21.03.25
Справа № 646/8648/18
№ провадження 2/646/1422/2025
іменем України
21.03.2025 року Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Глоби М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,
представника позивача - Бенденжука Л.О.,
та відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,
Харківська міська рада (далі - ХМР) у грудні 2018 року звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що Харківською міською радою здійснені заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру право власності на нерухоме майно від 27.11.2018 № 147078265 право власності на нежитлові будівлі літ. «А-3» площею 756,2 кв.м., літ. «С-1» площею 13,6 кв.м., літ. «Е-1» площею 6,7 кв.м., літ. «Д-1» площею 13,1 кв.м., літ. «В-1» площею 38,4 кв.м., літ. «Б-2» площею 80,5 кв.м., літ. «Р-1» площею 4,0 кв.м. по АДРЕСА_1 з 29.11.2006 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2006 року за № 9089.
Відповідно до вищезазначеної інформації, листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.05.2017 № 264/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 25.05.2017 № 3288/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.
Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,3054 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.
ОСОБА_1 у період з 01.11.2015 по 31.10.2018 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.
З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2179386 грн. 43 коп.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.05.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.
Розпорядженням Голови Верховного Суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 року « Про зміну територіальної підсудності справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
На виконання вказаного Розпорядження Червонозаводським районним судом м. Харкова до Ленінського районного суду м. Полтави було передано для продовження розгляду цивільну справу № 646/8648/18 судді Шелест І.М., яку згідно з Рішенням Вищої ради правосуддя № 123/0/15-22 від 15.02.2022 року звільнено зі штату суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
В Ленінському районному суді м. Полтави вищевказана цивільна справа реєстрацію в автоматизованій системі документообігу не проходила.
Вищевказана цивільна справа була повернута Ленінським районним судом м. Полтави до Червонозаводського районного суду м. Харкова, та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2023 року, цивільна справа передана для розгляду судді Глобі М.М.
Ухвалою суду від 23.01.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому виклав заперечення проти позову, згідно яких зазначив, що він є власником нежитлових приміщень у м. Харкові по вул. Гольдбергівській, 106.
14.06.2016 року між ним та ТОВ «Оптима-Лайт Плюс» було укладено договір оренди нежитлових приміщень літ. А-3 площ.756,2 кв.м., літ. С-1 площ. 13,6 кв.м., літ. Е-1 площ. 6,7 кв.м., літ. Д-1 площ. 13,1 кв.м., літ. В-1 площ. 38,4 кв.м., літ. Б-2 площ. 80,5 кв.м., літ. Р-1 площ. 4,0 кв.м. Вказаним договором оренди передбачено передання вказаних нежитлових приміщень у користування з передачею зобов'язання щодо утримання вказаних приміщень, а також земельної ділянки.
ТОВ «Оптима-Лайт Плюс» на виконання умов договору звернулось до ХМР щодо отримання дозволу на розробку технічної документації на землевідведення. Рішенням 8 сесії ХМР 8 скликання від 14.09.2016 року ТОВ «Оптима-Лайт Плюс» отримало дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею орієнтовно 0,2350 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. А-3 (адміністративно - виробничий корпус), літ. С-1 (склад), літ. Е-1 (склад), літ. Д-1 (гараж), літ. В-1 (прохідна), літ. Б-2 (експериментальний цех), літ. Р-1 (склад).
Відповідач вважає, що суб'єктом права користування земельною ділянкою є саме ТОВ «Оптима-Лайт Плюс». Крім цього, вказана земельна ділянка, за використання якої позивач вимагає сплати до цього часу не сформована, в зв'язку з чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.03.2023 року закрито підготовче засідання у справі. Справа призначена до судового розгляду по суті.
Представник позивача під час розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Під час розгляду справи відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вважав заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що він та ТОВ «Оптима-Лайт Плюс» звертались до територіальної громади з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , однак до теперішнього часу вказане оформлення не було завершено саме через провину Харківської міської ради. Площа земельної ділянки, на яку була нарахована орендна плата, не відповідає дійсності, оскільки ним фактично не використовується.Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до норм ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Спірні правовідносини регулюються положеннями ЗК України, ЦК України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель».
Як встановлено під час судового розгляду, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру право власності на нерухоме майно від 27.11.2018 року за № 147078265 право власності на нежитлові будівлі літ. «А-3» площею 756,2 кв.м., літ. «С-1» площею 13,6 кв.м., літ. «Е-1» площею 6,7 кв.м., літ. «Д-1» площею 13,1 кв.м., літ. «В-1» площею 38,4 кв.м., літ. «Б-2» площею 80,5 кв.м., літ. «Р-1» площею 4,0 кв.м. по АДРЕСА_1 з 29.11.2006 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2006 року за № 9089 (т. 1 а.с. 14-16).
Згідно із договором найму (оренди) від 14.06.2016 року, ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «Оптима-Лайт Плюс» нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 96).
Відповідно до п. 14 додатку № 1 до рішення 8 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 14.09.2016 року за № 342/16 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надано дозвіл ТОВ «Оптима-Лайт Плюс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності площею для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель: літ. «А-3» (адміністративно-виробничий корпус), літ. «Б-2» (експериментальний цех), літ. «В-1» (прохідна), літ. «Е-1» (склад), літ. «С-1» (склад), літ. «Р-1» (склад), літ. «Д-1» (гараж) по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 94-95).
Згідно з листом Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 06.06.2017 року ОСОБА_1 не обліковуються платником земельного податку та орендної плати за земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 19).
Відповідно до акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 06.02.2018 року, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Федоровим В.В., земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,3054 га, використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-3» (адміністративно-виробничий корпус), літ. «Б-2» (експериментальний цех), літ. «В-1» (прохідна), літ. «Е-1» (склад), літ. «С-1» (склад), літ. «Р-1» (склад), літ. «Д-1» (гараж). Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівель та паркану (т. 1 а.с. 25-29).
Департаментом територіального контролю Харківської міської ради були здійснені розрахунки безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , згідно яких: сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2015 року до 31.12.2015 року склала 91277 грн. 94 коп.; з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року - 784807 грн. 12 коп., з 01.01.2017 року до 31.12.2017 року - 665515 грн. 44 коп.; з 01.01.2018 року до 31.07.2018 року - 388217 грн. 34 коп.; з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року - 249568 грн. 59 коп. Загальна сума - 2179386 грн. 43 коп. (т. 1 а.с. 20-24).
Як зазначено у ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час укладення зазначених договорів), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно із ч. 6 ст. 120 ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
Після укладення договорів купівлі-продажу нежитлових будівель і державної реєстрації нотаріусом прав власності на них у відповідача, як покупця, могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні будівлі.
Незважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов'язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням ст. 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.
Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
При цьому правовідносин, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, має застосовуватися спеціальна норма закону, а саме ст. 120 ЗК України, в якій не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав при придбанні нежитлових будівель.
Необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об'єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно із ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Для застосування положень ст. 1212 ЦК України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Передбачений ст. 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Якщо тлумачити припис ст. 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку).
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12гс21; від 09.11.2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48гс21.
Суд враховує, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , користується зазначеною земельною ділянкою без попереднього набуття права власності на цю ділянку, укладення договору оренди земельної ділянки, а тому приходить до висновку, що ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому наявні підстави для стягнення з нього, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.
Як зазначив під час судового розгляду представник позивача та фактично підтверджується даними акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки від 06.02.2018 року, межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 були визначені відповідно до зовнішніх меж будівель та паркану. Належних та допустимих доказів на спростування зазначених розмірів, відповідачем не надано.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. в ч. 1 ст. 96 ЗК України).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Як зазначив під час судового рішення представник позивача, згідно рішення Харківської міської ради 25 сесії 6 скликання від 03.07.2013 року за № 1209/13 «Про затвердження «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013», у п. 1.1 якого визначено базову вартість одного квадратного метра земель м. Харкова у сумі 291 грн. 18 коп., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що подані розрахунки безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів за використання земельної ділянки, надані Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, є належним доказом у справі, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування у справі, а саме - розміру безпідставно збережених коштів, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 2179386 грн. 43 коп.
Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, понесені позивачем в розмірі 32690 грн. 80 коп., документально підтверджуються та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у розмірі 2179386 (два мільйони сто сімдесят дев'ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 43 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судові витрати у розмірі 32960 (тридцять дві тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи Харківському апеляційному суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Харківська міська рада, код ЄДРПОУ - 04059243, адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7.
Представник позивача - Бенденжук Леонід Олександрович, адреса: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7.
Відповідач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя