КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №545/780/24
Провадження № 2-а/552/25/25
20.03.2025 Київський районний суд м. Полтави в складі
головуючого судді - Кузіної Ж.В.
секретар судового засідання - Безугла А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти № 3 батальону № 1 Кольчевського Дмитра Юрійовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. посилаючись на те, що 21 лютого 2024 року інспектором Кольчевським Д.Ю. складено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача в розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що позивач 21 лютого 2024 року о 16 год. 55 хв. год. в м. Полтава, вул. Зіньківська, 11/21 здійснила стоянку у місці, де транспортний засіб, що зупинився, унеможливив рух іншого транспортного засобу або створив перешкоду для руху пішоходів, чим порушила п. 15.10. Правил дорожнього руху України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьої статті 122 КУпАП України. Вищевказану постанову позивач вважає незаконною та необґрунтованою, просить скасувати, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 частиною 3 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 04 березня 2024 року справу передано за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтави.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2024 року справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.
14 січня 2025 року справа надійшла до суду та ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15.01.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
18 березня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, на підставі якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, позивач допустив порушення вимог безпеки дорожньогоруху. Постанова винесена правомірно , а тому просив відмовити у задоволенні позову та стягненню витрат на правничу допомогу.
Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 лютого 2024 року відповідачем відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №1488910 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. 00 коп.
Зі змісту постанови вбачається, що позивач 21 лютого 2024 року о 10:55 год. в м. Полтава вул. Зіньківська, 11/31 керуючи транспортним засобом RENAULT LAGUNA , номерний знак НОМЕР_1 , здійснила стоянку у місці, де транспортний засіб, що зупинився унеможливив рух іншого транспортного засобу або створив перешкоду для руху пішоходів, чим порушила п.15.10 (д) ПДР України.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП.
За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За вимогами п. 15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Пунктом 15.10. «д» ПДР встановлено заборону стоянки транспортних засобів у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 21 лютого 2024 року, о 10 год. 55 хв. у місті Полтаві по вул. Зіньківська, 11/31 позивач, здійснив стоянку у місці, де транспортний засіб, що зупинився, унеможливив рух іншого транспортного засобу або створив перешкоду для руху пішоходів, чим порушив пункт 15.10. «д» ПДР України.
У розділі 15 ПДР України визначено правила зупинки та стоянки транспортних засобів.
Відповідно до п.15.1. ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чина узбіччі.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Пунктом 8 ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В позовній заяві позивач не заперечує ні факту стоянки її автомобіля на вулиці Зіньківська, 11/31 у місті Полтава, ні факту створення перешкод для іншого транспортного засобу, однак стверджує, що намагалась прибрати свій автомобіль проте через технічну несправність позивач не змогла прибрати свій транспортний засіб.
Так, згідно п.1.10 ПДР України терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: вимушена зупинка припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
ОСОБА_1 в позовній заяві вказує, що причиною вимушеної зупинки водія стало спочатку передання продуктів харчування її доньці, що мешкає у будинку 11/31 по вул.. Зіньківській м. Полтави, а потім несправність автомобіля, а саме заблокувалося стоянкове гальмо.
Пунктом 15.14 ПДР України передбачено, що в разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил, зокрема у відповідності до вимог п. 9.9 ПДР увімкнути аварійну світлову сигналізацію, а у разі, якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар.
Однак, доказів на підтвердження виконання таких вимог ПДР України позивачем не надано.
Суд звертає увагу на те, згідно з сталою практикою ЄСПЛ, незгода позивача з поставленим їй в провину порушенням ПДР України не звільняє її від обов'язку виконувати вимоги правил дорожнього руху.
Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Представником відповідача у відзиві зазначено, що у зв'язку із обмеженими технічними можливостями відеозапис та фото фіксація вчиненого правопорушення, а також відеозаписи розгляду справи зафіксовані на портативний відео реєстратор (боді камеру) видалені із серверу УПП, тому надати їх до суду не можливо.
Відтак, працівником поліції позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності позивача за порушення п. 15.10. «д» ПДР України та накладено штраф в межах санкції ч.3 ст. 122 КУпАП.
Частина 1 статті 77 КАС України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються й вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з тим, із аналізу положення статті 77 КАС України вбачається, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
У постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17 викладено позицію про те, що хоч КАС України і покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідача, однак це не може розумітися таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог. Аналогічна правова позиція підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За умовами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оскільки підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №1488910 від 21.02.2024 року не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
При зверненні до суду позивач звільнена від сплати судового збору на підстав іп.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Атому судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.6,9,77, 241-246, 272,286 КАС України, суддя,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти № 3 батальону № 1 Кольчевського Дмитра Юрійовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Інспектора взводу № 2 роти № 3 батальону № 1 Кольчевського Дмитра Юрійовича ( місце знаходження: Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул.. Кременчуцька, 2В)
Відповідач: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул.. Кременчуцька, 2В, код ЄДРПОУ 40108646).
Головуючий Ж.В.Кузіна