ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2025Справа № 910/13309/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ-ФАРМ» (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55)
про стягнення 9 153,94 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ-ФАРМ» (далі - відповідач, ТОВ «ДЕНДІ-ФАРМ») про стягнення 9 153,94 грн, з яких: 7 238,98 грн основного боргу, 623,24 грн пені, 252,24 грн інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 77,71 грн та 15% штрафу у розмірі 961,77 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 1122/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 29.08.2019 в частині оплати передбачених цим правочином платежів у період з 01.01.2024 по 30.09.2024, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, на яку були нараховані пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що інформаційна вивіска з позначенням «АПТЕКА» та/або «VIRIDIS» не є рекламою у відповідності до частини шостої ст. 9 Закону України «Про рекламу» та п. 1.6. Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 05.02.2019 № 207, та п. 161 Ліцензійних умов, оскільки відповідач здійснює ліцензійне провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами в спеціалізованих магазинах, а саме у власній мережі аптек «VIRIDIS», який є власником вказаного знаку, що підтверджується свідоцтвом на знак для товарів та послуг, у зв'язку з чим відповідач не має сплачувати кошти за розміщення вивісок які не є рекламою.
Також представник відповідача зазначав, що приміщення, які розташовані за адресами місць для розміщення рекламного засобу згідно договору за відповідними дозволами, за користування якими позивачем заявлено основний борг, перебували в оренді у відповідача і були повернуті їм 10.06.2024 - м. Київ, вул. Братиславська, буд. 8 (28.06.2024 часткове анулювання ліцензії - припинено провадження господарської діяльності аптеки № 8 «VIRIDIS»), 31.03.2023 - м. Київ, просп. Сводоби, буд. 15/1 8 (14.04.2023 часткове анулювання ліцензії - припинено провадження господарської діяльності аптеки № 4 «VIRIDIS»), 10.09.2022 - м. Київ, вул. Ярославська, буд. 26 (21.09.2022 часткове анулювання ліцензії - припинено провадження господарської діяльності аптеки № 3 «VIRIDIS»), у зв'язку з чим наведене виключає обставини користування відповідачем зазначених приміщень в заявлений позивачем період з 01.01.2024 по 30.09.2024, крім користуванням до 10.06.2024 приміщенням, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Братиславська, буд. 8. Станом на сьогодні за вказаними адресами знаходяться інші суб'єкти господарської діяльності.
На думку представника відповідача, згідно пп. 5 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314, періодичні платежі відстрочені на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.
Крім того, відповідач, в порушення умов п. 4.2.1. , п. 6.1.4. та п. 6.9. договору, не отримував від позивача ні рахунків, ні повідомлень про зміну розміру плати, ні претензії, ні пропозиції врегулювати спір в досудовому порядку, у зв'язку з позивач порушив умови договору звернувшись до суду з передчасними вимогами.
27.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти аргументів представника відповідача, посилаючись на те, що підписавши (уклавши) договір, відповідач, серед іншого, взяв на себе зобов'язання здійснювати розрахунки за надане йому право користування місцями для розміщення рекламних засобів на підставі наданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами, дію яких згідно зі ст. 11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» продовжено на період діє воєнного стану та до кінця року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення або скасування. Заява про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами від відповідача
не надходила.
Представник позивача зазначав, що припинення провадження діяльності за певними адресами (припинення договорів оренди приміщень) та припинення дії ліцензій з провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами не є підставою анулювання дозволу на розміщення рекламного засобу та підставою припинення зобов'язань з оплати за укладеним між сторонами договором. Наразі наявний факт зайняття місць для розміщення рекламних засобів відповідачем, оскільки відповідно до дозволів на розміщення зовнішньої реклами таке право зберігається за відповідачем; інші суб'єкти господарювання позбавлені права на розміщення зовнішньої реклами, оскільки місця для розміщення рекламних засобів, згідно наданих відповідачу дозволів обліковуються за ним на підставі діючих дозволів на розміщення зовнішньо реклами відповідача.
Крім того, наявність торговельної марки не є підставою для звільнення від сплати за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва; отримавши дозволи на розміщення рекламних засобів, відповідач вправі на рекламних засобах розміщувати будь-яку форму та зміст зовнішньої реклами, що не заборонений Законом.
Також, на думку представника позивача, відповідач помилково застосовує пп. 5.1. постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» до спірних правовідносин, що є предметом у даній судовій, оскільки відповідачем не справляється плата за отримання дозволу на розміщення рекламного засобу як за документ дозвільного характеру, що передбачено вказаною постановою, саме договірні відносини та зобов'язання є підставою нарахування з огляду на специфіку нормативно-правового регулювання розміщення зовнішньої реклами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.08.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - робочий орган) та ТОВ «ДЕНДІ-ФАРМ» (далі - рекламорозповсюджувач) був укладений Договір № 1122/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що за цим Договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).
Відповідно до п. 1.2. Договору, рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до Договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим Договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Дія та умови цього Договору розповсюджується на усі встановлені за Рекламорозповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Встановлення/продовження будь-якого пріоритету та надання/продовження будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення до них змін, анулювання/припинення здійснюється на підставі відповідного наказу робочого орган розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 3.1. Договору).
Згідно з п. 3.2. Договору, робочий орган та/або КП «Київреклама» здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Умовами пп. 4.1.1. п. 4.1. Договору передбачено, що робочий орган має право на підставі відповідних рішень робочого органу про встановлення/продовження пріоритету та рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу нараховувати та вимагати спати за тимчасове користування місцем, змінювати розмір нарахувань за тимчасове користування місцем у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі РЗ, площі РЗ, зонального коефіцієнту та базового тарифу.
Робочий орган зобов'язаний формувати рахунки на оплату за тимчасове користування місцем, інших платежів, штрафних санкцій (пп. 4.2.1. п. 4.2. Договору).
Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. Договору, рекламорозповсюджувач зобов'язаний добросовісно, в повному обсязі та своєчасно виконувати умови Договору, дотримуватись вимог Порядку, положень законодавства, що регулює відносини, які виникають у процесі розповсюдження реклами та благоустрою населених пунктів.
Рекламорозповсюджувач зобов'язаний: не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі уразі встановлення/продовження пріоритету; у повному обсязі та у встановлені строки без пред'явлення претензії (вимоги) сплачувати штрафні санкції у разі прострочення строків (порушення термінів) сплати та вчинення інших порушень умов Договору (пп. 5.2.3. та пп. 5.2.4. п. 5.2. Договору).
У п. 6.1 Договору сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (п. 6.3. Договору).
Згідно п. 6.4. Договору, плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов Договору та законодавства (п. 6.17. Договору).
Пунктом 6.5. Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу (п. 6.18. Договору).
Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовжені строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу (п. 6.6. Договору).
Пунктом 6.8. Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу (пп. 6.8.1.); до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу (пп. 6.8.2.).
У разі зміни розміру оплати, а також інших тарифів, що впливають на розмір плати за тимчасове користування місцем, робочий орган повідомляє про це рекламорозповсюджувача протягом 15 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення шляхом направлення відповідного повідомлення та примірника додаткової угоди для підписання. При цьому протягом 15 календарних днів з дня отримання рекламорозповсюджувачем такого повідомлення він зобов'язаний підписати додаткову угоду до Договору (Адресний перелік). У разі ненадання робочому органу підписаної рекламорозповсюджувачем додаткової угоди це не звільняє його від сплати за зміненими розмірами плати за тимчасове користування місцем.
Рекламорозповсюджувач сплачує новий розмір плати за тимчасове користування місцем з дати набрання чинності відповідним опорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у незалежності від отримання повідомлення про зміну розмірів плати (п. 6.9. Договору).
Відповідно до п. 6.13. Договору, розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
Умовами п. 6.14. Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на зазначений казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
У разі недостатності суми проведення платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу - основна сума боргу; у другу чергу - пеня та штрафи (п. 6.16. Договору).
Згідно п. 7.2. Договору, робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
У п. 7.3. Договору сторони погодили, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Відповідно до п. 7.8. Договору, усі спори, що виникають при виконанні умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів у досудовому порядку врегулювання спору. У разі недосягнення згоди, сторони вирішують їх у судовому порядку.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього Договору в цілому (п. 8.1 Договору).
Згідно з п. 8.2. Договору, цей Договір припиняється внаслідок, зокрема: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було.
29.08.2019 між сторонами було підписано Адресний перелік № 1, що є Додатком № 1 до Договору, згідно з яким рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресами: 1. Деснянський р-н, вул. Братиславська, 8 (№ дозволу - 69022-18); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом на фасаду будинку (будівлі) розміри 0.750х0.750; площа - 1.1250; розмір плати за місяць - 345,94 грн; дати початку та кінця строку дії дозволу - 05.11.2018/04.11.2023 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 2004 від 05.11.2018). 2. Деснянський р-н, вул. Братиславська, 8 (№ дозволу - 69027-18); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 2.950х0.350; площа - 1.0325; розмір плати за місяць - 317,49 грн; дати початку та кінця строку дії дозволу - 05.11.2018/04.11.2023 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 2004 від 05.11.2018). 3. Подільський р-н, просп. Свободи, 15/1 (№ дозволу - 69841-18); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 4.050х0.700; площа - 2.8350; розмір плати за місяць - 581,18 грн; дати початку та кінця строку дії дозволу - 26.02.2019/25.02.2024 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 326 від 26.02.2019).
29.08.2019 між сторонами було підписано Адресний перелік № 2, що є Додатком № 2 до Договору, згідно з яким рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресами: 1. Подільський р-н, вул. Ярославська, 26 (№ дозволу - 72864-19); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 1.050х0.350; площа - 1.0000; розмір плати за місяць - 205,00 грн; дати початку та кінця строку дії дозволу - 21.06.2019/20.09.2019 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 875 від 21.06.2019). 2. Подільський р-н, вул. Ярославська, 26 (№ дозволу - 72876-19); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 1.015х0.180; площа - 1.0000; розмір плати за місяць - 205,00 грн; дати початку та кінця строку дії дозволу - 21.06.2019/20.09.2019 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 875 від 21.06.2019).
04.10.2019 між сторонами було підписано Адресний перелік № 3, що є Додатком № 3 до Договору, згідно з яким рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресами: 1. Подільський р-н, вул. Ярославська, 26 (№ дозволу - 72864-19); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 1.050х0.350; площа - 1.0000; розмір плати за місяць - 205,00 грн; дати початку та кінця строку дії дозволу - 30.08.2019/29.08.2024. 2. Подільський р-н, вул. Ярославська, 26 (№ дозволу - 72876-19); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 1.015х0.180; площа - 1.0000; розмір плати за місяць - 205,00 грн; дати початку та кінця строку дії дозволу - 30.08.2019/29.08.2024.
Розмір плати в адресних переліках визначається та розраховується на підставі Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 № 2341, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 26.12.2018 за № 294/2142.
27.01.2020 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1122/19-1, що є Додатком № 4 до Договору, згідно умов якої п. 6.14. Договору викладено у новій редакції: «плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на зазначений казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Номер казначейського рахунку для переказу плати визначається органами Державної казначейської служби відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, та вказується у рахунку. Сплата заборгованості та штрафних санкцій за прострочення здійснення платежів за періоди попередніх років переказується на рахунки у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, що є дійсними на момент проведення переказів. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.».
13.09.2023 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1122/19-2, що є Додатком № 5 до Договору, згідно з якою, у зв'язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» відповідно до підпункту 5 пункту 1 якої строки дії діючих строкових документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, сторони погодили, що:
1.1. Датою закінчення строку дії дозволу(ів), яка(i) зазначена(i) в Адресному(их) переліку(ах) до Договору є календарна дата, на яку припадає закінчення тримісячного строку з дня припинення чи скасування воєнного стану.
1.2. Положення цієї Угоди застосовується виключно до дозволів, наданих Рекламорозповсюджувачу на підставі відповідних розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які зазначені в Адресному(их) переліку(ах) до Договору та строк дії яких закінчується у період дії воєнного стану в Україні, введеного згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Закопом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-1X, а саме: 1. № дозволу - 69022-18; тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція, що розміщується під кутом на фасаду будинку (будівлі) розміри 0.750х0.750; місце розміщення (адресу) рекламних засобів - Деснянський р-н, вул. Братиславська, 8; площа - 1.1250; розмір плати за місяць - 345,94 грн. 2. № дозволу - 69027-18; тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 2.950х0.350; місце розміщення (адресу) рекламних засобів - Деснянський р-н, вул. Братиславська, 8; площа - 1.0325; розмір плати за місяць - 317,49 грн.
1.3. Рекламорозповсюджувач зобов'язується оплачувати виставлені Робочим органом рахунки за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) щодо дозволів, строки дії яких с такими, що автоматично продовжені.
Дозволи № 69022-18 та № 69027-18 на розміщення рекламного засобу з 05.11.2018 надані відповідачу розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.11.2018 № 2004 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Дозвіл № 69841-18 на розміщення рекламного засобу з 26.02.2019 наданий відповідачу розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.02.2019 № 326 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Дозволи № 72864-19 та № 72876-19 на розміщення рекламного засобу з 30.08.2019 надані відповідачу розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.08.2019 № 1540 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
На підставі зазначених дозволів у період з 01.01.2024 по 30.09.2024 відповідачу надано право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, проте оплату за таке користування здійснював не у повному обсязі.
Зокрема, відповідач не оплатив виставлені позивачем у спірний період рахунки № 156772 від 05.01.2024 на загальну суму 1 654,61 грн (рахунок коригування № 156808 від 05.01.2024 на суму - 827,30 грн), № 160940 від 12.02.2024 на загальну суму 741,73 грн (рахунок коригування № 160941 від 12.02.2024 на суму - 370,86 грн), № 162639 від 14.02.2024 на загальну суму 912,88 грн (рахунок коригування № 162640 від 14.02.2024 на суму - 456,43 грн), № 169214 від 14.03.2024 на загальну суму 1 654,61 грн (рахунок коригування № 169216 від 14.03.2024 на суму - 827,30 грн), № 171476 від 10.04.2024 на загальну суму 1 654,61 грн (рахунок коригування № 171477 від 10.04.2024 на суму - 827,30 грн), № 177426 від 13.05.2024 на загальну суму 640,48 грн (рахунок коригування № 177428 від 13.05.2024 на суму - 320,22 грн), № 177430 від 13.05.2024 на загальну суму 1 014,12 грн (рахунок коригування № 177431 від 13.05.2024 на суму - 507,04 грн); № 181463 від 13.06.2024 на загальну суму 1 654,61 грн (рахунок коригування № 181464 від 13.06.2024 на суму - 827,30 грн), № 184275 від 09.07.2024 на загальну суму 1 654,61 грн (рахунок коригування № 184276 від 09.07.2024 на суму - 827,30 грн); № 187505 від 09.08.2024 на загальну суму 1 654,61 грн (рахунок коригування № 187506 від 09.08.2024 на суму - 827,30 грн); № 192182 від 12.09.2024 на загальну суму 1 654,61 грн (рахунок коригування № 192183 від 12.09.2024 на суму - 827,30 грн), на загальну суму 7 445,83 грн (14 891,48 грн - 7 445,65 грн), та, внаслідок чого, з урахуванням часткової оплати на суму 206,85 грн, що відображено у Довідці про стан рахунків ТОВ «ДЕНДІ-ФАРМ» по рахунка-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, які виписані з 01.01.2024 по 30.09.2024 станом на 01.10.2024, виникла заборгованість в сумі 7 238,98 грн (7 445,83 грн - 206,85 грн).
Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем, за твердженнями позивача, умов укладеного між сторонами Договору в частині своєчасної оплати за користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, що призвело до виникнення відповідної заборгованості і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.
Договірні відносини сторін виникли на підставі укладеного між сторонами Договору № 1122/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 29.08.2019.
Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша ст. 903 ЦК України).
Правовідносини, пов'язані із розміщенням зовнішньої реклами у місті Києві, регулюються Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила розміщення зовнішньої реклами), Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженими розпорядженням Київської міської ради від 05.02.2019 № 207 (далі - Порядок № 207), Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 та іншими нормативними актами України.
Так, згідно з визначенням термінів, наведених у ст. 1 Закону України «Про рекламу», зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною першою ст. 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Положеннями п. 23 та п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами передбачено, що дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Судом вище встановлено, що на підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами» надано дозволи на розміщення рекламних засобів, копії яких міститься у матеріалах справи.
Строк дії вказаних документів дозвільного характеру, згідно умов Договору, положень п. 2-2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» від 18.03.2022 № 314 (далі - Постанова № 314), продовжено на період дії воєнного стану та до кінця календарного року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, але не менше трьох місяців з дня його припинення чи скасування.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що згідно пп. 5 п. 1 Постанови № 314, періодичні платежі відстрочені на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.
Так, пп. 5 п. 1 Постанови № 314 передбачено, що строки дії діючих строкових ліцензій та автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).
Проте, відповідачем не враховано, що платежі, які позивач просить стягнути з відповідача, не справляються за отримання дозволу на розміщення рекламного засобу як за документ дозвільного характеру, що передбачено вказаною постановою, а мають бути здійснені за узгодженими сторонами умовами Договору.
Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами частини першої ст. 193 ГК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Так, відповідно до п. 6.14. Договору, плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на зазначений казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини п'ятої ст. 254 ЦК України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.
Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов'язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов'язання до відповідного числа місяця.
Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 ЦК України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 ЦК України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.
Так, відповідач як добросовісний суб'єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов'язання з оплати не пізніше 20-го числа поточного місяця міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов'язання підлягало виконанню.
Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов'язання з оплати за кожен місяць протягом всього терміну дії Договору.
Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов'язання з оплати у кожному місяці для його виконання не пізніше 20-го числа поточного місяця, то відповідно підстави для застування частини п'ятої ст. 254 ЦК України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.
Таким чином, відповідач повинен був щомісячно здійснювати оплату не пізніше 20-го числа поточного місяця.
Розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць (п. 6.13. Договору).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що не користувався приміщеннями, які розташовані за адресами місць для розміщення рекламного засобу згідно Договору за відповідними дозволами, оскілки останні знаходились в оренді та були повернуті власникам до заявленого позивачем спірного періоду з 01.01.2024 по 30.09.2024 (крім користування до 10.06.2024 приміщенням, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Братиславська, буд. 8), а станом на подачу відзиву на позовну заяву за вказаними адресами знаходяться інші суб'єкти господарської діяльності.
Проте, слід зазначити, що п. 2.11.1. Порядку № 207 передбачено, що підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальний власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання (продовження) дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.
Згідно п. 6.6. Договору, плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовжені строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу
Пунктом 6.8. Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу (пп. 6.8.1.); до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу (пп. 6.8.2.).
Відповідно до п. 1.1. Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 № 2341 (далі - Порядок № 2341), плата нараховується включно до дати закінчення строку дії дозволу або до дати видання розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) про анулювання дозволу. Аналогічні положення викладені у пп. 2.11.9. Порядку № 207.
Згідно з п. 8.1. та 8.2. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Договір припиняється внаслідок, зокрема: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу.
Проте, відповідачем не надано доказів закінчення строку дії дозволів на розміщення рекламних засобів, наданих відповідачу за Договором, та прийняття виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) розпоряджень про їх анулювання, у зв'язку з чим договірні зобов'язання відповідача з оплати за тимчасовим користуванням місцем за спірний період підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані.
При цьому, п. 6.5. та п. 6.18. Договору перебачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності рекламного засобу на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу. Вказане кореспондується з пп. 2.11.6. Порядку № 207.
Заперечення відповідача, що інформаційна вивіска з позначенням «АПТЕКА» та/або «VIRIDIS» не є рекламою у відповідності до частини шостої ст. 9 Закону України «Про рекламу» та п. 1.6. Порядку № 207, у зв'язку з чим він не має сплачувати кошти за розміщення вивісок які не є рекламою, не приймаються судом до уваги, оскільки спірним Договором обумовлено здійснення плати за тимчасове користування місцями для розміщення та експлуатації рекламного засобу на підставі відповідних діючих дозволів, на отримання якого відповідач самостійно звертався до відповідних органів із наданням відповідного пакету документів.
Приймаючи до уваги викладене, судом встановлено, що у період з 01.01.2024 по 30.09.2024 відповідачу були надані у платне користування місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, проте оплату за таке користування відповідач здійснював не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 7 238,98 грн, вимоги про стягнення якої визнаються судом законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Слід зазначити, що твердження відповідача відносно порушення позивачем умов Договору та звернення до суду з передчасними вимогами, оскільки відповідач не отримував від позивача ні рахунків, ні повідомлень про зміну розміру плати, спростовуються умовами пп. 5.2.3. п. 5.2. та п. 6.14. Договору, якими передбачено обов'язок відповідача самостійно отримувати рахунки та сплачувати їх, а факт неотримання рахунку не звільняє останнього від здійснення таких оплат, та п. 6.9. Договору, яким встановлено обов'язок відповідача здійснювати оплату в новому розмірі за тимчасове користування місцем з дати набрання чинності відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у незалежності від отримання повідомлення про зміну розмірів плати.
Відносно аргументів відповідача щодо неотримання від позивача претензій, пропозицій врегулювати спір в досудовому порядку, що є порушенням позивачем умов Договору та звернення до суду з передчасними вимогами, слід зазначити наступне.
Згідно позиції, викладеній у постанові Верховного суду від 26.03.2020 у справі № 1.380.2019.002646 та від 17.04.2020 № 520/6589/19, досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлений у законі випадків.
Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує. Вказана правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі 1-2/2002.
Посилання відповідача на те, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору є необґрунтованим, оскільки кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до частини першої ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст. 19 ГПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Таким чином, недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб'єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.
Отже, сторона, що постраждала, може звернутися за вирішенням господарського спору безпосередньо до суду, не дотримуючись жодної процедури його досудового врегулювання, за винятком випадків, коли обов'язковість дотримання процедури досудового врегулювання спору передбачено ратифікованим Україною міжнародним договором. Аналогічні правова позиція висловлена послідовно у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 27.12.2018 у справі № 127/8837/16-ц, від 25.04.2019 у справі № 175/1387/16-ц, від 22.05.2019 у справі № 569/2609/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 2-2550/09.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачений п. 7.3. Договору, у розмірі 15% простроченої суми у розмірі 961,77 грн, пеню у розмірі 623,24 грн, які розраховані щомісячно за загальний період прострочення з 21.01.2024 по 01.10.2024, а також 3% річних у розмірі 77,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 252,24 грн, які розраховані щомісячно за загальний період прострочення з 20.01.2024 по 01.10.2024.
В силу приписів ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини першої ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦК України).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
В силу положень частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, згідно п. 7.2. Договору, робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.
Робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми (п. 7.3. Договору).
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення неустойки та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він розрахований арифметично правильно, що має наслідком задоволення цих вимог у заявленому розмірі 623,24 грн.
Суд також перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу, передбачений п. 7.3. Договору, і встановив, що розрахунок здійснено арифметично правильно, що має наслідком задоволення цих вимог у заявленому розмірі 961,77 грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами п. 7.2. Договору сторони погодили, що робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача три відсотки річних від простроченої суми.
Перевіривши наданий розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем помилково обрано початок нарахування 3% річних з 20 числа поточного місяця, що є останнім днем строку оплати тимчасового користування, у зв'язку з чим, враховуючи положеннями ст. 253 ЦК України, судом здійснено власний розрахунок 3% річних, згідно з яким позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 77,12 грн.
Суд також перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановив, що розрахунок здійснено арифметично правильно, що має наслідком задоволення цих вимог у заявленому розмірі 252,24 грн.
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 3 028,00 грн.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНДІ-ФАРМ» (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55, ідентифікаційний код 37396703) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 41348526) 9 153 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн 35 коп., з яких: 7 238 (сім тисяч двісті тридцять вісім) грн 98 коп. основного боргу, 623 (шістсот двадцять три) грн 24 коп. пені, 252 (двісті п'ятдесят дві) грн 24 коп. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 77 (сімдесят сім) грн 12 коп. та 15% штрафу у розмірі 961 (дев'ятсот шістдесят одна) грн 77 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 80 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано: 19.03.2025.
Суддя М.Є. Літвінова