08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2-о/381/1/25
381/3165/24
12 березня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Слюсар Я.В.,
заявника: ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Фастівський відділ державної реєстрації цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із заявою, в якій просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також внести необхідні зміни до актового запису про народження останнього.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 . Під час спільного проживання у них народилися діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При реєстрації народження останнього запис про батька було зроблено зі слів заявника на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. З ОСОБА_6 заявник була знайома протягом останніх 18 років, з червня 2007 року вони проживали разом у будинку батьків заявника за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 раніше у шлюбі не перебувала, а ОСОБА_3 більш як 20 років розлучений. У 2016 році заявник придбала будинок у с. Кожанка Фастівського р-ну Київської обл., де сім'я почала проживати. Протягом усього подружнього життя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не зареєстрували шлюб, хоча планували, але вони разом проживали, вели спільне господарство, організовували спільний побут, виховували дітей, робили ремонт. Чоловік піклувався про дітей, матеріально їх утримував, мав намір за життя подати заяву про запис його батьком молодшого сина, але так і не встиг цього зробити. 24 лютого 2022 року він був призваний на військову службу та ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області. На думку заявника, факт того, що ОСОБА_3 є батьком молодшого сина заявника підтверджується спільними фотографіями та довідкою Кожанської сільської ради щодо спільного проживання ОСОБА_3 з цивільною дружиною та дітьми. Крім того, батьківство ОСОБА_3 можуть підтвердити свідки, які добре знали їх сім'ю. Встановлення факту батьківства окрім як у судовому порядку неможливе та необхідно заявнику для отримання свідоцтва про народження дитини із записом про його батька щоб підтвердити спорідненість.
Ухвалою суду від 04 липня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання, витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 ..
Ухвалою суду від 16 серпня 2025 року замінено заінтересовану особу Службу у справах дітей та сім'ї Фастівської районної державної адміністрації Київської області на Службу у справах дітей Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи доньку померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на час проведення якої провадження по справі зупинено.
15 січня 2025 року Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи повернуто на адресу суду ухвалу від 16 грудня 2024 року про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи без виконання, в зв'язку з неможливість вирішення питання біологічної спорідненості, а ухвалою суду від 20 січня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року у даній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та зупинено провадження, проведення експертизи доручено експертам ТОВ "Мама-Папа".
04 березня 2025 року медико-генетичним центром ТОВ "Мама-Папа" повернуто на адресу суду ухвалу від 03 лютого 2025 року про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи без виконання, у зв'язку з відмовою заявника здійснити оплату проведення експертизи.
Ухвалою суду від 04 березня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні заявник вимоги даної заяви підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, вказала на неможливість сплати вартості проведення експертизи, просила ухвалити рішення на підставі наявних у справі матеріалів.
Заінтересована особа ОСОБА_2 при вирішенні даної справи покладалась на розсуд суду.
Інші заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, хоча про дату і час розгляду справи повідомлялись належним чином, надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Суд, заслухавши пояснення заявника, дослідивши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, дійшов до наступних висновків.
Приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Батьками ОСОБА_3 являються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_8 народися ОСОБА_4 , батьками якого вказано ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ). Дані про батька було записано на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.
Так, сповіщення сім'ї №266 від 25 березня 2024 року було видано на ім'я ОСОБА_10 як дружини.
На підтвердження факту батьківства до матеріалів справи долучено також фотокартки, копію довідки Кожанської селищної ради №04-10/148 від 28 березня 2024 року про поховання ОСОБА_1 свого цивільного чоловіка ОСОБА_3 на кладовищі у АДРЕСА_4 та копію довідки Кожанської селищної ради №04-10/150 від 01 квітня 2024 року про те, що ОСОБА_1 проживала з покійним цивільним чоловіком ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також надано іншу довідку Кожанської селищної ради №04-10/149 від 29 березня 2024 року про те, що ОСОБА_3 проживав у АДРЕСА_2 з цивільною дружиною ОСОБА_1 з 2016 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 та вели спільне господарство. Разом проживали: дочка дружини ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Згідно з ч.2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
При цьому, за ст. 121 СК України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
У той же час, заявник у судовому засіданні не змогла пояснити, чому ОСОБА_3 , якщо вважав себе батьком дитини, з часу її народження, ІНФОРМАЦІЯ_10 , протягом майже 8 років до дня своєї загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_5 , не подав у органи реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства відносно ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі, але останній визнав своє батьківство стосовно старшого сина ОСОБА_12 , натомість, дані про батька молодшого сина заявника ОСОБА_13 записані на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.
Як передбачено ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Крім того, як вказано у п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.
При цьому, як передбачено п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні (постанова Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі №756/5026/18).
Європейський суд з прав людини вказував, що необхідність захисту третіх осіб може виключати можливість змусити їх пройти будь-яке медичне обстеження, а саме ДНК-тест. Зокрема, якщо третьою особою є дитина (див., зокрема: MIKULIC v. CROATIA, № 53176/99, § 64, ЄСПЛ, 07 лютого 2002 року, BAGNIEWSKI v. POLAND, № 28475/14, § 54, ЄСПЛ, 31 травня 2018 року).
У проведенні експертизи була заінтересована саме заявник ОСОБА_1 , щоб довести факт того, що біологічним батьком дитини являється саме ОСОБА_3 шляхом проведення аналізу ДНК між сестрою та братом, та братом і братом завдяки якому можливо визначити, чи являється померлий обом рідним батьком. Така експертиза проводиться у випадку неможливості проведення прямої ДНК експертизи на визначення батьківства, виявляє ймовірність того, чи мають діти спільних батьків чи ні, та є незамінною, коли відсутня можливість отримати генетичний матеріал у батьків, і завдяки проведенню якою можна підтвердити батьківство непрямим способом.
ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплатити предоплату у сумі 4 000,00 грн. від вартості молекулярно-генетичної експертизи для призначення дати відбору зразків та запрошення учасників, однак, ОСОБА_1 відмовилась від оплати, у зв'язку з чим ухвалу суду від 03 лютого 2025 року залишено без виконання.
У судовому засіданні суд повідомив заявника про наслідки не проведення експертизи.
Верховний Суд України, зазначив в листі від 01.01.2012 року, Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою. При цьому слід враховувати дату народження дитини: якщо помер батько дитини, яка народжена після ІНФОРМАЦІЯ_11 , факт його батьківства може бути встановлений на підставі різних доказів (зокрема, висновку судово-медичної експертизи).
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне спілкування, придбання майна для спільного користування тощо).
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін,які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Дана правова позиція, стосовно доказів в такої категорії справи, висловлена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.12.2015 року по справі № 6-24384ск15.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 760/3977/15 (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20); від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18); від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15 (провадження № 61-26210св18); від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18); від 12 грудня 2019 року в справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).
У той же час, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що за життя ОСОБА_3 визнав себе батьком ОСОБА_4 ..
Варто також зауважити, що подача заяви у порядку окремого провадження не свідчить про звільнення особи від обов'язку доказування. ОСОБА_1 при зверненні до суду не вказала, що померлий має дочку ОСОБА_2 , на права якої може вплинути рішення у даній справі. Дану обставину було виявлено лише під час розгляду справи і судом було залучено її в якості заінтересованої особи.
При цьому, можливим способом доведення батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 було проведення експертизи для встановлення кровного споріднення між братом та братом. Натомість, оскільки заявник відмовилась від оплати експертизи, її проведення стало неможливим.
Інші беззаперечні докази батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_4 у матеріалах справи відсутні. Такі дані не можуть встановлюватись одними лише фотографіями та довідками сільської ради, які, до того ж, містять суперечливу інформацію стосовно дати смерті ОСОБА_3 та факту проживання його з іншими особами. Так, у довідці від 01.04.2024 року вказується, що померлий із цивільною дружиною проживав з сином ОСОБА_12 , а у довідці від 29.03.2024 року - із дочкою заявника ОСОБА_11 та ОСОБА_4 .
Таким чином, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, на які ОСОБА_1 посилалася у своїй заяві не знайшли підтвердження у ході розгляду справи, а тому, з врахуванням вимог законодавства, слід відмовити у задоволенні вимог даної заяви.
За змістом ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 256-259, 294, 319 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд, -
Вимоги заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Фастівський відділ державної реєстрації цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Служба у справах дітей Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_2 , про встановлення факту батьківства, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 33258077, адреса: Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, 2;
Служба у справах дітей Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359904, адреса: Київська обл., Фастівський р-н, смт. Кожанка, вул. Заводська, 6-А;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .
Суддя Н.А. Осаулова
Повний текст рішення виготовлено 21.03.2025 року.