вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" березня 2025 р. Справа№ 910/2779/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: Василенко М.О. (в залі суду), Завойська Т.В. (поза межами приміщення суду)
від відповідача: Цуцол О.Г. (в залі суду), Грекалов О.С. (в залі суду),
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 (повний текст складено 17.07.2024)
у справі № 910/2779/24 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія"
про стягнення 5 774 089,93 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електронікс Україна" (далі - ТОВ "СЕА Електронікс Україна", Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі - ТОВ "Регіональна газова компанія", Компанія) про стягнення 5 774 089,93 грн заборгованості, з яких 4 899 074,40 грн основного боргу, 710 826,31 грн пені, 100 326,46 грн інфляційних витрат, 63 862,76 грн 3% річних.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання Компанією зобов'язання за договором поставки №13А160-469-22 від 18.02.2022 та додатковою угодою №Д4-1/13А160-469-22 від 15.08.2022 (далі - договір) в частині оплати поставленого їй товару.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Регіональна газова компанія" на користь ТОВ "СЕА Електронікс Україна" 4 899 074,40 грн основного боргу, 688 559,19 грн пені, 100 326,46 грн інфляційних втрат, 63 862,76 грн 3% річних, 86 277,34 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Суд виснував, що наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності підтверджується, що Товариство належним чином виконало свої зобов'язання з поставки Компанії товару за договором на загальну суму 9 798 148,80 грн, а Компанія такий товар одержала. Сума передоплати, врахована позивачем як оплата 50% вартості поставленого товару, складає 4 899 074,40 грн (50% вартості по кожній із 17 партій поставленого товару: 9 798 148,80 грн х 50%). Враховуючи умови п. 2.3 договору, у Компанії виник обов'язок здійснити оплату решти 50% вартості товару по кожній із 17 партій (згідно з відповідною видатковою накладною) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня одержання відповідної партії товару. Станом на час розгляду справи по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів здійснення відповідачем оплати заборгованості за поставлений товар у сумі 4 899 074,40 грн.
Задовольняючи вимоги про стягнення пені частково, суд взяв до уваги, що позивач у визначенні періоду нарахування пені за видатковими накладними №9922 від 23.05.2023, №13973 від 18.07.2023, №14901 від 31.07.2023, №15436 від 07.08.2023, №15899 від 14.08.2023 не врахував приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснивши нарахування пені на суму заборгованості за кожною із цих накладних за період, який перевищує 6 місяців.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, суд визнав такі розрахунки обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 326,46 грн інфляційних витрат, 63 862,76 грн 3% річних були задоволені у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2024, Компанія звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "СЕА Електронікс Україна" у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на неповне і невірне дослідження фактичних обставин справи та необґрунтоване застосування норм матеріального права.
Компанія стверджує, що позивач не виконав своє зобов'язання передати (поставити) товар в обумовлені договором строки; більше того, у позивача не виникало таке зобов'язання також протягом строку дії договору.
Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив та не проаналізував належним чином листи Компанії Товариству про порушення умов п. 3.5 договору і відмову від приймання і оплати товарів та про їх зберігання у відповідача після присилання позивачем без замовлення згідно з умовами Договору як прямі докази відмови від прийняття товару внаслідок недотримання позивачем умов договору. Наразі товари продовжують знаходитись на зберіганні у відповідача після їх безрезультатної відправки службою доставки Позивачу та поверненню зі спливом строку зберігання.
На думку Компанії, Товариство як постачальник прямо порушило умови п. 3.5 договору: не направило повідомлення на е-mail: office@lvgas.com.ua; не направило повідомлення на факс на №0322591101 вн. 7505; не погодило з Компанією як покупцем дату та час доставки товару. Скаржник вважає, що суд першої інстанції фактично проігнорував ту обставину, що позивач не надав протягом розгляду справи належних та достатніх доказів, які підтвердили би дотримання ним п. 3.5 договору, та не міг їх надати, оскільки позивач не дотримався умов п. 3.5 договору у жодний можливий спосіб, хоча їх виконання є визначною умовою для реалізації подальшого предмету договору шляхом поставки товарів.
Апелянт вважає, що направлені ним листи, а також непідписання видаткових накладних та направлення службою доставки (повернення) позивачу не прийнятих відповідачем товарів є проявом відмови Компанії від приймання таких товарів.
Позивач здійснив поставку товарів Компанії за неналежною заявкою, отриманою після закінчення строку дії договору, тобто без заявки на постачання від відповідача (визначеного договором уповноваженого представника), що є прямим порушенням умов договору, а також без погодження дати та часу доставки і без належного повідомлення відповідача про таку доставку, чим також порушено умови договору, у зв'язку з чим відповідач, керуючись умовами п. 3.5 договору, скористався своїм правом та відмовився від прийняття та оплати товару.
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
На думку позивача, в оскаржуваному рішенні досліджено всі надані докази та доводи сторін, містяться висновки щодо питань, зазначених апелянтом у його апеляційній скарзі та які він намагається спростувати, ґрунтуючи свою позицію лише на припущеннях та безпідставних запереченнях щодо повного та всебічного розгляду справи судом першої інстанції.
Товариство не погоджується з доводами апелянта та зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи по суті надав належну оцінку всім наданим доказам та кваліфікацію викладеним обставинам справи, що підтверджується зазначеними у рішенні висновками. В процесі розгляду справи суд повно і всебічно з'ясував обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та встановив: наявність часткової передоплати (50% вартості товару) відповідно до п. 2.3 укладеного договору поставки №13А160-469-22 від 18.02.2022; виготовлення товару за технічною документацією Компанії, здійснення замовлення покупцем виготовленого товару та його поставку позивачем відповідно до умов договору; наявність прострочення оплати вартості поставленого товару, а саме зобов'язань з оплати решти 50% вартості отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі 4 899 074,40 грн, що підтверджує факт неналежного виконання апелянтом умов договору.
Позивач зауважує, що позиція апелянта щодо виникнення обов'язків сторін з поставки та оплати товару після закінчення строку дії договору є помилковою та необґрунтованою. Товариство з посиланням на практику Верховного Суду зазначає, що зобов'язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору, а отже, оскільки станом на 31.12. 2022 господарські зобов'язання, які виникли на підставі договору, були виконані не повністю, відповідно - продовжили існувати, і сторони відповідно до умов п. 9.1 договору та чинного законодавства продовжили їх виконання з метою належного завершення та досягнення мети укладеного договору. Співпраця сторін, спрямована на реалізацію договору, мала конструктивний характер, покупець жодним чином не виявляв втрати інтересу до товару.
Зазначене, на думку позивача, спростовує позицію апелянта про те, що у сторін не виникли взаємні зобов'язання до закінчення строку дії договору чи такі припинились закінченням строку його дії.
Позивач також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що жодна із підстав для відмови чи повернення, передбачених п. 3.11,10.6 договору, не була зазначена відповідачем при одержанні товару 06.11.2023, 09.11.2023, 20.11.2023, а лист відповідача №160-СЛ-321-1223 від 20.12.2023 про повернення товару за видатковими накладними №22295 від 06.11.2023, №22726 від 10.11.2023, №23538 від 21.11.2023 не супроводжувався документами, передбаченими п. 3.9 Договору (акт про недостачу (недоліки/невідповідність тощо) товару).
Інші подані сторонами заяви по суті.
Компанія також надала додаткові пояснення, у яких навело доводи щодо строку та істотних умов договору, щодо змін, які вносились до договору, щодо стану виконання договору на дату закінчення його дії (31.12.2022), щодо тверджень Товариства про те, що в 2023 році було узгоджено нові графіки постачання товару за договором, нові специфікації, нові повноважні представники, щодо вимог Товариства про стягнення основного боргу та штрафних санкцій за договором, а також щодо прийняття Компанією від Товариства товарних позицій на суму 7 076 440,80 грн у 2023 році.
Товариство надало письмові заперечення щодо поданих Компанією додаткових пояснень, у яких вважає, що апелянт фактично доповнив апеляційну скаргу новою позицією (відмінною від позиції в суді першої інстанції) щодо обставин виконання договору та новими доводами, якими намагається їх підтвердити, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Компанія надала додаткові пояснення у справі, у яких наводить власні доводи щодо зобов'язань сторін після закінчення строку дії договору, просить відхилити доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та задовольнити апеляційну скаргу Компанії у повному обсязі.
Компанія надала додаткові пояснення у справі, у яких вважає, що суд першої інстанції недостатньо дослідив взаємовідносини сторін та не застосував норми матеріального права щодо порядку укладення господарського договору (ст. 638 ЦК України, ст. 180, 181 ГК України) та обов'язковості підписання документів щодо укладення, зміни, доповнення, уточнення істотних умов договорів від імені юридичних осіб уповноваженими на це представниками і засвідчення цих підписів печатками (за їх наявності) (ст. 207 ЦК України); щодо тлумачення змісту укладеного договору (ст. 628 ЦК України); щодо істотних умов договору як змішаного договору поставки та підряду, який мали намір укласти сторони, підписуючи документ від 18.02.2022 з назвою «договір поставки» (ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України), щодо договорів підряду (ст. 837, 844, 846, 857, 854 ЦК України); щодо договорів поставки (ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, ст. 266, 270 ГК України, ст. 682, 683, 671, 632, 691 ЦК України, ст. 189 ГК України, ст. 265, 267 ГК України), застосування яких до відносин сторін свідчить про факт неукладення між сторонами ні станом на 18.02.2022, ні на кінець дії певного договору - 31.12.2022 - договору саме поставки з елементами підряду (чи підряду з елементами поставки).
Станом на 31.12.2022 - на момент закінчення строку, на який укладався договір від 18.02.2022 №13А160-469-22 - сторони не погодили, який саме товар має бути виготовлений, не узгодили його комплектність, конструкторську документацію, не підписали специфікацій.
Суд не застосував ст. 14 ЦК України, відповідно до якої цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Суд невірно застосував ст. 180 ГК України, відповідно до якої строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Компанія вважає, що сторони за договором визначили тільки найменування товару та його кількість, ціну - умови, які мали діяти до 31.12.2022. Предмет договору поставки товару, який підлягає виготовленню, з елементами договору підряду, включаючи вимоги щодо його якості, не узгоджений.
Компанія надала додаткові пояснення, у яких підсумовує доводи скаржника щодо того, у чому полягає незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції, в чому суд допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Компанія також подала зауваження та пояснення щодо доказів, наданих позивачем, які просить взяти до уваги. Скаржник вважає, що застосування умов неукладеного договору до взаємовідносин сторін, які склались внаслідок отримання позивачем коштів за рахунком №12645 та отриманням відповідачем у 2023 році товару на суму оплачених коштів, в т.ч. щодо відповідальності, зобов'язувати відповідача отримати і оплатити товар, виготовлений поза межами строку дії Договору, немає правових та фактичних підстав.
Компанія подала заяву, у якій просить прийняти відмову від визнання обставин, викладену в заяві генерального директора Компанії Клименка Р.В. від 05.03.2025, та задовольнити її.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2779/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/2779/24.
12.08.2024 матеріали справи №910/2779/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Регіональна газова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/2779/24. Розгляд справи призначено на 09.09.2024.
Колегією суддів в судових засіданнях 09.09.2024, 14.10.2024, 11.11.2024, 09.12.2024, 18.12.2024, 29.01.2025 оголошувалась перерва у розгляді справи на підставі ст. 216 ГПК України.
У судових засіданнях 11.11.2024 та 09.12.2024 суд відмовив у задоволенні клопотань Компанії про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 18.12.2024 суд відмовив у задоволенні клопотань Компанії про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Лашка Андрія Васильовича .
Судове засідання призначене на 19.02.2025 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 призначено судове засідання на 06.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 заяву представника ТОВ "СЕА Електронікс Україна" Завойської Т.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 06.03.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
06.03.2025 від представника Компанії адвоката Шияна М.В. надійшло клопотання, у якому заявник просить відкласти на іншу дату судове засідання у справі №910/2779/24, призначене на 07.03.2025, у зв'язку його перебуванням в процесі проходження обов'язкової ВЛК та неможливістю у зв'язку з цим взяти участь у судовому засіданні засіданні.
Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з такого.
За ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, оскільки у справі достатньо матеріалів для її розгляду; позиція скаржника обґрунтована, чітко та зрозуміло викладена у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї.
При вирішенні клопотання представника компанії адвоката Шияна М.В. суд також враховує присутність у судовому засіданні ще двох уповноважених представників Компанії.
Водночас відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
18.02.2022 ТОВ "СЕА Електронікс Україна" (постачальник) та ТОВ "Регіональна газова компанія" (покупець) уклали договір поставки №13А160-469-22 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати та/або виготовити друковані плати із встановленими електронними компонентами та комплектуючими, згідно із конструкторською документацією, що належить покупцю та надана покупцем постачальнику, та передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у господарській діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов Договору суму коштів.
Постачальник виготовляє товар відповідно до конструкторської документації (креслень) покупця. Конструкторська документація передається покупцем в електронному вигляді (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.4 договору найменування (асортимент) товару та вимоги щодо комплектності товару визначаються або у погоджених сторонами специфікаціях, що є невід'ємною частиною Договору та містять посилання на нього; або у рахунку-фактурі та видатковій накладній.
Постачальник забезпечує виготовлення товару із використанням комплектуючих, опис яких зазначено в конструкторській документації (кресленнях) покупця, що мають бути новими, придатними для використання за призначенням, відповідати характеристикам, згідно документів про якість комплектуючих від виробника (п. 1.5 договору).
Відповідно до п. 1.6 договору якість виготовленого товару має відповідати вимогам виробничої (технічної, конструкторської) документації (кресленням) покупця. Товар має бути придатним для використання.
Загальна вартість (ціна) за цим Договором становить 1 000 000,00 грн з ПДВ, яка складається із сукупної вартості всіх партій товару, що будуть поставлені протягом строку дії Договору та прийняті покупцем у порядку, встановленому Договором. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у рахунках-фактурах (п. 2.1 договору).
Згідно з 2.3 договору покупець здійснює передоплату 50% протягом 5 днів з дати виставлення рахунку та решту 50% вартості - протягом 10 (десяти) календарних днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем.
Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару, визначеного у специфікації або рахунку-фактурі, здійснюється окремими партіями відповідно до письмових заявок покупця, які направляються постачальнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою.
Підпунктами 3.1.1-3.1.3 п. 3.1 договору узгоджено також такі умови:
3.1.1. Поставка партії товару здійснюється постачальником на підставі письмового замовлення покупця або Графіку поставок від покупця, в яких вказано асортимент та певна кількість товару, що підлягає поставці із зазначеного у специфікації, на підставі яких складаються рахунок-фактура та видаткові накладні, які є невід'ємною частиною договору.
3.1.2. Замовлення надсилаються покупцем та приймаються постачальником з використанням засобів електронного зв'язку за реквізитами, зазначеними у п. 10.13 договору. Замовлення повинно містити наступну інформацію: найменування, одиниці вимірювання, ціну, кількість товару.
3.1.3. Якщо у специфікації зазначений термін поставки товару, покупець зобов'язаний здійснити замовлення, а постачальник - поставку всього обсягу товару протягом терміну, зазначеного в специфікації. У випадку якщо покупець не здійснив замовлення всього обсягу товару згідно зі специфікацією за кількістю протягом значного терміну, постачальник має право вимагати сплати вартості товару, а покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з дати вимоги. Постачальник зобов'язаний передати товар покупцю протягом 2 днів з дати отримання оплати, зазначеної в даному пункті.
За умовами п. 3.2 договору постачальник здійснює поставку за адресою, вказаною в заявці покупця, протягом 15 робочих днів з моменту отримання письмової заявки покупця згідно п. 3.1 договору.
Доставка товару на адресу, зазначену в п. 3.2 договору, повинна здійснюватись в робочий день протягом робочого часу (з 9 год 00 хв до 16 год 00 хв). Постачальник зобов'язаний не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до дати запланованої доставки товару на склад покупця направити на e-mail: office@lvgas.com.uа або факсом на № 0322591101 вн. 7505 повідомлення про заплановану дату та час доставки товару, які підлягають погодженню з покупцем. У разі неповідомлення постачальником про доставку та/або непогодження з покупцем дати та часу доставки товару покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товару (п. 3.5 договору).
Пунктом 3.9 договору встановлено, що у випадку якщо в процесі приймання товару будуть виявлені: недостача товару; недоліки/дефекти товару; некомплектність товару; невідповідність фактично поставленого товару умовам договору та/або документації на товар; відсутність та/або неналежне, неповне оформлення документів, передбачених п. 3.4 договору, покупець складає відповідний акт про недостачу (недоліки/невідповідність тощо) товару.
У разі настання зазначених у п. 3.9 договору випадків покупець має право відмовитись від прийняття та оплати або усієї партії поставленого товару, або тієї частини товару, що не відповідає умовам договору (п. 3.11 договору).
Згідно з п. 3.13 договору одержання (прийняття) товару покупцем підтверджується оформленою відповідно до вимог законодавства України та підписаною уповноваженим представником покупця видатковою накладною.
Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару до моменту передачі товару покупцю в порядку, встановленому п. 3.13 договору, несе постачальник (п. 3.14 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов'язується прийняти товар, крім випадків, встановлених п. 3.5, 3.11 договору, та оплатити його вартість у порядку, визначеному п. 2.3 договору.
За умовами п. 6.2 договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця у встановлений в п. 3.2 договору строк.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 договору).
Згідно з п. 10.6 договору покупець має право відмовитись від Договору в разі порушення постачальником строку (строків) поставки товару, визначеного в п. 3.2 Договору, а також в разі поставки товару, якість та/або характеристики якого не відповідають вимогам п. 1.2, п. 1.5, п. 1.6 договору.
Відповідно до п. 10.7 договору покупець має право відмовитись від договору у випадках, передбачених п. 10.6 договору, шляхом направлення письмового повідомлення на вказану у договорі адресу постачальника.
28.07.2022 Товариство виставило Компанії на оплату рахунок-фактуру №12645 на загальну суму 15 423 012,00 грн, який містив найменування, характеристику, кількість, термін поставки, ціну за одиницю та загальну вартість товару, який позивач мав виготовити за умовами договору.
15.08.2022 сторони уклали додаткову угоду №Д4-1/13А160-469-22 до договору, якою змінили п. 2.1 договору, виклавши його у такій редакції: "2.1. Загальна вартість (ціна) за цим Договором становить 15 000 000,00 грн з ПДВ, яка складається з сукупної вартості всіх партій товару, що будуть поставлені протягом строку дії Договору та прийняті покупцем у порядку, встановленому договором. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у рахунках-фактурі".
13.09.2022, 19.09.2022 та 26.09.2022 Компанія сплатила Товариству 7 711 506,00 грн передоплати 50% вартості товару, зазначеного у рахунку-фактурі №12645 від 28.07.2022.
Товариство відповідно до умов договору виготовило весь обсяг товару, найменування (асортимент) та вимоги до комплектності якого визначено у рахунку-фактурі №12645 від 28.07.2022, а саме: плата друкована з монтажем Smart_Mеtter_(CounterBoard) - 17 000 штук, плата друкована з монтажем Smart_Mеtter_(GPRS_board) - 17 000 штук, плата друкована з монтажем Smart_Mеtter_(HallBoard) - 17 000 штук.
10.05.2023 Товариство засобами електронної пошти отримало від Компанії Графік поставки (як зазначив суд першої інстанції), в якому було зазначено асортимент та кількість товару, яка підлягала поставці помісячно до кінця 2023 року, що підтверджується скриншотом електронної пошти, надісланої від представника відповідача Лашка Андрія Васильовича.
На підставі цього Графіку за період з 23.05.2023 по 21.11.2023 Товариство поставило Компанії 17 (сімнадцять) партій товару, вказаного у рахунку-фактурі №12645 від 28.07.2022, на загальну суму 9 798 148,80 грн, що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено у додатку № 1 до позовної заяви, копії яких додано до позовної заяви.
Чотири з цих видаткових накладних, а саме №14901 від 31.07.2023, № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023, не були підписані Компанією.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що покупець здійснює передоплату 50% протягом 5 днів з дати виставлення рахунку та решту 50% вартості - протягом 10 (десяти) календарних днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем.
Товариство врахувало суму здійсненої Компанією передоплати як оплату 50% вартості пропорційно по кожній із 17 партій, що складає 4 899 074,40 грн.
Товариство зазначає, що за таких обставин сума основного боргу Компанії становить 4 899 074,40 грн (9 798 148,80 грн - 4 899 074,40 грн) та складається з суми решти несплачених 50% вартості товару по кожній з 17 партій, які згідно з п. 2.3 Договору мали бути оплачені Компанією після їх отримання.
Товариство вважає, що залишок передоплати 2 812 431,60 грн (7 711 506,00 грн - 4 899 074,40 грн), що є попередньою оплатою згідно з п. 2.3 договору, має бути зарахований в рахунок майбутньої поставки товару, що знаходиться на складі Товариства та готовий до відвантаження. Загальна вартість такого готового до відвантаження товару складає 5 624 863,20 грн.
Щодо поставки Компанії товару за видатковими накладними №14901 від 31.07.2023, № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023, які Компанією не підписані, Товариство зазначило, що поставка всіх партій товару згідно з Графіком поставки (у т.ч. і тих, по яким видаткові накладні відповідачем не підписано) здійснювалась в однаковий, погоджений сторонами спосіб - пересиланням "Новою поштою". Товариство вважає, що факт поставки Компанії товару за видатковими накладними, які Компанія не підписала, підтверджується експрес-накладними "Нової пошти": ЕН 59001000788393 до видаткової накладної №14901 від 31.07.2023, ЕН 59001047192523 до видаткової накладної №22295 від 06.11.2023, ЕН 59001049958853 до видаткової накладної №22726 від 10.11.2023, ЕН 59001054163695 до видаткової накладної №23538 від 21.11.2023.
У зв'язку з неотриманням від Компанії підписаних видаткових накладних Товариство склало бухгалтерську довідку від 21.03.2024, що підтверджує господарську операцію з реалізації товару за цими видатковими накладними, а також відомостями обліку МПЗ (матеріально-виробничих запасів) окремо за кожною номенклатурною позицією у вказаних видаткових накладних.
Позивач зазначає, що відповідач не заперечував факт отримання товару за видатковою накладною №14901 від 31.07.2023, що підтверджується листом відповідача №160-сл-304-1123 від 21.11.2023. В подальшому, листом № 160-СЛ -318-1223 від 13.12.2023 Компанія повідомила Товариству, що товар за видатковими накладними №22295 від 06.11.2023, №22726 від 10.11.2023, №23538 від 21.11.2023 буде повернуто, причиною повернення зазначено те, що на ринку України складається кризова ситуація, а обсяги реалізації продукції відповідача впали на 80%.
Листом №160-СЛ -321-1223 від 20.12.2023 Компанія повідомила Товариство, що товар за видатковими накладними №22295 від 06.11.2023, №22726 від 10.11.2023, №23538 від 21.11.2023, який не одержано відповідачем відповідно до умов п. 3.13, 3.14 договору, направлено (повернуто) Товариству "Новою поштою".
Товариство зауважує, що підстави для відмови від прийому товару чітко зазначені в п. 3.9, 3.11 договору, а саме виявлені недостача, недоліки/дефекти товару, некомплектність, невідповідність фактично поставленого товару умовам договору та/або документації на товар, відсутність та/або неналежне, неповне оформлення документів, які мають супроводжувати товар. Пунктом 10.6 передбачено, що покупець має право відмовитись від договору в разі порушення постачальником строків поставки (п. 3.2 договору), а також у разі поставки товару, якість та/або характеристики якого не відповідають вимогам п. 1.2, 1.5, 1.6 договору.
Позивач зауважує, що оскільки Компанія не зазначала жодну із вище перелічених підстав, а повідомлення про повернення товару не супроводжувалось належним чином оформленими документами, передбаченими п. 3.9 договору, Товариство відмовилось від приймання товару, повернутого Компанією. Відомості трекінгу "Нової пошти" за експрес-накладною ЕН 59001075632496 свідчать, що вантаж Компанія отримала 09.01.2024.
Товариство вважає, що Компанія отримала товар за видатковими накладними №22295 від 06.11.2023, №22726 від 10.11.2023 та №23538 від 21.11.2023, підстави для його повернення відсутні, а непідписання і неповернення вказаних видаткових накладних є намаганням Компанії уникнути виконання зобов'язання з оплати поставленого товару.
Товариство просить стягнути з Компанії 4 899 074,40 грн основного боргу, нараховані на підставі п. 7.1 договору 710 826,31 грн пені, а також 100 326,46 грн інфляційних втрат та 63 862,76 грн 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Компанія проти заявлених до неї вимог заперечила та зазначила, що договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діяв до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору) і договір не містить жодних умов, які передбачали би пролонгацію його дії; товар, про стягнення грошових коштів за який просить Товариство, Товариство направило після закінчення строку дії договору, у 2023 році. Компанія вважає, що обов'язки у сторін договору в частині поставки товару та виплати коштів виникли виключно після завершення дії договору.
На думку Компанії, у сторін не виникло жодних зобов'язань за договором, оскільки після закінчення строку дії договору жодна зі сторін не виконала його та не висловлювала такого наміру ані щодо його продовження, ані щодо його виконання в частині, яка є предметом спору у цій справі.
Крім того, за твердженням Компанії, Товариство не виконало зобов'язання передати (поставити) товар в обумовлені договором строки. Компанія вважає, що у Товариства не виникало таке зобов'язання також протягом строку дії договору.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Укладений сторонами спору договір поставки №13А160-469-22 від 18.02.2022 містить елементи договорів поставки та підряду, тобто є змішаним договором.
Отже, права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених договором виготовлення / поставки товару та їх оплати визначаються умовами даного договору та відповідними положеннями параграфів 1, 3 глави 54, параграфу 1 глави 61 ЦК України та параграфа 1 глави 30 ГК України.
За визначенням ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що 18.02.2022 Товариство та Компанія уклали договір, за умовами якого Товариство як постачальник зобов'язалось передати та/або виготовити та передати у встановлений строк (строки) Компанії як покупцю товар, який Компанія зобов'язалось оплатити.
28.07.2022 на виконання договору Товариство виставило Компанії рахунок-фактуру №12645 на суму 15 423 012,00 грн, а Компанія 13.09.2022, 19.09.2022 та 26.09.2022 сплатила Товариству 7 711 506,00 грн передоплати 50% вартості товару, зазначеного у рахунку-фактурі №12645 від 28.07.2022 (призначення платежу: оплата 50% за товар зг. договору №13А160-469-22 ).
Оскільки Компанія здійснила попередню оплату 50% вартості товару, вказаного у рахунку-фактурі № 12645 від 28.07.2022, відповідно, у Товариства за умовами договору виник обов'язок виготовити та поставити Компанії весь визначений у цьому рахунку-фактурі товар, а саме плату друковану з монтажем Smart_Mеtter_(CounterBoard) - 17 000 штук на загальну суму 7 602 400,00 грн, плату друковану з монтажем Smart_Mеtter_(GPRS_board) - 17 000 штук на загальну суму 4 959 920,00 грн, плату друковану з монтажем Smart_Mеtter_(HallBoard) - 17 000 штук на загальну суму 290 190,00 грн.
Позивач відповідно до умов договору виготовив весь обсяг наведеного вище товару, найменування (асортимент) та вимоги до комплектності якого визначені у рахунку-фактурі №12645 від 28.07.2022.
Суд, з огляду на доводи апеляційної скарги, зазначає, що сторони (Товариство та Компанія) почали вчиняти дії, спрямовані на виконання ними зобов'язань за цим договором під час його дії (до 31.12.2022), а отже зобов'язання за укладеним сторонами договором, не виконане належним чином, продовжило існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору, оскільки чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору.
Колегія суддів також відзначає, що зазначеним обставинам надав належну оцінку суд першої інстанції, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.
Товариство просить стягнути з Компанії 4 899 074,40 грн заборгованості за договором (9 798 148,80 грн - 4 899 074,40 грн), яка складається із суми решти несплачених 50% вартості товару за кожною із 17 партій, і яку згідно з п. 2.3 договору належало сплатити після їх отримання. При цьому залишок передоплати 2 812 431,60 грн (7 711 506,00 грн - 4 899 074,40 грн), що є попередньою оплатою згідно з п. 2.3 договору, на думку позивача, має бути зарахований в рахунок майбутньої поставки товару, що знаходиться на складі позивача та готовий до відвантаження. Загальна вартість такого готового до відвантаження товару складає 5 624 863,20 грн.
Суд встановив, що 10.05.2023 Товариство засобами електронної пошти отримало від Компанії оновлений Графік, в якому була зазначена кількість товару, яка підлягала поставці помісячно до кінця 2023 року (т. 1, а. с. 44-45).
Цей електронний документ апеляційний суд досліджував в судовому засіданні в оригіналі на переносному комп'ютері позивача типу ноутбук із заходом на портал електронної пошти ТОВ «СЕА Електронікс Україна».
Колегія суддів відзначає, що цей документ містить посилання на те, що він визначає графік виробництва смарт-лічильників під ТМ RGC METERING (тобто, «розумних» газових лічильників під торговою маркою «RGC METERING»).
Водночас суд встановив, що для виготовлення одного лічильника потрібні всі три друковані плати з монтажем - Smart_Mеtter_(CounterBoard), Smart_Mеtter_(GPRS_board), Smart_Mеtter_(HallBoard), кожна з яких виконує в лічильнику окрему технічну функцію, а в сукупності вони забезпечують його роботу саме як «розумного» лічильника.
Колегія суддів бере до уваги, що вказаний документ за змістом не є саме графіком поставки комплектуючих, адже він визначає лише те, скільки повністю укомплектованих лічильників має бути виготовлено у відповідному місяці.
Разом з тим з точки зору елементарної логіки такий документ є абсолютно зрозумілим орієнтиром для постачальника (позивача) щодо того, скільки комплектів з трьох друкованих плат він має поставити у відповідному місячному періоді виробнику лічильників (відповідачу), а отже цілком розумно може розглядатися і застосовуватись як графік поставки комплектуючих відповідно до пп. 3.1.1 договору, тобто як альтернатива окремому замовленню на партію товару.
Додатково колегія суддів відзначає, що як до, так і після початку поставки (травень-жовтень 2023 року) відповідач не надіслав позивачу жодного замовлення (знову ж таки відповідно до пп. 3.1.1 договору), а почав посилатися на таку процедуру узгодження строків і обсягів поставок лише в листопаді та грудні 2023 року (листи ТОВ «Регіональна газова компанія» від 21.11.2023 № 160-СЛ-304-1123 (т. 1, а. с. 47) та від 13.12.2023 № 160-СЛ-318-1223 (т. 1, а. с. 46) з посиланням в останньому на кризову ситуацію на ринку України і падіння обсягів реалізації продукції на 80%).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що лист від 10.05.2023 був направлений Товариству Лашком Андрієм Васильовичем (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а не уповноваженим представником Компанії суд зазначає таке.
За умовами п. 3.1.2 договору замовлення надсилаються покупцем та приймаються постачальником з використанням засобів електронного зв'язку за реквізитами, зазначеними у п. 10.13 договору, однак у п. 10.13 договору відсутні відомості щодо реквізитів засобів електронного зв'язку зокрема постачальника.
У п. 10.15 договору визначено, що повноваженим представником сторін, зокрема Компанії є Хаврель Ярослав Юрійович, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд констатує, що копія листа, направленого 10.05.2023 Лашком А.В. Товариству, була також направлена відправником на електронну адресу Хавреля Я.Ю. ІНФОРМАЦІЯ_2 . У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про вчинення Хаврелем Я.Ю. дій, спрямованих на спростування або зміну відомостей, направлених Лашком А.В. Товариству на виконання укладеного між Компанією та Товариством договору.
Обставини щодо замовлення Компанією 17 000 комплектів товару, узгодження сторонами технічних та виробничих деталей виготовлення товару в означеній кількості, узгодження адреси для поставки товару підтверджуються також наявними в матеріалах справи паперовими копіями електронних листів представників сторін, зокрема, листом від 26.09.2022, в якому Компанія погоджує специфікацію на виріб із вкладеним файлом із специфікацією (електронна копія листа з темою: Smart Metter комплект 17000 шт.); листом від 01.02.2023, в якому представники сторін узгоджують запуск виробництва серії після проходження тестування; листом від 13.04.2023 від Хавреля Я.Ю. щодо тестування плат; листом від 17.07.2023, яким сторони погодили адресу поставки товару (а.с. 211-217 т. 1).
На підставі направленого Компанією Графіку Товариство у період з 23.05.2023 по 21.11.2023 здійснило поставку 17 партій товару, вказаного в рахунку-фактурі №12645 від 28.07.2022, на загальну суму 9 798 148,80 грн.
Суд відзначає, що Товариство прийняло товар за договором частково та підписало 13 з 17 видаткових накладних (видаткові накладні №14901 від 31.07.2023, №22295 від 06.11.2023, №22726 від 10.11.2023 та №23538 від 21.11.2023 не були підписані відповідачем).
Тобто своїми діями - отриманням партій товару відповідно до Графіку поставки, підписанням видаткових накладних, Компанія підтвердила належність виконання сторонами взаємних зобов'язань за договором.
Додатково колегія суддів зауважує, що за зазначеними вище підписаними відповідачем 13 видатковими накладними товар приймав Лашко А.В. - на той час начальник управління повірки та обслуговування ЗВТ (засобів вимірювальної техніки) ТОВ «Регіональна газова компанія». Будь-яких належних і допустимих доказів відсутності ц цієї особи відповідних повноважень відповідач місцевому суду не надав.
Щодо непідписаних відповідачем видаткових накладних №14901 від 31.07.2023, № 22295 від 06.11.2023, № 22726 від 10.11.2023, № 23538 від 21.11.2023 суд відзначає, що поставка всіх партій товару згідно з Графіком здійснювалась у погоджений сторонами спосіб - шляхом пересилання «Новою поштою».
Видаткова накладна №14901 від 31.07.2023 (а.с. 29 т. 1) не підписана відповідачем, проте факт отримання товару за цією видатковою накладною відповідач не заперечував, що підтверджується листом Компанії №160-сл-304-1123 від 21.11.2023 (т. 1, а. с. 46). Факт поставки позивачем товару відповідачу за вказаною видатковою накладною підтверджується відомостями експрес-накладної «Нової пошти» ЕН 59001000788393, які свідчать про отримання представником Компанії вантажу 02.08.2023 (а.с. 29 зворот т. 1).
Видаткові накладні №22295 від 06.11.2023, №22726 від 10.11.2023, №23538 від 21.11.2023 (а.с. 41, 42, 43 т. 1) Компанією не підписані, однак факт поставки Компанії Товариством товару за цими видатковими накладними підтверджується експрес-накладними «Нової пошти», а саме: ЕН 59001047192523, ЕН 59001049958853, ЕН 59001054163695 (а.с. 41, 42, 43 зворот т. 1), відомості яких свідчать про отримання представником Компанії вантажу 06.11.2023, 09.11.2023 та 20.11.2023 відповідно.
Подальші дії Компанії щодо повернення Товариству товару за видатковими накладними №22295 від 06.11.2023, №22726 від 10.11.2023, №23538 від 21.11.2023, який був фактично прийнятий відповідачем, однак видаткові накладні не були підписані з посиланням на кризову ситуацію, що склалася на ринку України, та зниженням обсягів реалізації продукції відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними.
Так, за умовами п. 3.11 договору покупець (Компанія) має право відмовитись від прийняття та оплати усієї партії поставленого товару або тієї частини товару, що не відповідає умовам договору, у разі настання зазначених у п. 3.9 договору випадків, а саме: недостача товару; недоліки/дефекти товару; некомплектність товару; невідповідність фактично поставленого товару умовам Договору та/або документації на товар; відсутність та/або неналежне, неповне оформлення документів, передбачених п. 3.4. Договору. При цьому умовами п. 3.9 Договору передбачено, що покупець складає відповідний акт про недостачу (недоліки/невідповідність тощо) товару.
Крім того, згідно з п. 10.6 договору покупець має право відмовитись від договору в разі порушення постачальником строку (строків) поставки, визначеного у п. 3.2 договору, а також у разі поставки товару, якість та/або характеристики якого не відповідають вимогам п. 1.2, 1.5, 1.6 договору.
Жодна з передбачених договором підстав, за яких Компанія має право відмовитись від товару та/або від договору, не була зазначена Компанією при одержанні товару 06.11.2023, 09.11.2023, 20.11.2023, а лист Компанії №160-СЛ-321-1223 від 20.12.2023 про повернення товару за видатковими накладними №22295 від 06.11.2023, №22726 від 10.11.2023, №23538 від 21.11.2023 (а.с. 80 т. 1) не супроводжувався документами, передбаченими п. 3.9 Договору (акт про недостачу (недоліки/невідповідність тощо) товару).
Зазначене свідчить про правомірну відмову Товариства від приймання повернутого Компанією товару. Крім того, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, товар за видатковими накладними №22295 від 06.11.2023, №22726 від 10.11.2023, №23538 від 21.11.2023 Компанія одержала 09.01.2024 та на даний час цей товар знаходиться у відповідача.
Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності підтверджується належне виконання Товариством зобов'язання щодо поставки Компанії товару за договором на загальну суму 9 798 148,80 грн та отримання Компанією цього товару, а також оплата товару Компанією частково.
Водночас у досліджуваних правовідносинах відповідач проявив суперечливу поведінку, спочатку прийнявши частину товару без зауважень, а потім відповившись від прийняття за відсутності встановлених договором або законом підстав.
Суд встановив, що сума передоплати, врахована позивачем як оплата 50% вартості поставленого товару, складає 4 899 074,40 грн (50% вартості по кожній із 17 партій поставленого товару: 9 798 148,80 грн х 50%).
З огляду на умови п. 2.3 договору, у Компанії виник обов'язок здійснити оплату решти 50% вартості товару по кожній із 17 партій (згідно відповідної видаткової накладної) протягом 10 (десяти) календарних днів з дня одержання відповідної партії товару.
Матеріалами справи підтверджується, що у встановлений п. 2.3 договору строк Компанія оплату решти 50% вартості товару за кожною із 17 партій поставленого Товариством та одержаного Компанією товару не здійснила. Загальна сума заборгованості Компанії з оплати 50% вартості поставленого товару становить 4 899 074,40 грн (9 798 148,80 грн - 4 899 074,40 грн).
Докази сплати Компанією зазначеної 50% вартості поставленого за договором товару у розмірі 4 899 074,40 грн матеріали справи не містять.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог товариства про стягнення з Компанії 4 899 074,40 грн основного боргу.
Щодо вимог Товариства про стягнення з Компанії 710 826,31 грн пені.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК україни у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
За визначенням ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Суд встановив, що Компанія належним чином не виконав зобов'язання щодо оплати заборгованості за поставлений товар у загальній сумі 4 899 074,40 грн, а відтак допустив порушення зобов'язання (щодо оплати решти 50% вартості товару по кожній із 17 партій поставленого позивачем товару).
У п. 7.1 договору сторони узгодили, що у разі прострочення покупцем встановленого п. 2.3 договору строку оплати вартості товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Товариство при визначенні періоду нарахування пені за видатковими накладними №9922 від 23.05.2023, №13973 від 18.07.2023, №14901 від 31.07.2023, №15436 від 07.08.2023, №15899 від 14.08.2023 не врахувало приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснивши нарахування пені на суму заборгованості по кожній із цих накладних за період, який перевищує 6 місяців. Обґрунтованим є нарахування та стягнення з Компанії на користь Товариства 688 559,19 грн пені; вимоги Товариства про стягнення з Компанії 22 267,12 грн пені задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 100 326,46 грн інфляційних витрат, 63 862,76 грн 3% річних.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунки інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 90-93 т. 1), колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що ці розрахунки є арифметично вірними, до стягнення з Компанії на користь Товариства підлягає 100 326,46 грн інфляційних витрат та 63 862,76 грн 3% річних.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/2779/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 у справі №910/2779/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №910/2779/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.03.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова