621/88/25
2-а/621/3/25
іменем України
21 березня 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області :
головуючий - суддя Овдієнко В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Литвин А. Є.,
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Гетьман О. М.,
відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції,
представники відповідача - Федюк Д. В., Шенкоржевська Р. Ю.,
третя особа - інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович,
розглянувши за відсутності сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа - інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович,
20.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом з вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕНА № 3827793 від 10.01.2025, складеної інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Поповим А. А., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн 00 коп., а також просив стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правову допомогу.
На обґрунтування позову зазначено, що 10.01.2025 о 10:49:22 інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Поповим А. А. було винесено постанову серія ЕНА № 3827793 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що 10.01.2025 о 09:10:00 годині по вул. Георгія Тарасенка (колишня Плеханівська), 13 у м. Харків водій керував автобусом MERCEDES BENZ 311CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та надавав послуги з перевезення пасажирів, при цьому були відсутні діючі та працездатні засоби пожежогасіння, а саме: вогнегасник, та відсутня аптечка, яка відповідає вимогам для даного транспортного засобу, чим порушив п. 6.8.21 ДСТУ 3649:2010, ДСТУ 3961:2010, п. 31.4.7. є. Правил дорожнього руху України - керував транспортним засобом без медичної аптечки, знака аварійної зупинки, з не працюючим вогнегасником, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Проте, з вказаним правопорушенням позивач не згодний. Зазначив, що послуги з перевезення пасажирів ним не надавалися, вину у вчиненні вказаного правопорушення жодним належним та допустимим доказом не доведено, до того ж, розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатом якого поліцейським винесено оскаржувану постанову, проведено з порушеннями вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим дії відповідача, від імені якого діяв інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович, та винесена інспектором поліції постанова є протиправною і підлягає скасуванню.
10.01.2025 близько 09:00 години, Бочка І. М. керуючи належним Бочці А. В. автомобілем MERCEDES BENZ 311CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Георгія Тарасенка (колишня Плеханівська) у м. Харкові. Разом з ним в салоні автомобіля перебували двоє його знайомих, яких він безкоштовно підвозив з м. Зміїв до м. Харкова.
Під час руху транспортного засобу Правил дорожнього руху не порушував, але його було безпідставно зупинено без пояснення причини зупинки, після чого запропоновано пред'явити для ознайомлення посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Перевіривши документи, поліцейський почав стверджувати, що ОСОБА_1 надаються послуги з перевезення пасажирів, вогнегасник не працює, а медична аптечка не відповідає вимогам (яким саме не зазначено) ДСТУ 3961:2010 (водночас зауважив, що вказаних поліцейським ДСТУ взагалі не існує, натомість, дотепер є чинними ДСТУ 3961:2000), та повідомив про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Заперечення позивача стосовно того, що він не є ФО-П, не займається господарською діяльністю, тобто не здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, не є посадовою особою іншого суб'єкта господарювання, матеріалами справи не підтверджено факту передання пасажирами коштів, а відтак не є суб'єктом даного правопорушення, залишились поза увагою поліцейського.
При цьому, причина зупинки поліцейським транспортного засобу повідомлена не була, надані в усній формі пояснення проігноровано, свідки не опитані, не роз'яснено право на отримання правової допомоги, транспортний засіб вилучено не було, що свідчить про протиправність дій відповідача, від імені якого діяв інспектор поліції.
Таким чином, на думку позивача, постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2025 у справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 29.01.2025.
22.01.2025 представник відповідача Шенкоржевська Р. Ю. надіслала заяву, в якій просила надати копії матеріалів справи для дистанційного ознайомлення, продовжити процесуальний строк на подання відзиву, та відкласти судовий розгляд.
28.01.2025 позивач ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення, в яких наполягав на безпідставності зупинки його транспортного засобу, оскільки підприємницької діяльності не здійснює, а лише підвіз до м. Харкова двох знайомих. Також наголосив, що працівниками поліції не було надано належних доказів на підтвердження його винуватості. Вимоги працівників поліції були виконані, він навіть пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння на вимогу інспектора. Загалом вважав, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.
28.01.2025, 18.02.2025 представник позивача Гетьман О. М. подала до суду детальний опис (наданих послуг).
29.01.2025 за клопотанням представника відповідача Шенкоржевської Р. Ю., проти якого не заперечувала представник позивача Гетьман О. М., відкладено судовий розгляд на 20.02.2025.
30.01.2024 представник відповідача Федюк Д. В. надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві представник відповідача стверджував, що ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було роз'яснено його права, передбачені статтею 63 Конституції України, та статтею 268 КУпАП. Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Позивач на порушення п. 31.4.7 ПДР керував транспортним засобом з непрацюючим вогнегасником, та медичною аптечкою. Аргументи позивача, зазначені у позовній заяві, за своєю суттю спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та не спростовують його вини. Всі зауваження позивача, як підстави для скасування оскаржуваної постанови, викладені у позові, не знаходять свого підтвердження.
Отже, винесення постанови за ч. 2 ст. 121 КУпАП було правомірним, зміст постанови відповідає вимогам статті 283 КУпАП.
18.02.2025 представник позивача Гетьман О. М. подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що зупинка Бочка І. М. була неправомірною, і вважала, що подальші дії працівників поліції є протиправними, а посилання представника позивача про можливість зупинки водія під час дії воєнного стану посилаючись на Закон України "Про правовий режим воєнного стану" є хибним, оскільки положеннями статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено виключні підстави для зупинки транспортного засобу.
20.02.2025 з метою надання часу представнику позивача подати заперечення проти відповіді на відзив, судовий розгляд відкладено на 21.03.2025.
Представник позивача Гетьман О. М. подала до суду заяву, в якій просила провести судовий розгляд за її відсутності та за відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала, та просила вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача 8 000 грн 00 коп. як понесених витрат на правову допомогу.
Представники відповідача - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, та третя особа - інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов А. А., заяв про судовий розгляд за їх відсутності чи про відкладення судового розгляду не подавали.
Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем та його представником у заявах по суті, представником відповідача у відзиві, дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З копії постанови серії ЕНА № 3827793 від 10.01.2025, складеної інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Поповим А. А. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн 00 коп. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що 10.01.2025 о 09:10:00 год. по вул. Георгія Тарасенка (колишня Плеханівська), 13 у м. Харків ОСОБА_1 керував автобусом MERCEDES BENZ 311CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та надавав послуги з перевезення пасажирів, при цьому були відсутні діючі та працездатні засоби пожежогасіння, а саме: вогнегасник, та відсутня аптечка, яка відповідає вимогам для даного транспортного засобу, чим порушив п. 6.8.21 ДСТУ 3649:2010, ДСТУ 3961:2010, чим порушив п. 31.4.7.є. Правил дорожнього руху України.(а. с. 12).
Згідно копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, отримує відповідну пенсію (а. с. 13).
Даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.01.2025 підтверджується, що у ОСОБА_1 11.01.2025 о 09:50 годині наркотичних ознак не виявлено (а. с. 44).
Даними протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01780-00049-25, складеного 10.01.2025 ТОВ "ЛТІ МІР", підтверджується, що транспортним засіб Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано технічно справним, а дата чергового огляду визначена на 10.07.2025 (а. с. 45).
Даними, які містяться на оптичному диску з ЕЦП, долученому до відзиву представником відповідача Федюком Д. В., є результати відеофіксації події 10.01.2025 з використанням боді-камер працівників поліції (а. с. 79).
Під час дослідження цих відеозаписів встановлено хронологію події, що відбулася 10.01.2025, під час якої працівники поліції під час патрулювання міста Харкова слідували за транспортним засобом Mercedes-Benz 311 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після його зупинки підійшли до водія ОСОБА_1 та повідомили про здійснення ним перевезення пасажирів, і вимагали надати посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Далі, під час спілкування на місці ОСОБА_1 повідомив, що не надав послуг з перевезення пасажирів, а лише підвіз знайомих. Після чого, один з працівників патрульної поліції просив надати вогнегасник та медичну аптечку, і ОСОБА_1 їх надав, але оглянувши їх працівник поліції повідомив, що на вогнегаснику була відсутня стрілка, а медична аптечка не відповідає вимогам ДСТУ. Після цього, з урахуванням поведінки ОСОБА_1 , запропоновано останньому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я, на що останній погодився. Після проходження такого огляду, було складено оскаржувану постанову.
Підпунктом 31.4.7.є Правил дорожнього руху передбачено технічний стан та обладнання транспортних засобів, а саме, наявність інших елементів конструкції: медичної аптечки з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знаку аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т - противідкотних упор (щонайменше два); проблискових маячків оранжевого кольору на великовагових та великогабаритних транспортних засобах, на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м; працездатного вогнегасника на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.
Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
Відповідно до Національного стандарту України "АПТЕЧКА МЕДИЧНА АВТОМОБІЛЬНА" ДСТУ 3961-2000 передбачено, що аптечка медична автомобільна повинна містити: Засоби для зупинення кровотечі, накладання пов'язок у разі травм - джгут для зупинення кровотечі, бинт еластичний (5 м х 10 см), бинт марлевий стерильний (5 м х 10 см), бинт марлевий стерильний (7 м х 14 см), бинт марлевий нестерильний (5 м х 5 см), бинт марлевий нестерильний (7 м х 14 см), серветки з хлоргексидином (або їх замінники) (6 см х 10 см), смужки на гелевій основі з антимікробною дією полігексаметилен гуанідін гідрохлориду (або їхні замінники) (10 см х 50 см), серветки кровоспинні з фурагіном (або його замінники) (6 см х 10 см), серветки стерильні (6 CM X 10 см), пакет перев'язувальний стерильний, та додаткові засоби - ножиці парамедичні (19 см), блокнот з кульковою ручкою.
Пунктом 6.8.21 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що в автобусі, тролейбусі і вантажному автомобілі, тимчасово пристосованому для перевезення пасажирів, один вогнегасник має бути в кабіні водія, а другий (або інші) - у пасажирському салоні (кузові).
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що постанова серії ЕНА № 3827793 від 10.01.2025 містить посилання на неіснуючий ДСТУ 3691:2010, коли загально доступним є Національний стандарт України "АПТЕЧКА МЕДИЧНА АВТОМОБІЛЬНА" ДСТУ 3961-2000.
Згідно відеофіксації події 10.01.2025 працівниками патрульної поліції під час встановлення невідповідності наданої ОСОБА_1 автомобільної медичної аптечки, не було зазначено переліку наявних засобів, а також тих засобів, які повинні бути у ОСОБА_1 в медичній аптечці. Тобто, не зафіксовано конкретних невідповідностей медичної аптечки вимогам ДСТУ.
Крім того, працівниками поліції не було зафіксовано факт непрацездатного стану вогнегасника, наданого ОСОБА_1 , у тому числі "відсутність вимірювальної стрілки".
Також, ОСОБА_1 поінформував працівників поліції, що не використовує транспортний засіб для надання послуг з перевезення пасажирів.
Доказів здійснення ОСОБА_1 такої діяльності не надано.
Частиною 1 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розукомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не помішували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Також, судом встановлено, що водія не було поінформовано про підставу для розгляду справи, оскільки він не був зупинений працівниками поліції, але лише стояв.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (пункт 1 статті 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (пункт 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; пункт 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; пункт 52 рішення у справі Єрохіна проти України від 15.02.2013).
Представником відповідача не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в його діях порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення, незважаючи на покладений на нього частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Позивач та його представник повідомили достатньо відомостей на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а відповідачем доводи позивача щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не спростовані.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення від 10.01.2025 не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про вчинення позивачем правопорушення, що суперечить вимогам статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно частин 1-4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Оскільки відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наслідками розгляду адміністративного позову належить скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 16 КАС України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 ст. 134 КАС України).
Частиною 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16, №810/2760/17 від 19.09.2019.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказані висновки Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.
Позивачем на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу надано копії: договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025, ордеру на надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг) від 28.01.2025, додаткового договору до Договору про надання правничої допомоги від 13.01.2025 № б/н, акт № 1 прийому-передачі послуг з надання правничої допомоги від 20.01.2025, платіжних інструкцій № 6884-НМ5В-Е00М-0Е93, № 57ЗК-1657-Р03В-023Е від 22.01.2025, № МО3Х-Р0В9-6КНК-9А4Н від 17.02.2025, з яких вбачається, що розмір витрат становить 8 000 грн 00 коп. (а. с. 15-20, 49-57, 93).
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 8 000 грн 00 коп. є завищеною щодо іншої сторони спору.
На підставі викладеного, суд вбачає правові підстави, передбачені ч. 6 ст. 134 КАС України, для зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на 3 000 грн 00 коп. та для визначення вартості витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, в розмірі 5 000 грн 00 коп., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку що дії відповідача є неправомірними, а позивач є особою з ІІ групою інвалідності та звільнений на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору, на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 77, 134, 139, 205, 229, 242-246, 255, 268, 269, 271, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3827793 від 10.01.2025, складену інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Поповим Антоном Андрійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн 00 коп., провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
У задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп., які перерахувати на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: вул. Шевченка, буд. 315-А, м. Харків, 61033, код ЄДРПОУ: 40108646.
Третя особа - інспектор 1 взводу 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Попов Антон Андрійович, місце знаходження: вул. Шевченка, буд. 315-А, м. Харків, 61033.
Головуючий: В. В. Овдієнко