вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2732/24
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон», Київська обл., Бучанський р-н., с. Святопетрівське
про відшкодування страхового відшкодування в порядку суброгації
за участю представників:
від позивача - А.Скакун
від відповідача - І Німчук
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» б/н б/д (вх. №1433/24 від 09.10.2024) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» (далі - відповідач) про відшкодування страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 581612,34 грн.
Ухвалою суду від 18.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2732/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.11.2024 року.
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.11.2024 року (вх. №12673/24 від 11.11.2024), в якому відповідач проти позову заперечує.
Представник позивача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання 19.11.2024 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 19.11.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2732/24 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 14.01.2025 року.
Представник позивача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання 14.01.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року відкладено підготовче засідання на 11.02.2025 року.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 15.01.2025 року (вх. №595/25 від 15.01.2025).
Ухвалою суду від 11.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.03.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 18.03.2025 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.03.2025 року проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 18.03.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.07.2023 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (за договором - страховик) та ОСОБА_1 (за договором - страхувальник) укладено Договір страхування наземного транспорту №1389/23-Т/K/04 (далі - Договір), згідно умов якого, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов?язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобілів марки «АУДІ», д/н НОМЕР_1 .
14.04.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «АУДІ» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля «ВОЛЬВО» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водія «ВОЛЬВО», д/н. НОМЕР_4 ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2024 року у справі №361/3967/24
Згідно рахунку №0000089935 від 22.04.2024 року вартість відновлювального ремонту Т3 «АУДІ», д/н НОМЕР_2 склала - 1246109,99 грн., що перевищує 70% дійсної вартості автомобіля на момент укладання договору і згідно п. 31.3.4 Договору є конструктивною загибеллю.
Відповідно до п. 27.8 Договору, сума страхового відшкодування в такому випадку дорівнює розміру вартості Т3 на момент настання страхового випадку, але не більше страхової суми, за вирахуванням вартості залишків транспортного засобу та безумовної франшизи.
Згідно умов Договору, розмір належного страхового складає 742012,34 грн. (1815012,34 грн. -1075000,00 грн. = 742012,34 грн.)
На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, з посиланням ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України "Про страхування" зазначає, що оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Вольво", д/н застрахована ПрАТ «СК «Інго» (поліс №215525267 ліміт відповідальності 160000,00 грн., франшиза 1600,00 грн.), ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства.
Так, ПрАТ «СК «Інго» здійснила виплату страхового відшкодування у сумі 158400,00 грн. в порядку «прямого врегулювання».
Таким чином, як зазначає позивач, не відшкодована частина матеріального збитку складає 583612,34 грн. (1815012,34 грн. ринкова вартість Т3 до ДТП) -1075000,00 грн. (ринкова вартість ТЗ після ДТП) - 158400,00 (страхове відшкодування сплачено ПрАТ «СК Iнго) = 583612,34 грн.)
Відповідно до протоколу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, останній працює водієм ТОВ «Сервіс-Чемпіон», відповідно довідки Національної поліції України ф2, автомобіль, д/н НОМЕР_5 належить ТОВ «Сервіс-Чемпіон», що, на думку позивача, свідчить про те, що водій ОСОБА_2 під час ДТП виконував службові обов?язки.
Таким чином, посилаючись на ст. 1172 ЦК України, позивач зазначає, що відповідальною особою по відшкодуванню різниці страхового відшкодування є ТОВ «Сервіс-Чемпіон» як роботодавець, водія, з вини якого було завдано матеріальний збиток, а тому, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача майнової шкоди у сумі 581612,34 грн.
Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що застрахований згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №1389/23-Т/К/04 від 04.07.2023 року автомобіль - AUDI Q5 та автомобіль AUDI Q5 наданий експерту для проведення автотоварознавчого дослідження є різними автомобілями оскільки мають різний рік випуску. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком матеріального збитку, оскільки, дані з Інтернет аукціону AutoOnline (зобов'язуюча пропозиція) ТОВ «Аудатекс Україна», на підставі яких позивачем визначено вартість AUDI Q5 реєстраційний номер НОМЕР_2 після ДТП в сумі 1075000,00 грн., не можуть слугувати належним та допустимим доказом, так як дана сума не визначена за допомогою акту чи експертизи, як це передбачено чинним законодавством України, а тому, за таких умов (відсутня вартість ТЗ після ДТП) встановити матеріальний збиток не є можливим.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що 04.07.2023 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (за договором - страховик) та ОСОБА_1 (за договором - страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №1389/23-Т/K/04 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, у тому числі, причепом до нього, та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення (далі - ТЗ) та додатковим обладнанням до нього, вказаними у розділах 5, 6 цього Договору. Строк дії з 16.07.2023 по 15.07.2024; загальна страхова сума 1964050,00 грн.; згідно Договору застраховано транспортний засіб «АУДІ», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; франшиза за Договором - 5% від загальної страхової суми по відповідному ТЗ. Так, згідно умов Договору, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов?язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобілів марки «АУДІ», д/н НОМЕР_1 .
Договір добровільного страхування №1389/23-Т/K/04 від 07.07.2023 за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України (далі - ГК України), глави 67 ЦК України та Закону України "Про страхування".
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 ГК України та ст. 979 ЦК України.
Відповідно до ст. 981 ЦК України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування", договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Згідно ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «АУДІ» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля «ВОЛЬВО» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Вказана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водія «ВОЛЬВО», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2024 року у справі №361/3967/24
Відповідно до пп. 22.2.2 п. 22.2 Договору, до страхових ризиків відноситься, зокрема, збитки внаслідок ДТП - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих конструктивних елементів (складових частин), додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи».
Відповідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 ст. 990 ЦК України, згідно яких, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст.ст. 33, 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 15.04.2022 року до позивача звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п. 27.8 Договору, при повній загибелі ТЗ (п. 31.3.4 Договору) страхове відшкодування сплачується в розмірі дійсної (ринкової) вартості ТЗ на дату настання страхового випадку, але не більше страхової суми, вказаної в розділі 10 цього Договору (з урахуванням умов п. 27.23 Договору), за вирахуванням вартості залишків ТЗ та встановленої згідно з розділом 12 Договору франшизи. При цьому, у випадку визначення дійсної (ринкової) вартості ТЗ суб'єктом оціночної діяльності, експертом або аварійним комісаром на замовлення Страховика, або у випадку визначення дійсної (ринкової) вартості ТЗ на дату настання страхового випадку, визначеної за письмовою згодою сторін, але не більше страхової суми, вказаної в розділі 10 цього Договору (з урахуванням п. 27.23 Договору), за вирахуванням вартості залишків ТЗ та встановленої згідно з розділом 12 Договору франшизи.
Згідно п. 31.3.4 Договору, повна загибель ТЗ (знищення ТЗ) - випадок, коли вартість відновлення пошкодженого ТЗ перевищує 70% його дійсної (ринкової) вартості на дату настання страхового випадку, або перевищує різницю між дійсною (ринковою) вартістю транспортного засобу на дату настання страхового випадку та вартістю залишків ТЗ. Вартість залишків ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків (зокрема: онлайн-аукціон з продажу автомобілів) або шляхом проведення незалежної експертизи або оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозицій на ТЗ).
Вартість відновлювального ремонту відповідно Звіту №20207/1 від 25.04.2024 року складає 1517443,82 грн. Згідно Рахунку № 0000089935 від 22.04.2024 року вартість відновлювального ремонту ТЗ «АУДІ», д.н.з. НОМЕР_2 склала - 1246109,99 грн. Позивач зазначає, що саме вартість відновлювального ремонту за мінусом ліміту відповідальності ПрАТ «СК «Інго» (158400,00 грн.) повинна бути стягнена з відповідача. Однак, враховуючи наявність у потерпілої особи на момент ДТП договору добровільного страхування наземного транспорту укладеного з позивачем, дана подія була визнана страховим випадком «Повна загибель».
Згідно умов Договору, розмір належного страхового відшкодування складає 742012,34 грн., (1815012,34 грн. (ринкова вартість ТЗ до ДТП) - 1075000,00 грн. (вартість ТЗ в пошкодженому вигляді) = 742012,34 грн. (страхове відшкодування по договору КАСКО).
Таким чином, як зазначає позивач, не відшкодована частина матеріального збитку складає 583612,34 грн. (1815012,34 грн. ринкова вартість Т3 до ДТП) - 1075000,00 грн. (ринкова вартість ТЗ після ДТП) - 158400,00 (страхове відшкодування сплачено ПрАТ «СК Iнго) = 583612,34 грн.)
Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Тобто, у правовідносинах суброгації відбувається лише заміна кредитора: право вимоги передається (переходить) від страхувальника (якого ще називають вигодонабувачем, первісним кредитором, потерпілим) до страховика - нового кредитора, який в подальшому замість страхувальника і буде пред'являти право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Така заміна відбувається на підставі закону, в момент виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику. Тому нового зобов'язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки у таких правовідносинах зберігається те зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування.
Отже, у відносинах суброгації страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов'язанні, а особа, яка завдала шкоди, - його боржником. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Під час виплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування відбувається заміна кредитора, і, як наслідок, у страховика виникає право вимоги до відповідальної особи щодо відшкодування йому завданої шкоди у порядку суброгації.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/3165/17, від 12.08.2019 у справі №910/2351/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат переходить від потерпілої особи право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди. Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на підставі страхового акта №006.00663824-1 здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 740012.34 грн., що підтверджується платіжним дорученням №23258424 від 14.05.2024 року та платіжним дорученням №23258545 від 14.05.2024 року.
Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування позивач набув право вимоги до особи, винної у завданні збитків.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2024 року у справі №361/3967/24 водія автомобіля «ВОЛЬВО», д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, останній працює водієм ТОВ «Сервіс-Чемпіон», а відповідно довідки Національної поліції України Ф2, автомобіль, д.н.з НОМЕР_5 належить ТОВ «Сервіс-Чемпіон».
Оскільки, винний у вчиненні ДТП громадянин ОСОБА_2 , працює водієм у відповідача, що вказано у протоколі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності і під час ДТП виконував свої трудові обов'язки, що не заперечено відповідачем під час розгляду справи, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач має право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду в розмірі фактично завданих збитків у сумі 583612,34 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №911/2589/17 зазначено, що на підставі ст. 1172 ЦК України особою, відповідальною за завдану під час ДТП шкоду може бути, у тому числі, і роботодавець винної у ДТП особи, у разі якщо вказана шкода була завдана таким працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Як вказує Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 року у справі № 905/1391/19, тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі №910/14685/17.
Крім того, як зазначено позивачем, ним отримано документи від ПрАТ «СК Інго», що підтверджують закріплення транспортного засобу марки «ВОЛЬВО», д.н.з НОМЕР_3 , що належить ТОВ «Сервіс-Чемпіон», за водієм ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не спростовано вказані обставини щодо перебування водія автомобіля марки «ВОЛЬВО», д.н.з НОМЕР_3 ОСОБА_2 у трудових відносинах з останнім та скоєння ДТП під час виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків власними доказами, які можуть бути у розпорядженні відповідача, відповідачем не заперечено факт перебування транспортного засобу у його власності, факт наявності між відповідачем і особою, винною у скоєнні ДТП, трудових відносин станом на 14.04.2024 та співставлення цих подій в контексті визначеного статтею 79 ГПК України інституту вірогідності доказів.
Таким чином, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності свідчать, що винуватець ДТП ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ «Сервіс-Чемпіон».
Згідно ст. 1194 ЦК України, у разі недостатності страхового відшкодування, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Згідно постанови Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі №759/7787/18 зазначено, що правильним є стягнення із винного водія (роботодавця) різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з рахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки, в цьому випадку у страховика не виник обов?язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що завдані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов?язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов?язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування, потерплому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
За таких обставин, розмір матеріального збитку, який повинен бути відшкодований відповідачем складає 583612,34 грн.
Щодо посилань відповідача на відмінність року випуску транспортного засобу марки «АУДІ», д.н.з. НОМЕР_2 у Договорі страхування та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і звіті №20207/1 від 25.04.2024 року суд зазначає наступне.
Ідентифікаційний номер транспортного засобу або VIN-код - це унікальний серійний номер, що застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу, причіпного транспортного засобу, мотоцикла та мопеда, визначення яких подані в міжнародному стандарті ISO 3833. Ідентифікаційний номер транспортного засобу наноситься на транспортному засобі у місцях та у відповідності із вимогами міжнародного стандарту ISO 4030 та заноситься у паспорт транспортного засобу. VIN-код автомобіля «АУДІ», д.н.з. НОМЕР_2 - WAUZZZFY8M2048108 зазначений у Договорі та у Звіті №20207/1 від 25.04.2024 року, а також, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, а тому, посилання відповідача на те, що застрахований автомобіль «АУДІ», та автомобіль «АУДІ», наданий на дослідження оцінювачу є різними автомобілями, не підтверджені належними доказами, а тому, не приймаються судом до уваги.
Враховуючи встановлені факти та вимоги правових норм, за наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із доведеністю в сукупності наданих позивачем та отриманих судом доказів та встановлених судом фактичних обставин. Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Усі інші твердження та заперечення відповідача уважно досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» про стягнення збитків задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Чемпіон» (08141, Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, вул. Чорновола, 36, код ЄДРПОУ 33944030) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154, код ЄДРПОУ 33908322) 581612 (п'ятсот вісімдесят одну тисячу шістсот дванадцять) грн. 34 коп. страхового відшкодування в порядку суброгації та 8724 (вісім тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 19 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.03.2025 року.
Суддя Д.Г. Заєць