Справа №709/181/25
21 березня 2025 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кваші І.М.,
секретаря судового засідання - Нікітенко В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнобай в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ФК "Омега Фінанс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Мотивують позов тим, що 19.11.2019 між АТ «Юнекс Банк», правонаступником якого за договором факторингу є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №36.178.1119.ФО_К. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань виникла заборгованість у розмірі 30177,01 грн. Враховуючи вищевикладене, посилаючись на приписи цивільного законодавства, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК "Омега Фінанс» заборгованість за договором, витрати на професійну правничу допомгу в розмірі 6000 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника відповідача адвоката Калініна С.К. надійшов відзив на позовну заяву. У ньому представник відповідача просить поновити строк на подання відзиву, обгрунтовуючи пропуск строку введенням на території України воєнного стану, тривалим оголошенням повітряної тривоги та відключеннями постачання електроенергії. Щодо суті позовних вимог повідомив, що відповідач визнає позов частково.
Представник позивача Кумко О.Д. подала до суду відповідь на відзив.
Щодо клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання відзиву суд зазначає наступне.
Ухвалою по відкриття провадження від 18 лютого 2025 року визначено строк для подання відповідачем відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Відповідно до довідки про доставку електронного документу вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 19 лютого 2025 року. Таким чином, 06 березня 2025 року був останній день для подачі відзиву. Відзив на позовну заяву надійшов від представника відповідача 11 березня 2025 року. З доданого до відзиву договору про надання професійної правничої допомоги (правової) допомоги вбачається, що його укладено 27 лютого 2025 року. Пропуск строку для подання відзиву представник відповідача обгрунтовує введенням на території України воєнного стану, тривалим оголошенням повітряної тривоги та відключеннями постачання електроенергії. Разом з тим, він не зазначає, що конкретно завадило йому вчасно подати відзив, не надає відповідні докази. Враховуючи вказане, суд не приймає відзив на позовну заяву та вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вказане, суд також не приймає відповідь на відзив.
Додатково суд звертає увагу, що такий підхід не може вважатися надмірним формалізмом. Будь-який учасник процедур цивільного судочинства зобов'язаний дотримуватися приписів чинного ЦПК України, бо в інакшому випадку може скластися хибне враження, що норми ЦПК України носять виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковими до застосування, з чим суд категорично не погоджується.
В судове засідання учасники не з'явились.
В позовній заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки невідомі.
Виходячи з приписів ст.ст.43, 223 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19 листопада 2019 між АТ «Юнекс Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №36.178.1119.ФО-К, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 20618,56 грн. шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 зі сплатою 12,00% річних, щомісячною комісією за обслуговування кредиту 3,49% від суми кредиту, строком до 19 листопада 2021 року (а.с. 13-20).
На виконання умов вказаного договору АТ «Юнекс Банк» перерахувало кредит у сумі 20618,56 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджується випискою з особового рахунку, доданої до позову (а.с. 21-30).
31.03.2021 між АТ «Юнекс Банк» та ТОВ «ФК «ОМЕГА-ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 31/03-2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОМЕГА-ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №36.178.1119.ФО-К від 19.11.2019 у сумі 20618,56 грн., що підтверджується: протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-03-19-000106-1; копією вказаного договору, Актом прийому-передачі прав вимоги до Договору факторингу № 31/03-2021 та Реєстром прав вимоги від 31.03.2021 (а.с. 33-40).
04 травня 2021 року ТОВ «ФК «ОМЕГА-ФІНАНС» на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги.
Між сторонами виник спір стосовно неналежного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно деталізованого розрахунку заборгованості по кредитному договору №36.178.1119.ФО_К (а.с. 31-32), заборгованість ОСОБА_1 у загальному розмірі 30177,01 грн, яка складається із 18066,95 грн - заборгованості за кредитом, 2521,50 грн - заборгованості за процентами, 9588,56 грн - комісія.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частина перша статті 1078 ЦК України передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За статтею 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ч. 2 ст. 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому доказів того, що передання права грошової вимоги мало місце, тобто надати копію договору факторингу. Якщо фактор не виконає цієї вимоги, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним за основним договором
За ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.
У постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача установлено, що позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, - підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії за договором суд не вбачає.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 гривень (платіжна інструкція №1883 від 13 лютого 2025 року).
З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 20588,45 гривень, що становить 68,23 % (20588,45/30177,01 х 100) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1652,67 гривень (2422,4/100 х 68,23).
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
В своїй заяві адвокат Кумко О.Д. просила стягнути судові витрати - 6000,00 гривень витрат на правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судові витрати на професійну правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно з ч.ч. 3-6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представником позивача до позовної заяви додано договір від 03 лютого 2025 року між позивачем (далі - клієнт) та адвокатським об'єднанням "Немесіда" укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 43-47).
Згідно з п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу замовнику на умовах, передбачених даним договором.
За п. 2.1. договору доказом належного виконання виконавцем зобов'язань з надання послуг, передбачених даним договором є Акт наданих послуг, зміст якого вказує на узгодженпий сторонами даного договору перелік наданих виконавцем послуг.
Представник позивача додав Акт наданих послуг, за яким правова допомога, надана виконавцем щодо захисту прав та інтересів замовника під час правовідносин з боржником - ОСОБА_2 .
Разом з тим, у даній справі відповідачем (боржником) є ОСОБА_1 .
Крім того, з платіжної інструкції №1884 неможливо встановити обсяг надання правничих послуг для ТОВ "ФК "Омега Фінанс" у вказаній справі, оскільки в пункті "Призначення платежу" неконкретизовано вказано: "Оплата за надану правову допомогу зг. договору про надання правової допомоги від 03 лютого 2025 р., в т.ч. ПДВ 20 % 1000 грн."
Дослідивши надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що представником позивача не підтверджено факт та обсяги надання Адвокатським об'єднанням "Немесіда" Товариству з обмеженою відповідальністю "ФК "Омега Фінанс" правової допомоги за позовом до ОСОБА_1 .
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» заборгованість за кредитним договором №36.178.1119.ФО_К від 19 листопада 2019 року у сумі 20588,45 гривень, витрати по сплаті судового збору у сумі 1652,67 грн., а всього 22241,12 грн. (двадцять дві тисячі двісті сорок одну гривню дванадцять копійок).
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», код ЄДРПОУ 42436323, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне поле, 12, офіс 1007;
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М. Кваша