ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.02.2025Справа № 910/12476/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства "Енергетична компанія України"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 93 685 716, 93 грн.
Представники учасники справи:
Від позивача: Ліневич Л.В.;
Від відповідача: Яковченко Р.Г.
Акціонерне товариство "Енергетична компанія України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) про стягнення 93 685 716, 93 грн, з яких: 92 658 874, 32 грн безпідставно набуті кошти, інфляційне збільшення у розмірі 555 953, 25 грн та 3 % річних у розмірі 470 889, 36 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що сплачені ним за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022 року кошти у розмірі 92 658 874, 32 грн є надмірно сплаченими коштами, які утримуються відповідачем без належної правової підстави, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути суму коштів з відповідача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.11.2024.
05.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав:
- Позивач у період з 18.03.2024 до 28.05.2024 сплатив суму коштів у розмірі 233 185 552, 03 грн, які були здійснені відповідно до Правил ринку та на виконання Договору, в оплату електричної енергії для врегулювання небалансів, що підтверджується призначенням платежів, кошти, за доводами відповідача, не були безпідставно набуті, як помилково заявляє позивач.
За твердженнями відповідача, сплачені позивачем суми не перевищували вартість отриманої ним електричної енергії, вказану в актах, підписаних самим позивачем;
- Згідно з п. 1.1 Правил врегулювання, якщо АКО (адміністратор комерційного обліку) надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП (відповідачем) та СВБ (позивачем) відповідно до цих Правил врегулювання.
Як зазначає відповідач, уже після оплати позивачем щодекадних рахунків і надходження оновлених даних комерційного обліку складено акти - корегування (врегулювання), що передбачали зміну вартості електричної енергії для врегулювання небалансів.
При цьому платежі під час розрахунків сторін за Договором здійснюються саме на підставі платіжних документів (рахунків - фактур), що формуються адміністратором розрахунків: згідно з Правилами ринку (вищезгаданий п. 7.7.3 гл. 7.7 р. VII) при розрахунках за небаланси електричної енергії строк оплати встановлюється і відраховується виключно від направлення платіжного документа (рахунка).
Отже, до направлення таких рахунків грошове зобов'язання відповідача не виникає, відповідно, строк сплати будь-яких коштів не порушений відповідачем, нарахування процентів річних та інфляційних втрат, за доводами відповідача, є безпідставним.
Сплата коштів стороною Договору з урахуванням акта - корегування (врегулювання) є окремим грошовим зобов'язанням, а не поверненням «безпідставно» чи «надмірно» сплачених коштів.
Як стверджує відповідач, відхилення оновлених даних комерційного обліку від їх попередньої версії (врахованої у щодекадних рахунках) не означає помилки адміністратора розрахунків чи безпідставного формування платіжного документа, адже дані у щодекадних рахунках не визначаються адміністратором розрахунків довільно, а відповідають реальним актуальним на відповідний момент даним комерційного обліку електричної енергії, які відображаються в системі управління ринком (MMS) на час формування рахунка і доступні позивачу.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що позивач помилково заявляє вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
За доводами відповідача, позивач набув статусу учасника ринку електричної енергії, уклавши договір і спірні кошти набуті за наявності правових підстав та на виконання Договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022 року, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Представник позивача у підготовчому засіданні 11.11.2024 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 11.11.2024 не заперечував щодо задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.
Судом у підготовчому засіданні 11.11.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 02.12.2024.
12.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав на те, що відповідач безпідставно утримує кошти, які йому не належать та є власністю позивача з моменту погодження сторонами акту - корегування.
02.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2024 відкладено підготовче засідання на 16.12.2024.
16.12.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 відкладено підготовче засідання на 25.12.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 закрито підготовче провадження по справі № 910/12476/24 та призначено розгляд справи по суті на 22.01.2025.
Представник позивачам у судовому засіданні 22.01.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.01.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Судом у судовому засіданні 22.01.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 17.02.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2025 надав пояснення по справі, підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2025 надав пояснення по справі, заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 17.02.2025.
У судовому засіданні 17.02.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між Акціонерним товариством «Енергетична компанія України» (далі - СВБ, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ОСП, АР, відповідач) укладено Договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022 № 2309-01024, відповідно до п. 1.1 якого Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору на підставі цього Договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ. За цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307 (далі - Правила ринку).
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п.п. 1.4, 1.5 Договору).
Згідно з п. 2.1 Договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (п. 2.2. Договору).
ОСП має право на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді (п. 3.2 Договору).
Пунктом 5.1 Договору встановлено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору .
СВБ, що є електропостачальником, повинна відкрити в одному з уповноважених банків поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - поточний рахунок ЕП). Учасник ринку повинен укласти будь-які необхідні угоди з його розрахунковим банком для здійснення платежів у відповідності до процедур та графіків, визначених Правилами ринку.
СВБ, у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП, зазначений у реквізитах цього Договору (п. п. 5.2, 5.3 Договору).
Згідно з п. 5.6 Договору подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку.
Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
Якщо жодна зі Сторін не звернулася до іншої Сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (п. п. 9.1, 9.2 Договору).
В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач протягом періоду з березня 2024 - по травень 2024 через систему управління ринком виставив декадні рахунки (інвойси) за небаланси електричної енергії, згідно з якими позивач зобов'язаний був сплатити за придбану електроенергію з метою врегулювання небалансів, а саме:
- Рахунок-фактура (INVOICE) №1403202400410 від 14.03.2024 на суму 18 658 405, 92 грн за розрахунковий період 01.03.2024 -10.03.2024;
- Рахунок-фактура (INVOICE) №2603202400163 від 26.03.2024 на суму 69 853 752,70 грн за розрахунковий період 11.03.2024 - 20.03.2024;
- Рахунок-фактура (INVOICE) № 0404202400407 від 04.04.2024 на суму 3 008 719, 22 грн за розрахунковий період 21.03.2024 - 31.03.2024;
- Рахунок-фактура (INVOICE) № 1604202400186 від 16.04.2024 на суму 4 951 01, 17 грн за розрахунковий період 01.04.2024 -10.04.2024;
- Рахунок-фактура (INVOICE) № 2504202400406 від 25.04.2024 на суму 40 228621,34 грн за розрахунковий період 11.04.2024 - 20.04.2024;
- Рахунок-фактура (INVOICE) № 0605202400393 від 06.05.2024 на суму 23 164 623, 52 грн за розрахунковий період 21.04.2024 - 30.04.2024;
- Рахунок-фактура (INVOICE) № 0605202400393 від 06.05.2024 на суму 23 164 623, 52 грн за розрахунковий період 21.04.2024 - 30.04.2024;
- Рахунок-фактура (INVOICE) № 1605202400390 від 16.05.2024 на суму 30 039 183,42 грн за розрахунковий період 01.05.2024 - 10.05.2024;
- Рахунок-фактура (INVOICE) № 2405202400398 від 24.05.2024 на суму 43 281 144,74 грн за розрахунковий період 11.05.2024 - 20.05.2024.
Як вказує позивач, пізніше, у зв'язку з корегуванням фактичних сертифікованих даних комерційного обліку УКРЕНЕРГО сформовані акти-коригування (врегулювання) (Акт від 14.06.2024, Акт від 28.06.2024, Акт від 27.06.2024).
Відповідно до даних вказаних в Актах у позивача виникла переплата надмірно сплачених коштів за електричну енергію для врегулювання небалансів.
Позивач, за березень 2024 року, відповідно до виставлених рахунків сплатив за електричну енергію для врегулювання небалансів 91 520 877, 84 грн.
Згідно Акту №ВН/24/03-2309 від 31.03.2024 СВБ отримала, а ОСП поставив електричну енергію для врегулювання небалансів за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 на загальну вартість 103 324 265, 23 грн;
Згідно Акту-корегування (врегулювання) №ВР/24/03-2309 від 14.06.2024 ОСП продав, а СВБ купила електричну енергію для врегулювання небалансів за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 на загальну вартість 64 910 448, 11 грн.
Таким чином, за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 сума надмірно сплачених коштів склала 26 610 429, 73 грн.
За квітень 2024 року, відповідно до виставлених рахунків сплатив за електричну енергію для врегулювання небалансів 68 344 346, 03 грн.
Згідно Акту №ВН/24/03-2309 від 30.04.2024 СВБ отримала, а ОСП поставив електричну енергію для врегулювання небалансів за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 на загальну вартість 84 757 287, 17 грн;
Згідно Акту-корегування (врегулювання) №ВР/24/04-2309 від 27.06.2024 ОСП продав, а СВБ купила електричну енергію для врегулювання небалансів за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 на загальну вартість 29 609 973, 38 грн.
Таким чином, за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 сума надмірно сплачених коштів склала 38 734 372, 65 грн.
За травень 2024 року, відповідно до виставлених рахунків сплатив за електричну енергію для врегулювання небалансів 73 320 328, 16 грн.
Згідно Акту №ВН/24/05-2309 від 31.05.2024 СВБ отримала, а ОСП поставив електричну енергію для врегулювання небалансів за період з 01.05.2025 по 31.05.2025 на загальну вартість 98 554 266, 76 грн;
Згідно Акту-корегування (врегулювання) №ВР/24/05-2309 від 28.06.2024 ОСП продав, а СВБ купила електричну енергію для врегулювання небалансів за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 на загальну вартість 46 006 256, 22 грн.
Таким чином, за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 сума надмірно сплачених коштів склала 27 314 071, 94 грн.
Позивач зазначає, що сума надмірно сплачених коштів (переплата), яка на даний час знаходиться на рахунку відповідача складає 92 658 874, 32 грн.
12.07.2024 Акціонерне товариство «Енергетична компанія України» надіслало відповідачу вимогу від 12.07.2024 про повернення надмірно сплачених коштів.
Відповідач надав відповідь на вимогу за вих. № 01/46183 від 25.07.2024, в якій повідомив позивача, що планується виставлення рахунків врегулювання згідно з процесом врегулювання, передбаченого Додатком 10 Правил ринку.
Позивач зазначає, що сплачені ним за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 18.07.2022 року кошти у розмірі 92 658 874, 32 грн є надмірно сплаченими коштами, які утримуються відповідачем без належної правової підстави, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути суму коштів з відповідача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційне збільшення у розмірі 555 953, 25 грн та 3 % річних у розмірі 470 889, 36 грн.
Відповідач, заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До таких осіб зазначена норма відносить юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18.
Отже, під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.
При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначено Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі також - Закон).
Згідно зі ст. 52 Закону, організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку забезпечує адміністратор розрахунків, та ч. 2 цієї ж статті встановлено, що функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Відповідно до ст. 4 Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів.
Згідно з п.п. 7, 12, 46, 89 ст. 1 Закону, балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;
відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів;
небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку;
сторона, відповідальна за баланс - учасник ринку, зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Пунктом 5 частини 3 статті 52 Закону відповідач, як адміністратор розрахунків, розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Відповідно до статті 70 Закону усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії.
З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів.
Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.
Об'єднання учасників ринку у балансуючі групи здійснюється на добровільній договірній основі, за умови дотримання ними типових вимог до балансуючої групи, визначених правилами ринку.
Порядок створення, реєстрації та припинення балансуючих груп визначається правилами ринку.
Купівля-продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, здійснюється між стороною, відповідальною за баланс, та оператором системи передачі за договором про врегулювання небалансів.
Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку.
Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані надавати гарантії виконання фінансових зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.
Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку.
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.
Частинами 2 та 3 статті 2 закону передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг. Правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила агрегації, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.
Правила ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є стороною відповідальною за баланси (СВБ), а відповідач є оператором системи передачі та адміністратором розрахунків (АР).
Відповідно до абз. 11 п. 1.1.2 гл. 1.1, п. 1.3.2 гл. 1.3 р. І Правил ринку договір про врегулювання небалансів електричної енергії договір, відповідно до якого суб'єкт господарювання набуває статусу учасника ринку та здійснюється врегулювання небалансів електричної енергії. Для суб'єктів господарювання, визначених у п. 1.2.1 гл. 1.2 р. І Правил ринку (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) обов'язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з ОСП, що є договором приєднання, цих Правил; учасники типова форма якого наведена в додатку 1 до ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору.
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судом, позивач подав заяву - приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Листом від 18.07.2022 № 01/29697 відповідач підтвердив акцептування заяви і приєднання позивача до договору.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору .
Відповідно до п. 1.1.2 гл. 1.1 розділу I Правил ринку платіжний документ - рахунок, сформований адміністратором розрахунків учаснику ринку щодо оплати ним або адміністратором розрахунків своїх фінансових зобов'язань, що виникли в результаті участі на ринку електричної енергії такого учасника ринку;
система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції.
За допомогою системи управління ринком здійснюється управління процесами, зокрема проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами. Система управління ринком забезпечує, зокрема, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. ОСП в якості відповідального оператора системи управління ринком вибирає, встановлює, експлуатує і підтримує систему відповідно до положень цих Правил. Система управління ринком повинна повністю відповідати операціям, передбаченим цими Правилами. Учасники ринку мають право на доступ до інформації, яка міститься в СУР та стосується їх безпосередньо (п.п.1.11.1- 1.11.6 Правил ринку).
Позивач як учасник ринку володіє відповідними даними і має доступ до системи управління ринком (програмний комплекс Market Management System, MMS), інформація про роботу якої є публічно доступною на офіційному вебсайті відповідача за адресою https://ua.energy/novyj-rynok-e-e/market- management-system/.
Як встановлено судом, відповідач відповідно до Правил ринку, п. п. 2.2, 5.1 Договору виконав розрахунки обсягу та вартості небалансів електричної енергії і направив позивачу у системі управління ринком (MMS) платіжні документи (рахунки - фактури) із зазначенням сум, які позивач мав сплатити за декади березня - травня 2024 року.
Позивач на виконання вимог договору, протягом березня 2024 - травня 2024 сплатив рахунки - фактури, що підтверджується платіжними інструкціями, які наявні в матеріалах справи, а саме:
- № 4200 від 18.03.2024 на суму 18 658 405, 92 грн;
- № 4391 від 28.03.2024 на суму 69 853 752, 70 грн;
- № 4597 від 09.04.2024 на суму 3 008 719, 22 грн;
- № 4741 від 18.04.2024 на суму 4 951 01, 17 грн;
- № 4925 від 29.04.2024 на суму 40 228 621,34 грн;
- № 5065 від 08.05.2024 на суму 23 164 623, 52 грн;
- № 5322 від 21.05.2024 на суму 30 039 183, 42 грн;
- № 5462 від 28.05.2024 на суму 43 281 144,74 грн.
Отже, за висновком суд, усі 8 платежів позивача у період з 18.03.2024 до 28.05.2024 на загальну суму 233 185 552, 03 грн були здійснені відповідно до Правил ринку, на виконання умов Договору, в оплату електричної енергії для врегулювання небалансів, що підтверджується призначеннями платежів, у вказаних вище платіжних інструкціях.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Судом зроблено висновок про те, що кошти у розмірі 233 185 552, 03 грн сплачені позивачем за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії, на виконання своїх чинних зобов'язань за договором, не були безпідставно набуті відповідачем відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, як зазначає позивач у позовній заяві, що свідчить про відсутність правових підстав для повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 92 658 874, 32 грн. позивачу.
Також суд зазначає, що позивачем підписані Акти №ВН/24/03-2309 від 31.03.2024, №ВН/24/04-2309 від 30.04.2024 та № ВН/24/05-2309 від 31.05.2024 купівлі - продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів згідно з Договором від 18.07.2022 № 2309-01024 без зауважень та заперечень, послуги оплачені повністю, позивач не звертався до відповідача з вимогами чи претензіями про неправомірність виставлення плати за послуги, зазначених в актах.
В той же час, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про утримання відповідачем надмірно сплачених коштів у розмірі 92 658 874, 32 грн без належної правової підстави.
В даному контексті суд звертається до постанови Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22, у якій викладено позицію про те, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
В той же час, у даній справі суд встановив, що у позивача існував обов'язок сплати відповідачу коштів у розмірі 233 185 552, 03 грн, грошові кошти, які надмірно сплачені позивачем, не є безпідставно отриманими, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів у розмірі 92 658 874, 32 грн.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 92 658 874, 32 грн.
Так, як судом вирішено відмовити у стягненні з відповідача основної суми коштів у розмірі 92 658 874, 32 грн, то вимога позивача про стягнення інфляційного збільшення у розмірі 555 953, 25 грн та 3 % річних у розмірі 470 889, 36 грн не підлягає задоволенню.
Принагідно, суд зазначає, що сплата коштів стороною Договору з урахуванням акта - корегування (врегулювання) є окремим грошовим зобов'язанням, а не поверненням безпідставно чи надмірно сплачених коштів.
Відхилення оновлених даних комерційного обліку від їх попередньої версії (врахованої у щодекадних рахунках) не означає помилки адміністратора розрахунків чи безпідставного формування платіжного документа, адже дані у щодекадних рахунках не визначаються адміністратором розрахунків довільно, а відповідають реальним актуальним на відповідний момент даним комерційного обліку електричної енергії, які відображаються в системі управління ринком (MMS) на час формування рахунка і доступні позивачу.
Надалі відхилення (коригування) даних є частиною звичайного процесу комерційного обліку електричної енергії, що передбачене, зокрема додатком 10 до Правил ринку з урахуванням Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Енергетична компанія України» не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 74, 86, 129, 233 -236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Енергетична компанія України" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 93 685 716,93 грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 20.03.2025.
Суддя Літвінова М.Є.