вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2025 р. Справа№ 910/3715/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідачів: Литвин А.А.
від третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1-2 не з'явились; 3 - ОСОБА_1 ;
від третіх осіб, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1- Бобчук І.П., 2- не з'явились
при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Окузай»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024, повний текст рішення складено 28.10.2024
у справі № 910/3715/24 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Окузай»
до Міністерства юстиції України
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Приватного нотаріуса Гришаєвої Ірини Вікторівни
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_4
2. ОСОБА_5
про визнання протиправним та скасування наказу
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю «Окузай» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 в задоволені позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, що ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2023 № 761/8402/23 заява представника ОСОБА_4 про забезпечення позову до його подачі, шляхом накладення арешту, на нерухоме майно задоволено. Накладено арешт на спірну квартиру, яка належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 648-С/КІ від 07.05.2003. Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришаєвої Ірини Вікторівни здійснено 15.08.2023 під час дії арешту накладеного вказаною ухвалою суду, який на день здійснення нотаріусом реєстраційних дій був чиним. Тому, оскаржуване рішення приватного нотаріуса Гришаєвої Г.В. прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 24 Закону, а тому допущене при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливає на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, а тому дії Міністерства юстиції України щодо анулювання рішення приватного нотаріуса Гришаєвої І.В. від 15.08.2023 № 68878044 є законними та обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24, Товариство з обмеженою відповідальністю «Окузай» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства Юстиції України № 588/5 від 04.03.2024 року, яким скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 15.08.2023 року №68878044 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришаєвої Ірини Вікторівни. Розподілити судові витрати та стягнути з Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКУЗАЙ» судові витрати: суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 028,00 грн, суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн, суму витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в першій інстанції в сумі 66 000,00 грн та суму витрат на надання правничої допомоги під час розгляду справи в апеляційній інстанції.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
На думку скаржника, як відповідач Міністерство юстиції України під час винесення оспорюваного Наказу №588/5 від 04.03.2024 року, так і Господарський суд міста Києва під час винесення оспорюваного рішення від 21.10.2024 у справі №910/3715/24, дійшли до необґрунтованого висновку, що приватним нотаріусом Гришаєвою І.В. під час винесення рішення від 15.08.2023 №68878044 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 порушено вимоги п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки хибно трактовані положення п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а вказаним пунктом передбачено, що «Підставою для відмови в державній реєстрації прав є 6)Наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків визначених цим Законом.» Жодної згадки у цьому пункті про наявність будь-якого судового рішення немає, а є лише посилання на «зареєстровані обтяження речових прав».
Скаржник вказує на те, що на дату винесення приватним нотаріусом Гришаєвою І.В. рішення від 15.08.2023 № 68878044 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було відсутнє зареєстроване обтяження щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.03.2023 № 761/8402/23.
Скаржник зазначає, що ним до суду першої інстанції подано інформаційну довідку № 375563435 від 23.04.2024 щодо повної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 за весь період існування вказаного об'єкту в зазначених вище реєстрах (починаючи з первинної реєстрації від 29.05.2017 року). У зазначеній довідці взагалі відсутні за весь період існування нерухомого майна у відповідних реєстрах будь-які зареєстровані обтяження у вигляді арешту на вказане нерухоме майно на підставі рішень будь-яких судів, в тому числі і Шевченківського районного суду м.Києва. Таким чином під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено неспростовний факт, що в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація про обтяження у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 10.03.2023 № 761/8402/23 ніколи не вносилась.
На думку скаржника, незважаючи на факт винесення Шевченківським районним судом міста Києва 10.03.2023 ухвали про накладення арешту на нерухоме майно, таке обтяження повинно було бути зареєстровано шляхом внесення відповідного запису про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і таке обтяження, згідно ч.2 ст.3 вказаного вище Закону, виникає лише з моменту такої реєстрації. А тому факт відсутності на момент вчинення реєстраційної дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрованого обтяження про арешт квартири АДРЕСА_2 виключав для приватного нотаріуса Гришаєвої І.В. можливість відмовити заявнику ОСОБА_2 у реєстраційній дії, тим більше, що на той час ні приватному нотаріусу Гришаєвій І.В., ні самому заявнику ОСОБА_2 взагалі не було відомо про факт винесення такої ухвали Шевченківський районним судом м.Києва. А з урахуванням ч.5 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватний нотаріус Гришаєва І.В. взагалі не мала права та законних підстав відмовити ОСОБА_2 у реєстраційній дії.
Скаржник зазначає про те, що Єдиний державний реєстр судових рішень не входить до списку реєстрів та інформаційних систем, що функціонують у взаємодії з Державним реєстром прав, а тому ствердження відповідача і суду першої інстанції про наявність у приватного нотаріуса Гришаєвої І.В. можливості і обов'язку перед проведенням реєстраційної дії перевірити дані в Єдиному державному реєстрі судових рішень не відповідають вимогам чинного законодавства, є необгрнутованими, незаконними, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також скаржник зазначає про те, що ухвалою Шевченківського районного суду від 10 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_4 (в рамках забезпечення за якою було винесено ухвалу про накладення арешту) визнано неподаною та повернуто позивачу, що є окремою, передбаченою п. 2 ч. 13 ст. 158 ЦПК України, підставою для скасування заходів забезпечення позову. Рішенням Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року було чітко визначено, що ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2023 року (Справа № 761/8402/23) про накладення арешту, на яку посилається скаржник, згідно норм законодавства підлягала скасуванню з моменту винесення ухвали цього ж суду від 10 квітня 2023 року про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу- ОСОБА_4 . Тобто ухвала визнана апеляційним судом такою, що не діє з 10.04.2023, що також підтверджується даними Державного реєстру речових прав.
У апеляційній скарзі скаржником зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з судовим розглядом апеляційної скарги: 1) сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4 542 грн та витрат на професійну правничу допомогу в наступних розмірах: підготовка та подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 15 000 грн; представництво інтересів позивача в суді - 6 000 грн за одне судове засідання.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Міністерство юстиції України, у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачеві достеменно відомо (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 509/5216/13-ц).
Міністерством юстиції України своєчасно було розміщено оголошення про розгляд скарги, було вжито всі можливі заходи, для своєчасного, належного повідомлення заінтересованих осіб про розгляд.
Міністерство юстиції України у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, 28.07.2023 Шевченківським районним судом міста Києва відкрито провадження у справі № 761/13183/23, підготовче засідання у справі призначено на 27.10.2023, а ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 761/8402/23 відмовлено в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2023, шляхом зняття арешту з квартиру АДРЕСА_2 .
Треті особи відзивів на апеляційну скаргу не надали, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до автоматизованого розподілу справу № 910/3715/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Окузай» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24. Призначено справу № 910/3715/24 до розгляду у судовому засіданні 21.01.2025.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 оголошено перерву у розгляді справи № 910/3715/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Окузай» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 до 25.02.2025.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, періодичні оголошення сигналу «Повітряна тривога», з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/3715/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача, а також представник ОСОБА_3 , у судовому засіданні 25.02.2025 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства Юстиції України № 588/5 від 04.03.2024.
Представник відповідача та ОСОБА_4 у судовому засіданні 25.02.2025 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 залишити без змін та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання 25.02.2025 не з'явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 02.04.2021 між ОСОБА_4 (іпотекодавець/позичальник) та ОСОБА_5 (позикодавець) укладено договір позики грошей, за яким позикодавець передав, а позичальник прийняв у приватну власність грошову суму у розмірі 3 783 520,00 грн, що еквівалентні за домовленістю сторін 136 000,00 доларів США (п. 1 Договору).
02.04.2021 між ОСОБА_4 (іпотекодавець/позичальник) та ОСОБА_5 (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, за яким забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем його зобов'язань за вказаним вище договором позики грошей. Предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (п. 1.1., 2.1. Договору).
24.04.2023 між первісним кредитором ОСОБА_5 та новим кредитором ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором: за Договором позики, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І.Г. 02.04.201 за реєстраційним № 839 та Договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліньковою І.Г. 02.04.201 за реєстраційним № 840 (пп 1.1.6. п. 1.1. Договору).
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав індексний номер витягу 342837898 від 15.08.2023 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Документи, подія для державної реєстрації: Договір про відступлення права вимоги від 24.04.2023 та Іпотечний договір від 02.04.2021.
22.12.2023 між власником квартири - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Договір купівлі-продажу квартири, у результаті чого ОСОБА_3 став власником квартири АДРЕСА_2 .
Згідно з Витягом з державного реєстру речових прав (індексний номер витягу 359628623 від 22.12.2023) за ОСОБА_3 22.12.2023 зареєстровано право власності на вказану квартиру. Документи, подія для державної реєстрації Договір купівлі - продажу, серія та номер 4577 від 22.12.2023.
Також, 22.12.2023 Рішенням єдиного засновника ОСОБА_3 створено Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКУЗАЙ», про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1000741020000105728.
Статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКУЗАЙ» (позивача) сформовано шляхом передачі в статутний капітал належного засновнику на праві власності нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 на праві власності, на підставі укладеного договору купівлі-продажу квартири.
На даний час єдиним власником вказаної квартири є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКУЗАЙ», що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 368571134 від 05.03.2024.
Позивач зазначає, що 05.03.2024 йому з відкритих даних веб-сайту Міністерства юстиції України стало відомо про винесення Міністерством Юстиції України Наказу № 588/5 від 04.03.2024, сформованого на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 01.02.2024, яким скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 15.08.2023 № 68878044 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришаєвої Ірини Вікторівни про перехід права власності на нерухоме майно на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи, що анульоване Міністерством Юстиції України рішення від 15.08.2023 № 68878044 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришаєвої Ірини Вікторівни стосується саме попередніх реєстраційних дій щодо належної позивачу квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за позивачем, оспорюваний Наказ Міністерства Юстиції України безпосередньо порушує права та інтереси позивача, як добросовісного набувача, та унеможливлює реалізацію позивачем його права власності на квартиру.
Крім того, позивач вказує, що його єдиним засновником є ОСОБА_3 який зареєстрований у вказаній квартирі, а тому виконання оскаржуваного Наказу Міністерства Юстиції України призведе до протиправного позбавлення права власності на квартиру і втрати ОСОБА_3 житла, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 в задоволені позову відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, зокрема перевіркою документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.
Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33 - 38 Закону України «Про іпотеку», за умови що інші обтяження (крім заборони відчуження, накладеної відповідно до Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України») на передане в іпотеку майно зареєстровано після державної реєстрації іпотеки (п. 7 ч. 4 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення приватним нотаріусом Гришаєвою І.В. зареєстровано перехід права власності на квартиру від скаржника до ОСОБА_2 в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи, що в результаті прийняття оскаржуваного рішення права власності на квартиру перейшло до фізичної особи, а не фінансової установи, то виняткова норма щодо державної реєстрації прав за наявності арешту, передбачена п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не застосовується.
Водночас, ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2023 № 761/8402/23 заява представника ОСОБА_4 про забезпечення позову до його подачі, шляхом накладення арешту, на нерухоме майно задоволено. Накладено арешт на спірну квартиру, яка належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 648-С/КІ від 07.05.2003.
У зв'язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришаєвої Ірини Вікторівни здійснено 15.08.2023 під час дії арешту накладеного вказаною ухвалою суду, який на день здійснення нотаріусом реєстраційних дій був чинним.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду у справі № 509/5216/13-ц (провадження № 61-3369св18) зазначено про те, що той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачеві достеменно відомо.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відсутність у Державному реєстрі зареєстрованого арешту на квартиру накладеного ухвалою суду, не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого арешту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Згідно із ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги на рішення, у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України приймає мотивоване рішення, зокрема, про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав).
За приписами підпунктів а, б п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є: Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначених пунктами 1, 21, 4 частини першої статті 3 цього Закону. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну засаду державної реєстрації прав (з посиланням на відповідне положення цього Закону), з порушенням якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав; Міністерством юстиції України встановлено, що державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав за наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, відмови в державній реєстрації прав або зупинення державної реєстрації прав. У такому разі Міністерство юстиції України у своєму рішенні зазначає конкретну підставу (з посиланням на відповідне положення цього Закону), всупереч якій державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.
Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав визнається прийнятим з порушенням цього Закону та анулюється виключно у разі неможливості відновлення порушеного права скаржника шляхом прийняття Міністерством юстиції України рішень, передбачених пунктами 2 і 3 цієї частини. Не можуть бути підставою для визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора допущені ним формальні (несуттєві) помилки, які не впливають на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2121-ІХ, розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313) доповнено пунктом 52 такого змісту: « 52. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов'язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій».
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на встановлення факту того, що оскаржуване рішення приватного нотаріуса Гришаєвої Г.В. прийнято з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктом 1 частини першої статті 3 Закону, а саме щодо гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, та за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 24 Закону, а тому допущене при його прийнятті порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою та впливає на об'єктивність, достовірність та повноту відомостей Державного реєстру прав, а тому дії Міністерства юстиції України щодо анулювання рішення приватного нотаріуса Гришаєвої І.В. від 15.08.2023 № 68878044 є законними та обґрунтованими, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України № 588/5 від 04.03.2024, яким скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення від 15.08.2023 № 68878044 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гришаєвої Ірини Вікторівни, у зв'язку із чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наявність ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 10.03.2023 № 761/8402/23, якою накладено арешт на спірну квартиру, яка належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 648-С/КІ від 07.05.2003, станом на час прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришаєвої Ірини Вікторівни 15.08.2023, тобто, під час дії арешту накладеного вказаною ухвалою суду, який на день здійснення нотаріусом реєстраційних дій був чинним.
Також не спростовують дію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 10.03.2023 № 761/8402/23 про арешт на спірну квартиру, яка належить Бобчуку Ігорю Петровичу на підставі свідоцтва про право власності № 648-С/КІ від 07.05.2003, судові рішення, в подальшому, щодо вказаної ухвали.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що скасування рішення щодо заборони вчинення реєстраційних дій, незалежно від причин його скасування, не є обставиною, яка легалізує порушення законодавства у сфері державної реєстрації на час чинності судової заборони.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Доводи скаржник про те, що єдиний державний реєстр судових рішень не входить до списку реєстрів та інформаційних систем, що функціонують у взаємодії з Державним реєстром прав оцінюються колегією суддів критично, враховуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24.
З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Хаджинастасиу проти Греції»).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Окузай» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Окузай» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 у справі № 910/3715/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/3715/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова складена 20.03.2025, зокрема, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич