ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.03.2025Справа № 910/14532/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи № 910/14532/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»
до Фізичної особи-підприємця Кудрявської Марини Сергіївни
про стягнення 243203,60 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кудрявської Марини Сергіївни (далі - відповідач) про стягнення 243203,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про надання кредиту №468027-КС-002 від 18.09.2023 у встановлений строк не повернув отримані кошти, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість у розмірі 56000,00 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами у розмірі 178803,60 грн та заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією у розмірі 8400,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14532/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також зобов'язано Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" надати інформацію щодо держателя банківської картки № НОМЕР_1 та рух коштів (виписку) по банківській картці НОМЕР_1 за період з 18.09.2023 року по 24.09.2023 року.
31.12.2024 року на виконання ухвали суду від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшла витребувана судом інформація.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.12.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02222, м. Київ, вул. Рональда Рейгана (попередня назва Теодора Драйзера), буд. 32, кв. 43.
Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв'язку без вручення відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №911/3113/20.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову кореспонденцію за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.12.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
18.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кудрявською Мариною Сергіївною (далі - позичальник) укладеного договір про надання кредиту №468027-КС-002 від 18.09.2023 (далі - договір), за умовами пункту 1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 56000,00 (п'ятдесят шість тисяч) грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (далі - правила). Ціль (мета) кредиту - для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої діяльності та визначено, що цей кредит не є споживчим.
При цьому, сторони погодили: строк кредиту - 24 тижні; стандартна процента ставка - в день 2,00000000, фіксована; знижена процента ставка - в день 1,14963393, фіксована; комісія за надання кредиту - 8400,00 грн; загальний розмір наданого кредиту - 56000,00 грн; термін дії договору - до 04.03.2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 145560,00 грн.
Підпунктом 4.2.2.2 п. 4.2.2 Правил на позичальника покладено обов'язок повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором про надання кредиту та додатковою угодою, до закінчення терміну дії договору, що кореспондує праву кредитодавця, що визначене у пункті 4.3.1.3, вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії та комісії за зміну умов договору, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених договором та додатковою угодою.
За умовами пункту 2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується за ставкою вказаною у пункті 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у пункті 3 договору, згідно з яким повернення кредиту здійснюється рівними частинами у розмірі 12130,00 грн - до 02.10.2023, до 16.10.2023, до 30.10.2023, до 13.11.2023, до 27.11.2023, до 11.12.2023, до 25.12.2023, до 08.01.2024, до 22.01.2024, до 05.02.2024, до 19.02.2024 та до 04.03.2024.
Пунктом 4 укладеного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному розділом 5 правил.
За умовами пунктів 5 та 8 укладеного договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Кредитний договір №468027-КС-002 від 18.09.2023 року містить відмітку про підписання його відповідачем електронним підписом одноразового ідентифікатору UA-4553, а згідно приписів статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», яким врегульовані правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами частини 12 статті 11 вищевказаного Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, за приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
З урахуванням вищенаведених приписів законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язання на підставі договору про надання кредиту №468027-КС-002 від 18.09.2023, який є обов'язковим для виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та Фізичною особою-підприємцем Кудрявською Мариною Сергіївною.
Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
При цьому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та Акціонерним товариством "Таскомбанк" було укладено договір про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №83 (далі - договір №83) від 11.11.2020, відповідно до підпункту 2.1 якого банк надає партнеру послуги щодо зарахування наданих партнером одержувачам позик, в тому числі на умовах фінансового кредиту, на рахунки одержувачів з використанням реквізитів ПК одержувача, та забезпечує обробку і передачу МПС даних для належного здійснення зарахування коштів за реквізитами ПК одержувача, а партнер зобов'язується сплатити банку комісійну винагороду на умовах визначених цим договором.
Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Елаєнс" було укладено договір про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) №41084239_14/12/17 (далі - договір №41084239_14/12/17) від 14.12.2017, підпунктом 1.1 якого визначено, що фінансова компанія бере на себе зобов'язання надавати організації послугу «Переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем «Visa» та «Mastercard», переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь Банка-Еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору, позивач надав Фізичній особі-підприємцю Кудрявській Марині Сергіївні грошові кошти у загальному розмірі 56000,00 грн, про що свідчить лист Акціонерного товариства "Таскомбанк" №33274/47.1. від 30.10.2024, квитанції платіжної системи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Елаєнс" (TM FONDY) № 650756106 та № 650756185 від 18.09.2023, довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Елаєнс" (TM FONDY) від 25.10.2024, а також виписка Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" по рахунку № НОМЕР_1 за період з 18.09.2023 по 24.09.2023 та лист Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" від 25.12.2024, наданий на запит суду, яким підтверджено, що картка НОМЕР_3, на яку перераховувались кошти належить відповідачу у справі.
Отже, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту, про що свідчать наявні матеріали справи докази та відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Позаяк, позичальник свого обов'язку з повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за договором у загальному розмірі 243203,60 грн, а саме: основна заборгованість у розмірі 56000,00 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами у розмірі 178803,60 грн та заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією у розмірі 8400,00 грн.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Приписами частини 2 вищевказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3 договору сторони визначили графік платежів, за яким повернення кредиту здійснюється рівними частинами у розмірі 12130,00 грн - до 02.10.2023, до 16.10.2023, до 30.10.2023, до 13.11.2023, до 27.11.2023, до 11.12.2023, до 25.12.2023, до 08.01.2024, до 22.01.2024, до 05.02.2024, до 19.02.2024 та до 04.03.2024.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 3 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення кредитних коштів, отриманих за кредитним договором №468027-КС-002 від 18.09.2023 на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки, повернення кредитних коштів згідно погодженого графіку належним чином не здійснив.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Умовами пункту 1 укладеного договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить в день 2,00000000, а знижена процента ставка - в день 1,14963393, та що вказані процентні ставки є фіксованими, а також комісія за надання кредиту в сумі 8400,00 грн.
При цьому, пунктом 2 договору встановлено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються за ставкою вказаною у пункті 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у пункті 3 договору.
Відповідно до підпункту 2.2 договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3 договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок якого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору.
Позивачем нараховано проценти з прострочених платежів на підставі вищевказаних пунктів договору у розмірі 178803,60 грн, розрахунок яких є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства. При цьому, відповідач зобов'язаний був сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 8400,00 грн, втім свого зобов'язання не виконав, зворотного матеріали справи не містять.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повного їх повернення і сплати процентів та комісії у встановленому договором порядку і строки, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 56000,00 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами у розмірі 178803,60 грн та заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією у розмірі 8400,00 грн
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2918,44 грн, зважаючи на те, що позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв'язку з чим застосовується понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до Фізичної особи-підприємця Кудрявської Марини Сергіївни про стягнення 243203,60 грн задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кудрявської Марини Сергіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411; ідентифікаційний код 41084239) основну заборгованість у розмірі 56000 (п'ятдесят шість тисяч) грн 00 коп., заборгованість за процентами у розмірі 178803 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот три) грн 60 коп., заборгованість за комісією у розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2918 (дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн 44 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2025.
Суддя Т.В. Васильченко