79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.03.2025 Справа № 914/171/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бартошик Володимира Вікторовича, м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 91 431,35 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бартошик Володимира Вікторовича про стягнення заборгованості в розмірі 91 431,35 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 р., справу № 914/171/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 26.02.2025.
Розгляд справи по суті відкладено на 18.03.2025 із підстав, викладених в ухвалі суду від 26.02.2025.
18.03.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
До позовної заяви позивачем долучено заяву від 17.01.2025, в якій позивач просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи, позов задоволити повністю.
18.03.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 27.01.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 18.03.2025 не здійснюється.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 71а, кв. 69, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0601106347445, ухвалу суду від 27.01.2025 про відкриття провадження у справі № 914/171/25, відповідачем отримано 04.02.2025 (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0601118247403, ухвалу суду від 26.02.2025 про відкладення розгляду справи на 18.03.2025, відповідачем отримано 07.03.2025 (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/171/25 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/171/25.
В судовому засіданні 18.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 03.08.2021 між АТ АКБ «Львів» (надалі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем Бартошиком Володимиром Вікторовичем (надалі - Позичальник) укладено Кредитний договір №693/В/2021, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику Кредит в розмірі 200 000,00 грн., із процентною ставкою 23,88 % річних, з кінцевою датою повернення кредиту - 02.02.2024 (надалі Кредитний договір).
Позивач вказує на те, що прийняті на себе зобов'язання за Кредитним договором Банк виконав повністю, перерахувавши на поточний рахунок відповідача кошти в розмірі 200 000,00 грн.
Позивач зазначає, що станом на 20.12.2024 року основна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Кредитного договору становить 83 763,34 грн. та по нарахованих і несплачених процентах становить 7 668,01 грн. за період з 01.02.2022 по 13.04.2022. З метою покращення становища боржника, Банк у односторонньому порядку перестав нараховувати проценти з 14.04.2022, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які долучено до позовних матеріалів.
Як зазначає позивач, зважаючи на те, що закінчився термін дії Кредитного договору, наявність простроченої заборгованості по тілу кредиту і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано Позичальнику повідомлення про наявність протермінованої заборгованості від 19.12.2024 за вих. №8812/0-05, однак таке залишилось без відповіді і реагування відповідача.
З урахуванням того, що Позичальник систематично не виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед Банком, Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 83 763,34 грн. основної заборгованості, 7 668,01 грн. заборгованості по відсотках, а також просить судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 27.01.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 71а, кв. 69, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0601106347445, ухвалу суду від 27.01.2025 про відкриття провадження у справі № 914/171/25, відповідачем отримано 04.02.2025 (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора №0601118247403, ухвалу суду від 26.02.2025 про відкладення розгляду справи на 18.03.2025, відповідачем отримано 07.03.2025 (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
03.08.2021 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (за договором Банк, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Бартошиком Володимиром Вікторовичем (за договором Позичальник, відповідач у справі) укладено Кредитний договір №693/В/2021, відповідно до умов якого, Банк зобов'язався надати Позичальнику Кредит в розмірі 200 000,00 грн., із процентною ставкою 23,88 % річних, з кінцевою датою повернення 02.02.2024, призначення кредиту - поповнення обігових коштів (надалі Кредитний договір).
Зобов'язання за укладеним Кредитним договором Банк виконав повністю, перерахувавши на поточний рахунок відповідача кошти в розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №127659 від 03.08.2021, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до п.2.1.6 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту, оформленого додатком №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно п.4.1., п.4.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.
Пунктом 3.2. Кредитного договору передбачено, що проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього-Договору-з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього договору. Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до умов цього Договору у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані, якщо Графіком погашення кредиту не встановлені інші терміни сплати процентів.
Станом на 20.12.2024 року основна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Кредитного договору становить 83 763,34 грн. та по нарахованих і несплачених процентах становить 7 668,01 грн. за період з 01.02.2022 по 13.04.2022.
Враховуючи те, що закінчився термін дії Кредитного договору, а також беручи до уваги наявність простроченої заборгованості по тілу кредиту та з метою вирішення спору в позасудовому порядку, позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення про наявність заборгованості від 19.12.2024р. за вих. №8812/0-05, яке залишилось без відповіді і реагування відповідача.
З урахуванням того, що відповідач систематично не виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором терміни, Позивач, звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 83 763,34 грн. основної заборгованості, 7 668,01 грн. заборгованості з відсотків за період з 01.02.2022 до 13.04.2022 згідно приведених розрахунків, а також просить судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Оцінка суду.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями частини 3 статті 346 Господарського кодексу України передбачено, що кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1, частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом, 03.08.2021 між АТ АКБ «Львів» та Фізичною особою-підприємцем Бартошиком Володимиром Вікторовичем укладено Кредитний договір №693/В/2021, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику Кредит в розмірі 200 000,00 грн., із процентною ставкою 23,88 % річних, з кінцевою датою повернення 02.02.2024.
Факт видачі відповідачу кредиту в розмірі 200 000,00 грн. підтверджується меморіальним ордером №127659 від 03.08.2021 на суму 200 000,00 грн., який долучено до матеріалів справи.
Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановив суд, позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, перерахувавши відповідачу кошти на суму 200 000,00 грн. Водночас відповідач порушив умови Кредитного договору в частині своєчасної сплати заборгованості за кредитом та процентів, не повернувши у строки, узгоджені в графіках повернення кредиту.
Отже, як вбачається із матеріалів справи та розрахунку позовних вимог, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 83 763,34 грн., заборгованість з відсотків становить 7 668,01 грн. за період з 01.02.2022 до 13.04.2022.
Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзиву на позовну заяву відповідачем не подано. Протилежного суду не доведено.
У матеріалах справи відсутні докази, що Кредитний договір №693/В/2021 від 03.08.2021 з додатками визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо стягнення 83 763,34 грн. - основної заборгованості, 7 668,01 грн. заборгованості з відсотків за період з 01.02.2022 по 13.04.2022 є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 83 763,34 грн. - основної заборгованості, 7 668,01 грн. заборгованості з відсотків з 01.02.2022 по 13.04.2022 є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено відповідачем суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Бартошик Володимира Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1; код ЄДРПОУ № 09801546) 83 763,34 грн. - основної заборгованості, 7 668,01 грн. заборгованості з відсотків та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 21.03.2025.
Суддя Долінська О.З.