Справа № 624/112/25
№ провадження 2/624/139/25
20 березня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівки, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування
Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просять визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради Берестейського району Харківської області та належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №768189, виданого на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації № 195 від 17 липня 2002 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 є дітьми ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач та третя особа звернулися в державну ноаріальну контору з заявами про прийняття спадщини, на підставі чого Зачепилівською державною нотаріальною конторою Харківської області було заведено спадкову справу №262/2023. Позивач та третя особа є спадкоємцями в рівних частках кожний. Позивач подав до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 2,0000 га після смерті ОСОБА_3 . Проте нотаріус постановою від 19.12.2024 відмовила у вчиненні нотаріальної дії по видачі такого свідоцтва, аргументуючи відмову відсутністю державної реєстрації державного акту на право на земельну ділянку, яким визначено вищезазначене спадкове майно. На звернення позивача Відділом №4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надано відповідь від 10.12.2024, згідно з якою державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 №768189 виданий на ім'я ОСОБА_4 , згідно з Книгами реєстрацій державних актів на право власності на землю, записи в яких здійснювалися до 01.01.2013 - не зареєстровано. Як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №768189, виданого на ім'я ОСОБА_4 , земельній ділянці площею 2,0000 га, яка була передана останній у власність, був навіть присвоєний кадастровий номер 6323155100:09:001:0016, але на цей час за цим кадастровим номером в Державному земельному кадастрі не зареєстровано жодної земельної ділянки. Відсутність реєстрації зазначеного вище Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №768189 в Книзі реєстрацій державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, є суттєвою правовою перепоною для реалізації майнових спадкових прав позивача. Позивач стверджує, що орган місцевого самоврядування, який видав Державний акт на право приватної власності на землю, мав перед видачею самостійно зареєструвати його відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Позивач та третя особа є єдиними спадкоємцями свого батька, ОСОБА_3 . За викладених обставин позивач змушений звернутися до суду для визнання свого права на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кегичівської селищної ради у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 .
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 03.02.2025 у цій справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засіданні. Зобов'язано державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області Терещенко Л.О. надати до суду копію спадкової справи № 262/2023 (зареєстрованої у Спадковому реєстрі за № 71334600), заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 26 лютого 2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Представник позивача, адвокат Ковток О.В., подала заяву, в якій просить розглянути справу без її та позивача участі, повідомляє про підтримання позовних вимог.
Представник відповідача Кегичівської селищної ради подав заяву про розгляд справи без його участі та прохання прийняти рішення на розсуд суду, відповідно до закону та наданих матеріалів справі.
Третя особа ОСОБА_2 надіслала заяву, в якій повідомила, що вважає позовні вимоги обгрунтованими і не заперечує проти їх задоволення. Справу просила розглядати без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути визнання права.
Дослідивши матеріали справи, а саме: надані позивачем докази, витребувану за клопотанням позивача судом спадкову справу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.05.1998 виданого Кегичівським ВР РАЦС.
Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 26.09.2023 Сектором державної реєстрації актів цивільного стану Кегичівськогої селищної ради.
Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 20.07.2023 Сектором державної реєстрації актів цивільного стану Кегичівськогої селищної ради.
ОСОБА_3 , згідно з копією довідки 10-10/883/4 Кегичівської селищної ради, на день смерті був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , згідно з копією довідки 10-10/882/4 Кегичівської селищної ради, на день смерті була зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , разом з нею був зареєстрований чоловік ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким заповіла своєму сину ОСОБА_1 квартиру по АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 .
Нотаріусом була заведена спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на ім'я спадкоємців позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 .
Згідно з матеріалам спадкової справи, а саме: копій виданих свідоцтв про право на спадщину за законом, вбачається, що до складу спадщини ОСОБА_1 входить спадкове майно його дружини ОСОБА_4 , спадщину якої він прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.
Відповідно до листа Зачепилівської державної нотаріальної контори від 05.12.2024 №596/02-14, за матеріалами спадкової справи №262/2023 після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 25.11.2024 наявні дані про те, що до складу спадкоємців вище зазначеного спадкодавця входять син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 .
За життя матері позивача ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 2.0000 га, розташована на території Кегичівської селищної ради для ведення особистого селянського господарства. Це право посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 №768189 виданого на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації №195 від 17.07.2002. В графі «Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю» номер запису відсутній. Державний акт підписаний головою Кегичівської державної адміністрації та скріплено відповідною печаткою.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 цієї земельної ділянки, однак нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено.
Згідно з постановою державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.12.2024, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки площею 2,0000 га, яка належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем був її чоловік ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відмова обґрунтована відсутністю запису щодо реєстрації Державного акта на право приватної власності на №195 від 17.07.2002 на ім'я ОСОБА_4 , тобто право власності не було зареєстровано згідно чинного законодавства.
Відповідно до копії листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №К-1831/0-0.25,4-1796/336-24 від 10.12.2024, надати належним чином засвідчену копію архівного примірника Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №768189 виданого на ім'я ОСОБА_4 немає можливості у зв'язку з тим, що згідно з Книгами реєстрацій державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, записи в яких здійснювалися до 01.01.2013, цей державний акт не зареєстровано.
Згідно з копіє розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації №195 від 17.07.2002 «Про затвердження технічної документації по відведенню земельної ділянки та оформлення права приватної власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства громадянам Кегичівської селищної ради на території Кегичівської селищної ради Харківської області», цим розпорядженням затверджені матеріали технічної документації по оформленню права приватної власності на земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства. Надано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (список додається). Згідно цього списку за №14 значиться ОСОБА_4 , розмір земельної ділянки 2.0000 га.
Згідно ч.1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч.1 ст. 1217 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України, д о складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст. 1222 ЦК України).
Згідно ч.1, ч.2 ст. 1223 ЦК України , право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно ч.1, ч.2 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщини, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем за законом та прийняв спадщину, частково оформив свої спадкові права, шляхом отримання свідоцтв про право на спадщину.
У видачі свідоцтва на право на спадщину на 1/2 частку земельної ділянки право власності на яку визначено Державним актом серії Р2 №768189 виданим на ім'я ОСОБА_4 було відмовлено, у зв'язку з відсутністю запису щодо реєстрації Державного, тобто право власності не було зареєстровано згідно чинного законодавства.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі», затвердженої наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 (чинної на час видачі державного акту на право приватної власності на землю серією Р2 №768189) (надалі - Інструкція №43 від 04.05.1999) заповнення державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки.
Державний акт на право власності на землю або на право постійного користування землею складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України (пункт 2.14. Інструкції №43 від 04.05.1999).
Порядок видачі державних актів та реєстрації державних актів і договорів був врегульований розділом 3 Інструкції, затвердженої наказом Держкомзему від 04.09.1999 №43.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції, затвердженої наказом Держкомзему від 04.09.1999 №43 державні акти на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю або на право постійного користування землею видаються міськими, селищними, сільськими радами.
Порядок зберігання державних актів визначений розділом 4 Інструкції, затвердженої наказом Держкомзему від 04.09.1999 №43.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Інструкції, затвердженої наказом Держкомзему від 04.09.1999 №43, власники земельних ділянок, землекористувачі та орендарі зберігають видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання. Другий примірник державного акта або договору, а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у приміщеннях відповідних рад чи державних адміністрацій або за їх дорученням - у приміщеннях районних (міських) відділів (управлінь) земельних ресурсів Держкомзему України.
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України 03.07.2013 №404 визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі".
Земельне законодавство включає Земельний кодекс України, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (стаття 4 Земельного кодексу України).
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заявником, серед інших є: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; орган місцевого самоврядування - у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Пунктом 81-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року, проводиться у порядку, передбаченому статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.
Відповідно до вимог пунктів 9, 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Згідно пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Отже, орган місцевого самоврядування, який видав Державний акт на право приватної власності на землю, мав перед видачею самостійно зареєструвати його відповідно до вимог чинного на той час законодавства.
Як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №768189, виданого на ім'я ОСОБА_4 , земельній ділянці площею 2,0000 га, яка була передана останній у власність, був присвоєний кадастровий номер 6323155100:09:001:0016..
Відсутність реєстрації Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №768189 в Книзі реєстрацій державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, є суттєвою правовою перепоною для реалізації майнових спадкових прав позивача.
Згідно зі статтею 15 ЦК У країни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Відповідно до ч. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно ч. 1 ст. 316 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 328 Цивільного Кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. (позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 5 липня 2023 року у справі 912/2797/21).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.
За наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання у власність земельної ділянки особі в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном. При цьому такі правомірні очікування є об'єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
З огляду на встановлені в цій справі обставини неможливості реєстрації Державного акту, яким засвідчено право власності на земельну ділянку, внаслідок того, що компетентними державними органами не було вчинено на час видання Державного акту відповідних дій щодо проведення реєстрації права власності, то позов слід задовольнити.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини, (лист № 24-753/4-13 від 16 травня 2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).
На підставі досліджених у судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі фактів, суд вважає, що за позивачем має бути визнано в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради Берестейського району Харківської області та належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №768189, виданого на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації № 195 від 17 липня 2002 року.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради Берестейського району Харківської області та належала ОСОБА_4 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №768189, виданого на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації № 195 від 17 липня 2002 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, громадянин України, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 07.08.1996, ІПН НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник позивача: Ковток Ольга Вікторівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002285 від 14.11.2018, ордер серії АХ №1224621, адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Волошина, буд. 50, с-ще Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, 64003, код ЄДРПОУ 04396963.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
Суддя Т.В. Богачова