Справа № 646/5724/23
№ провадження 2-о/646/31/2025
20.03.25 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Білінської О.І.
за участі секретаря судового засідання - Тихоновської Г.В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ оформлення документів № 4 Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції (м. Харків), про встановлення факту постійного проживання на території України, -
ОСОБА_1 звернулась до Червонозаводського районного суду м.Харкова з заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 народилась в України ІНФОРМАЦІЯ_1 . В 1978 році мати заявника отримала квартиру АДРЕСА_1 , за вказаною адресою заявник була зареєстрована станом на 24.08.1991 року. В 1996 році заявник переїхала до Курської області, РФ., де прожила до 2007 року. 03.04.2023 року заявник як тимчасово переміщена особа звернулась до Київського відділу у м.Харкові ГУ ДМС з питання оформлення паспорта громадянина України, у зв'язку із втратою паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року. Заявнику було відмовлено в оформленні паспорта громадянина України, у зв'язку із чим, заявник звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.10.2023 року матеріали вищевказаної цивільної справи були передані за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.12.2023 року справа передана за підсудністю до Червонозаводського районного суду м. Харкова.
В судовому засіданні заявник підтримала заяву, просила встановити факт її постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи , до суду заяв не подавала.
Заслухавши пояснення заявника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, з паспорта громадянина СРСР вбачається, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Куп'янськ Вузловий Харківської області ( а.с.3-4).
З картки прописки форми А вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з 02.06.1989 року по 08.10.1991 рік була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5-6).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00011212290 від 16.10.2022 року, ОСОБА_2 після державної реєстрації шлюбу 13.01.1993 року змінила прізвище на - « ОСОБА_5 »(а.с.8).
З свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.01.1993 року вбачається, що шлюб мж ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано 16.01.1993 року, актовий запис № 16 (а.с.9).
Згідно даних, які містяться в трудовій книжці НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 01.09.1988 по 18.05.1991 року навчалась в СПТУ № 63 м.Куп'янськ; 13.07.1991 року прийнята продавцем ІІІ категорї до Управління торгівлі Куп'янського гарнізону (28.12.1991 змінено назву на Куп'янське орендне роздрібно-торгове підприємство); 01.03.1993 звільнена по переводу (а.с.7).
03.04.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області стосовно отримання паспорту громадянина України, однак їй було роз'яснено, що для цього потрібно звернутися до суду з метою встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року (а.с.2).
У судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є заявнику рідними братом та матір'ю відповідно, підтвердили факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року.
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України "Про громадянство України").
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України "Про громадянство України" і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України "Про громадянство України" визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.
Отже, на підставі статті 8 Закону України "Про громадянство України" встановлюється набуття громадянства України.
Відповідно до підпункту "а" пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону "Про громадянство України", що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт "в" пункту 8 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду).
Тобто, у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, відповідно до положень Закону України "Про громадянство України" і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України "Про громадянство України" і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що заявником доведено факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року), тому заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись 12, 13, 81, 206, 259, 268, 293, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ оформлення документів № 4 Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції (м. Харків) про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 24.08.1991 року.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3
Заінтересована особа: Відділ оформлення документів № 4 Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції (м. Харків), адреса: м. Харків, вул. Студентська, буд. 5/6.
Суддя О.В. Білінська