ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2025Справа № 910/13705/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 10 143 698,31 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Дворнікова А.Ю. за ордером від 30.10.2024 року серії АА № 1502731;
від відповідача: Подольський А.А. за довіреністю від 22.11.2024 року № 228-Д.
Вільний слухач: ОСОБА_1
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 10 151 556,79 грн., з яких: 9 011 479,83 грн. - основний борг, 313 703,72 грн. - 3 % річних, 826 373,24 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані порушенням Підприємством строків оплати поставленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом за укладеним між сторонами 04.11.2019 року договором № 928/01 (далі - Договір), у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення компенсаційних виплат.
Ухвалою від 11.11.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням способу та строку усунення її недоліків.
12.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 12.11.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 18.11.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13705/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18.12.2024 року.
05.12.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Підприємства від 02.12.2024 року № 15/6165, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на неправильне визначення Товариством часу виникнення зобов'язань відповідача щодо здійснення розрахунку за відпущену електричну енергію за Договором, адже оплата за відпущену у спірних розрахункових періодах електроенергію мала бути здійснена не пізніше 08.05.2024 року - щодо січня, лютого, липня-вересня 2023 року, 16.05.2024 року - щодо грудня 2022 року, березня-червня, листопада, грудня 2023 року, 23.05.2024 року - щодо вересня-листопада 2022 року, жовтня 2023 року. Більше того, за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Підприємця щодо оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений 100 % оплатою ОСП послуги перед відповідачем у відповідному розрахунковому періоді. Оскільки за розрахункові місяці вересень-грудень 2022 року, а також за лютий-липень, вересень, жовтень 2023 року НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Підприємства перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України не виникли. Також, відповідач зазначив про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго від 28.03.2022 року № 140 та від 15.06.2022 року № 206 при вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають сплаті за поставлену протягом спірного періоду електричну енергію. У той же час, зважаючи на особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, Підприємство вказало про належне здійснення ним розрахунків за договором у межах відповідних показників та з повним урахуванням положень вищенаведених наказів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі - Міністерства енергетики України. Крім того, відповідач просив суд, у разі встановлення підстав для задоволення вимог Товариства, зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення суми 3 % річних до 1 гривні.
11.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 10.12.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій Товариство навело додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості пред'явлених до Підприємства вимог.
12.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 11.12.2024 року, в якій останній зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 10 143 698,31 грн., з яких: 8 813 493,82 грн. - основний борг, 339 787,52 грн. - 3 % річних, 990 416,97 грн. - інфляційні втрати.
До початку призначеного підготовчого засідання 18.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Підприємства від 18.12.2024 року, в яких останнє навело додаткові мотиви на спростування обґрунтованості вимог Товариства.
У підготовчому засіданні 18.12.2024 року суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву від 11.12.2024 року про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 10 143 698,31 грн., виходячи з якої вирішується спір. Крім того, суд без виходу до нарадчої кімнати встановив відповідачу процесуальний строк на подання відзиву (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до 02.01.2025 року, встановив позивачу процесуальний строк на подання відповіді на відзив (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до 08.01.2025 року, встановив відповідачу строк на подання заперечень (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до 15.01.2025 року. У той же час, суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/13705/24 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 22.01.2025 року.
02.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Підприємства від 02.01.2025 року, в яких останнє заперечило проти задоволення вимог Товариства та повідомило, що 31.12.2024 року відповідач здійснив на користь позивача додаткову оплату вартості відпущеної у квітні та червні 2023 року електроенергії у загальному розмірі 573 073,32 грн. На підтвердження означених обставин Підприємство надало суду копії відповідних платіжних інструкцій від 31.12.2024 року № 440 487 на суму 561 675,03 грн. та від 31.12.2024 року № 438 026 на суму 11 398,29 грн.
08.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства від 08.01.2025 року, в якій останнє визнало факт сплати Підприємством грошових коштів у загальному розмірі 573 073,32 грн. та наполягало на задоволенні пред'явлених до відповідача вимог.
До початку призначеного підготовчого засідання 22.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 22.01.2025 року, в якому останній просив суд, у разі встановлення підстав для задоволення вимог Товариства, зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення суми 3 % річних до 1 гривні.
Разом із тим, підготовче засідання у вказаній справі, призначене на 22.01.2025 року, не відбулося, у зв'язку із оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.
Ухвалою від 22.01.2025 року господарський суд міста Києва призначив підготовче засідання у справі № 910/13705/24 на 12.02.2025 року.
Ухвалою від 12.02.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/13705/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 05.03.2025 року.
14.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 14.02.2025 року, в якій останнє повідомило про наявність у нього наміру в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України подати докази на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат у даній справі протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
28.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства від 28.02.2025 року, в якій останнє просило суд закрити провадження у даній справі в частині вимог Товариства про стягнення з відповідача 1 580 873,00 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині. На підтвердження означених обставин Підприємство надало суду копії відповідних платіжних інструкцій від 31.01.2025 року № 449 437 на суму 365 149,15 грн., від 31.01.2025 року № 448 611 на суму 186 112,67 грн., від 31.01.2025 року № 446 900 на суму 948 647,39 грн. та від 31.01.2025 року № 446 113 на суму 80 963,79 грн.
У судовому засіданні 05.03.2025 року оголошувалася перерва до 19.03.2025 року.
17.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства від 17.03.2025 року, в якій останнє просило суд закрити провадження у даній справі в частині вимог Товариства про стягнення з відповідача 486 009,60 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині. На підтвердження означених обставин Підприємство надало суду копію відповідних платіжних інструкцій від 26.12.2024 року № 436 139 на суму 435 879,96 грн., від 26.12.2024 року № 435 366 на суму 14 788,94 грн. та від 20.02.2025 року № 452 843 на суму 35 340,70 грн.
18.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 18.03.2025 року про долучення до матеріалів справи виписок з банківського рахунку Товариства за період з 01.10.2024 року по 18.03.2025 року.
У судовому засіданні 19.03.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви Товариства від 11.12.2024 року про зменшення розміру позовних вимог, а також здійснених Підприємством часткових сплат суми боргу, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 02.12.2024 року № 15/6165 та додаткових поясненнях від 02.01.2025 року.
У судовому засіданні 19.03.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
04.11.2019 року між відповідачем (далі - Гарантований покупець) та Товариством (далі - виробник/продавець за "зеленим" тарифом) було укладено договір № 928/01 (далі - Договір), за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 24.03.2020 року № 680/01/20 до нього, позивач зобов'язався продавати, а Підприємство зобов'язалося купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Наведений Договір та додаткова угода від 24.03.2020 року № 680/01/20 до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток означених суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 2.1 Договору (тут і далі з урахуванням додаткової угоди від 24.03.2020 року № 680/01/20 до нього) сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Згідно з пунктом 2.3 Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом, з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору передбачено, що продавець за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство є виробником електроенергії за "зеленим" тарифом, а відтак протягом, зокрема, жовтня 2021 року - жовтня 2023 року продавало Підприємству електричну енергію відповідно до умов Порядку.
За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються згідно з положеннями глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У пункті 4.5 Договору унормовано, що Гарантований покупець зобов'язаний купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до глави 9 Порядку.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
За умовами пункту 10.2 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року), з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони (пункт 10.3 Порядку в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року).
Відповідно до пункту 10.4 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У той же час, судом встановлено, що відповідно до пункту 11.1 Порядку (тут і далі в редакції, яка діяла після 26.01.2024 року) Гарантований покупець, не пізніше п'ятого дня після закінчення першої та другої декад розрахункового місяця, за рахунок коштів, отриманих відповідно до пункту 14.2 глави 14 цього Порядку та коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами, здійснює оплату продавцям за "зеленим" тарифом в обсязі, пропорційно відпуску електричної енергії генеруючими одиницями за 10/20 діб.
Гарантований покупець після отримання фактичних даних щодо обсягу відпуску/відбору електричної енергії за розрахунковий місяць, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавців за "зеленим" тарифом перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію, з суми коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами за третю декаду розрахункового місяця, крім залишку коштів, необхідних для забезпечення господарської діяльності гарантованого покупця, передбачених кошторисом на розрахунковий місяць, здійснює доплату продавцям за "зеленим" тарифом за розрахунковий місяць пропорційно вартості купленої товарної продукції.
Якщо здійснення авансового платежу/доплати припадає на вихідний або святковий день, гарантований покупець здійснює оплату продавцю не пізніше наступного робочого дня.
У випадку здійснення гарантованим покупцем оплати першої/другої декади розрахункового місяця за відпущену електричну енергію продавцем понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.
За умовами пункту 11.2 Порядку, з урахуванням положень глав 8 та 9 цього Порядку гарантований покупець протягом трьох робочих днів з дня отримання від АКО сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії здійснює розрахунок вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, відповідно до якої має бути здійснена оплата продавцю за "зеленим" тарифом, та направляє йому на електронну адресу акт купівлі-продажу електричної енергії, форма якого визначена додатком до типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, підписаний уповноваженою особою гарантованого покупця із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з пунктом 11.3 Порядку після отримання продавцем за "зеленим" тарифом від гарантованого покупця акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування, підписаного уповноваженою особою гарантованого покупця із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, продавець за "зеленим" тарифом протягом трьох днів з дня отримання відповідного акта направляє гарантованому покупцю примірник акта, підписаний уповноваженою особою продавця за "зеленим" тарифом із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису.
У разі наявності у продавця за "зеленим" тарифом зауважень до акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування, наданого гарантованим покупцем, та/або відмови у його підписанні продавець за "зеленим" тарифом зобов'язаний письмово повідомити про це гарантованого покупця, надати вмотивовану відмову від його підписання та впродовж 30 днів ініціювати спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість визначається за даними, зазначеними в акті купівлі-продажу електричної енергії або акті коригування.
Якщо продавець протягом трьох робочих днів з дня направлення акта купівлі-продажу електричної енергії або акта коригування не направив до гарантованого покупця підписаний акт купівлі-продажу електричної енергії або акт коригування та впродовж 30 днів не ініціював спір, то такий акт купівлі-продажу електричної енергії або акт коригування вважається підписаним продавцем за "зеленим" тарифом.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 року на суму 3 166 341,75 грн., за лютий 2022 року від 28.02.2022 року на суму 1 438 320,01 грн., за березень 2022 року від 31.03.2022 року на суму 1 312 732,77 грн., за квітень 2022 року від 30.04.2022 року на суму 2 582 150,51 грн., за травень 2022 року від 31.05.2022 року на суму 3 292 283,40 грн., за червень 2022 року від 30.06.2022 року на суму 2 364 424,46 грн., за липень 2022 року від 31.07.2022 року на суму 4 543 911,02 грн., за серпень 2022 року від 31.08.2022 року на суму 3 973 552,17 грн., за вересень 2022 року від 30.09.2022 року на суму 2 384 346,36 грн., за жовтень 2022 року від 31.10.2022 року на суму 3 197 379,15 грн., за листопад 2022 року від 30.11.2022 року на суму 581 321,42 грн., за грудень 2022 року від 31.12.2022 року на суму 681 112,09 грн., за лютий 2023 року від 28.02.2023 року на суму 1 714 098,41 грн., за березень 2023 року від 31.03.2023 року на суму 2 021 599,82 грн., за квітень 2023 року від 30.04.2023 року на суму 2 321 636,01 грн., за травень 2023 року від 31.05.2023 року на суму 5 717 256,38 грн., за червень 2023 року від 30.06.2023 року на суму 5 876 944,12 грн., за липень 2023 року від 31.07.2023 року на суму 6 544 063,19 грн., за вересень 2023 року від 30.09.2023 року на суму 5 064 439,16 грн., за жовтень 2023 року від 31.10.2023 року на суму 3 357 643,16 грн., а також відповідні акти коригування від 16.05.2024 року до акту за липень 2022 року на суму 29 712,35 грн., від 17.05.2024 року до акту за серпень 2022 року на суму 25 982,83 грн., від 30.04.2024 року до акту за вересень 2022 року на суму 15 591,11 грн.
Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з продажу електроенергії у жовтні 2021 року - жовтні 2023 року свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством умов Договору.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі було складено та підписано електронними цифровими підписами їх представників акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 05.03.2024 року, за змістом якого означені контрагенти на підставі статті 601 Цивільного кодексу України (з урахуванням здійснених Підприємством часткових оплат поставленої позивачем на умовах Договору електроенергії за "зеленим" тарифом) домовилися зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями (що виникли з лютого по серпень 2022 року) на суму 8 448 894,76 грн. та погодили, що залишкова заборгованість Підприємства перед Товариством становить 3 810 184,58 грн., у тому числі:
- за лютий 2022 року - в сумі 56 661,97 грн.;
- за березень 2022 року - в сумі 476 617,45 грн.;
- за квітень 2022 року - в сумі 581 774,21 грн.;
- за травень 2022 року - в сумі 1 529 835,71 грн.;
- за червень 2022 року - в сумі 36 742,97 грн.;
- за липень 2022 року - в сумі 607 661,33 грн.;
- за серпень 2022 року - в сумі 520 890,94 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство, з урахуванням заяви від 11.12.2024 року про зменшення розміру позовних вимог, посилалося на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов'язань з оплати отриманої протягом жовтня 2021 року - жовтня 2023 року електричної енергії за Гарантованим покупцем (з урахуванням часткових погашень суми боргу та зарахування зустрічних грошових вимог сторін) виникла заборгованість у загальному розмірі 8 813 493,82 грн., з яких: 111 849,14 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в жовтні 2021 року; 56 661,97 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в лютому 2022 року; 476 617,45 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в березні 2022 року; 581 774,21 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в квітні 2022 року; 1 529 835,71 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в травні 2022 року; 36 742,97 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в червні 2022 року; 637 373,68 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в липні 2022 року; 546 873,77 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в серпні 2022 року; 890 112,31 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену у вересні 2022 року; 591 949,23 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в жовтні 2022 року; 24 841,86 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в листопаді 2022 року; 87 068,44 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в грудні 2022 року; 71 560,02 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в лютому 2023 року; 52 626,46 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в березні 2023 року; 209 140,46 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в квітні 2023 року; 1 128 518,80 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в травні 2023 року; 958 021,72 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в червні 2023 року; 39 098,50 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в липні 2023 року; 160 834,49 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену у вересні 2023 року; 621 992,63 грн. - заборгованість за електроенергію, відпущену в жовтні 2023 року.
Зважаючи на викладене, Товариство, з урахуванням заяви від 11.12.2024 року про зменшення розміру позовних вимог, звернулося до суду з означеним позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за неоплачену частину відпущеної йому електроенергії протягом жовтня 2021 року - жовтня 2023 року в загальному розмірі 8 813 493,82 грн., а також 339 787,52 грн. 3 % річних та 990 416,97 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог Товариства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні за змістом положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі, виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким встановлено "зелений" тариф та які за результатами аукціону набули право на підтримку на строк застосування "зеленого" тарифу, на строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку (в редакції Законів № 2712-VIII від 25.04.2019, № 3220-IX від 30.06.2023).
Частиною 2 статті 65 цього ж Закону передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі об'єкти суб'єктів господарювання включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку (в редакції Закону № 3141-IX від 10.06.2023).
Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
За змістом частин 4, 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної об'єктами електроенергетики виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі об'єкти включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця (у редакції Закону № 3141-IX від 10.06.2023). Обсяг відпущеної такими об'єктами електроенергетики виробників електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку (в редакції Закону № 3141-IX від 10.06.2023). Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону.
Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Як було зазначено вище, згідно з пунктами 3.1-3.2 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються згідно з положеннями глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
За умовами пунктів 12.3, 12.6 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) Гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 року в справі № 910/11830/20.
Разом із тим, відповідно до пункту 11.4 Порядку (в редакції, яка діяла після 26.01.2024 року) Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
З матеріалів справи вбачається, що НКРЕКП постановами від 09.09.2022 року № 1117 (оприлюднено 12.09.2022 року), від 20.09.2022 року № 1190 (оприлюднено 21.09.2022 року), від 14.03.2023 року № 473 (оприлюднено 15.03.2023 року), від 30.04.2024 року № 858 (оприлюднено 01.05.2024 року), від 08.05.2024 року № 896 (оприлюднено 10.05.2024 року) та від 15.05.2024 року № 946 (оприлюднено 16.05.2024 року) затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої відповідачу протягом спірного у даній справі періоду.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Заперечуючи проти позову та посилаючись на особливості регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, Підприємство зазначало про здійснення ним розрахунків за жовтень 2021 року та лютий-серпень 2022 року з повним урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом".
Проте, такі заперечення не беруться судом до уваги з огляду на те, що на час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений Товариством вищенаведений період (жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (який не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України) втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з приписами Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року). Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку (в наведеній редакції).
Суд звертає увагу на те, що у постанові від 21.06.2024 року в справі № 910/4439/23 об'єднана палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.03.2024 року в справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 року в справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року), наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206, згідно з якими положення наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов'язок Гарантованого покупця здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до Договору в частині розрахунків за період 2021 - 2022 років, тоді як саме вищевказаним правочином регулюються господарсько-правові відносини його сторін.
При цьому, суд зазначає, що саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за Договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.
Посилання відповідача на неправильне визначення Товариством часу виникнення зобов'язань Підприємства щодо здійснення розрахунку за відпущену електричну енергію за Договором, адже оплата за відпущену у спірних розрахункових періодах електроенергію мала бути здійснена не пізніше 08.05.2024 року - щодо січня, лютого, липня-вересня 2023 року, 16.05.2024 року - щодо грудня 2022 року, березня-червня, листопада, грудня 2023 року, 23.05.2024 року - щодо вересня-листопада 2022 року, жовтня 2023 року, також оцінюються судом критично, оскільки означені зауваження були фактично усунуті позивачем при поданні заяви від 11.12.2024 року про зменшення розміру позовних вимог, в редакції якої наразі вирішується спір.
У той же час, як було зазначено вище, у додаткових поясненнях Підприємства від 02.01.2025 року останнє повідомило, що 31.12.2024 року відповідач здійснив на користь позивача додаткову оплату вартості відпущеної у квітні та червні 2023 року електроенергії у загальному розмірі 573 073,32 грн. На підтвердження означених обставин Підприємство надало суду копії відповідних платіжних інструкцій від 31.12.2024 року № 440 487 на суму 561 675,03 грн. та від 31.12.2024 року № 438 026 на суму 11 398,29 грн. Факт сплати Підприємством грошових коштів у загальному розмірі 573 073,32 грн. був визнаний Товариством у відповіді Товариства від 08.01.2025 року на відзив.
Крім того, 28.02.2025 року та 17.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заяви Підприємства від 28.02.2025 року та від 17.03.2025 року, в яких останнє просило суд закрити провадження у даній справі в частині вимог Товариства про стягнення з відповідача 1 580 873,00 грн. та 486 009,60 грн. основного боргу відповідно, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині. На підтвердження означених обставин Підприємство надало суду копії відповідних платіжних інструкцій від 26.12.2024 року № 436 139 на суму 435 879,96 грн., від 26.12.2024 року № 435 366 на суму 14 788,94 грн., від 31.01.2025 року № 449 437 на суму 365 149,15 грн., від 31.01.2025 року № 448 611 на суму 186 112,67 грн., від 31.01.2025 року № 446 900 на суму 948 647,39 грн., від 31.01.2025 року № 446 113 на суму 80 963,79 грн. та від 20.02.2025 року № 452 843 на суму 35 340,70 грн. Факт здійснення відповідачем часткового погашення спірної суми основного боргу за Договором на суми 1 580 873,00 грн. та 486 009,60 грн. також не заперечувався представником позивача у судових засіданнях.
З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).
З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Товариство звернулося до господарського суду міста Києва у листопаді 2024 року, що підтверджується датою вхідного штампу канцелярії суду, проставленого на першій сторінці позовної заяви.
У той же час, як було зазначено вище, відповідно до платіжних інструкцій від 26.12.2024 року № 436 139 на суму 435 879,96 грн., від 26.12.2024 року № 435 366 на суму 14 788,94 грн., від 31.12.2024 року № 440 487 на суму 561 675,03 грн., від 31.12.2024 року № 438 026 на суму 11 398,29 грн., від 31.01.2025 року № 449 437 на суму 365 149,15 грн., від 31.01.2025 року № 448 611 на суму 186 112,67 грн., від 31.01.2025 року № 446 900 на суму 948 647,39 грн., від 31.01.2025 року № 446 113 на суму 80 963,79 грн. та від 20.02.2025 року № 452 843 на суму 35 340,70 грн. відповідач сплатив на користь позивача частину суми основного боргу за Договором у загальному розмірі 2 153 946,32 грн.
Отже, предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 2 153 946,32 грн. існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв'язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 2 639 955,92 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень сум спірної заборгованості за Договором, у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі продажу електроенергії за жовтень 2021 року - жовтень 2023 року, з урахуванням проведених Підприємством часткових оплат та зарахування між сторонами зустрічних грошових вимог, яка складає 6 173 537,90 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.
Зважаючи на несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за Договором, Товариство, з урахуванням заяви від 11.12.2024 року про зменшення розміру позовних вимог, також просило суд стягнути з Підприємства 3 % річних у розмірі 339 787,52 грн., нарахованих на відповідні суми заборгованості відповідача (з урахуванням часткових погашень Підприємством суми боргу) у період з 16.09.2022 року по 11.12.2024 року, а також 990 416,97 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом означеного періоду на вказані вище суми заборгованості згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов'язання.
Оскільки нараховані позивачем суми 3 % річних та інфляційних втрат відповідають вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, а Підприємством у встановленому порядку не було доведено помилковості здійсненого Товариством розрахунку означених сум компенсаційних виплат (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог), перевіреного судом та визнаного обґрунтованим, суд дійшов висновку про законність вимог Товариства про стягнення з Підприємства 339 787,52 грн. 3 % річних та 990 416,97 грн. інфляційних втрат.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої позивачем до стягнення суми 3 % річних до 1 гривні з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18, суд зазначає таке.
У постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі відсотки річні нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3 %, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3 % річних (а також інфляційних втрат) судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.09.2022 року в справі № 910/9911/21, у постанові від 21.06.2022 року в справі № 910/9905/21 та інших.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення нарахованої Товариством до стягнення суми 3 % річних у даній справі, розмір якої відповідає принципам розумності і справедливості та не є значним у порівнянні з основною сумою заборгованості.
Суд також зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Означені обставини спростовують заперечення Підприємства проти позову, які зводяться до відсутності його вини у простроченні виконання грошових зобов'язань за Договором та настання форс-мажорних обставин.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу чи відсутності прострочення ним виконання своїх грошових обов'язків за Договором.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в частині, пропорційній до розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як було зазначено вище, 14.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства від 14.02.2025 року, в якій останнє повідомило про наявність у нього наміру в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України подати докази на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат у даній справі протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" (32385, Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, селище міського типу Стара Ушиця, вулиця Миру, будинок, 4/1; код ЄДРПОУ 41937117) 6 173 537 (шість мільйонів сто сімдесят три тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 90 коп. основного боргу, 339 787 (триста тридцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 52 коп. 3 % річних, 990 416 (дев'ятсот дев'яносто тисяч чотириста шістнадцять) грн. 97 коп. інфляційних втрат, а також 90 044 (дев'яносто тисяч сорок чотири) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 2 639 955 (два мільйони шістсот тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 92 коп. закрити, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
5. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" на професійну правничу допомогу на 02.04.2025 року о 10:45 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 18.
6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Фотуре "Стара Ушиця" протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.
7. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 21.03.2025 року.
Суддя В.С. Ломака