ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.03.2025Справа № 910/6845/24
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Харків)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" (м. Київ)
про стягнення 2 838 518,32 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Токаренко Х.О.
Від відповідача: Гребенченко О.А.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" стягнення 2 838 518,32 грн заборгованості за договором про надання послуг з розміщення внутрішньої реклами у поїздах №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати наданих на підставі договору про надання послуг з розміщення внутрішньої реклами у поїздах №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019, у зв'язку з чим позивач зазначає на наявність заборгованості у розмірі 2 838 518,32 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.07.2024 та встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив.
20.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти заявлених позивачем вимог з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Зазначивши, що Позивачем не надано доказів підтвердження факту надання Відповідачу послуг за Договором № П/НРІ1-191748/НЮ від 29.11.2019 за спірний період.
24.06.2024 від позивача надійшла заява про продовження строку для подання відповіді на відзив.
25.06.2024 позивачем подано відповідь на відзив та клопотання про поновлення пропущеного строку для її подання.
01.07.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
02.07.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали: про поновлення позивачу пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив; про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.08.2024.
15.08.2024 позивач подав до суду додаткові пояснення по справі.
20.08.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 01.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у зв'язку з відрядженням та відпусткою судді Ващенко Т.М. судове засідання призначено на 08.10.2024.
25.09.2024 відповідачем подано додаткові пояснення у справі.
07.10.2024 позивачем подано письмові пояснення у справі та заяву про поновлення строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.
08.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали: про повернення до підготовчого провадження у справі; про поновлення відповідачу пропущеного строку для подання доказів та долучення доказів, доданих до пояснень від 25.09.2024, до матеріалів справи; про поновлення позивачу пропущеного строку для подання доказів та долучення доказів, доданих до клопотання від 07.10.2024, до матеріалів справи; про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 29.10.2024.
11.10.2024 відповідачем подано письмові пояснення по справі, до яких додано письмові докази.
29.10.2024 позивачем подано клопотання про неприйняття доказів, доданих відповідачем до пояснень від 11.10.2024, про витребування оригіналу доказу та пояснення по справі.
29.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 07.11.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2024 подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" 11.10.2024 докази не прийнято до розгляду.
05.11.2024 відповідачем подано заяву про долучення доказів до матеріалів справи, в якій також викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів (копії рахунку № 12 від 21.12.2023; листа Департаменту майнової політики від 06.11.2019 № 13/2988; листа Регіональної філії "Південна залізниця" 04.01.2024 № НЗТ-34/10; листа ТОВ "Медіа Директ" від 25.01.2024 № 25/1).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" про поновлення пропущеного строку для подання доказів задоволено. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" процесуальний строк для подання доказів у справі № 910/6845/24 та долучено подані 05.11.2024 докази до матеріалів справи.
07.11.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 03.12.2024.
02.12.2024 позивач подав до суду заперечення на заяву про залучення доказів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів. В поданому клопотанні просив суд поновити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" строк на витребування доказів у справі №910/6845/24. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ДИРЕКТ" докази отримання рахунку від 21.12.2023 №12 у встановленому Договором порядку.
Так, протокольною ухвалою від 03.12.2024 суд поновив позивачу пропущений процесуальний строк на витребування доказів відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, оскільки визнав поважними причини їх неподання у встановлений строк та задовольнив клопотання Позивача про витребування доказів отримання рахунку № 12 від 21.12.2023 року.
03.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 183 ГПК України про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.12.2024.
17.12.2024 відповідач через канцелярію суду подав заяву про залучення доказів до матеріалів справи.
17.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.02.2025.
30.01.2025 позивач подав до суду заперечення на заяву про залучення доказів до матеріалів справи від 17.12.2024.
04.02.2025 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу на підставі ст. 216 ГПК України про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.03.2025.
У судовому засіданні 13.03.2025 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
13.03.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.
13.03.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (далі - Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІА ДИРЕКТ", (далі - Замовник, Відповідач) 29.11.2019 укладено Договір № П/НРП-191748/НЮ, відповідно до якого Замовник замовляє та оплачує послуги з розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у поїздах формування Виконавця (далі - Послуги), а Виконавець зобов'язується надати Послуги відповідно до порядку розміщення рекламних матеріалів (Додаток 1 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору, на визначений цим Договором строк та за відповідну плату.
Технічні вимоги, схеми місць та порядок розміщення рекламних матеріалів та технічний регламент проведення робіт з розміщення внутрішньої реклами в моторвагонному депо визначаються у Додатках 1 та 2 до цього Договору (п.1.2 Договору).
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що ціна Договору складається із сукупної вартості усіх Послуг за весь строк дії Договору, визначається за результатами конкурсу та становить 4 989 211,20 грн.
У п. 2.2 Договору узгоджено, що вартість послуг за один місяць визначається за результатами конкурсу і складає 83 153,52 грн з ПДВ.
17.03.2020 сторонами у справі укладено додаткову угоду №1 до договору про надання рекламних послуг №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019, відповідно до умов якої внесено зміни до договору та викладено п.2.2 договору в новій редакції: "Вартість послуг за один місяць визначається за результатами конкурсу і складає 83 153, 52 грн з ПДВ.
У зв'язку із набранням чинності постанови КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) та постанови КМУ від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" тимчасово, на строк з 18.03.2020 до 31.05.2020 встановити вартість надання рекламних послуг за договором, укладеним з переможцем конкурсу "Про надання послуг з розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у пасажирських і приміських поїздах формування регіональної філії "Південна залізниця" AT "Укрзалізниця" у розмірі 1 грн з ПДВ на місяць".
У пункті 2.3 Договору сторони домовились, що вартість послуг підлягає індексації таким чином: раз на три місяці вартість послуг індексується шляхом коригування вартості послуг за місяць на сумарний індекс інфляції за попередні три місяці, розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресурсі, на веб-сайті https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/.
Згідно п. 2.4. Договору розрахунки проводяться щомісячно, на підставі наданого (виставленого) Виконавцем рахунку, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку місяця, у якому буде надаватися послуга. Не виставлення рахунку Виконавцем не звільняє Замовника від оплати вартості послуг за Договором.
Згідно п. 11.1. Договору сторони дійшли згоди що Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 30.11.2024, але в будь-якому випадку в частині оплати до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.
У пункті 5.3.1 Договору встановлено, що Виконавець зобов'язаний забезпечити надання Послуг у строки (терміни), встановлені Договором та Додатками до нього.
Відповідно до п. 5.1.1 Замовник в свою чергу зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані Послуги.
Згідно підпункту 5.4.1. Договору Виконавець має право вчасно та в повному обсязі отримувати оплату наданих послуг.
Послуги за цим договором вважаються наданими з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1 Договору).
Обґрунтовуючи позовні вимоги про надання послуг за договором №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019, позивач до позовної заяви долучив рахунки №16 від 11.03.2024 на суму 2 838 518, 32 грн., №2 від 22.03.2023 на суму 1 104 029,91 грн., №3 від 22.03.2023 на суму 363 776,08 грн., акти приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2022 на суму 100 240,41 грн., 31.01.2022 на суму 183 379,29 грн., складені виконавцем-позивачем.
В якості доказів, що підтверджують відправлення відповідачу рахунку №2 від 22.03.2023, рахунку №3 від 22.03.2023, актів приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2022 та від 28.02.2022 позивач до позовної заяви долучив опис вкладення, накладну Укрпошти №6105248868994 від 23.03.2023.
Доказів надіслання рахунку №16 від 11.03.2024 на суму 2 838 518, 32 грн. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" матеріали справи не містять та суду не надано. Втім як і актів наданих послуг за договором №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019 за період з березня 2022 року по лютий 2024 року суду не надано.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що при належному виконанні Виконавцем своїх зобов'язань за цим Договором, Замовник повинен прийняти надані Послуги та підписати Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його отримання від Виконавця та передати один примірник підписаного Акта Виконавцю, або протягом зазначеного строку надати Виконавцю письмову вмотивовану відмову від підписання відповідного Акта приймання-передачі наданих послуг.
У разі направлення Замовником Виконавцю вмотивованої відмови від підписання Акта приймання-передачі, Сторони погоджують порядок і умови усунення недоліків та зобов'язуються підписати Акт приймання-передачі послуг після усунення таких недоліків (п. 4.3 Договору).
Відповідно п. 4.4 Договору у разі не підписання Замовником Акта приймання-передачі наданих послуг та не надання вмотивованої відмови від підписання Акта приймання-передачі наданих послуг у зазначений строк, Послуги вважаються такими, що надані належним чином, якісно і в строк та підлягають оплаті в порядку, що визначений Договором.
У позовній заяві позивач зазначив, що у зв'язку з невиконанням Замовником своїх зобов'язань за Договором, регіональною філією "Південна залізниця" було направлено відповідачу лист від 28.07.2022 №НЗТ-37/580 з повідомленням про наявність заборгованості за Договором у сумі 632 451,10 грн.
Дослідивши зміст поданих доказів, судом встановлено, що доказів надіслання на адресу ТОВ "МЕДІА ДИРЕКТ" вимоги від 28.07.2022 №НЗТ-37/580 матеріали справи не містять та суду не надано.
В подальшому, 01.02.2023 регіональною філією "Південна залізниця" на адресу ТОВ "МЕДІА ДИРЕКТ" було направлено претензію №НЮ-05-11/10 з вимогою виконати свої зобов'язання за Договором від 29.11.2019 № П/НРП-191748/НЮ та погасити заборгованість, яка станом на 01.02.2023 визначена у розмірі 1 223 523,18 грн. що підтверджується накладною №6105248726979 від 01.02.2023.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" з 01.03.2022 року припинило виконання своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем за Договором послуг з розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у поїздах, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за надані послуги в розмірі 2 838 518,32 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідач у письмовому відзиві зазначив, що позивачем не надано доказів підтвердження факту надання Відповідачу послуг за Договором № П/НРІ1-191748/НЮ від 29.11.2019 за спірний період, рахунок №16 від 11.03.2024 року на суму 2 838 518,32 грн. ТОВ "Медіа Директ" позивачем не надсилався.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору про надання послуг з розміщення внутрішньої реклами у поїздах №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019 між сторонами згідно з пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.
Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.
Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №914/2654/20.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Для з'ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами, доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Судом враховано, що акти приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2022 на суму 183 379,29 грн. та від 28.02.2022 на суму 100 240,41 грн., відправлені відповідачу через рік після їх складання, тобто 23.03.2023. Актів за період з березня 2022 року-лютий 2024 року матеріали справи не містять та суду не надано.
Як свідчать матеріали справи, листом від 01.04.2022 №06/04/2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" звернулось до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про неможливість виконання сторонами зобов'язань за договором від 29.11.2019 №П/НРП-191748/НЮ у зв'язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). У зазначеному листі відповідачем порушено питання про не нарахування плати за Договором від 29.11.2019 №П/НРП-191748/НЮ на період дії воєнного стану та до стабілізації стану в країні.
В свою чергу, регіональною філією "Південна залізниця" листом від 25.05.2022 №НЮ-04-11/123 повідомлено ТОВ "МЕДІА ДИРЕКТ" про відсутність правових підстав для звільнення Замовника від виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору від 29.11.2019 №П/НРП-191748/НЮ.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).
Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації є загальновідомими.
У зв'язку з цим нормальна (звичайна) робота Акціонерного товариства "Українська залізниця" (у порівнянні з тією, на яку розраховували сторони, укладаючи Договір) була порушена.
Для суду очевидним є те, що охочих розміщувати рекламу у приміських поїздах після 24.02.2022 не було (або ж попит значно / істотно скоротився), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" надає професійні послуги іншим замовникам щодо розміщення їх реклами.
Відповідно до частини 1 статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Факт військової агресії Російської Федерації проти України в розумінні вказаної статті Цивільного кодексу України зумовили припинення як зобов'язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо надання права Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" розміщувати рекламу у заздалегідь визначеній кількості приміських поїздів, так і відповідне зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" з оплати вказаних послуг.
Посилання на п. 2.5 Договору щодо обов'язку платежу безвідносно до факту розміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" реклами судом відхиляється, адже цей пункт регулює виникнення обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" за умов нормального курсування приміських поїздів Акціонерного товариства "Українська залізниця" у визначених регіонах.
Згідно позиції Акціонерного товариства "Українська залізниця", яка викладена в листі Департаменту майнової політики Акціонерного товариства "Українська залізниця" вих. №ЦКМ-13/4699 від 15.12.2023 констатовано наступне:
Введення воєнного стану, передбачає собою значні обмеження у пересуванні пасажирів залізничним транспортом, у тому числі, ведення комендантської години, роботи повітряної тривоги, бойові дії та окупація частини території України.
Зазначені обставини вплинули на виконання договірних відносин, про що свідчать звернення ТОВ "Медіа Директ", щодо неможливості виконання зобов'язань за укладеними договорами, які находили як до апарату управління Товариства так і до регіональних філій та філії.
З метою врегулювання договірних відносин та подальшої співпраці з ТОВ "Медіа Директ" до Департаменту майнової політики АТ Укрзалізниця" неодноразово надходили звернення від регіональних філій/філії Товариства.
Пропозиції щодо відновлення роботи по укладеним договорам між Сторонами узгоджені не були.
На підставі інформації наданої регіональними філіями/філією Товариства встановлено, що реклама Замовником не розміщувалась, рахунки і акти відповідно до умов договору не оформлювались та не надсилались.
ТОВ "Медіа Директ" листом від 01.12.2023 № 01-12-23 підтвердив припинення правовідносин по укладеним договорам.
Враховуючи вищевикладене, з метою врегулювання подальших договірних відносин між Сторонами та отримання грошових надходжень від рекламної діяльності Товариством, регіональним філіям/філії Товариства доручено вжити наступні заходи: достроково припинити договірні відносини з ТОВ "Медіа Директ" згідно п. 11.2 Договору; Провести розрахунки по договорам, з урахуванням інформації зазначеної у додатку до листа; Повідомити Департамент про проведену роботу у термін до 27.12.2023 та надати відповідну інформацію з копіями підтверджуючих документів (листування, додаткові угоди тощо).
Розміщення/розповсюдження реклами в рухомому складі на місцях, які закріплено за договорами укладеними з ТОВ "Медіа Директ", після дострокового припинення договорів та до прийняття Порядку розміщення/розповсюдження реклами на території та об'єктах АТ "Укрзалізниця", здійснювати на підставі ЛИСТІВ-ЗВЕРНЕННЬ, що надходять до регіональних філій/філії Товариства з обов'язковим погодженням з Департаментом та урахуванням діючих тарифів.
Отже, у даному листі позивачем визнано, що реклама не розміщувалася, а акти/рахунки Акціонерним товариством "Українська залізниця" не виставлялися.
За викладених обставин, зобов'язання сторін за Договором з початку військової агресії припинилися.
У додатку до листа № 01-12-23 від 01.12.2023 визначено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" по договору з філією "Південна залізниця" становить 18 000,00 грн.
Вказані кошти сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ", що підтверджується платіжною інструкцією №1781 від 29.01.2024 на суму 18 000,00 грн. (у рядку призначення платежу значиться Договір №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019, за розмiщення реклами у лютому 2022р.).
Позивач у поясненнях зазначив, що лист Департаменту майнової політики АТ "Укрзалізниця" № ЦКМ-13/4699 від 15.12.2023 не є належним доказом, оскільки Департамент майнової політики АТ "Укрзалізниця" не є позивачем у справі, в листі відсутнє посилання на Договір №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019, тому не підлягає виконанню регіональною філією, а є лише пропозицією.
В той час з позицією позивача суд не погоджується, оскільки Договір № П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019 р. був укладений за результатом конкурсу Департаменту майнової політики АТ "Укрзалізниця", що підтверджується листом Позивача від 06.11.2019 р. №13/2988. Департамент майнової політики АТ "Укрзалізниця" визначений безпосередньою структурою АТ "Укрзалізниця".
Окрім того, на виконання листа № ЦКМ-13/4699 від 15.12.2023 регіональні філії, в тому числі регіональна філія "Південна залізниця" розпочали процедури припинення договорів.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Зі змісту поданих відповідачем доказів вбачається, що на лист відповідача від 01.12.2023 №01-12023 керівництво регіональної філії "Південна залізниця" АТ Укрзалізниця" не заперечило щодо дострокового розірвання договору з розміщення внутрішньої реклами відповідного типу у приміських поїздах формування регіональної філії "Південна залізниця" №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019 відповідно до пункту 11.2 договору з 01.02.2024, про що направлено ТОВ "Медіа Директ" два примірника додаткової угоди для подальшого їх підписання.
Пункт 11.2 Договору передбачає, що договір може бути розірваний достроково у випадках, визначених договором та законодавством України або за письмовою згодою сторін, про що сторони укладають додаткову угоду до договору, про що сторони повинні повідомити одна одну не пізніше ніж за 2 місяці до дати розірвання договору.
Відповідач у своєму листі №25/1 від 25.01.2024 надав згоду щодо розірвання договору №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019 відповідно до пункту 11.2 договору з 01.02.2024. Повідомивши, що в додаткову угоду №2 до договору зі своєї сторони внесено уточнення, підписано проект додаткової угоди та направлено позивачу, що підтверджується фіскальним чеком від 29.01.2024 (рекомендоване повідомлення №0408500135629).
Тобто Акціонерне товариство "Українська залізниця" погодило розірвання Договору №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019 за згодою сторін, а не через наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" заборгованості за Договором.
Отже, встановлені вище обставини справи очевидно свідчать про суперечливу поведінку позивача, яка полягала спочатку у фактичному визнанні неможливості виконання договірних відносин між сторонами відповідно до умов договору та відсутності виставлених рахунків, актів, а в подальшому - у вимозі сплати коштів.
У письмових поясненнях Позивач зазначив, що ним рахунок №12 від 21.12.2023 на суму 18 000,00 грн. не формувався та не направлявся на адресу Відповідача.
Наведене твердження позивача не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи міститься рахунок №12 від 21.12.2023 на суму 18 000,00 грн. за підписом начальника ОСОБА_1 та заступника начальника центру Шлюгер О.С. Вказаний рахунок скріплений печаткою товариства.
У відповідності до п. 2.3 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з пунктом 2.4 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 - 7, 9 - 11 глави 3 розділу IІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5), які встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами, - право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.
На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).
В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.
В інструкції з діловодства установи визначаються види і кількість печаток, штампів, що застосовуються, перелік документів, підписи на яких відповідно до законодавства необхідно скріплювати печаткою установи, та порядок застосування печаток.
Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.
Право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності.
У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.
Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі.
Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.
Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щороку комісією, призначеною розпорядчим документом керівника установи, та оформлюється актом.
Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Таким чином, сторони, як суб'єкти підприємницької діяльності, несуть повну відповідальність за законність використання їх печатки, в тому числі за засвідчення рахунків.
Доказів втрати, викрадення печатки, або її утилізації, як і доказів підробки документів, відкриття кримінального провадження, позивачем суду не представлено.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).
Отже, доводи, наведені позивачем що ним не формувався рахунок №12 від 21.12.2023 не відповідають дійсним обставинам справи.
Позивач, посилаючись на п. 12.3. договору від 29.11.2019 №П/НРП-191748/НЮ, яким передбачено, що усі повідомлення за Договором вважаються зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін зазначив, що роздруківка надана Відповідачем як доказ отримання рахунку №12 не є належним доказом в розумінні ст. 73 ГПК України.
Втім, у письмових поясненнях відповідач зазначив, що рахунок №12 від 21.12.2023 року на оплату був отриманий засобами електронного поштового зв'язку 21.12.2023 року на офіційну електронну адресу Відповідача де відправником значиться Шлюгер О. Також був отриманий поштовим відправленням на початку 2024 року.
Рахунок на оплату не є повідомленням, за своєю правовою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у додатку до листа Департаменту майнової політики Акціонерного товариства "Українська залізниця" вих. №ЦКМ-13/4699 від 15.12.2023 визначено заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" у розмірі 18 000,00 грн., рахунок №12 від 21.12.2023 року на суму 18 000,00 грн. оформлений позивачем та міститься в матеріалах справи, оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" 29.01.2024. Тому факт оплати рахунку не ставить в залежність його отримання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Таким чином, наведені обставини виключають можливість для висновку про виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" зобов'язання у визначеному Акціонерним товариством "Українська залізниця" розмірі щодо оплати послуг за Договором №П/НРП-191748/НЮ від 29.11.2019.
Відтак суд не вбачає правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Директ" грошових коштів у розмірі 2 838 518,32 грн.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 20.03.2025.
Суддя Т.М. Ващенко