попереднього засідання
19 березня 2025 р. м. Вінниця Справа №902/1214/24
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанов Р.В., при секретарі Московчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за заявою: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
У провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Міліціанов Р.В.) перебуває справа №902/1214/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Н.О. Визначено дату проведення попереднього судового засідання у справі на 12.02.2025 року о 10:00 год.
02.01.2025 року до суду від АТ "Універсал Банк" надійшла заява б/н від 02.01.2025 року (вх. № 01-36/1/25) про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 1 548 519,07 грн у справі № 902/1214/24.
Ухвалою суду від 20.01.2025 року прийнято заяву Акціонерного товариства "Універсал Банк" (б/н від 02.01.2025 року) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1214/24 до свого провадження.
Також, зазначеною ухвалою заяви Акціонерного товариства "Універсал Банк" (б/н від 02.01.2025 року) та ОСОБА_2 (б/н від 15.01.2025 року) про визнання грошових вимог до боржника призначено до розгляду в судовому засіданні 12.02.2025 року.
30.01.2025 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшла заява (б/н від 30.01.2025 року) (вх.канц. № 01-36/116/25) про витребування від Комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" інформації щодо належності об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 боржнику та членам її сім'ї.
03.02.2025 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшов звіт про результати перевірки декларацій боржника (вх.канц. № 01-34/1099/25).
Ухвалою суду від 04.02.2025 року задоволено заяву арбітражного керуючого Белінської Н.О. (б/н від 30.01.2025 року) (вх.канц. № 01-36/116/25).
09.02.2025 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло повідомлення про результати розгляду заяви про визнання грошових вимог ОСОБА_2 (вх.канц. № 01-34/1314/25).
Ухвалою суду від 19.02.2025 року відкладено попереднє засідання, витребувано у Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для огляду у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-1154/11, виданого 11.06.2012 року Староміським районним судом м. Вінниці, а також платіжні доручення стосовно перерахування заборгованості на користь стягувача.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року відкладено попереднє засідання у справі № 902/1214/23 відкласти на 19.03.2025 року, судом визнано обов'язковою явку у судове засідання боржника ОСОБА_1 та кредитора ОСОБА_2 .
Зобов'язано боржника ОСОБА_1 та кредитора ОСОБА_2 надати письмові пояснення щодо проведення розрахунків за кредитним договором, а також первинні документи з приводу зняття обтяжень нерухомого майна; витребувано у Департамента надання адміністративних послуг Вінницької міської ради наявні документи з приводу припинення обтяжень за іпотечним Договором від 02.09.2004 року, номер запису про іпотеку 33346385, згідно заяви ОСОБА_2 (код - НОМЕР_2 ) від 25.09.2019 року.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року задоволено заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" (б/н від 02.01.2025 року) (вх. № 01-36/1/25) (з урахуванням уточненої редакції (б/н від 24.02.2025 року) (вх.канц. № 01-36/221/25) про визнання конкурсних грошових вимог до боржника.
Визнано конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ Банк" до боржника фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі: 1 545 866,44 грн - заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів) та 4 844,80 грн - судового збору за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів).
У судовому засіданні 19.03.2025 року прийняли участь арбітражний керуючий, представник кредитора, боржника та представник ОСОБА_2 .
Особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду не прибули.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
17.01.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 (б/н від 15.01.2025 року) про визнання грошових вимог до боржника в сумі 101 788,19 грн.
Зі змісту поданої заяви встановлено, що вимоги заявлено на підставі Кредитного договору №02/09/2004/840-КВ/44 від 02.09.2004 року, Договору № 02/09/2004/840-КВ/44 купівлю-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 23.09.2019 року та Додатку №1 до Договору № 02/09/2004/840-КВ/44 від 23.09.2019 року.
Заборгованість становить 101 788,19 грн, з яких: 74 026,72 грн основний борг, 3 758,37 грн відсотки, 24 003,10 грн пеня (т. 2 а.с. 29-46).
20.01.2025 року від керуючої реструктуризацією, арбітражної керуючої Белінської Н.О. надійшло повідомлення про результати розгляду вимог, у якому зазначено про визнання вимог фізичної особи ОСОБА_2 в розмірі 101 788 грн. 19 коп. в повному обсязі (т. 2 а.с. 57-59).
23.01.2023 року від АТ «Універсал Банк» надійшли заперечення на заяву ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами до боржника в сумі 101 788,19 грн.
Заперечення мотивовані тими обставинами, що ОСОБА_1 подано до матеріалів справи заяву ОСОБА_2 від 25 вересня 2019 року, у якій він зазначає, що станом на дату цієї заяви зобов'язання за кредитним договором №02/09/2004/840-КВ/44 від 02 вересня 2004 року та за Іпотечним договором від 02 вересня 2004 року виконані в повному обсязі.
Заява ОСОБА_2 від 25 вересня 2019 року в розумінні статті 545 ЦК України є розпискою, що видана кредитором, перебуває в розпорядженні боржника та підтверджує виконання зобов'язання, а відтак і відсутність як такого права вимоги за кредитним договором №02/09/2004/840-КВ/44 від 02 вересня 2004 року та за Іпотечним договором від 02 вересня 2004 року.
Окрім того, у заяві про неплатоспроможність не вказано інформації про наявність боргових зобов'язань перед ОСОБА_2 , хоча зазначена особа є сином боржниці, що підтверджується заявою про неплатоспроможність та наданими до неї доказами.
Наведені вище факти підтверджують відсутність у ОСОБА_2 чинного права вимоги до боржника ОСОБА_1 , а відтак і відсутність підстав для набуття статусу кредитора у справі про неплатоспроможність (т. 2 а.с. 60-64).
03.03.2025 року до суду надійшла уточнена заява про визнання кредиторських вимог від представника ОСОБА_2 , адвоката Оверковського К.В.
Відповідна заява обґрунтована укладенням 24.09.2019 року між боржницею та ОСОБА_2 . Додаткового договору до кредитного договору, за яким сторони домовилися, що сума заборгованості по кредитному договору №02/09/2004/840-КВ/44 від 02.09.2004 станом на день укладення цього договору (24.09.2019) складає 4134,78 доларів США. Також, договором було передбачено, що в разі оплати до 25.09.2019 року з сторони Позичальника грошових коштів в сумі 4100 доларів США, то Кредитор, зокрема, видає відповідну розписку про отримання коштів, та вважається, що Позичальник виконав в повному обсязі всі свої зобов'язання по кредитному договору №02/09/2004/840-КВ/44 від 02.09.2004 року належним чином. В разі невиконання чи неналежного виконання вищевказаного, попередні домовленості втрачають чинність, та сума Основного боргу складатиме 4 134,78 доларів США з кінцевим терміном повернення 24.09.2022 року.
За користування даними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 14 % річних.
Відповідно до Додаткового договору були встановлені проценти за користування грошовими коштами в разі їх не повернення в розмірі 14% річних.
Враховуючи, що з сторони боржника не було виконано зобов'язання в строк 25.09.2019, а також і в подальшому, тому за подальше користування боржником коштами в розмірі 4134,78 доларів США нараховані відсотки починаючи з 26.09.2019 року по момент відкриття провадження в даній справі та оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (16.12.2024).
Відповідно до курсу НБУ станом на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника 15.01.2025 становить 42,27 грн./1 дол. США, що буде складати 7 162,35 дол. США * 42,27 = 302 752,53 грн.
Відповідно до вищезазначеного, керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 119 КУзПБ та ст. 4, 162, 164 ГПК України, заявник просить суд прийняти заяву та визнати мої вимоги до ОСОБА_1 на суму 302 752,53 грн. та судовий збір у розмірі 6 056,00 грн (т. 2 а.с. 168-172).
З огляду на надходження заяви про уточнення вимог до початку розгляду первісної заяви, керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 14, 42, 46 ГПК України, судом прийнято до розгляду заяву про визнання уточнених грошових вимог до боржника.
03.03.2025 року від АТ «Універсал Банк» надійшли заперечення на уточнену заяву ОСОБА_2 з кредиторськими вимогами до боржника в сумі 302 752,53 грн.
Заперечення зведені до тих обставин, що відповідно до даних інформаційної довідки №397845067 від 04 жовтня 2024 року, що подана боржником до заяви про неплатоспроможність, відсутня будь-яка інформація про іпотеку щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , якою забезпечувались зобов'язання за кредитним договором №02/09/2004/840-КВ/44.
Вказаним додатково підтверджується виконання боргових зобов'язань за кредитним договором №02/09/2004/840-КВ/44 від 02 вересня 2004 року, які були забезпечені Іпотечним договором від 02 вересня 2004 року, що по суті і стало підставою для припинення іпотечних обтяжень.
Посилання на нарахування 3 027,57 доларів США відсотків згідно з договором від 24 вересня 2019 року (якого не надано) та включення їх в розмір кредитних вимог, ураховуючи, що 25 вересня 2019 року видано розписку про відсутність боргових зобов'язань - безпідставне (т. 2 а.с. 181-186).
З урахування доводів сторін та долучених до справи доказів, судом встановлено наступне.
02 вересня 2004 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» укладено кредитний договір №02/09/2004/840-КВ/44.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 02 вересня 2004 року між його сторонами укладено договір іпотеки щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 184-188).
03.09.2019 року було проведено аукціон з продажу права вимоги ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 за Кредитним договором №02/09/2004/840-КВ/44.
Переможцем аукціону визнано ОСОБА_2 , ціна лоту 27 080,84 грн без ПДВ.
23 вересня 2019 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір №02/09/2004/840-КВ/44 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого ОСОБА_2 набув право вимоги за кредитним договором №02/09/2004/840-КВ/44 та додатковими угодами до нього на суму 101 788,19 грн.
Додатком №1 до Договору №02/09/2004/840-КВ/44 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 23.09.2019 року визначено, що станом на 23.09.2019 року заборгованість складає 4 134,78 доларів США (еквівалент 101 788,19 грн): оснований борг 3007,07 доларів США, 152,67 доларів США відсотки, 975,04 доларів США пені.
23 вересня 2019 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 укладено Договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки нерухомо майна: квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 60,3 кв.м., житловою площею 35,5 кв.м (т. 2 а.с. 31-40).
24.09.2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір до кредитного договору, за яким сторони домовилися, що сума заборгованості по кредитному договору №02/09/2004/840-КВ/44 від 02.09.2004 станом на день укладення цього договору (24.09.2019) складає 4 134,78 доларів США.
У разі оплати до 25.09.2019 року з сторони Позичальника грошових коштів в сумі 4 100 доларів США, Кредитор видає відповідну розписку про отримання коштів, та вважається, що Позичальник виконав в повному обсязі всі свої зобов'язання по кредитному договору №02/09/2004/840-КВ/44 від 02.09.2004 року належним чином.
В разі невиконання чи неналежного виконання вищевказаного обов'язку, попередні домовленості втрачають чинність, та сума Основного боргу складатиме 4 134,78 доларів США з кінцевим терміном повернення 24.09.2022 року.
За користування даними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 14 % річних (т. 2 а.с. 231-233).
Також, до матеріалів справи долучено розписку ОСОБА_2 від 15.12.2024 року, у якій зазначено про розмір заборгованості станом на 15.12.2024 року в сумі 101 788,19 грн (т. 1 а.с. 170, т. 2 а.с. 41).
ОСОБА_1 подано до суду також заяву ОСОБА_2 від 25 вересня 2019 року, у якій він зазначає, що станом на дату цієї заяви зобов'язання за кредитним договором №02/09/2004/840-КВ/44 від 02 вересня 2004 року та за Іпотечним договором від 02 вересня 2004 року виконані в повному обсязі (т. 1 а.с. 192).
З приводу нормативного регулювання питань визнання кредиторських вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Оголошення про відкриття провадження у справі №902/1214/24 про неплатоспроможність опубліковано 23.12.2024 року, заяву про визнання кредиторських вимог направлено до суду 15.01.2025 року засобами поштового зв'язку, тому ОСОБА_2 дотримано строку звернення до суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 т. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
В силу ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Питання щодо набуття права вимоги ОСОБА_2 не оспорюється іншим кредитором АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" та боржником.
З приводу розміру вимог суд зазначає, що Додатком №1 до Договору №02/09/2004/840-КВ/44 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 23.09.2019 року визначено, що станом на 23.09.2019 року заборгованість складає 4 134,78 доларів США (еквівалент 101 788,19 грн): оснований борг 3007,07 доларів США, 152,67 доларів США відсотки, 975,04 доларів США пені (т. 2 а.с. 36).
Відповідно до ч. 2 ст. 45 КУзПБ, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
В уточненій заяві про визнання кредиторських вимог заявником обчислена на момент подачі заяви у гривні в сумі 302 752,53 грн (174 777,15 грн основного боргу та 127 975,38 грн процентів).
24.09.2019 року між сторонами було укладено Додатковий договір до кредитного договору, за яким сторони домовилися, що сума заборгованості по кредитному договору №02/09/2004/840-КВ/44 від 02.09.2004 станом на день укладення цього договору (24.09.2019) складає 4 134,78 доларів США.
Також, договором було передбачено, що в разі оплати до 25.09.2019 року з сторони Позичальника грошових коштів в сумі 4 100 доларів США, Кредитор видає відповідну розписку про отримання коштів, та вважається, що Позичальник виконав в повному обсязі всі свої зобов'язання по кредитному договору №02/09/2004/840-КВ/44 від 02.09.2004 року належним чином.
В разі невиконання чи неналежного виконання вищевказаного обов'язку, попередні домовленості втрачають чинність, та сума Основного боргу складатиме 4 134,78 доларів США з кінцевим терміном повернення 24.09.2022 року.
За користування даними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 14 % річних (т. 2 а.с. 231-233).
Однак, заявляючи уточнені вимоги ОСОБА_2 змінено черговість та правову природу суми заборгованості, оскільки не визначено окремо суму пені в розмірі 975,04 доларів США, на яку набуто право вимоги, а також нараховано 14% річних не лише за прострочення оплати суми основного боргу та процентів, а також на пеню, що не відповідає вимогам ст. ст. 536, 549, 625 ЦК України.
Крім того, до матеріалів справи долучено копію заяви ОСОБА_2 від 25.09.2019 року до Департаменту надання адміністративних послуг Вінницької міської ради про припинення обтяжень за іпотечним Договором від 02.09.2004 року на квартиру АДРЕСА_3 , номер запису про іпотеку 33346385 (т. 1 а.с. 192).
Оригінал відповідної заяви витребувано у Департаменту надання адміністративних послуг Вінницької міської ради та оглянуто судом у судовому засіданні (копію оригіналу заяви долучено до електронного примірника матеріалів господарської справи) (т. 2 а.с. 226 зворот), встановлено її достовірність, наявність підпису особи, яка звернулася до державного реєстратора про зняття обтяжень нерухомого майна, відсутності інформації про звернення третьої особи чи представника за довіреністю.
Зі змісту дослідженого оригіналу заяви від 25.09.2019 року судом встановлено, що ОСОБА_2 підтверджує, що станом на поточну дату зобов'язання за Кредитним договором №02/09/2004/840-КВ/44 від 02.09.2004, та зобов'язання за Іпотечним договором від 02.09.2004 poку виконано в повному обсязі.
Тому, ОСОБА_2 просить вчинити необхідні дії, направлені на припинення нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідну заяву прийнято державним реєстратором 26.09.2019 року.
Заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подано уповноваженою особою ОСОБА_3 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І. №2193 від 16.09.2019 року.
26.09.2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради Скакун О.В. проведено державну реєстрацію припинення обтяження на підставі заяви ОСОБА_2 від 25.09.2019 року, відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.10.2019 року (т. 2 а.с. 219-227).
Суд також констатує, що копії довіреностей від імені ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи боржницею.
Так, довіреність на представництво інтересів ОСОБА_3 та здійснення дій від імені ОСОБА_2 , зокрема у ПАТ КБ "НАДРА" посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І. №2193 від 16.09.2019 року (т. 1 а.с. 190, 191).
Оцінюючи відповідні докази у межах провадження про неплатоспроможність, суд зауважує наступне.
Щодо стандарту доказування грошових вимог до боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 1 частини першої статті 120 КУзПБ).
За частиною першою статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Системне тлумачення статті 113, пункту 1 частини першої статті 120, частини першої статті 122 КУзПБ свідчить, що подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд судом здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
За частиною третьою статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов'язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.
Отже, реалізація кредитором права на пред'явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов'язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21).
Верховний Суд звертає увагу, що провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Тож визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство має своїм наслідком вплив не лише на права та інтереси самого кредитора (заявника) та боржника, а й на права та інтереси інших кредиторів у справі, адже в залежності від результату визнання їх судом перебуває можливість та обсяг розміру задоволення вимог таких кредиторів.
За цих умов, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що як наслідок порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також права боржника у справі про банкрутство.
Тому важливе значення під час розгляду судом заявлених у справі про банкрутство (неплатоспроможність) грошових вимог до боржника має застосування правил доказування та встановлення обґрунтованості таких вимог, що унеможливлюють визнання безпідставних вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
Системний аналіз статей 45 - 47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14).
Отже, задля запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника - банкрута, пред'являються підвищені вимоги (підвищений стандарт доказування таких вимог).
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів у разі ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог зумовлює прийняття судом рішення про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики (Постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01 березня 2023 року у справі №902/221/22).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми (Постанова КЦС ВС від 27.04.2023 року у справі № 161/11436/21).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц зроблено висновок про те, що підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Звичай є загальноприйнятим правилом поведінки, яке не виражене прямо в законі або в договорі, але не суперечить їм. Звичай є усталеним правилом поведінки, як джерело права має додатковий (субсидіарний) характер. Ознака усталеності передбачає, що звичай, внаслідок його багаторазового застосування, сприймається у суспільстві або у його значної частини як правило поведінки, якого дотримуються без додаткової формалізації, зокрема в силу історичних, національних, суспільних традицій. Звичаї ділового обороту беруть до уваги, зокрема, при тлумачення угод.
Суд констатує, що заява ОСОБА_2 є одностороннім правочином, вчиненим у письмовій формі, із зазначенням обставин щодо погашення основної суми боргу.
На підставі ст. 204 ЦК України матеріали справи не містять доказів спростування презумпції дійсності відповідного правочину.
Незалежно від факту звернення до державного реєстратора представником, зазначені обставини не спростовують наявність власноручно підписаної ОСОБА_2 заяви із беззастережним підтвердженням відсутності заборгованості за кредитним договором.
Хоча відповідна заява не містить повідомлень про отримання грошових коштів від боржника, однак доводить підтвердження ОСОБА_2 юридичного факту відсутності заборгованості.
Згідно положень ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч. 3 ст. 545 ЦК України).
Суд наголошує, що копію відповідної заяви, довіреностей на представництво інтересів ОСОБА_2 долучено боржницею ОСОБА_1 до матеріалів справи, що підтверджує обмін сторонами письмовими документами, зокрема за письмовою формою та змістом прирівняної до розписки заяви про відсутність основної заборгованості.
Наявність у боржника копії розписки, у формі заяви від 25.09.2019 року, оригінал якої пред'явлено державному реєстратору, доводить погашення заборгованості, оскільки видача розписки боржнику підтверджує юридичний факт виконання грошового зобов'язання.
ОСОБА_2 не надано доказів відкликання повноважень представників або недійсності нотаріально посвідченої довіреності, як одностороннього правочину.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).
В силу ст. ст. 599, 604 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Відповідно до статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Таке прощення є безумовним одностороннім правочином.
Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов'язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу (Постанова КЦС ВС від 12 липня 2022 року у справі № 463/3577/17).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 грудня 2018 року в справі № 912/1883/17, зроблено висновок, що «за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти).
При цьому укладання договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (надання послуг, сплата коштів тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, зазначено, що: «договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Взаємні дії сторін підтверджують досягнення 24.09.2019 року двосторонньої домовленості щодо погашення боргу в сумі 4 134,78 доларів США до 25.09.2019 року на підставі підписаного обома сторонами Додаткового договору б/н від 24.09.2019 року.
Саме 25.09.2019 року ОСОБА_2 складено і підписано заяву про припинення обтяжень нерухомого майна, у якій підтверджено обставини погашення заборгованості, з дотриманням умов п. 1.1. Додаткового договору.
Суд констатує, що запис про припинення обтяження є чинним протягом періоду, що перевищує п'ять років (т. 2 а.с. 242-244).
Тому виконання обома сторонами умов Додаткового договору від 24.09.2019 року підтверджують вчинення свідомих, цілеспрямованих, взаємних дій сторін щодо припинення обтяження, тривале використання нерухомого майна ОСОБА_1 , не пред'явлення вимог до боржника протягом більше 5 років, подача заяви про визнання кредиторських вимог, які не забезпеченими.
Суд також зауважує. що жоден із вчинених правочинів стосовно укладення Додаткового договору 24.09.2019 року, підписання заяви від 25.09.2019 року, уповноваження представника на звернення до державного реєстратора, проведення реєстраційних дій не спростовані ані боржником, ані кредитором.
Отже, сукупність досліджених доказів підтверджує припинення грошових зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 з визначених ст. ст. 545, 604 ЦК України підстав внаслідок укладення договору про зміну строку розрахунків, видачі письмового документа про відсутність заборгованості та припинення обтяження.
Суд також зауважує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами першого ступеня споріднення, особисто до суду всупереч виклику не з'явилися, особистих пояснень не надали, періодично подавали суперечливі докази щодо наявності боргу, за одночасного видачі заяви про відсутність заборгованості та укладення договору про її погашення.
Тому, відповідні дії можуть вчинятися з метою формування надмірної кредиторської заборгованості у справі про неплатоспроможність, отримання процесуальних переваг під час розгляду плану реструктуризації, обмеження розмір погашених вимог іншого кредитора, який висловив заперечення проти задоволення вимог ОСОБА_2 .
У вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог (Постанова судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у складі ВС від 01.03.2023 у справі № 902/221/22).
Отже, у системному зв'язку наявних у справі доказів суд їх тлумачить як намагання боржника та заявника, котрі мають родинні зв'язки збільшити кредиторську заборгованість у справі про неплатоспроможність.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (Постанова ОП КЦС ВС від 10.04.2019 року по справі № 390/34/17).
Суд зазначає, що як боржник, долучивши до справи заяву ОСОБА_2 про відсутність заборгованості, однак визнавши заяву з кредиторськими вимогами, так і ОСОБА_2 , підтвердивши виконання договору від 24.09.2019 року та видавши заяву про відсутність боргу 25.09.2019 року, при цьому пред'явивши вимоги без надання усіх первинних документів, діють очевидно недобросовісно, всупереч попереднім заявам, правочинам та юридичним вчинкам.
На підставі оцінених у сукупності доказів та процесуальної поведінки учасників справи, суд вважає необґрунтованою та відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 15.01.2025 року про визнання конкурсних кредиторських вимог до боржника в сумі 302 752,53 грн (з урахуванням заяви про уточнення вимог від 03.03.2025 року).
Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати за розгляд відповідної заяви слід залишити за ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі (ч. 4 ст. 122 КУзПБ).
Враховуючи визнання Ухвалою суду від 03.03.2025 року конкурсних грошових вимог Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ Банк" у розмірі: 1 545 866,44 грн - заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів) та 4 844,80 грн - судового збору за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів), відповідні вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47, 48, 113, 122, 133 КУзПБ; ст. ст. 3, 11, 18, 42, 196, 197, 232, 234, ч. 1 ст. 235, 236, 255, 256, 236, 326 ГПК України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_2 від 15.01.2025 року (вх. №01-36/45/25 від 17.01.2025 року) про визнання у справі №902/1214/24 конкурсних кредиторських вимог до боржника в сумі 302 752,53 грн (174 777,15 грн основного боргу та 127 975,38 грн процентів).
2. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд заяви про визнання кредиторських вимог в сумі 6 056,00 грн - залишити за ОСОБА_2 .
3. Встановити перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів боржника фізичної особи ОСОБА_1 :
- Акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК" (вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04082, код - 21133352) з грошовими вимогами у розмірі: 1 545 866,44 грн - заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів), 4 844,80 грн - судового збору за подання заяви про визнання кредитором (відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів).
4. Черговість задоволення вимог кредиторів:
Вимоги ІІ черги - 1 545 866,44 грн.
Вимоги, які задовольняються позачергово - 4 844,80 грн.
Всього - 1 550 711,24 грн.
5. Розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів: ОСОБА_2 302 752,53 грн (174 777,15 грн основного боргу та 127 975,38 грн процентів) - друга черга задоволення вимог кредиторів, 6 056,00 грн судового збору (відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів).
6. Повідомити учасників справи, що засідання господарського суду з питань розгляду схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі № 902/1214/24 відбудеться 14.05.2025 року о 09:30 год. (в приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, 3-й поверх, зал №1).
7. Судове засідання провести в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Вінницької області за адресою: вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018 (зал №1).
Забезпечити участь арбітражного керуючого Белінської Н.О. та представника АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" у судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
8. Зобов'язати арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Белінську Н.О.:
- провести збори кредиторів відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали;
- підготувати та подати на затвердження зборам кредиторів узгоджений боржником план реструктуризації боргів боржника, з урахуванням суми визнаних кредиторських вимог.
9. Копію ухвали суду надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом, та на електронну адресу: боржнику - ІНФОРМАЦІЯ_2 , арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , АТ "Універсал Банк" - contact@universalbank.com.ua, представнику АТ "Універсал Банк" адвокату Задорожному А.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_4 , представнику кредитора адвокату Оверковському К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 19.03.2025 року.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити ухвалу суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення (ухвали) шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 21.03.2025 року.
Суддя Міліціанов Р.В.