вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2025 р. Справа№ 925/1399/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Козир Т.П.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Линник А.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025
у справі № 925/1399/24 (суддя Н.М. Спаських)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське»
про стягнення 1 065 734,00 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (далі - відповідач) про стягнення залишку заборгованості за товар в розмірі 1 065 734,00 на підставі договору № 01/03/2023-1 від 01.03.2023, укладеного між сторонами у справі. Також в складі судових витрат позивач просив стягнути з відповідача 6 000,00 грн, понесених на професійну правничу допомогу.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.12.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» - 1 065 734,00 грн залишку основного боргу за поставлений товар та 15 986,01 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
У судовому засіданні 09.12.2024, до судових дебатів представник позивача повідомив про свій намір надати суду протягом 5 днів після ухвалення рішення докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
16.12.2024 через систему «Електронний суд» зареєстровано заяву (вх. № 19223/24) представника позивача від 13.12.2024 про ухвалення додаткового рішення з додатками, в якій позивач просив стягнути з відповідача 112 573, 40 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які складаються з 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 106 573,40 грн «гонорару успіху».
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025 заяву позивача від 13.12.2024 задоволено частково. Прийнято у справі додаткове рішення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 10 000,00 грн «гонорару успіху». В решті вимог за заявою відмовлено.
Задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну справничу допомогу адвоката частково, суд першої інстанції виходив з того, що «гонорару успіху» в загальному розмірі 106 573,40 грн, який розраховано виключно математичним шляхом як 10% від суми стягнутого боргу, є надмірним і в даному випадку не відповідає критерію розумності та реальності таких витрат і їх обґрунтованості.
Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 112 573,40 грн.
Апелянт наголошує на тому, що надані адвокатом послуги є такими, що пов'язані саме з розглядом даної справи, обумовлені договором про надання правової допомоги та ціною позову, а тому витрати на професійну правничу допомогу є пропорційними до предмету позову, складності справи, її значенню для відновлення порушених прав та законних інтересів позивача, обсягу виконаних робіт (наданих послуг) та кількості затраченого адвокатом часу, що свідчить про адекватність та співмірність витрат на правову допомогу у цій справі.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.03.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 21.02.2025. Витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1399/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» про стягнення 1 065 734,00 грн.
14.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1399/24.
24.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» надійшов відзив на апеляційну скаргу, сформований 21.02.2025, у якому відповідач просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025 - без змін.
07.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» Онишко В.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» Онишко В.М. про її участь у судовому засіданні 12.03.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у справі № 925/1399/24.
У судове засідання 12.03.2025 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причин нез'явлення в судове засідання суд не повідомив, хоча про день, місце та час був повідомлений належним чином, шляхом доставлення копії ухвали суду апеляційної інстанції від 03.02.2025 до його електронного кабінету.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідача, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для її розгляду без заслуховування пояснень відповідача, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив додаткове рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення, стягнувши з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 112 573,40 грн.
У судовому засіданні 12.03.2025 колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 ГПК України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Так, до позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та планує понести у зв'язку з розглядом справи.
Крім того, у позовній заяві позивачем зазначено, що у разі задоволення позову, витрати на правову допомогу збільшаться на 10% від стягнутого боргу, що також буде заявлено до стягнення з відповідача.
Частина 8 статті 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у судовому засіданні 09.12.2024 представником позивача заявилено клопотання про надання суду протягом 5 днів після прийняття рішення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути з відповідача.
Рішення Господарського суду у справі №925/1399/24 було ухвалене 09.12.2024, а відтак останнім днем для подання доказів, які підтверджують розмір понесених судових витрат в суді першої інстанції, було 16.12.2024 (перший робочий день).
Частиною 7 статті 116 ГПК України визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Колегією суддів встановлено, що клопотання про відшкодування судових витрат було відправлено через підсистему «Електронний суд» 13.12.2024.
Таким чином, докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв'язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції були подані у строк, визначений частиною 8 статті 129 ГПК України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 112 573,40 грн заявник надав до позовної заяви копії: договору про надання правової допомоги №1612 від 26.09.2024, додатку №1 від 26.09.2024 до договору про надання правової допомоги, додаткової угоди №1 від 26.09.2024 до договору про надання правової допомоги №1612 від 26.09.2024,, акту про надані послуги №1 від 30.10.2024, платіжної інструкції №126 від 31.10.2024 на суму 6 000,00 грн з призначенням платежу «підготовка та подання позову згідно рахунку №1 від 30.10.2024», а також детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 6 000,00 грн, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які загалом можуть становити 12 500,00 грн (а.с.59-73).
До заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу від 17.12.2024 позивач надав копії: акту про надані послуги №2 від 13.12.2024, платіжної інструкції №502 від 10.12.2024 на суму 106 573,40 грн, а також детальний опис робіт (наданих послуг) від 13.12.2024 (а.с.148-150).
За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Колегія суддів також зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 26.09.2024 між Адвокатським бюро «Романа Сацика» (далі - Виконавець, «Адвокатське бюро») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» (далі - Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір).
Згідно п. 1.1. договору Адвокатське бюро зобов'язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу (далі - «послуги»), а Клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати виконавця, необхідні для виконання цього договору.
Під послугами у цьому договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги.
Адвокатське бюро надає правову допомогу у вигляді:
- забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта;
- представництва інтересів Клієнта в будь-яких судах (у т.ч. в будь-яких інстанціях), а також в інших державних органах (у т.ч., але не виключно, правоохоронних, контролюючих, тощо) та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями;
- надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до п.3.2 договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатку №1 до цього договору. При визначенні розміру гонорару враховується:
- обсяг та час роботи, що потрібен Виконавцю для належного виконання доручення;
- ступінь складності правових питань, що стосується доручення;
- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Виконавцем інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;
- необхідність виїзду адвоката у відрядження;
- важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта;особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення;
- характер і тривалість професійних відносин Виконавця з Клієнтом;
- кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Виконавця.
В додатку № 1 до договору сторонами погоджено, що грошова винагорода за договором, яка включає в себе, в тому числі, витрати пов'язані зі збором доказів, підготовкою справи до розгляду, оплатою вартості послуг помічника адвоката складає:
1. Консультація Клієнта - 1 000,00 грн (до 30 хв.);
2. Вивчення матеріалів справи, з'ясування обставин справи, підготовка правової позиції та тактики захисту клієнта - 2 000,00 грн (1 год.);
3. Підготовка та складання документів - 2 000,00 грн (1 год.);
4. Представництво інтересів Клієнта (в судах першої інстанції, органах/установах) - 2 000,00 грн (1 год.);
5. Представництво інтересів клієнта (в судах апеляційної та касаційної інстанції) - 4 000,00 грн (1 год.);
6. Відшкодування фактичних витрат на судовий збір, витрат на відправлення кореспонденції та проїзд сплачується окремо.
Додатковою угодою № 1 сторони дійшли згоди доповнити п. 1.1 договору про надання правової допомоги :
« 1.1. За цим договором Адвокатське бюро зобов'язується за завданням Клієнта надавати Клієнту правову допомогу щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Дзендзелівське» в сумі 1 095 734,00 грн. (далі - «послуги»), а Клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати виконавця, необхідні для виконання цього договору.
2. В разі задоволення (в тому числі часткового) позову та стягнення судом з ТОВ «Дзендзелівське» на користь Клієнта суми боргу, Клієнт сплачує на користь Адвокатського бюро «Романа Сацика» витрати на правову допомогу, які обчислюються як 10% від суми, що стягнута з відповідача.
3. Положення про сплату 10% від стягнутого боргу застосовуються і в тому випадку, коли боржником сплачено борг в досудовому порядку після отримання претензії, або добровільно вже після подання позову, однак до винесення судового рішення».
30.10.2024 між сторонами підписано акт № 1 про надані послуги. Згідно цього акту Виконавець виконав за договором, а Замовник прийняв наступні юридичні послуги:
- підготовка та подання позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» про стягнення заборгованості в сумі 1 065 734,00 грн, за договором поставки № 01/03/2023-1 від 01.03.2023 - 6 000,00 грн (6 год).
Сторони погоджуються, що до сплати належить 6 000,00 гривень.
Акт підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками.
Відповідно до платіжної інструкції № 126 від 30.10.2024 позивачем було перераховано Адвокатському бюро «Романа Сацика» 6 000,00 грн.
13.12.2024 між сторонами був підписаний акт про надані послуги № 2, у відповідності до якого Виконавець виконав за договором, а Замовник прийняв наступні послуги:
- клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 14.11.2024;
- підготовка та участь у судовому засіданні 29.11.2024 у справі №925/1399/24;
- підготовка та участь у судовому засіданні 09.12.2024 у справі №925/1399/24 ;
- витрати на правову допомогу відповідно до Додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги № 1612 від 26.09.2024 у розмірі 10% від суми 1 065 734,00 грн, що стягнута з ТОВ «Дзендзелівське» на користь ТОВ «ВФ «Діоніс Плюс» на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 09.12.2024 у справі № 925/1399/24 - 106 573,40 гри.
Сторони погоджуються, що до сплати належить 106 573,40 грн.
Акт підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками.
Відповідно до платіжної інструкції № 502 від 10.12.2024 позивачем було перераховано Адвокатському бюро «Романа Сацика» 106 573,40 грн.
Положення ст. 60 ГПК України передбачають, що повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.
Як правильно встановлено та зазначено судом першої інстанції, представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» у справі №925/1399/24 здійснювалось адвокатом Онишко Вікторією Михайлівною на підставі ордеру АІ № 1742589, яка приймала участь у всіх судових засіданнях.
Проаналізувавши детальний опис робіт (наданих послуг) від 07.11.2024 та від 13.12.2024, а також акти про надані послуги від 30.10.2024 та 13.12.2024, колегія суддів зазначає, що позивач у поданій заяві про відшкодування витрат просить стягнути з відповідача витрати за надання послуг у вигляді «підготовки та подання позову», що складають 6 000,00 грн (акт від 30.10.2024) та 10% від суми боргу, стягнутого рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.12.2024, що складає 106 573,40 грн (акт від 13.12.2024), що по суті своєї є «гонораром успіху».
Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що подані позивачем докази у сукупності є достатніми для підтвердження факту надання позивачу адвокатом Онишко В.М. адвокатських послуг у справі № 925/1399/24.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути документально обґрунтований, доведений та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (аналогічні висновки містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Водночас, за нормами частини 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Процесуальний закон надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
Відповідачем було подано суду першої інстанції заперечення, у яких останній просить відмовити позивачеві в задоволенні заяви в частині стягнення додаткових витрат (гонорару успіху), що складають 10 % від суми стягнутого боргу за рішенням суду в розмірі 106 573,40 грн, вказуючи, що такі кошти не є обов'язковими до відшкодування і не були необхідними для досягнення успішного результату вирішення спору.
Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Як вбачається з тексту оскаржуваного додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, зокрема, надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, місцевий господарський суд зазначив, що позивач довів понесення ним витрат на правничу допомогу в цій справі, при цьому, враховуючи, що «справа є малозначною (ціна позову 1 065734,00 грн.), і була призначена до розгляду у порядку спрощеного провадження (ч.3 статті 12 ГПК України. Спір стосувався лише стягнення залишку основного боргу, для розрахунку якого задіяно елементарні математичні знання, без застосування санкцій та нарахувань за прострочення розрахунків», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення з відповідача на користь позивача усієї суми «гонорару успіху» в загальному розмірі 106 573,40 грн є надмірним у даному випадку та не відповідає критерію розумності.
При цьому судова колегія звертає увагу на додаткові письмові пояснення відповідача від 09.12.2024, в яких останній критично поставився до належності виконаних адвокатом послуг з надання професійної правничої допомоги у справі, оскільки до позовної заяви не було додано первинних документів на поставку товару, які використовувалися для розрахунку боргу в сумі 1 065 734,00 грн, на що суд першої інстанції звертав увагу сторони в ухвалі від 29.11.2024, що зумовило подачу представником позивача у подальшому клопотання про долучення доказів, необхідних для вирішення справи (а.с.112-118, 120).
Також, аналізуючи надані адвокатом позивача послуги за актом про надані послуги №2 від 13.12.2024, а також детальний опис робіт (наданих послуг) від 13.12.2024, колегія суддів зауважує, що включення до переліку наданих послуг «подання суду клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції від 14.11.2024» не є за своєю суттю послугою правничого характеру, оскільки стосується виключно форми участі представника учасника справи у судовому засіданні та не утворює самостійного правового результату.
Втім, відшкодування витрат на правничу допомогу за «підготовку та подання позову» у розмірі 6 000,00 грн (за актом від 30.10.2024), колегія суддів вважає обґрунтованими та такими що підлягають стягненню з відповідача.
Варто зауважити, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
З огляду на положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та 10 000,00 грн. «гонорару успіху».
Розглянувши доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вони жодним чином наведених висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки зводяться до висловлення незгоди із здійсненою судом оцінкою зібраних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного додаткового рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні, суд першої інстанції, здійснюючи розподіл судових витрат, правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив докази, а тому в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» необхідно відмовити, а оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025 - залишити без змін.
Враховуючи те, що за апеляційний перегляд додаткового рішення суду першої інстанції судовий збір не сплачується, суд апеляційної не здійснює такий розподіл відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Діоніс Плюс» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025 у справі №925/1399/24 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 08.01.2025 у справі №925/1399/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/1399/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст.287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.03.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Т.П. Козир
І.М. Скрипка