Справа № 295/16716/24
Провадження № 2/366/319/25
21.03.2025 с-ще Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,
з участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Іванків в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Короткий зміст позовних вимог
Представник ТДВ «СК ГАРДІАН» (далі - Позивач), адвокат Капля А.С., звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), у якому просила стягнути з Відповідача на користь Позивача:
шкоду, заподіяну внаслідок ДТП у розмірі 130 000 грн.;
судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028 грн.;
витрати, пов?язані з наданням правової (правничої) допомоги у розмірі 2000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.05.2020 між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-0407221 на забезпечення транспортного засобу DACIA LOGAN з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
10.05.2021 о 18 год. 30 хв., Відповідач керував згаданим автомобілем на 30 км автодороги М-06 сполученням «Київ-Чоп», не дотримався безпечної дистанції та скоїв наїзд зіткнення з автомобілем марки Volkswagen CC з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а Відповідач порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
При цьому, Відповідач мав ознаки сп'яніння, однак на вимогу працівників поліції відмовився проходити огляд на стан сп'яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За умовами полісу АР-0407221 Позивач відшкодував власнику транспортного засобу Volkswagen CC з реєстраційним номером НОМЕР_2 витрати на ремонт автомобіля у розмірі 130 000 грн.
Відповідачу неодноразово надсилались звернення для досудового врегулювання спору, однак позитивного результату це не дало.
З огляду на викладене, Позивач просить в порядку регресу стягнути з Відповідача 130 000 грн. шкоди, заподіяну внаслідок ДТП.
Рух справи
06.11.2024 позовна заява надійшла до Богунського районного суду м. Житомира.
Ухвалою судді цього суду від 21.11.2024 справу передано на розгляд до Іванківського районного суду Київської області, куди вона надійшла 23.01.2025.
27.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Перший судовий розгляд в порядку письмового провадження призначений на 24.02.2025, відкладений на 21.03.2025.
Позиції сторін
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відзив до суду не подав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Жодних документів по суті справи до суду від нього не надходило.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Судом встановлені такі фактичні обставини справи.
20.05.2020 між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-0407221 на забезпечення транспортного засобу DACIA LOGAN з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Строк дії договору з 21.05.2020 по 20.05.2021. Умовами договору визначена сума відшкодування за заподіяння шкоди майну у розмірі 130 000 грн. (а.с. 24)
09.08.2021 постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 369/6391/21, Відповідач визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Цією постановою Відповідач визнаний винуватим у тому, що він 10.05.2021 о 18 год. 30 хв. на 30 км автодороги М-06 сполученням «Київ-Чоп» керував автомобілем марки Dacia Logan з реєстраційним номером НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen CC з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засобі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім цього, за викладених обставин Відповідач перебував з ознаками наркотичного сп'яніння, однак від установленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначена постанова судді набрала законної сили 20.08.2021 (а.с. 12-14).
11.05.2021 ОСОБА_3 звернувся до Позивача з повідомленням про настання згаданої ДТП (а.с. 15-16)
17.05.2021 проведено огляд пошкодженого транспортного засобу марки VW CC з реєстраційним номером НОМЕР_2 про що складено акт огляду (а.с. 39-40)
18.05.2021 Відповідач звернувся до Позивача з повідомленням про настання згаданої ДТП (а.с. 17-18)
Згідно з висновком про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.05.2021, вартість збитку автомобіля марки Volkswagen CC з реєстраційним номером НОМЕР_2 становить 179 257, 30 грн. (а.с. 31-38)
21.05.2021 ОСОБА_3 звернувся до Позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 19)
10.08.2021 Позивач перерахував ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 130 000 грн. як страхове відшкодування згідно страхового акту № G-11006-1 за пошкоджений автомобіль марки Volkswagen CC з реєстраційним номером НОМЕР_2 (а.с. 29-30)
23.06.2022 та 07.02.2024 Позивач направив Відповідачу вимоги про відшкодування збитків (а.с. 44-45)
З огляду на встановлені обставини справи, застосовуючи їм відповідні правовідносини, суд приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Щодо стягнення суми шкоди в порядку регресу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ч. 1 ст. 1192 ЦК України)
Звертаючись в суд з позовом, представник Позивача посилався на положення Закону України № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Станом на час ухвалення рішення цей Закон втратив силу 01.01.2025 на підставі Закону № 3720-IX від 21.05.2024 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 3720-ІХ).
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи
Оскільки ДТП мала місце в період дії Закону № 1961-IV і положення Закону № № 3720-ІХ не скасовують відповідальності від виплати страхового відшкодування особою, з вини якої настала ДТП, суд при вирішенні спору керуватиметься положеннями Закону № 1961-IV, положення якого діяли станом на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі (ст. 4 цього Закону)
Відповідно до ст. 5 Закону № 1961-IV, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV)
Відповідно до п.п. «в» 38.1.1 п. 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду , якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
У позові представник Позивача, як на правову підставу відшкодування шкоди Відповідачем посилався на положення п.п. «а» 38.1.1 п. 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV, згідно з якими страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак, таке посилання Позивачем є помилковим, оскільки з постанови судді від 09.08.2021 Відповідач крім ДТП визнаний винуватим у тому, що він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата ВС зазначила, що принцип «jura novit curia» (суд знає закони) зобов'язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи. З'ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує? спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні ?правовідносини.
Окремо зазначено, що «самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».
В цій постанові Велика Палата ВС окреслила такі обов'язки суду: надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти, встановлені під час розгляду справи; визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Додатково про обов'язок суду застосувати принцип «jura novit curia» Велика Палата ВС нагадала в постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, зазначивши, що неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
За таких обставин, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення п.п. «в» 38.1.1 п. 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV.
Позивач довів розмір спричинених Відповідачем збитків внаслідок ДТП, виплату такого відшкодування потерпілому від пригоди ОСОБА_3 на умовах і в розмірі, визначених Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-0407221, а також довів факт відмови Відповідача від проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, що відповідно до положень п.п. «в» 38.1.1 п. 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV є підставою для стягнення з Відповідача на користь Позивача в порядку регресу суми страхового відшкодування.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо витрат на правову допомогу
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2021 у справі № 329/766/18 (провадження № 61-17688св20) дійшов висновку про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Постанова Верховного Суду від 28.09.2023 у справі 686/31892/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц .
В обґрунтування суми витрат на правову допомогу, представник Позивача надала договір про надання правової допомоги від 07.11.2023, укладений між нею та Позивачем та акт № 9 від 01.09.2024 про надані послуги за умовами згаданого Договору.
Відповідно до п. 4.1.3 Договору, замовник (Позивач) сплачує Виконавцю (адвокат) гонорар за написання та подання позовної заяви в інтересах Замовника у розмірі 2000 грн. (а.с. 9)
Згідно з актом № 9, адвокат написала 40 позовних заяв на загальну суму 40 000 грн., у тому числі позов до Відповідача, що є еквівалентно 2000 грн. за одну позовну заяву.
Вирішуючи питання про реальність адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи зі встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про можливість стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн., зменшивши їх суму на 500 грн., оскільки позовні вимоги в частині стягнення шкоди за ДТП задоволено в повному обсязі, однак при написанні позову представник Позивача здійснила невірні посилання на положення Закону 1961-IV.
Судовий збір
Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено 3028 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 217694 від 13.09.2024 (а.с. 4).
Оскільки позовні вимоги Позивача задоволені у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума у розмірі 3028 грн. як понесені та документально підтверджені судові зі сплати судового збору.
На підставі викладеного,керуючись ст. 4 , 12 , 76, 141 ,258 , 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН»:
шкоду, заподіяну внаслідок ДТП у розмірі 130 000 грн. (сто тридцять тисяч гривень);
судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень);
витрати, пов?язані з наданням правової (правничої) допомоги у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень)
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 21.03.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН»» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96. Код ЄДРПОУ: 35417298).
Представник позивача: адвокат Капля Аліна Степанівна (адреса: 03117, м. Київ, пр-т. Берестейський, 65, корп.. «Б», офіс 457. РНОКПП: НОМЕР_3 )
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Суддя Н.П. Слободян