21 березня 2025 року Справа № 915/1370/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами справу
за позовом: Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3
до відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
про: стягнення 87 376,85 грн.,
Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 04.11.2024 (вх.№13533/24 від 05.11.2024) в якій просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором "Кредит всеБізнес" №79808821012 від 11.03.2024 станом на 21.10.2024 включно в розмірі 87 376,85 грн., з яких:
- 77 777,78 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13 333,32 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 64 444,46 грн.,
- 9 599,07 грн. простроченої заборгованості за комісією.
Також, просить суд стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/1370/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/1370/24 поза межами встановленого ГПК України строк, «у розумний строк». Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024, направлена на адресу місце проживання відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , повернута поштовим відділенням зв'язку до суду з відміткою: "За закінченням терміну зберігання" зі штрих кодовим ідентифікатором 06 102 0599 16 49.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2025 повторно направлено на поштову адресу реєстрації відповідача - ОСОБА_1 із проставленням на ній відмітки "Судова повістка" ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 про прийняття справи № 915/1370/24 до провадження судді Семенчук Н.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами.
Надіслане відповідачу поштове відправлення, повернулось до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Судом взято до уваги висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 05.09.2024 у справі № 990/152/24, відповідно до яких день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «про відсутність адресата за вказаним нею місцем проживання (перебування)», може вважатися днем вручення копії ухвали.
У суду відсутня інформація щодо зміни місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, ухвали суду надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному демографічному реєстрі.
Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 та від 27.01.2025 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглядалась судом у розумний строк.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
11 березня 2024 року між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - позивач, банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник) був укладений Кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №79808821012 від 11.03.2024 року (далі - Кредитний договір) за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом. Факт укладення Кредитного договору з боку позичальника підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 31.10.2024 р., відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_79808821012.pdf, що містить Кредитний договір, підписаний з боку ФОП ОСОБА_1 (підписувач - 1) ОСОБА_1 17:31:03 11.03.2024 р. Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.
У відповідності до ст.1 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами.
Згідно п.1.1.1 Кредитного договору, сума кредиту складає 80 000,00 грн. Строк кредитування до 11 березня 2027 року включно (п.1.1.3 Кредитного договору).
Відповідно до п.1.1.4.1 Кредитного договору, комісійна винагорода за надання кредиту: - тариф комісійної винагороди - 1%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1 Типових умов.
У відповідності до п.1.1.4.2 Кредитного договору, тариф комісійної винагороди - 2% за один місяць користування кредитом. Комісійні винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п.6.3.2 Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4 Договору.
Згідно п.1.1.4.3 Кредитного договору, процента ставка за користування кредитом становить 0,00001% річних. Процент нараховуються відповідно до п.6.2 Типових умов та сплачуються згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4 Договору. Процентна ставка на прострочену суму кредиту - 0,00001% річних. Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п.6.2 Типових умов (п.1.1.4.4 Кредитного договору).
Пунктом 1.1.7 Кредитного договору визначене цільове використання кредиту, а саме на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та Договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п.1.1.4.1 Договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно п.1.1.4.1 Договору.
Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів, який визначений в п.1.4 Кредитного договору.
Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, повернення кредиту, сплата плати за кредит та інших боргових зобов'язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на корись банку на рахунок для погашення боргових зобов'язань (п.1.5 Кредитного договору).
Згідно п.2.2 Кредитного договору, банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення Договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п.1.1.1 Договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов'язання банку щодо надання кредиту за договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в наданні кредиту та договір вважається таким, що припинив свою дію.
У відповідності до п.2.3 Кредитного договору, позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми комісійної винагороди за надання кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п.1.1.4.1 Договору, на користь банку, згідно п.6.3.1 Типових умов. Сума кредиту, що залишиться після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, зараховуються на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.1.1.5 Договору.
Відповідно до п.5.1 Кредитного договору, договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Топові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і банк бере на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку.
Пунктом 5.3 Кредитного договору визначено, що сторони домовились, що договір складається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи «Інтернет-Банкінг». Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника.
Так, позивач на виконання умов Кредитного договору, надав відповідачу кредит в сумі 79 200,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.77574010.154507.29514 від 11.03.2024. Також, відповідачу були надані кредитні кошти на сплату комісії за надання кредиту в розмірі 800,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №TR.77574010.154506.29514 від 11.03.2024.
Факт надання кредиту, користування кредитом, погашення кредиту підтверджується випискою з особового рахунку за період 11.03.2024 по 15.10.2024.
Згідно з п.5.1. Типових умов позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірах і строки, зазначені в договорі.
Проте, відповідач порушив умови договору, оскільки, не погашав кредит за графіком, узгодженим договором, а також не сплачував комісію.
У зв'язку з цим за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 13 333,32 грн., заборгованість за комісією у розмірі 9 599,07 грн.
Відповідно до п.4.2. ст.4 Типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п.1.1.3., п.1.4. договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.
Несприятливою подією згідно з п. 4.1. ст.4 Типових умов є несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/ Типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов'язків за договором та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами.
Станом на час розгляду справи строкова заборгованість відповідача за сумою кредиту становить 64 444,46 грн.
Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України у випадку, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати належних йому процентів.
Позивач на адресу відповідача надіслав вимогу №5365 від 18.07.2024, у якій просив погасити прострочену заборгованість, посилаючись на невиконання належним чином зобов'язань за кредитним договором № 79808821012 від 11.03.2024. Факт надіслання вимоги підтверджується фіскальним чеком від 22.07.2024, описом вкладення у цінний лист від 22.07.2024, списком згрупованих відправлень.
Проте, відповідач добровільно заборгованості позивачу не перерахував, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором, а саме: заборгованості по кредиту та заборгованості за комісією.
На момент звернення з даним позовом до суду ОСОБА_1 втратив статут фізичної особи - підприємця.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до статті 52 Цивільного Кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, дана справа підлягає розгляду в господарському суді.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами частини першої статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі кредитного договору № 79808821012 від 11.03.2024.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч. 1ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушув взяті зобов'язання за кредитним договором, не сплачув своєчасно сума кредиту та комісію за користування кредитом за спірний період.
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільногоь кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач на підставі ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України та п. 4.2. Типових умов вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості за кредитним договором.
Як встановлено судом, станом на час розгляду справи прострочена заборгованість відповідача за сумою кредиту становить 13 333,32 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту - 64 444,46 грн., заборгованість за комісією 9 599,07 грн.
З огляду на порушення відповідачем умов договору щодо повернення кредитних коштів, сплати комісії за користування кредитом, вимога позивача щодо стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 13 333,32 грн., строкової заборгованості за кредитом у розмірі 64 444,46 грн., заборгованості за комісією у розмірі 9 599,07 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та комісії відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованості за Кредитним договором "Кредит всеБізнес" №79808821012 від 11.03.2024 станом на 21.10.2024 включно в розмірі 87 376,85 грн., з яких: - 77 777,78 грн. за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13 333,32 грн. та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 64 444,46 грн., - 9 599,07 грн. простроченої заборгованості за комісією та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України
Суддя Н.О. Семенчук