну енергію визначаються у додатку 2 до договору (п.5.1.2 Договору).

У п. 5.1.3 Договору зазначено, що сума, що визначена в цьому Договорі, змінюється в разі коригування ціни за одиницю товару, яка може змінюватись на підставі зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін (інфляція).

Загальна сума цього договору складає 3406374,51 грн згідно із Специфікацією (додаток №1) Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням її формування (п. 5.2. Договору).

Згідно із п. 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадку застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії, суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).

Відповідно до пп. 1 п. 6.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Згідно із п. 13.2 Договору Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше ніж за 20 днів до дати їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов'язаний повідомити Споживача у порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни. При цьому, якщо Споживач не приймає нові умови, він не сплачує будь-які штрафні санкції чи інші фінансові компенсації Постачальнику.

Зміна істотних умов може здійснюватись за згодою сторін у випадках, що передбачені ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", про що укладається додаткова угода із подальшим оприлюдненням таких змін відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі" (п. 13.8. Договору).

Істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10% від ціни за одиницю товару Постачальник письмово повідомляє про такі зміни Замовника. Такі зміни підтверджуються оригіналом або завіреною копією довідки управління статистики України та/або оригіналом або завіреною копією довідки Торгово-промислової палати України (або підпорядкованим їм органам), або іншими документами спеціально уповноважених державних органів, що підтвердять коливання (зміни) ціни на ринку товару, що є предметом закупівлі за договором. Вищезазначені документи мають обов'язково містити інформацію про середньоринкову ціну за одиницю товару на день подання тендерної пропозиції Постачальником та інформацію про середньоринкову ціну за одиницю товару на день письмового звернення Постачальника. На підставі отриманих документів сторони укладають додаткову угоду до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару (пп. 2 п. 14.1. Договору)

Умови цього Договору можуть бути змінені за згодою Сторін у порядку визначеному законодавством України шляхом укладення Сторонами відповідної додаткової угоди (п. 14.2 Договору).

До Договору складено: специфікацію (додаток №1 до Договору), в якій, зокрема, зазначено найменування товару - Електрична енергія; кількість кВт*год - 1792828,69; ціна за 1 кВт*год - 1,583333333 грн без ПДВ; ціна за 1 кВт*год - 1,899999999 грн з ПДВ; вартість - 2838645,42 грн без ПДВ; вартість - 3406374,51 грн з ПДВ; комерційну пропозицію (додаток № 2 до Договору), в якій, зокрема, визначено загальний обсяг постачання електричної енергії - 1792828,69 кВт*год; загальна вартість договору - 3406374,51 грн в т.ч. ПДВ, термін дії договору - набирає чинності з дня, наступного за днем отримання Постачальником заяви-приєднання Споживача до умов Договору, діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань; заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 3 до Договору) з переліком точок комерційного обліку та об'єктами споживача; графік споживання електричної енергії по місяцях (додаток №4 до Договору).

18.01.2021 між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" укладено додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої було внесено зміни до Договору в частині реквізитів споживача.

Між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" 02.02.2021 укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої у зв'язку із зміною переліку точок комерційного обліку за об'єктами Споживача, було викладено в новій редакції Додатку №1 до додатку №3 "Заявки-приєднання " до Договору.

12.02.2021 між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" укладено додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до п. 1 якої у зв'язку з збільшенням средньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РНД) у ІІ декаді січня 2021 на 34,54% в порівнянні з І декадою січня 2021 та склала 1546,47 грн/Мвт*год без ПДВ, інформація підтверджена довідкою Хмельницької торгово - промислової палати від 27.01.2021 №22-05/60 , сторони вирішили Додаток №1 та Додаток №2 до Договору від 12.02.2021 викласти в новій редакції.

Відповідні зміни були внесені в додаток №1 та додаток №2 до Договору.

З врахуванням зазначених змін, узгоджено кількість товару 1629844,26 кВт*год та визначено ціну за 1кВт*год в розмірі 1,74167 грн без ПДВ та 2,09000 грн з ПДВ, загальна вартість 3406374,51 грн. з ПДВ.

В Інформаційній довідці Хмельницької торгово-промислової палати від 27.01.2021 №22-05/60, адресованій ТОВ "Хмельницькенергозбут" міститься інформація про середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії за І та 11 декаду січня 2021 на ринку "на добу наперед" для Об'єднаної енергосистеми України, а саме 1 декада січня 2021 року - 1149,41 грн/Мвт*год без ПДВ, 11 декада січня 2021 року -1546,47 грн/Мвт*год без ПДВ.

25.03.2021 між ТОВ "Хмельницькенергозбут" та Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" укладено додаткову угоду №4 до Договору, відповідно до п. 1 якої у зв'язку з збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РНД) в лютому 2021 року - 1635,42 грн/Мвт*год в порівнянні з січнем 2021 року - 1462,52 грн/Мвт*год., що підтверджується довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 02.03.2021 №22-05/152, сторони, за взаємною згодою, вирішили Додаток №1 та Додаток №2 до Договору №22100251-1101-1 від 12 січня 2021 року викласти в новій редакції.

Відповідні зміни були внесені в додаток №1 та додаток №2 до Договору.

З врахуванням зазначених змін, узгоджено кількість товару 1481805,51 кВт*год та визначено ціну за 1кВт*год в розмірі 1,91566 грн без ПДВ та 2,2988 грн з ПДВ, загальна вартість 3406374,51 грн. з ПДВ.

У п. 3 додаткової угоди №4 зазначено, що вона набирає чинності (вважається укладеною) з моменту її підписання уповноваженими представниками Сторін і є невід'ємною частиною Договору та згідно ст. 631 ЦК України, розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.02.2021 і діє до 31.12.2021.

В Інформаційній довідці Хмельницької торгово-промислової палати від 02.03.2021 №22-05/152, адресованій ТОВ "Хмельницькенергозбут", наявна інформація про середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії за січень та лютий 2021 року на ринку "на добу наперед" для Об'єднаної енергосистеми України, а саме за січень 2021 року - 1463,52 грн/Мвт*год; за лютий 2021- 1635,42 грн/Мвт*год.

ТОВ "Хмельницькенергозбут" на підставі договору від 12.01.2021 виставлено Хмельницькому комунальному підприємству "Міськсвітло" відповідні рахунки-фактури на оплату поставленої електроенергії №22100251: від 12.02.2021 за спожиту електроенергію за січень 2021року на суму 1576092,91 грн.( обсяг-754110 кВт/год, тариф 1,741670 грн. без ПДВ); від 12.03.2021 за спожиту електроенергію за лютий 2021року - на суму 1739592,46 грн (обсяг 756742 кВт/год, тариф - 1,91566 грн. без ПДВ); від 17.03.2021 за спожиту електроенергію за березень 2021 року - на суму 90689,14 грн (обсяг 39451 кВт/год, тариф - 1,91566 грн. без ПДВ).

Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" за отриману електричну енергію сплачено за січень 2021 року 1576092,91 грн. відповідно до платіжного доручення №86 від 18.02.2021, за лютий 2021 року - 1739592,46 грн відповідно до платіжного доручення №142 від 22.03.2021; за березень 2021 року - 90689,14 грн відповідно до платіжного доручення №143 від 22.03.2021.

Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" 04.01.2022 оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю, в якому зазначено, що сума оплати за договором між ХКП "Міськсвітло" та ТОВ "Хмельницькенергозбут" №22100251/1101-1 склала 3406374,51 грн, кількість товару або обсяг виконання робіт чи надання послуг - 1792828,69 кВт*год.

В матеріали справи надано лист окружної прокуратури м. Хмельницького від 17.04.2024 №55-1432-24, адресований Хмельницькому комунальному підприємству "Міськсвітло", в якому прокурор відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з неправомірністю укладення додаткової угоди №4 від 25.03.2021 просив надати інформацію та документи щодо укладення договору на поставку електроенергії, додаткових угод та проінформувати чи будуть вживатися заходи щодо звернення до суду із позовом про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів у разі наявної переплати за договором.

У відповідь Хмельницьке комунальне підприємство "Міськсвітло" листом від 02.05.2024 №177 повідомило прокуратуру зокрема, про правомірність укладення додаткової угоди №4 від 25.03.2021, водночас вказавши що ним не вживались заходи щодо звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод №3 та №4 до Договору недійсними, однак планує самостійно вживати заходи претензійно-позовного характеру до Постачальника щодо стягнення надмірно сплачених грошових коштів.

В листі від 08.05.2024 №55-1432-24, адресованому управлінню Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області прокурор просив повідомити про вжиття заходів за результатами перевірки законності закупівлі товару за кодом ДК 021:2015-09310000-5 електрична енергія на відкритих торгах №UA-2020-11-30-000257-c.

У відповідь листом від 20.05.2024 управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області повідомило про відсутність правових підстав для моніторингу зазначеної у листі процедури закупівлі у зв'язку виконанням договору про закупівлю.

Листом від 08.05.2024 прокурор звернувся до Хмельницької міської ради в якому, повідомивши про неправомірність укладення додаткової угоди №4 від 25.03.2021 до договору на постачання електричної енергії між Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" і ТОВ "Хмельницькенергозбут" та а в результаті чого недопоставлено електроенергію, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просив повідомити чи вживались та чи будуть вживатися заходи, зокрема, шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угоди до Договору та про стягнення коштів за товар, який не був поставлений за договором від 12.01.2021.

Хмельницька міська рада у відповідь, в листі від 09.05.2024 №2122-02-24-24, повідомила, що про вказані прокурором порушення чинного законодавства їй стало відомо безпосередньо з листа прокурора від 08.05.2024, у зв'язку з чим заходи судового захисту не вживались. Також зазначила, що в прокуратурі наявний достатній обсяг доказів для подальшого вжиття заходів, на відміну від Хмельницької міської ради.

Хмельницьке комунальне підприємство "Міськсвітло" у листі від 13.05.2024 №208, направленому на адресу Окружної прокуратури міста Хмельницького, повідомило, що ХКП не вживались заходи шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсними додаткових угод до Договору та про стягнення коштів за товар, який не був поставлений за умовами Договору, також вказавши що не заперечує проти звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави.

В листі від 14.05.2024 адресованому ХКП "Міськсвітло" прокурор просив останнього повідомити про дату фактичного виконання зобов'язань за Договором та строк його дії, або причини та обґрунтування дострокового припинення зобов'язання, якщо таке мало місце.

У відповідь ХКП "Міськсвітло" листом від 16.05.2024 №234 повідомило прокурора, що останній платіжний документ за Договором №22100251/1101-1 від 12.01.2021 оплачений 23.03.2021, зобов'язання за Договором фактично виконані 23.03.2021, строк дії Договору до 31.12.2021.

Матеріали справи містять повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави від 15.08.2024 , адресоване Хмельницькій міській раді та Західному офісу Державної аудиторської служби України, в якому заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького, зазначивши про виявлені порушення законодавства у сфері закупівель під час виконання договору від 12.01.2021 укладеного між ХКП "Міськсвітло" та ТОВ "Хмельницькенергозбут", враховуючи те, що інтереси держави в особі уповноважених органів на здійснення функцій у спірних правовідносин не захищені, від чого бюджет зазнає збитків, повідомив про намір звернутись до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення коштів за товар, який не був поставлений за умовами договору про закупівлю електричної енергії.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, як органу місцевого самоврядування до повноважень якого входить фінансування видатків місцевих бюджетів, прокурор, з огляду на положення Закону України "Про публічні закупівлі", ст.ст. 10, 17, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 7, 22, 26 Бюджетного кодексу України зазначив, що проведення процедури державних закупівель та укладення додаткових угод до договору про закупівлю із недотриманням законодавства порушує інтереси держави та територіальної громади у сфері плановості формування та використання фінансових ресурсів, контролю за ефективним, та цільовим використанням бюджетних коштів, що не відповідатиме меті та принципам визначних у Законі України "Про публічні закупівлі", натомість дотримання у цій сфері відносин законодавства, правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить суспільний інтерес.

Отже, звернення прокурора до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час витрачання бюджетних коштів.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Схожі положення містяться і в ч. 3 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до якої територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.

У статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до повноважень міської ради належить, зокрема, розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень, щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно із ст. 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують функціонування внутрішнього контролю і здійснення внутрішнього аудиту у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів., а також забезпечує:

Тобто з огляду на вищезазначене, Хмельницька міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету. Правомірне та раціональне використання бюджетних коштів становить інтерес територіальної громади в особі Хмельницької міської ради.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Статуту Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло", останнє є комунальним унітарним підприємством, створеним відповідно до рішення Хмельницької міської ради від 24.06.2003 №8 на базі відокремленої частини комунальної власності Хмельницької міської територіальної громади, власником підприємства є Хмельницька міська територіальна громада, в особі Хмельницької міської ради, виконавчий комітет Хмельницької міської ради є органом, який виконує функції органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах визначених Законом України "Про місцеве самоврядування".

Так як засновником підприємства є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого органу та також зобов'язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним підприємством коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то Хмельницька міська рада як орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету (подібні висновки викладені у постановах ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 ).

При цьому, оскільки закупівля електроенергії за договором №22100251/1101-1 від 12.01.2021 здійснювалась за рахунок коштів місцевого бюджету, а укладання додаткових угод, як зазначає прокурор, призвело до зайвих витрат бюджетних коштів, які належать територіальній громаді, уповноваженим органом захищати інтереси держави та територіальної громади в спірних правовідносинах є насамперед Хмельницька міська рада, а стягнення коштів є ефективним способом захисту, що забезпечить відновлення порушених прав позивача.

Правова позиція щодо правомірності стягнення безпідставно отриманих коштів за незаконними правочинами на користь органу місцевого самоврядування викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі № 905/1907/21 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2023р. у справі № 924/1283/21.

Крім того, судом враховується, що закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18).

З врахуванням наведено спростовуються доводи Відповідача 2 щодо визначення позивачем у справі Західного Офісу Держаудитслужби України. Водночас суд вважає слушними твердження прокурора з врахуванням висновків Верховного Суду викладених у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 17.02.2021 у справі №912/738/20, від 25.02.2021 у справі №912/9/20 про те, що Західний Офіс Держаудтслужби України не міг набути статусу позивача у цій справі через відсутність на момент звернення прокурора з даним позовом контрольних заходів (строк дії договору закінчений), а відповідно і відсутність виявлених під час контрольного заходу порушень.

Судом зважається на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

З матеріалів справи слідує, що прокурор листом від 08.05.2024, зазначаючи про недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткової угоди №4 до договору №22100251/1101-1 від 12.01.2021 між ХКП "Міськсвітло" та ТОВ "Хмельницькенергозбут" звернувся до Хмельницької міської ради , в якому просив повідомити чи вживались та чи будуть вживатися Хмельницькою міською радою за наведеними у листі фактами заходи представницького характеру, у тому числі у судовому порядку, у випадку не вжиття заходів просив повідомити причини.

Хмельницька міська рада у відповідь, посилаючись на те, що в Хмельницької міської ради відсутній достатній обсяг доказів для вжиття заходів, повідомила, що радою не вживались та не планується вживатись заходи представницького характеру шляхом пред'явлення позову про захист порушених прав.

З наведеного слідує, що позивач з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, територіальної громади, на які вказує прокурор, на такі порушення не відреагував, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема у судовому порядку, не вжив. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

При цьому, наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді позивачем не заперечено.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб'єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивача з порушенням інтересів держави, територіальної громади, зважаючи на характер наданої ним відповіді на лист прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивача шляхом пред'явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано повідомлення, адресоване позивачу про намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі позивача шляхом пред'явлення відповідного позову до суду.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності спростовуються доводи відповідача 2, викладені у відзиві на позов, щодо недоведеності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Щодо суті позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди №4 від 25.03.2021 до договору №22100251/1101-1 від 12.01.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Водночас суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як убачається з позовних вимог, прокурор просить визнати недійсною додаткову угоду №4 від 25.03.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №22100251/1101-1 від 12.01.2021, укладеного між сторонами за результатами проведення процедури публічних закупівель.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасно, правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2021 за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-11-30-000257-c на підставі умов тендерної документації та комерційної пропозиції, поданої згідно процедури закупівлі, між Відповідачем 1 як споживачем та Відповідачем 2 як постачальником укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №22100251/1101-1, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1. Договору).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

У п.5.1. Договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Обсяг закупівлі та ціни (тарифи) на електричну енергію визначаються у додатку 2 до Договору (п. 5.1.2. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору загальна сума цього договору складає: 3406374,51 грн з ПДВ згідно із Специфікацією.

В додатку №1 до Договору - "Специфікація" та додатку №2 - "Комерційна пропозиція" сторонами визначено кількість електричної енергії 1792828,69 кВт/год, ціна товару - 1,899999999 грн за кВт/год з ПДВ, загальна вартість 3406374,51 грн з ПДВ.

Виходячи з вищенаведених положень законодавства та умов договору, станом на момент підписання договору про закупівлю від 12.01.2021 сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом з тим, у подальшому сторони уклали, зокрема додаткову угоду №3 від 12.02.2021, у якій, керуючись ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України, п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку зі збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) у ІІ декаді січня 2021року на 34,54% в порівнянні з І декадою січня 2021року, зменшили загальний обсяг електроенергії з 1792828,69 кВт/год до 1629844,26 кВт/год та відповідно збільшили ціну за 1 кВт/год. електричної енергії з 1,899999999 грн з ПДВ до - 2,09000 грн з ПДВ.

Згодом, сторони уклали оспорену додаткову угоду №4 від 28.03.2021 до договору від 12.01.2021, у якій, керуючись ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України, п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку зі збільшенням середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед" (РДН) в лютому 2021 року - 1635,42 грн/Мвт*год в порівнянні з січнем 2021 року - 1462,52 грн/Мвт*год, що підтверджено довідкою Хмельницької торгово-промислової палати від 02.03.2021 №22-05/152, зменшили загальний обсяг електроенергії з 1629844,26 кВт/год до 1481805,51 кВт/год та відповідно збільшили ціну за 1 кВт/год. електричної енергії з 2,09000 грн з ПДВ до 2,2988 грн з ПДВ

Крім того в додатковій угоді зазначено, що вона розповсюджує свою дію на правовідносини, які виникли між сторонами з 01.01.2021.

Тобто, додатковою угодою № 4 від 28.03.2021 було збільшено ціну (застосувавши її з 01.01.2021) за одиницю електроенергії до 2,2988 грн (з ПДВ)( в договорі 1,899999999 грн, додатковій угоді №3 -2,09000 грн).

Судом враховується, що відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вже зазначалось вище, в обґрунтування підстав підписання додаткової №4 від 25.03.2021 якою збільшено ціну на одиницю товару і зменшено його кількість, сторони договору послалися на пункти 1, 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", за приписами яких істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідні положення знайшли своє відображення в п.п.2 п. 14.1 Договору.

Окрім того, у п. 13.8. Договору зазначено, що зміна істотних умов договору може здійснюватись за згодою сторін.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як до 10%.

Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону України " Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку ( правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, постановах Верховного Суду від 06.02.2025 №916/747/24, від 13.04.2023 у справі 3916/2536/22, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 22.06.2022 у справі 3917/491/21, від 07.09.2022 у справі 3927/1058/21 від 18.06.2021 у справі 3927/491/19 ).

Судом береться до уваги, що Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду: від 06.02.2025 №916/747/24, від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).

Як зазначалось вище додатковою угодою №4 від 25.03.2021 змінено ціну електричної енергії в бік збільшення з 1,899999999 грн 1 кВт/год (з ПДВ) як визначено в договорі від 12.01.2021 до 2,2988 грн за 1 кВт/год (з ПДВ), що становить 20,9959 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.

Отже, з врахуванням вищенаведених висновків, підняття ціни за додатковою угодою №4, у порівнянні із базовою ціною, що визначена у договорі, відбулось більше аніж на 10 %, що суперечить наведеним вище нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

У підтвердження необхідності внесення змін до договору про закупівлю відповідачі посилаються на інформаційну довідку Хмельницької ТПП від 02.03.2021 №22-05/152 в якій зазначено про середньозважені ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН) для Об'єднаної енергосистеми України: за січень 2021 року 1462,52 грн/Мвт.год. без ПДВ, за лютий 2021 року 1635,42 грн/Мвт.год. без ПДВ.

Однак, суд зауважує, що довідка відображає зміну середньозваженої ціни купівлі-продажу електричної енергії за січень-лютий 2021 року у бік зростання, однак не містить інформацію про середньоринкову ціну на товар станом на день подання тендерної пропозиції та інформацію про середньоринкову ціну за одиницю товару на день письмового звернення постачальника, як це передбачено п. 14.1 Договору.

Недотримання, у тому числі передбачених договором вимог щодо документального підтвердження коливання ціни товару на ринку, унеможливлює врахування відомостей такого документального підтвердження під час внесення змін до договору.

Верховний Суд у постановах неодноразово вказував на те, що відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження ринкової вартості товару на момент укладення договору позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни (постанови від 13.10.2021 у справі №910/20141/20, від 18.03.2021 у справі №924/1240/18, від 07.09.2022 у справі №927/1058/21).

Суд вважає слушним доводи прокурора про недотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару при укладені додаткової угоди №4 як того вимагає Закон України "Про публічні закупівлі".

Варто зауважити, що виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №917/1009/22 від 18.07.2023 у справі 3916/944/22).

Суд звертає увагу на те, що постачальнику необхідно не лише довести підвищення ціни на товар на ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі, він також повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також повинен довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22, від 11.10.2023 №903/742/22, від 23.11.2023 у справі №917/1009/22, ).

Однак будь-яких доказів у підтвердження письмового звернення постачальника до замовника з документальним обґрунтуванням необхідності збільшення ціни та неможливості виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, Відповідачем 2 не надано. Не надано й доказів, що Відповідач 2 дійсно вимушений був придбавати електричну енергію для її подальшої передачі Споживачу за цінами, визначеними на підставі показників у відповідній інформаційній довідці.

Натомість сторони збільшили вартість товару за відсутності доказів, що вартісні показники товару упродовж дії договору зросли настільки, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

За таких обставин, суд вважає, що інформаційна довідка №22-05/152 від 02.03.2021 не є належними та достатнім доказом, який підтверджує коливання ціни товару на ринку за відповідний період у бік збільшення, а, отже, не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" шляхом укладення додаткової угоди №4 від 25.03.2021.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення двох додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, що призводить до нівелювання результатів відкритих торгів (постанова від 13.07.2021 у справі № 927/550/20, від 04.08.2021 у справі №912/994/20, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Щодо посилання відповідачів в обґрунтування свого права на підписання додаткової угоди та збільшення ціни товару на лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України від 24.11.2020 з приводу можливості сторін внести зміни до договору про закупівлю декілька разів протягом виконання договору про закупівлю за умови, що кожне збільшення ціни за одиницю товару не перевищуватиме 10%, суд зазначає, що позиція Мінекономіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов'язків щодо дотримання визначеної у них інформації. Верховний Суд у постановах від 27.07.2021 у справі №922/2030/20, від 03.02.2022 у справі №927/636/21 звернув увагу, що право тлумачити норму права є виключним правом суду, а роз'яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення, про що вказано і в самому листі Мінекономіки.

Додатково суд враховує, що за умовами додаткової угоди №4 від 25.03.2021 вона поширює свою дію на правовідносини з 01.02.2021 року. Із рахунків-фактур слідує, що Відповідачем 1 було спожито електричну енергію за період до укладення додаткової угоди №4 (за весь лютий та частину березня 2021 року).

Об'єднана палата в складі Касаційного господарського суду у постанові від 12.10.2018 у справі №910/21671/17 дійшла висновку про неможливість та протиправність застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо зворотної дії додаткових угод.

Положення частини 3 ст. 631 ЦК України не надають право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані договірні відносини (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №910/14082/17).

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, тому зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України (така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22).

Отже, відповідачі з порушенням вищенаведених законодавчих норм змінили ціну на товар, який вже був спожитий покупцем.

Також судом звертається увага на відсутності доказів , які б підтверджували дотримання Відповідачем 2 положень п. 13.2 договору від 12.01.2021 та п. 4 ч.3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо повідомлення Споживача про зміну умов договору не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування та відповідно .

З огляду на те, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі, а зміна ціни договору на підставі оспорюваної додаткової угоди є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку, що додаткова угода №4 від 25.03.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №22100251/1101-1 від 12.01.2022 року підлягає визнанню недійсною відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача 1 на користь Хмельницької міської ради безпідставно набутих коштів суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що оспорювана додаткова угода №4 від 25.03.2021 є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись самим договором.

Із наявних в матеріалах справи рахунків-фактур та платіжних доручень, вбачається, що Відповідачем 2 передано, а Відповідачем 1 за період лютий - березень 2021 прийнято електричну енергію загальним обсягом 796193 кВт/год, за яку сплачено 1830281,60 грн.

Внаслідок визнання недійсною додаткової угоди №4 від 25.03.2021, якою збільшено ціну товару, вартість електроенергії залишилась на рівні, визначеному в додатковій угоді №3 від 12.02.2021, а саме 2,09000 грн за 1 кВт/год з ПДВ.

Так як за період лютий - березень 2021 року Відповідачем 1 придбано 796193 кВт/год електричної енергії, слід було сплатити 1664043,37 грн, натомість Відповідачем 1 сплачено 1830281,60 грн, що на 166238,23 грн більше. Вказана сума є безпідставно набутою Відповідачем 2 в період лютого-березня 2021 року.

Із урахуванням того, що внаслідок виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваною угодою Відповідачем 2 було отримано грошові кошти на загальну суму 1664043,37 грн, які є такими, що були безпідставно одержані (підстава їх набуття відпала), то Відповідач 2 зобов'язаний повернути їх, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Водночас, суд, враховуючи п. 1.1. Статуту Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло", ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16, ч. 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 5, 22 Бюджетного кодексу України, звертає увагу, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним підприємством додаткової угоди про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню коштів місцевого бюджету, що становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб та може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Отже, безпідставно збережені кошти, які переплачено на підставі додаткової угоди, укладеної з порушенням вимог закону, є коштами територіальної громади, тобто коштами місцевого бюджету та їх неефективне витрачання порушує права мешканців громади і саме Хмельницька міська рада як представник територіальної громади є уповноваженим органом на забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, а тому кошти, сплачені на виконання недійсного правочину, підлягають стягненню саме до місцевого бюджету м. Хмельницького, тобто на користь позивача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21).

З огляду на наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 2 на користь позивача 166238,23 грн та їх задоволення у повному обсязі.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

З врахуванням вищенаведеного позові вимоги про визнання недійсною Додаткової угоду №4 від 25.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №22100251/11011 від 12.01.2021 та стягнення з Відповідача 2 на користь позивача 166238,23 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника керівника окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради до Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло", товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення 166238,23 грн задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 25.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №22100251/11011 від 12.01.2021, укладену між Хмельницьким комунальним підприємством "Міськсвітло" та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 57/2, код 42035266) на користь Хмельницької міської ради (29005, м. Хмельницький, вул. Героїв Маріуполя, буд. 3, код 33332218) кошти за неотриманий товар в сумі 166238,23 грн (сто шістдесят шість тисяч двісті тридцять вісім гривень 23 копійки).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, буд. 57/2, код 42035266) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Хмельницького комунального підприємства "Міськсвітло" Хмельницької міської ради (29008, м. Хмельницький, вул. Юрія Руфа, буд. 25, код 21321108) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 21.03.2025.

Суддя В.В. Виноградова