21.03.2025 Справа№914/422/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д. розглянувши заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк»
про забезпечення позову
У справі №914/422/24
до відповідача-1: Приватного підприємства «Львів-Полімер»,
с. Ременів, Львівський р-н., Львівська обл.,
до відповідача-2: ОСОБА_1 , с. Сушиця, Самбірський р-н., Львівська обл.,
до відповідача-3: ОСОБА_2 , м. Львів
до відповідача-3: ОСОБА_3 , м. Львів
без виклику учасників справи
встановив:
19.02.2025. Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» подано позов до Господарського суду Львівської області до відповідачів Приватного підприємства «Львів-Полімер», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості 1 713 162, 33 грн, яка складається з простроченої заборгованості за основним боргом 1 340 035, 39 грн, простроченні проценти за користування кредитом 373 126, 94 грн та звернення стягнення на предмет іпотеки.
19.03.2025 на адресу суд від повивача поступила заява про забезпечення позову (Вх.№1147/25) в якій просить суд прийняти ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову якою накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та майно (рухоме) приватного підприємства «Львів-Полімер» в межах суми позову у розмірі 1 713 162, 33 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_1 в межах суми позову у розмірі 1 713 162, 33 грн до набрання законної сили рішенням суду. Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово - кредитних установах та на майно (рухоме та нерухоме) ОСОБА_2 в межах .суми позову у розмірі 1 713 162, 33 грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що спірні правовідносини між сторонами виникли унаслідок невиконання Відповідачами зобов'язання як за кредитним договором, так і за укладеними договорами поруки, іпотечного договору щодо повернення заборгованості за договором кредитної лінії від 10.08.2022 №ДК2063-1464 (надалі - Кредитний договір), укладеним між АТ «Ощадбанк» та ПП «Львів-Полімер» (надалі - Позичальник).
Станом на дату пред'явлення Позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання та не дотримав умов, передбачених Кредитним договором, зокрема: - відповідно до пп. 3.11.1 Кредитного договору погашення основної суми боргу за кожним траншем здійснюється не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу не залежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3. цього Договору.
Заявник вважає, що вказаний ним захід забезпечення позову є співмірним та перебуває у зв'язку з предметом спору, є адекватним, оскільки відповідає змісту та розміру вимог, на забезпечення яких він вживається; відповідає збалансованості інтересів сторін, оскільки накладення заборони на право розпоряджатися майном та(або) грошовими коштами, це тимчасовий захід, який триває до визначення подальшої долі відповідного майна та(або) грошових коштів; є ефективним, оскільки спрямований запобігти відчуженню майна Відповідача з метою ухилення від виконання грошових зобов'язань за результатами розгляду судової справи; не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки майно залишається у володінні та користуванні Приватного підприємства «Львів-Полімер», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливість розпоряджатися обмежується на певний час, що унеможливлює нанесення йому будь-яких збитків.
20.03.2025 через систему «Електронний кабінет суду» від представника відповідача-1 ПП «Львів-Полімер» надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову (Вх.№7172/25) в якій він просить суд відмовити АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» у вжитті заходів забезпечення позову. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивач намагається отримати пріоритет у стягнення боргу в обхід законодавчих процедур, відсутності доказів щодо необхідності заходів забезпечення позову. Відповідач стверджує, що забезпечення позову є надмірним та порушує баланс інтересів сторін а його накладення може ускладнити виконання інших судових рішень.
За приписами частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши Заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» про забезпечення позову, з'ясувавши обставини на які заявник посилається як на підставу заяви, безпосередньо дослідивши докази, подані в її обгрунтування, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою, та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
При поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен виходити з того, що захід забезпечення має бути нерозривно пов'язаний з самим позовом, який поданий або буде поданий у майбутньому, проте, в жодному разі не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Особливу увагу у заяві про забезпечення позову слід приділити належному обґрунтуванню причин звернення з такою заявою та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Також, господарський суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, з'ясувати обсяг позовних вимог та дані про особу відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Суд звертається до правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 46-48 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду і чинними нормами ГПК, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
З матеріалів даної справи вбачається, що заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що належать Відповідачам, а саме ПП «Львів-Полімер», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,які знаходяться на всіх рахунках вказаного товариства в усіх банківських або інших кредитно-фінансових установах та на майно, в розмірі 1 713 162, 33 грн
Однак, при цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків оплати товару, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, враховуючи те, що як зазначив сам заявник у додаткових поясненнях у справі, відповідачем здійснювались дії по проведенню оплати вартості отриманого товару.
Отже з наданих заявником доказів не вбачається співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову змісту позовним вимогам, а також правовим підставам позову.
Обранням вказаного заходу забезпечення позову заявником не дотримано принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим порушено збалансованість інтересів учасників судового процесу.
Також заявник просить суд накласти арешт на майно (рухоме) ПП «Львів-Полімер», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однак заявником не конкретизовано перелік майна на який він просить суд накласти арешт.
Відтак, подана заявником заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, враховуючи встановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що заявником не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» у разі задоволення позовних вимог, ухиляння останнього від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи заявника зводяться виключно до припущень про таку можливість, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись статтями 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову (Вх.№1147/25 від 19.032025).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Запотічняк О.Д.