вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
20.03.2025м. ДніпроСправа № 904/1217/25
За заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
до особи, яка може отримати статус учасника справи: Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (ідентифікаційний код 00168076; вул. Сухий Острів, 3, м. Дніпро, 49000)
про забезпечення позову до його пред'явлення
Суддя Євстигнеєва Н.М.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, в якій просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Днпроважмаш", оформленого Протоколом засідання №444 від 13.03.2025, справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на якому засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Наталею Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №№ 188, 189;
- заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), зокрема, але не виключно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, а також нотаріусам, посадовим особам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, що перебувають у трудових відносинах із суб'єктом державної реєстрації/суб'єктом державної реєстрації прав, посадовим особам Міністерства юстиції, його територіальних органів, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку державних реєстраторів та посадових осіб, якими в умовах воєнного стану проводиться державна реєстрація, нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, проводити реєстраційні дії стосовно Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" щодо зміни відомостей про керівника (директора) товариства, зміни керівника (директора) товариства (про звільнення та/або призначення керівника (директора) товариства), внесення відомостей про будь-які органи з нагляду та/або контролю діяльності товариства (наглядова рада, тощо), щодо тимчасового відсторонення від виконання повноважень керівника (директора) товариства.
Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде вимога про:
- визнання недійсним рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Днпроважмаш", оформленого Протоколом засідання №444 від 13.03.2025, справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на якому засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Наталею Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №№ 188, 189.
В обгрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову заявник зазначає, що згідно протоколу №429 засідання Наглядової ради АТ "Дніпроважмаш" від 21.02.2024 вирішено, зокрема, обрати ОСОБА_1 директором АТ "Дніпроважмаш" з 22.02.2024, шляхом переводу його з посади заступника директора АТ "Дніпроважмаш" із загальних питань дирекції (№50). Термін призначення - до прийняття Наглядовою радою Товариства рішення про припинення повноважень. Встановлено строк для проведення інвентаризації активів Товариства та передання справ від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 - до 22.03.2024. Встановлено для призначеного директора строк випробування до 31.03.2024. При цьому, Наглядовій раді прийняти відповідне рішення щодо результатів проходження випробування не пізніше 27.03.2024. Також затверджено умови контракту, що укладатиметься з директором АТ "Дніпроважмаш" ОСОБА_1 , та уповноважено члена Наглядової ради - ОСОБА_5 підписати контракт з директором АТ "Дніпроважмаш" - ОСОБА_1
22.02.2024 між АТ "Дніпроважмаш" та ОСОБА_1 було укладено контракт, на підставі якого між сторонами виникли трудові правовідносини (строковий трудовий договір). Контрактом були обумовлені суттєві умови трудової угоди: строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці, умови розірвання договору, в тому числі дострокового.
Відповідно до Наказу АТ "Дніпроважмаш" №230/к/тр від 22.02.2024 про вступ на посаду, ОСОБА_1 з 22.02.2024 розпочав виконувати обов'язки директора АТ "Дніпроважмаш" на умовах, визначених контрактом від 22.02.2024 та рішенням Наглядової ради від 21.02.2024 №429. Підстава: протокол Наглядової ради від 21.02.2024 №429.
13 березня 2025 року відбулося засідання Наглядової ради АТ "Дніпроважмаш", на якому прийнято рішення:
- припинити з 24.03.2025 (останній робочий день) повноваження директора АТ "Дніпроважмаш" ОСОБА_1 та звільнити його з посади за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України (питання перше порядку денного);
- обрати ОСОБА_6 директором АТ "Дніпроважмаш" з 25.03.2025 шляхом переводу його з посади першого заступника АТ "Дніпроважмаш". Термін призначення - до прийняття Наглядовою радою товариства рішення про припинення повноважень. Встановити строк для проведення інвентаризації активів товариства з 14 по 24 березня 2025 року та строк передання справ від ОСОБА_1 до ОСОБА_6 - до 24.03.2025 (друге питання);
- затвердити умови контракту, що укладатиметься з директором АТ "Дніпроважмаш" ОСОБА_6 . Визначити ОСОБА_2 особою, яка має повноваження на підписання контракту від імені товариства з директором товариства (третє питання);
- доручити директору товариства здійснити всі необхідні дії щодо державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та громадських формувань змін до відомостей, пов'язаних зі зміною директора товариства (четверте питання).
18.03.2025 ОСОБА_1 було вручено повідомлення про припинення повноважень директора АТ "Дніпроважмаш", датоване 13.03.2025, відповідно до змісту якого Наглядовою радою АТ "Дніпроважмаш", згідно абз.5 п.6.2 контракту з директором АТ "Дніпроважмаш" від 22.02.2024, прийнято рішення про припинення повноважень директора ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст.99 ЦК України, ст. 84 Закону України "Про акціонерні товариства", п.10.6 Статуту АТ "Дніпроважмаш" (протокол засідання Наглядової ради від 13.03.2025 №444).
Заявник вважає, що рішення Наглядової ради АТ "Дніпроважмаш", оформлене протоколом засідання Наглядової ради від 13.03.2025 №444, про припинення повноважень директора ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст.99 ЦК України, ст. 84 Закону України "Про акціонерні товариства", п.10.6 Статуту АТ "Дніпроважмаш" прийнято з порушенням як норм чинного законодавства, так і установчих документів товариства.
Зокрема, згідно протоколу №444, 13.03.2025 засідання Наглядової ради було проведене за допомогою технічних засобів електронних комунікацій, а саме месенджера Теlegram шляхом проведення аудіоконференції, тобто, без забезпечення належної ідентифікації результатів голосування, тоді як Положенням про Наглядову раду АТ"Дніпроважмаш" також передбачено застосування електронного документообігу з використанням кваліфікованого електронного підпису її членів з метою ідентифікації останніх та забезпечення їх участі за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Крім того, всупереч Статуту та Положенню про Наглядову раду АТ "Дніпроважмаш", Наглядовою радою прийнято рішення з питань, що належать до компетенції комітету з питань призначень та визначення винагороди посадовим особам товариства, без пропозицій відповідного комітету, оформлених відповідним проектом рішення Наглядової ради.
Разом з цим, у заявника наявні обґрунтовані сумніви щодо проведення засідання Наглядової ради АТ "Дніпроважмаш" взагалі. Відповідно до спірного рішення на засіданні були присутні члени Наглядової ради, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . За наявною у заявника інформацією, фактично збори Наглядової ради не проводились, а відповідне рішення прийнято одноособово Головою Наглядової ради Коноваловим Станіславом Васильовичем, про що свідчить його підпис на відповідному протоколі.
Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" надало до суду заперечення на заяву про забезпечення позову, вважає, що заява не може бути задоволена з наступних підстав:
позивачем порушено правила юрисдикції господарських судів, визначені ст. 20 ГПК України. Позивач має намір оскаржити рішення наглядової ради, як таке, що порушує його трудові права як працівника акціонерного товариства, а розгляд трудових спорів не належить до компетенції господарських судів;
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 1 ст. 139 ГПК України, зокрема, в ній не зазначено: змісту предмету майбутнього позову; зазначений в заяві спосіб забезпечення позову - зупинити дію рішення Наглядової Ради Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", не визначений ст. 137 ГПК України; не вказано ціну позову; не наведено у Заяві пропозиції щодо зустрічного забезпечення;
заявником не надано доказів сплати судового збору за розгляд заяви, в якій зазначено два заходи забезпечення позову;
заявник не надав жодного доказу на вчинення відповідачем дій, які унеможливлюють в майбутньому виконання актів правосуддя і задоволених вимог позивача, які заявник не вказує.
Під час розгляду цієї заяви перед судом постало питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які полягають у зупиненні дії рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Днпроважмаш", оформленого Протоколом засідання №444 від 13.03.2025 та забороні державним реєстраторам проводити реєстраційні дії пов'язані зі зміною відомостей про керівника (директора) товариства, зміною керівника (директора) товариства (про звільнення та/або призначення керівника (директора) товариства), внесення відомостей про будь-які органи з нагляду та/або контролю діяльності товариства (наглядова рада, тощо), щодо тимчасового відсторонення від виконання повноважень керівника (директора) товариства.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде визнання недійсним рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Днпроважмаш", оформленого Протоколом засідання №444 від 13.03.2025, справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на якому засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Наталею Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №№ 188, 189.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Відповідно до вимог частини першої статі 137 Господарського процесуального кодексу позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, захід забезпечення позову, а саме заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.08.2020 року у справі № 907/73/19).
Відповідно до ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Відповідно до ч. 10 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Судом перевірено та встановлено, що наведені в заяві заходи забезпечення позову не підпадають під обмеження, встановлені в ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відповідності до ч. 10 с. 137 Господарського процесуального кодексу України заборони стосуються лише корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Зі змісту заяви вбачається, що без вжиття вказаних заходів забезпечення позову, відповідач та інші особи матимуть можливість на підставі рішення наглядової ради, законність якого має оскаржити заявник в судовому порядку, до прийняття рішення у справі, здійснювати юридично значимі дії, що значно ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В той же час, заходи забезпечення не порушують інтересів відповідача та інших осіб, а дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушенню прав позивача.
При цьому, виходячи з фактичних обставин та балансу інтересів сторін, обрані позивачем заходи забезпечення спрямовані на тимчасове обмеження, оскільки виконання оскаржуваного рішення в разі визнання його незаконним призведе до понесення заявником додаткових затрат коштів та часу на відновлення свого права.
Натомість, відповідні обмежувальні заходи не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для АТ та інших осіб.
У зв'язку з чим, обрані заявником заходи забезпечення позову є адекватними і пов'язаними з майбутнім предметом спору заходами забезпечення позову, відповідають ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, дозволять уникнути ускладнень виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Враховуючи те, що предметом майбутнього спору є вимога немайнового характеру, при вирішення питання необхідності вжиття заходів забезпечення позову має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття відповідних заходів як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у немайнових спорах має досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).
Як вказувалось вище, звертаючись із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", оформленого Протоколом засідання №444 від 13.03.2025 та заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії пов'язані зі зміною відомостей про керівника (директора) товариства, зміною керівника (директора) товариства (про звільнення та/або призначення керівника (директора) товариства), внесення відомостей про будь-які органи з нагляду та/або контролю діяльності товариства (наглядова рада, тощо), щодо тимчасового відсторонення від виконання повноважень керівника (директора) товариства.
Заявник зазначає, що за наявною в нього інформацією фактично збори Наглядової ради не проводились, а відповідний протокол був підписаний лише одним членом Наглядової ради та Корпоративним секретарем товариства, про що, додатково свідчить той факт, що за наявною у нього інформацією член Наглядової ради ОСОБА_10 та ОСОБА_7 перебувають за межами України, більш того, часові пояси перебування окреслених осіб робили б неможливим проведення відповідних зборів одночасно, не кажучи про неможливість підтвердження того факту, що саме ці особи перебували на аудіоконференції, якщо така і мала б місце. Інші ж два члени Наглядової ради - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за наявною у мене інформацією, перебували в межах України, але участі у жодній аудіоконференції 13 березня 2025 року не брали.
Отже, необхідність задоволення цієї заяви полягає у недопущенні порушення трудових прав та інтересів позивача у вигляді звільнення з посади директора, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом про державну реєстрацію (постанови Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20).
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19.03.2025 за кодом 00168076 міститься інформація про Акціонерне товариство "Дніпроважмаш". Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Сухий Острів, будинок 3. Керівник ОСОБА_1 .
Як вже було зазначено, ОСОБА_1 просить заборонити вчиняти реєстраційні дії стосовно Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" щодо:
- зміни відомостей про керівника (директора) товариства, зміни керівника (директора) товариства (про звільнення та/або призначення керівника (директора) товариства),
- внесення відомостей про будь-які органи з нагляду та/або контролю діяльності товариства (наглядова рада, тощо),
- щодо тимчасового відсторонення від виконання повноважень керівника (директора) товариства.
При цьому забороні підлягає вчинення не будь-яких дій, зокрема, внесення до ЄДР не будь-яких відомостей стосовно АТ "Дніпроважмаш", а лише тих, що можуть призвести до можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, можуть ускладнити виконання рішення суду (у разі його ухвалення на користь позивачів) та викликати труднощі при його виконанні. Такі заходи мають прямо стосуватись предмету позову.
Зі змісту заяви про вжиття заходів до забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_1 має намір оскаржити рішення Наглядової ради товариства (звернутися до суду з позовом про визнання недійсним рішення), щодо припинення з 24.03.2025 (останній робочий день) повноваження директора АТ "Дніпроважмаш" ОСОБА_1 та звільнення його з посади за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 має намір оскаржити рішення Наглядової ради щодо припинення його повноважень як директора товариства та звільнення з посади, в заяві про забезпечення позову заявник вказав про необхідність заборони реєстраційних дій щодо зміни відомостей про керівника (директора) товариства, зміни керівника (директора) товариства (про звільнення та/або призначення керівника (директора) товариства), внесення відомостей про будь-які органи з нагляду та/або контролю діяльності товариства (наглядова рада, тощо) та щодо тимчасового відсторонення від виконання повноважень керівника (директора) товариства, що узгоджується з майбутнім предметом позову.
Вжиття наведеного заходу забезпечення позову щодо заборони вчинення реєстраційних дій, які пов'язані зі зміною відомостей про керівника (директора) товариства, зміною керівника (директора) товариства (про звільнення та/або призначення керівника (директора) товариства), достатньо для повної реалізації функцій інституту забезпечення позову у даній ситуації, спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у разі звернення ОСОБА_1 з позовом до суду та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Схожа правова позиція щодо можливості вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №904/4710/21.
Суд відзначає, що Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
При цьому, вжиття такого заходу забезпечення позову не потягне за собою жодних негативних наслідків для відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору.
Вжиття заявленого ОСОБА_1 заходу забезпечення до пред'явлення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
На думку суду, наведені вище обставини та долучені до заяви про вжиття заходів забезпечення позову докази, в своїй сукупності, є достатньо імовірною підставою для висновку про доцільність застосування судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Наглядової ради та заборони вчиняти дії щодо реєстрації змін відомостей про керівника (директора) товариства, змін керівника (директора) товариства (про звільнення та/або призначення керівника (директора) товариства), внесення відомостей про будь-які органи з нагляду та/або контролю діяльності товариства (наглядова рада, тощо), щодо тимчасового відсторонення від виконання повноважень керівника (директора) товариства.
Верховний Суд у постанові № 918/124/23 від 29.06.2023 звернув увагу, що забезпечення позову є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06).
У зв'язку з цим вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану. Тому відсутні підстави вважати, що права відповідача та баланс інтересів будуть порушені.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає вимоги заяви про вжиття заходів до забезпечення позову обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами першої, четвертою ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.
Згідно з частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
АТ "Дніпроважмаш", заперечуючи проти задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення зазначає, що заява не підлягає розгляду господарським судом.
У відповідності до вимог п.1 частини першої статті 137 ГПК України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову буде вимога про визнання недійсним рішення Наглядової ради про припинення повноважень Кобзєва Д.О. як директора товариства.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п'яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та робила правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17, від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18, від 16 жовтня 2019 року у справі № 752/10984/14-ц, від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18, від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19.
Тож, твердження АТ "Дніпроважмаш" щодо порушення заявником під час звернення із заявою про забезпечення позову до його (позову) подання правил юрисдикції господарських судів, яка визначена статтею 20 ГПК України, є безпідставним.
Також суд не вбачає підстав вважати заяву такою, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 139 ГПК України. Заява про забезпечення позову містить: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Позов про визнання недійсним рішення Наглядової ради є немайновим позовом, тому ціна позову, про забезпечення якого просить заявник, не зазначається.
Суд відхиляє доводи АТ щодо необхідності сплати судового збору за кожен вид забезпечення, оскільки судовий збір відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" сплачується за розгляд самої заяви незалежно від кількості обраних заявником видів забезпечення позову. Заявником сплачено судовий збір за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову згідно квитанції від 18.03.2025 у сумі 1 514,00грн, що відповідає вищенаведеним приписам Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 42, 136-141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення - задовольнити.
Зупинити дію рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Днпроважмаш", оформленого Протоколом засідання №444 від 13.03.2025, справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на якому засвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ромащенко Наталею Миколаївною та зареєстровано в реєстрі за №№ 188, 189.
Заборонити державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), зокрема але не виключно, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, а також нотаріусам, посадовим особам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, що перебувають у трудових відносинах із суб'єктом державної реєстрації/суб'єктом державної реєстрації прав, посадовим особам Міністерства юстиції, його територіальних органів, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку державних реєстраторів та посадових осіб, якими в умовах воєнного стану проводиться державна реєстрація, нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, проводити реєстраційні дії стосовно Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (ідентифікаційний код: 00168076; вул. Сухий Острів, 3, м. Дніпро, 49000) щодо зміни відомостей про керівника (директора) товариства, зміни керівника (директора) товариства (про звільнення та/або призначення керівника (директора) товариства), внесення відомостей про будь-які органи з нагляду та/або контролю діяльності товариства (наглядова рада, тощо), щодо тимчасового відсторонення від виконання повноважень керівника (директора) товариства.
Стягувач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
Боржник: Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" (ідентифікаційний код: 00168076; вул. Сухий Острів, 3, м. Дніпро, 49000)
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили - 20.03.2025.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 21.03.2028.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.М. Євстигнеєва